III. Наступність і перспективність у вивченні стилістики

1. Робота зі стилістики в 1-3(4) класах

Навчаючи української мови молодших школярів, учитель розширює коло питань, конкретизуючи і поглиблюючи зміст шкільної програми. Адже струк­тура шкільного курсу, незалежно, якого типу школа — нового чи традицій­ного, — вимагає ознайомлення учнів з багатством рідної мови, починаючи з 1 класу.

Робота з стилістики на уроках української мови в 1-3(4) класах має су­провідний характер, і вправи треба добирати відповідно до матеріалу, який опрацьовується на уроці. В програмі початкових класів є чимало питань, пов'язаних зі стилістикою. Так, вивчаючи звуки, слід знайомити школярів з милозвучністю української мови. Чергування голосних і приголосних, твердих і м'яких, дзвінких і глухих звуків створює фонетичне багатство мови, її мелодійність, м'якість, ніжність — все те, що завжди чарує цінителів краси людського мовлення. Тому під час опрацювання звуків і букв треба привчати дітей, щоб уже з 1 класу вони уникали у мовленні збігу кількох приголосних або голосних, вдаючись до чергування [і] — [й], [у] — [в] тощо.

Для цього можна використовувати тексти вправ з підручника або спеці­ально дібрані завдання. Наприклад, учитель пропонує послухати речення, відшукати в них помилки, що трапилися внаслідок неправильного вживання звуків, і переробити речення Юра і Оля купили собі олівці; У нашому саду добрий врожай; Іній вкрив тополі; Учні поїхали у Одесу. Такі завдання сприяють виробленню в дітей чуття мови, вимогливості до її правильного мелодійного звучання.

Теми «Приголосні м'які та тверді», «Позначення м'якості приголосних за допомогою і, я, ю, є, ь» варто супроводжувати коментарями про особливий відтінок слів, де багато м'яких приголосних.

Як ілюстрацію можна використати уривок з вірша Лесі Українки «Колискова»:

Місяць яснесенький —

Промінь тихесенький

Кинув на нас.

Спи ж ти, малесенький,

Пізній бо час.

(Леся Українка)

Поділ слів на склади також дає матеріал для стилістичних вправ. Учитель повинен показати, що нагромадження в реченні однакових складів псує мову, робить її одноманітною (не плутати з алітерацією та асонансами у поезії). Можна запропонувати вправу на виправлення речень: Ми минули село і пішли в ліс. Одного разу зустрічалися друзі біля школи. Вишні високо висіли на дереві. Ти тихо читаєш. Аналогічну роботу над попередженням стилістичних огріхів необхідно проводити, вивчаючи тему «Будова слова», зокрема при доборі спільнокореневих слів, уживанні їх у реченні. Діти мають навчитися пра­вильно користуватися словами одного кореня в усному і писемному мовленні. На окремих завданнях треба показати їм, що вживання спільнокореневих слів у тексті поряд, в одному реченні — стилістичний недолік. Щоб школярі це добре засвоїли, можна дати їм різні вправи: складання і редагування речень, виправлення помилок у тексті.

Молодші школярі опановують основні засоби словотворення, вчаться членувати слово на морфеми, добирати спільнокореневі слова тощо. Саме цим матеріалом слід скористатися, щоб виробити в них навички правильного, доцільного використання префіксів, суфіксів, прищепити їм відчуття емоцій­но-експресивного забарвлення мови. Завдання можуть бути різними, як-от:

Вправа 80. Від слова іти утворити нові, додаючи різні префікси. Зіставити їх і ,, довести, що вони відрізняються своїм значенням. Скласти два-три речення.

Вправа 81. Виділити суфікси у словах гарненький, гарнесенький, величенький, ве­личезний, височенький, височезний, злющий, біленький і пояснити, як вони змінюють значення слів.

Вправа 82. Прочитати речення, розкрити дужки, вживши слова з потрібним префіксом або суфіксом. Пояснити, як міняється від цього зміст речення?

До нас підійшла (мала) дівчинка. На галявині ріс (старий) дуб. У (малої) сірої пташки була зламана ніжка. До нас (їхали) гості з Болгарії. Надя (йшла) з кімнати надвір.

Корисність таких вправ безперечна, оскільки учні не тільки закріплюють опрацьований матеріал, а й виробляють уміння практично користуватися набутими знаннями.

Під час вивчення частин мови молодші школярі збагачують свій словниковий запас добором синонімів та антонімів. Необхідно звертати увагу і на стилістичні відтінки цих лексичних категорій, особливо синонімів — як лексичних, так і граматичних. Не менш важливо показати засоби образності на прикладах уживання слів у переносному значенні. На уроках вивчення іменників, прикметників, дієслів можна використати ряд вправ, що допоможуть учням глибше зрозуміти стилістичні особливості цих частин мови:

Вправа 83. До слова мир дібрати близькі за значенням слова і скласти з ними речення. Порівняти значення слів.

Довідка: спокій, тиша, згода, злагода.

Вправа 84. Пояснити значення кожного з слів: говорити, балакати, мимрити, | патякати, базікати; іти, швендяти, шкандибати, плестись; кричати, репетувати, лементувати, горлати.

Вправа 85. До іменників весна, сонце, небо, дорога, мороз дібрати дієслова з довідки

і скласти речення.

Довідка: прийти, сміятися, хмуритися, бігати, лютувати.

Вправа 86. Замінити в реченнях дієслова близькими за значенням словами: Сонце сходить. Жито зійшло. Туристи зійшли на вершину гори. Пастух зійшов з коня. Тісто зійшло. Довідка: підніматися, зазеленіти, піднятися, злізти, підійти.

Порівняти речення і зробити висновок про їх уживання.

Стилістичні вправи можна проводити під час вивчення синтаксису, зо­крема — особливостей інтонування речень. Ця тема дає широкі можливості для ознайомлення дітей з виразністю усного мовлення, емоційністю його інтонаційних засобів. Матеріалом для роботи можуть бути вправи з під­ручника чи уривки з художніх творів, насичені відповідними реченнями.

Аналізуючи художні твори, наукові тексти, варто звертати увагу на їх функції (вплив, повідомлення), стильові особливості, що забезпечують перспек­тивність у засвоєнні стилів мовлення учнями 5-7 класів. У 3(4) класі можна вво­дити термін «стиль» (без визначення його), щоб у дітей вироблялося розуміння: художній текст - художнього стилю, науковий текст - наукового стилю і т. д.

Виконуючи стилістичні завдання на уроках рідної мови, учні відкривають для себе багато мовних одиниць і набувають навичок практичного користу­вання ними.

Збагачення словникового запасу молодших школярів, вироблення прак­тичних навичок грамотності, стилістичної вправності є важливим завданням. Належна увага вчителя молодших класів до стилістики стає важливою пере­думовою для подальшої стилістичної роботи в 5-9 класах.