Метод собівартості товарів перших за часом надходження ( fifo)

Оцінка товарів по методу FIFO припускає, що вони використовуються в тій послідовності, у якій вони надійшли на підприємство. У цьому випадку вартість залишку товарів на кінець звітного періоду буде визначена за собівартістю останніх за часом товарів, що надійшли, а списання на витрати по покупній вартості реалізованих товарів буде здійснюватися за цінами першої партії надходження, виходячи із хронології закупівель.

Метод нормативних затрат

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Застосування нормативних затрат для оцінки запасів у бухгалтерському обліку та звітності допускається лише тоді, якщо результати такої оцінки запасів приблизно дорівнюють їх собівартості. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних, норми затрат і ціни у нормативній базі повинні регулярно перевірятися і переглядатися.

Метод нормативних затрат звичайно застосовується у разі стабільності цін на запаси. У цьому випадку відхилення між нормативними та фактичними витратами на матеріали є несуттєвими і списуються в момент придбання матеріалів. Сума перевищення фактичної собівартості запасів над їх нормативною собівартістю включається до собівартості реалізованої продукції звітного року.

Крім перерахованих методів оцінки в торгівлі використовується метод ціни продажу товарів. Цей метод оцінки застосовується в основному в роздрібній торгівлі підприємствами, які містять і реалізують товари з торговельною націнкою, рівні якої близькі між собою по товарах широкої номенклатури. Щоб оцінити реалізовані товари за собівартістю, варто визначити торговельну націнку на ці товари та відняти її суму з вартості товарів, списаних за цінами продажу (роздрібним цінам) у результаті їхньої реалізації. Порядок визначення торговельної націнки, що відноситься до реалізованих товарів, передбачений п. 22 П(С)БО 9 і буде розглянутий при викладі обліку реалізації товарів.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підприємства самостійно вибирають методи оцінки товарів. Варто звернути увагу на те, що при використанні зазначених тут методів постійно міняється собівартість реалізованих товарів (графа 7 табл. 1, 2). Отже, і фінансовий результат від реалізації товарів буде неоднаковий. Тому підприємство повинне відповідально підійти до вибору оцінки вибуття товарів, аналізуючи майбутні результати господарської діяльності.

2. Порядок формування продажної ціни на товар у підприємствах роздрібної та оптової торгівлі

Ціна (тариф) - форма грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), які реалізує суб'єкт господарювання.

Основним нормативним документом, що регулює ціноутворення в сфері господарювання, є Господарський кодекс України (глава 21). Кодексом передбачені наступні види цін:

- вільні ціни, які поширюються на всі види продукції (робіт, послуг);

- державні фіксовані ціни, перелік яких установлює КМУ;

- регульовані ціни.

У практиці підприємств промисловості та торгівлі використовуються:

- вільна відпускна ціна промислового (виробничого) підприємства;

- вільна відпускна ціна оптового підприємства;

- вільна роздрібна ціна на товари, які реалізуються населенню.

Оскільки товари створюються у виробничій сфері, виникає комплекс витрат, пов'язаних з виробництвом готової продукції. Сукупність цих витрат (у промисловості) становить так звану виробничу собівартість продукції, що і є першим узагальнюючим елементом відпускної ціни підприємства.

Природно, що промислове підприємство повинне реалізувати свою продукцію за цінами, які вище виробничої собівартості, що забезпечить одержання прибутку. Прибуток промислового (виробничого) підприємства - це другий важливий елемент вільної відпускної ціни підприємства.

У ціну продажу виробниче підприємство обов'язково включає акцизний збір по підакцизним товарам і податок на додану вартість (ПДВ).

Акцизний збір - це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари, алкогольні напої, тютюнові вироби, вироби зі шкіряної сировини та ін. Кабінетом Міністрів України встановлений спеціальний перелік товарів і розміри ставок акцизного збору на окремі види товарів. Якщо з цієї або іншої причини промислове підприємство не нарахувало акцизний збір на той чи інший товар, то це вказується в документах, і у цьому випадку акцизний збір зобов'язане нарахувати торговельне підприємство.

Вільна відпускна ціна промислового підприємства = собівартість виробництва + прибуток підприємства

Вільна відпускна ціна промислового підприємства з урахуванням ставки акцизного збору та суми акцизного збору визначається по формулах:

Де:

Цв - вільна відпускна ціна підприємства;

С - виробнича собівартість;

П - прибуток промислового підприємства;

А% - ставка акцизного збору у відсотках;

Аз - сума акцизного збору.

Наприклад: Цв - 160,0; П - 80,0; Аз % - 35%

ПДВ – косвений податок, який нараховується та сплачується згідно норма розділу V ПКУ.

Якщо до вільної відпускної ціни промислового підприємства додати оптову націнку і ПДВ оптової торгівлі, то одержимо вільну відпускну ціну оптового підприємства. Ця ціна покриває ціну промислового підприємства, витрати оптової торгівлі, податок на додану вартість, інші податки та забезпечує прибуток оптовому підприємству.

Вільна відпускна ціна оптового підприємства = вільна відпускна ціна промислового підприємства + оптова націнка + ПДВ

Наприклад, оптове підприємство одержало товар за цінами постачальника - 800, розмір націнки - 35 %, ПДВ - 20 %. У цьому випадку вільна відпускна ціна оптового підприємства складе - 1296; у т.ч. оптова націнка - 280 (800 х 0,35) зобов'язання по ПДВ - 216 ((800 + 280 ) х 0,20 ).

1296 = 800 + 280 + 216

Функції торговельної націнки роздрібного підприємства ідентичні функціям торговельної націнки оптового підприємства. Якщо до вільної відпускної ціни оптового підприємства додати торговельну націнку і ПДВ роздрібної торгівлі, то вийде вільна роздрібна ціна. За вільними роздрібними цінами товари реалізуються населенню.

Вільна відпускна ціна роздрібного підприємства = вільна відпускна ціна оптового підприємства + ТН + ПДВ

Наприклад. Якщо торговельна націнка роздрібу складе 30 %, а ПДВ - 20 %, то роздрібна ціна цього ж товару буде 1684,80 , у т.ч. торговельна націнка - 324 (1080 х 0,30 ), зобов'язання по ПДВ - 280,80 ((1080 + 324) х 0,20)

1684,80 = 1080 + 324 + 280,80

Порядок оподаткування податком на додану вартість регулюється розділом V Податкового кодексу України.

Об'єктом оподатковування є операції із продажу товарів (робіт, послуг).

Ставка податку - 20%.

Варто розрізняти два поняття ПДВ:

- ПДВ постачальника (кредитора);

- ПДВ підприємства - одержувача (продавця).

ПДВ постачальника включається в суму рахунку та підлягає оплаті постачальникові. Але в ціну товарів і ціну інших ТМЦ він не включається. Для одержувача ТМЦ ПДВ постачальника є податковим кредитом і підлягає заліку бюджетом. На суму податкового кредиту зменшується заборгованість перед бюджетом.

Торгівельне підприємство, здійснюючи продаж товарів, зобов'язано в ціну продажу включити свій ПДВ, сума якого обчислюється, виходячи із суми товарів за цінами постачальника і торговельної націнки. На цю суму ПДВ у підприємства з'являються податкові зобов'язання перед бюджетом по податку на додану вартість.

Сума податкових зобов'язань (ПЗ) = Сума виторгу х 20 / 120.

Суми податку, які підлягають сплаті в бюджет або відшкодуванню з бюджету = податкове зобов'язання - податковий кредит

Податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, складе 64,80 (280,8-216) і буде дорівнювати сумі податкових зобов'язань мінус сума податкового кредиту.