Тема 4. Стратегічне управління корпораціями. Антикризове управління в корпораціях

Чи необхідна товариству корпоративна стратегія? Питання далеко не просте, оскільки товариства вкладають значні засоби в розробку стратегічних напрямів розвитку. В наші дні дослідженням проблем вдосконалення корпоративного управління на базі стратегічного підходу приділяється значна увага. Товариствам необхідні стратегії для знаходження шляху досягнення цілей і виконання місії. Процес розробки стратегії завжди пов'язаний з відповіддю на питання «Як?»: Як досягти цілей? Як усунути конкурентів? Як досягти переваг в конкурентній боротьбі? Як посилити довгострокові позиції товариства? Як зробити управлінське стратегічне бачення реальністю? Необхідно розглянути корпоративну стратегію і процес її формування. Стратегія потрібна як всьому товариству, так і функціональним підрозділам, таким як наукові дослідження, торгівля, продаж, маркетинг, фінанси, трудові ресурси і так далі.

Зважаючи, що акціонерні товариства, на відміну від звичайних підприємств мають особливості у організаційно-правовій формі, то необхідно приділити увагу процесу корпоративної реструктуризації, яка впливає на процес формування корпоративної стратегії.

Корпоративна реструктуризація - процес зміни організаційно-правового статусу, структури активів, статутного капіталу, відповідно до зовнішніх умов, стратегії та внутрішніх потреб розвитку для підвищення вартості товариства.

Корпоративна реструктуризація компанії може стосуватися таких аспектів, як:

– зміни в структурі управління;

– реорганізацію органів управління;

– обрання нових посадових осіб;

– розробка нової оптимальної податкової та корпоративної структури;

– зміни організаційно-правової форми;

– зміни мети діяльності;

– зміни в організації та процесі виробництва і наданні послуг.

Наразі основними та актуальними шляхами корпоративної реструктуризації товариства є передбачений ст. 104 ЦК процес припинення товариства в результаті реорганізації (передання прав, обов'язків та майнового комплексу правонаступникам), що реалізується шляхом: злиття, приєднання, поділу, виділу та перетворення товариства або ж законодавчо передбачене приведення діяльності у відповідність до норм Закону «Про акціонерні товариства».

На практиці при здійснені корпоративної реструктуризації виникають питання різного роду: «Яку організаційно-правову форму обрати? Яким чином здійснити злиття, приєднання, поділ, виділ, перетворення акціонерного товариства? Який порядок процедури перетворення акціонерного товариства за новим законодавством? Якими нормами при цьому керуватися? Чи не порушуємо ми законодавство?».

Статтями 83, 84, 85, 86, 87 Закону «Про акціонерні товариства» передбачено порядок та визначено основні засади при здійсненні злиття, приєднання, поділу, виділу та перетворення акціонерного товариства. Слід детально розглянути форми корпоративної реструктуризації товариства та мотиви проведення. Також окремо необхідно приділити увагу антикризовому управлінню акціонерними товариствами.

Слід розрізняти антикризове управління й антикризове регулювання. Антикризове управління являє собою сукупність форм і методів реалізації ряду пов'язаних заходів, які мають загальну логіку, проте розробляються і здійснюються для окремих конкретних підприємств. При цьому таке управління має розроблятись на рівні окремих підприємств у рамках чинних законодавчих та нормативних документів. Антикризове регулювання здійснюється на рівні державних органів і передбачає формування законодавчо-нормативної бази, а також здійснення антикризових процедур державними органами загальної та спеціальної компетенції (наприклад, Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій України).

Комплексний аналіз має включати обов'язково аналіз виробництва та збуту продукції, фінансовий аналіз, використання трудового потенціалу, аналіз витрат та ціноутворення тощо.

Для деяких українських підприємств проводиться спеціальний поглиблений аналіз фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств і організацій з метою віднесення їх до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій.

Для проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій використовують такі джерела інформації: баланс підприємства за попередній рік і за звітний період; звіт про фінансові результати та їх використання за попередній рік та звітний період; звіт про фінансово-майновий стан; звіт з оплати праці за попередній рік та за звітний період; звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг; розрахунок нормативу власних обігових коштів; розшифровку дебіторської та кредиторської заборгованості; звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію; зведену таблицю основних показників; звіт про рух коштів в іноземній валюті (для підприємств, на яких такий рух був чи є); висновки аудиторських перевірок; матеріали маркетингових досліджень; бізнес-план та ін.

Для корпоративних підприємств при проведенні поглибленого аналізу також важливим моментом є визначення інтересів усіх власників, співвідношення різних пакетів акцій і можливостей контролю, які вони дають, визначення основних суперечностей між власниками дрібних пакетів та контрольних, блокуючих та ін., між менеджментом та власниками, особливості руху цінних паперів на вторинному ринку, їх ринкова вартість, тенденції попиту на цінні папери корпорації, наявність державних пакетів акцій у корпорації та особливості їх впливу на функціонування акціонерного товариства тощо.

Аналіз руху цінних паперів має базуватись на розрахунках дивідендної віддачі акції, коефіцієнту «ціна-дохід», коефіцієнту виплачуваності, показника капіталізованої вартості акцій, показників віддачі (рентабельності) акціонерного капіталу по чистому доходу і по обсягу реалізації, показника вартості акцій по балансу, показника дійсної вартості акцій, вартості права на підписку та ін.

При цьому важливим є визначитися з терміном «реструктуризація підприємства» – здійснення організаційно-економічних, правових та технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форм власності, організаційно-правових форм з метою підвищення ефективності виробництва, фінансового оздоровлення, збільшення випуску і реалізації конкурентоспроможної про­дукції.

Слід мати на увазі, що за метою реструктуризацію поділяють на два види: стратегічну та оздоровчу. В системі антикризового управління частіше проводиться оздоровча реструктуризація, хоча зовсім не виключається й стратегічна. Розрізняють реструктуризацію також за її змістовним аспектом: операційну, фінансову та корпоративну. Разом з тим, у системі антикризового управління важливу роль відіграють банкрутство та санація корпорацій. Під банкрутством розуміють пов'язану з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити у встановлений для цього термін пред'явлені до нього з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом. При цьому санація виступає як ряд заходів, спрямованих на врегулювання проблеми боргів і фінансового оздоровлення підприємства-боржника, що здійснюються на основі угод учасників цієї процедури.

Зрозуміло, що банкрутство і санація в системі антикризових заходів повинні бути винятковими та використовуватись лише тоді, коли інші оздоровчі заходи не можуть принести результату.