3.Основні завдання та нормативна база організації обліку грошових коштів на рахунках в банках.
Підприємства зберігають вільні кошти, призначені для потреб виробничо-фінансової діяльності, на рахунках, які відкривають у банку згідно з укладеним договором на обслуговування.
Для правильного відкриття поточних рахунків підприємства подають установам банків наступні документи (рис 3.):
Підприємства зберігають вільні кошти, призначені для потреб виробничо-фінансової діяльності, на рахунках, які відкривають у банку згідно з укладеним договором на обслуговування.
Право першого підпису на грошових документах, які передають для виконання в банк, має керівник підприємства або, за його згодою заступник. Право другого підпису має головний бухгалтер і за його дорученням – заступник головного бухгалтера.
Підставою для зарахування коштів на розрахунковий рахунок, а також для отримання та переказу коштів з цього рахунку є чеки, платіжні доручення, платіжні – вимоги доручення, перекази та інші розрахункові документи, що їх затверджено Національним банком України.
Рис. 3. Схематичне зображення документів які подають до відділення банків.
Залишок грошей на рахунку зменшується при придбанні матеріалів та оплаті одержаних послуг для виробництва готової продукції, при погашенні заборгованості постачальникам тощо. Після реалізації готової продукції виникає заборгованість покупців перед підприємством. При оплаті рахунків покупцями дебіторської заборгованості зменшується, а потік грошових надходжень збільшується.
Для того щоб запобігти не передбачуваних наслідків, а також звернути увагу на будь-які зміни у фінансовому стані підприємства, керівник повинен постійно слідкувати за рухом грошових коштів на рахунках.
Для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів розрахунків та касових операцій юридичні особи відкривають банківські рахунки на умовах, викладених в Інструкції „Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, яка затверджена постановою Правління НБУ від 25 квітня 2001 р. №368/5559, та в договорі між установою банку і власником рахунка.
На рисунку 4. відображено різноманітні види рахунків, які використовуються у банківській практиці.
Рис 4. Види рахунків
Рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення усіх видів банківських операцій відкриваються у будь-яких банках України за вибором клієнта і за згодою цих банків.
Підставою для зарахування коштів на розрахунковий рахунок, а також для отримання та переказу коштів з цього фонду є:
Чеки – це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка установі банку, яка веде його рахунок, списати чекотримачеві зазначену в чеку суму коштів;
Платіжні доручення – документ, який є письмово оформленим дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунка;
Платіжна вимога – доручення – це комбінований рахунковий документ, який складається з двох частин: верхньої – вимоги постачальника безпосередньо до покупця оплатити вартість відпущеної йому за договором продукції, виконаних робіт, наданих послуг; та нижньої – доручення платника своєму банку про перерахування з його рахунку визначених сум;
Акредитив – це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта зобов’язаний: виконати платіж третій особі за поставлені товари, виконані роботи й надані послуги; надати повноваження іншому банкові здійснити цю оплату.
Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків передбачається у договорі бенефіціара і заявника акредитива.
Банк обліковує рух грошових коштів клієнта й уся інформація про операції на рахунку зосереджена у відділені обслуговуючого банку. Останній періодично повідомляє клієнта про стан рахунка, рух коштів і залишки на ньому за допомогою виписки.
Виписка банку – документ, що видається банком підприємству і відображає рух грошових коштів на поточному рахунку.
При обробці виписок треба пам’ятати, що для банків їх клієнти є кредиторами, тобто банки виступають боржниками клієнтів, зараховуючи та зберігаючи їх гроші. Зараховуючи гроші від покупців на поточні рахунки банк кредитує поточні рахунки, а списуючи – дебетує. У підприємств поточний рахунок є активним, тому при отриманні грошей рахунок дебетується, а при витрачанні – кредитується. Таким чином, у виписці банку необхідно поміняти місцями обороти: дебетовий, показаний у виписці, вважати кредитовим і навпаки.
На основі виписок банку проводять записи операцій за дебетом і кредитом цього рахунку у реєстрах аналітичного і синтетичного обліку.
Для правильної організації закриття поточного рахунку необхідно виконати наступні вимоги:
Рис. 5. Вимоги для закриття рахунків.
Операції з надходженням коштів на рахунках в банку реєструються у відомості № 2, операції з витрачання коштів – в журналі-ордері № 2, які будуються аналогічно відомості № 1 і журналу-ордеру №1 відповідно.
Всі операції з надходження і витрачання валютних коштів переоцінюються за встановленим НБУ курсом гривні і відображаються в журналі-ордері № 2-в, відомості № 2-в по31 „Рахунки в банках” у розрізі іноземних валют.
Аналітичний облік наявності руху грошових коштів на рахунках в банку здійснюється за виписками банку в розрізі кожного відкритого рахунку.
Для правильної організації ревізії операцій з рахунків у банках ревізору потрібно керуватись такими нормативними актами:
Інструкцією про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою постановою Правління Національно банку України від 18 грудня 1998 р. № 527;
Інструкцією № 7 „Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”, затвердженої постановою Правління Національно банку України № 204 від 02.08.1996 р;
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 4 „Звіт про рух грошових коштів”, затвердженим Міністерством фінансів України від 31.03.1999 р. № 87.
Послідовність ревізії операцій з рахунків у банку така.
Звіряють дані виписки з даними п6ервинних документів;
Перевіряють відповідність виписок банку й журналів-ордерів № 2 та допоміжних відомостей № 2;
Здійснюють перевірку тотожності між даними журналів-ордерів, головної книги й балансу з рахунка 31 „Рахунки в банках”.