МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ

ІМЕНІ МИХАЙЛА ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

ІНСТИТУТ ОБЛІКУ І ФІНАНСІВ

КАФЕДРА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З ДИСЦИПЛІНИ «Облік і аудит»

ДЛЯ СТУДЕНТІВ НАПРЯМУ ПІДГОТОВКИ 6.030510 «Товарознавство та торгівельне підприємництво»

Затверджено:

бухгалтерського обліку

на засіданні кафедри

Протокол № 25 від 27.03. 2012 р.

Укладач: старший викладач

Федченко Т.В.

Донецьк – 2012

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

«ТЕОРІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ»

Тема 1. Бухгалтерський облік, його сутність, значення.

Предмет і метод бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський баланс

1. Бухгалтерський облік, його сутність і основи організації

2. Предмет, об’єкти і метод бухгалтерського обліку

3. Бухгалтерський баланс

1. «Бухгалтерський облік, його сутність і основи організації»

Господарський облік - спостереження, вимір, реєстрація і систематизація фактів і явищ соціально-економічного життя. Результати спостереження виражаються за допомогою цифр і фіксуються насамперед у кількісному вимірі. Отримавши кількісне позначення господарського явища, можна дати йому якісну характеристику.

Об'єктом господарського обліку є діяльність підприємств, організацій, установ.

Господарський облік має інформаційне і контрольне значення. За допомогою обліку одержують відомості про всі процеси, операції, факти, явища, що мають місце в діяльності підприємства (скільки і що виробляє підприємство, скільки реалізовано, чисельність працюючих, кількість годин роботи машин, устаткування, яка собівартість і т.ін.). Спостереження, відображення, узагальнення фактів і явищ - це не кінцева мета господарського обліку. Облік здійснюється не заради обліку, а заради впливу на господарські процеси і результати діяльності підприємства. Облік ведеться з метою контролю і управління.

Для підприємств України ведення господарського обліку є обов'язковим і має силу закону.

За допомогою облікових даних характеризується фактичний (звітний) стан об'єкту, що керується. У залежності від характеру облікових даних і засобів їх одержання розрізняють три види господарського обліку:

1) статистичний;

2) оперативний (оперативно-технічний);

3) бухгалтерський.

Статистичний облік – це система збору та обробки даних про найбільш масові, найбільш якісні і типові явища господарського і громадського життя. За допомогою цього обліку не тільки фіксується фактичний стан найважливіших показників, але і встановлюються тенденції і закономірності в їхньому розвитку. Перелік об'єктів господарської діяльності, по яким підприємство веде облік, визначається формами статистичної звітності, що розробляє і затверджує Державний комітет статистики України. Кожне підприємство обов'язково реєструється в місцевих статистичних відділах (управліннях) і у встановленому порядку звітує перед ними. Перелік показників залежить від виду діяльності підприємства. Органи статистики зводять, узагальнюють їх у галузевому і територіальному розрізах. До явищ громадського життя, що відбиваються в статистичному обліку, відносяться: чисельність населення, його національний і статевий склад, народжуваність, купівельна спроможність населення і т. д. Узагальнюючи показники підприємств, організацій, установ Держкомстат України одержує інформацію про стан макроекономіки, соціальної і суспільної сфери.

Оперативний (оперативно-технічний) облік - це система поточного спостереження, відбитку і контролю за найважливішими показниками господарської діяльності підприємств. За допомогою цього обліку одержують відомості про явку на роботу, забезпечення підприємства сировиною (товарами), завантаження і роботи обладнання, виконання плану випуску продукції у виробничих підприємствах або плану товарообігу в торгових підприємствах. Особливість оперативного обліку: швидкість знімання (одержання) інформації, її передача і використання для потреб управління і керівництва. Оперативний облік ведуть практично всі служби апарату управління, робітники цехів, складів, матеріально-відповідальні особи. Від оперативного обліку не завжди потрібна абсолютна точність інформації, головне - її оперативність і прийняття управлінських рішень. Це внутрішній облік, що ведеться з метою оперативного втручання в хід основної господарської діяльності у випадку збоїв машин, обладнання, постачання, виробництва, відвантаження, реалізації та інших процесів. Він необхідний для управління конкретною господарською операцією в конкретних умовах, що здійснюється в конкретний час (годину, день, декаду).

Бухгалтерський облік - це система безупинного, суцільного, взаємозалежного, документально обґрунтованого відображення і контролю господарсько-фінансової діяльності підприємств. Він ведеться у всіх підприємствах незалежно від виду діяльності і форми власності.

Метою бухгалтерського обліку є надання своєчасної і достовірної інформації про фінансовий стан, результати діяльності і рух коштів» (ст. 3.1. Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»).

В залежності від користувачів і мети обліку розрізняють 2 види бухгалтерського обліку:

1) управлінський

2) фінансовий.

Управлінський облік є внутрішньогосподарським і забезпечує керівництво структурних підрозділів підприємства економічною інформацією, необхідною для прийняття управлінських рішень.

Фінансовий облік ведеться на кожному підприємстві з моменту його створення з метою надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Усі види обліку використовуються в єдності, доповнюють один одного і дозволяють одержувати необхідну інформацію про фактичну реальність діяльності підприємства.

Управління підприємствами здійснюється на основі економічної інформації. Економічна інформація - це сукупність показників, даних, різноманітних відомостей про об'єкт, що керується. Зміст і призначення економічної інформації залежить від функцій управління (планування, обліку, контролю). Звідси економічна інформація буває:

1) планова (розрахункова, прогнозована) - це дані бізнес-плану, що визначають об'ємні показники роботи підприємства на день, місяць, рік, перспективу;

2) нормативно-довідкова (НДІ), що характеризує норми, ліміти, тарифи, ставки, розміри відрахувань, зборів, обов'язкових платежів;

3) обліково-економічна (звітна), що фіксує фінансовий стан, фактичні фінансові результати і результати діяльності;

4) аналітична, одержувана шляхом оцінки, порівняння, зіставлення інформації з планом, минулим періодом, іншими підприємствами.

Обліково-економічна інформація виражається в основному цифрами у виді кількісного виміру об'єкта, що спостерігається. У процесі планування, обліку, контролю господарської діяльності використовуються такі основні вимірники:

- натуральні;

- трудові;

- грошові.

Натуральні вимірники - це міри довжини, ваги, обсягу, роботи (кілограми, штуки, метри). Використовуються для виміру однорідних об'єктів. Натуральні вимірники дозволяють провадити облік і контроль цінностей у їх натурально-речовинному виді, забезпечувати цільність засобів, аналізувати наявність засобів по конкретним найменуванням, сортам, артикулам.

Трудові вимірники характеризують кількість робочих годин, робочих днів, відпрацьованих кожним робітником, що необхідно для нарахування зарплати.

Грошовий вимірник - це універсальний вимірювач, що дозволяє за допомогою встановлених цін, тарифів вимірювати та узагальнювати всі засоби в грошовій оцінці. У якості грошового вимірника виступає національна та іноземна валюта (гривні, рублі, долари).

Бухгалтерський облік на підприємстві може здійснювати:

• бухгалтерська служба (відділ), що є самостійним підрозділом підприємства та очолюється головним бухгалтером;

• централізована бухгалтерія, що створюється при органі управління, і веде облік підвідомчих підприємств або інших відособлених підрозділів;

- спеціалізована організація або відповідний спеціаліст на договірних засадах, якщо підприємство не має бухгалтерської служби;

- власник (керівник), що веде облік на невеликих підприємствах.

До бухгалтерського обліку пред’являються наступні вимоги:

1) облік на кожному підприємстві повинний вестися відповідно до чинного законодавства і нормативних актів;

2) облікові показники повинні бути порівняні з плановими (прогнозованими) і тому повинна бути забезпечена однаковість фактичних і планових даних;

3) облік однорідних засобів і операцій повинен вестися на різних підприємствах однаково, тобто облік повинен бути уніфікованим, що досягається за рахунок єдиних методологічних правил ведення обліку, що затверджуються МФУ, і обов'язкових для всіх підприємств;

4) своєчасність одержання, узагальнення і передачі облікової інформації зовнішнім та внутрішнім користувачам;

5) повнота і достатня аналітичність облікових даних, що повинна відповідати установленим формам фінансової і статистичної звітності;

6) точність і об'єктивність облікових даних, від яких залежить достовірність звітності підприємства;

7) раціональність і економічність обліку, тобто облік на підприємстві повинний бути організований з найменшою витратою сил і коштів, із використанням передових форм і методів обліку, прогресивної технології облікових робіт.

Правову основу бухгалтерського обліку складають: закони Верховної Ради України (ВРУ); постанови Кабінету Міністрів України (КМУ); постанови Національного банку України (НБУ); накази та інструкції Міністерства фінансів України (МФУ) і Державного комітету статистики України; накази та інструкції інших міністерств і відомств.

Головне місце займає Закон «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (ЗУ про БУ), що встановлює єдині правила бухгалтерського обліку для всіх підприємств незалежно від форм власності і виду діяльності. Закон визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Методологія бухгалтерського обліку визначається Міністерством фінансів України, яке затверджує Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (далі П(с)БО) та інші нормативні документи щодо його ведення.

Належне функціонування бухгалтерського обліку передбачає його чітку організацію. Це забезпечує відповідність бухгалтерського обліку як загальнодержавним вимогам з урахуванням галузевих особливостей, так і потребам підприємства.

Раціональна організація бухгалтерського обліку – це система методів і заходів, які забезпечують ефективне виконання його функцій, а саме забезпечення контролю за наявністю і рухом майна, запобігання негативним явищам у фінансово-господарській діяльності, формування повної й неупередженої інформації про господарські процеси і результати діяльності необхідної для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Згідно з Законом України бухгалтерський облік на підприємстві здійснюється із дня його реєстрації до його ліквідації. При цьому відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві покладена на його власника або уповноважену особу згідно з діючим законодавством та засновницькими (установчими) документами. Передбачено, що бухгалтерський облік може здійснюватись як штатними працівниками, так і спеціалізованими фірмами на основі угод.

Відповідальність за дотримання положень діючих нормативних документів і методології бухгалтерського обліку покладена на головного бухгалтера.

Закон України регламентує сферу його діяльності, мету, основні принципи і організацію бухгалтерського обліку на підприємствах незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності. Бухгалтерський облік ґрунтується на чітко визначених принципах (таблиця 1).

Таблиця 1