Экосеть как «кузница» новых образов жизни
Наиболее перспективно рассматривать Экосеть в аспектах:
1. Экосеть – это единая территориальная система, объединение природных земельных комплексов, экосистем, агро – и биоценозов, имеющих природоохранную ценность с особым режимом управления, мониторинга, охраны природы при необходимости – экопомощи. (необходима разработка и утверждение форм управления, мониторинга, охраны природы).
Собственник земельных участков (местная община, предприниматель, организация, предприятие), вступая в экосеть, обязуется соблюдать критический набор требований к сохранению экосистем на своем участке.
Экологическа сеть (ЗУ «Про екологічну мережу України», 2004) – единая территориальная система, которая образуется с целью улучшения условий для формирования и восстановления окружающей природной среды, повышения природно-ресурсного потенциала территории Украины, сохранение ландшафтного и биологического разнообразия, местообитаний и произрастания ценных видов животного и растительного мира, генетического фонда, путей миграции животных при помощи объединения объектов природно-заповедного фонда, а также других территорий, которые имеют особую ценность для охрану окружающей природной среды и в соответствии с законами и международными обязательствами Украины подлежат особой охране. (Ст. 3 ЗУ “Про еклогічну мережу”)
Экологическим каркасом (Н.Ф. Реймерс) - системой участков природы, взаимосвязь которых на уровне экосистем создает предпосылки для формирования естественного экологического равновесия, способного противостоять антропогенным воздействиям
Экологическая сеть (Андреев, Городненко и прочие) – сформированная система территорий, которые физически и функционально связанны и ранжированы по значению для сохранения биологического и ландшафтного разнообразия и поддержания экологического равновесия
Экологическую сеть составляют биоцентры, биокоридоры, буферные зоны и зоны восстановления, находящиеся в матрице.
Биоцентр (habitat patch) – значительный по площади малонарушенный природный участок, поддерживающий устойчивые популяции видов биоты.
Биокоридор (wildlife corridor) – продолжительный элемент ландшафта, выполняющий функцию связи для видов биоты, подходящее местообитание, по своим условиям сходное с биоцентром.
Матрица (matrix) – нарушенная территория, малопригодная для обитания видов, живущих в биоцентрах.
В 1990-х годах Д. М. Гродзинский подобным образом описал биоцентрически-сетевую структуру ландшафта
Элементы Экосети
Соответственно до ст. 16 ЗУ “Про екологічну мережу України”
2. Экосеть через асоциацию охраны и развитию ландшафтов – это общественная структура, которая реализует и поддерживает данную природоохранную систему. Она может объединять организации, фирмы, предприятия, местные органы власти, населенные пункты и частных лиц. В первую очередь, экосеть объединяет землепользователей, но так же и любых других субъектов, которые могут быть полезны.
Члены экосети пользуются определенными бонусами внутри сети (информация? Льготы? Контакты? База данных? Взаимопомощь?). В обмен на это пользователь экосети обязан вносить посильный вклад в сохранение и развитие сети (Финансы, люди, участие в мероприятиях, научные исследования, медиа-поддержка и т.д.). Статус пользователя сети зависит от вклада, но не может превышать некой критической величины.
Экосеть – как сетевая общественная организация, построенная из самоуправляющихся структур-единиц, управляемых по проектному типу.
Норматиная и законодательная база
Международная нормативная база
Natura 2000
Birds Directive of 2 April 1979 (Council Directive 79/409/EEC on the conservation of wild birds)
Special Protection Areas (SPA)
Habitats Directive of 21 May 1992 (Council Directive 92/43/EEC on the conservation of natural habitats and of wild fauna and flora),
Special Areas of Conservation (SAC)
Украинская нормативная база
Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» (21 вересня 2000 року № 1989-III);
Закон України «Про екологічну мережу України» (24 червня 2004 року, № 1864-ІV).
Методичні рекомендацій щодо розроблення регіональних та місцевих схем екомережі. Наказ МОНПС від 13.11.2009 № 604
Базове законодавство про екологічну мережу України станом на 2011 рік складають:
1. Закон України “Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» від 21.09.2000 року;
2. Закон України “Про екологічну мережу України” від 24.06.2004 року;
3. Постанова Кабінету Міністрів України “Про утворення Координаційної ради з питань формування національної екологічної мережі» від 29.11.2001 року;
4. Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо розроблення регіональних та місцевих схем екомережі« від 13.11.2009
5. Краківська декларація "Реалізація Пан'європейської Екологічної Мережі (ПЄЕМ) створення "Зеленого Каркасу Центральної та Східної Європи« від 28.02.1998 року;
6. Локальні нормативно правові акти місцевих виконавчих органів та органів місцевого самоврядування щодо розробки та впровадження екологічної мережі у відповідних адміністративно-територіальних одиницях.
Основні проблеми законодавства при створенні української екологічної мережі:
Існуюче законодавство неповне для ефективної та цілеспрямованої роботи на усіх рівнях (як національному, так і місцевому), що зумовлює некомплексне регулювання відносин даної сфери (так, відповідно до ст. 9 Програми формування національної екологічної мережі, необхідно прийняти закони України про збереження земель, про економічне стимулювання суб'єктів землеволодіння і землекористування до здійснення заходів щодо розвитку та підтримки екологічної мережі, про прибережну смугу морів, внести відповідні зміни до Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, Водного кодексу України, законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення“).
2. Існуюче законодавство не має комплексного наукового обґрунтування. Не дивлячись на те, що законами передбачені численні дослідження, Програма формування національної екологічної мережі містить схему майбутньої мережі, яка не відповідає принципам і вимогам як європейських стандартів, так і української дійсності (це стосується як територій ядер, так і розробки сполучних коридорів між ними. Більш того, території, де іще залишився такий вид ландшафту, як степ, взагалі не визначені на жодній тектонічній карті України) ;
3. Відсутність системи органів різного спрямування, які б забезпечували розробку і впровадження даної концепції, так само, як і недостача компетентних кадрів.
Способи подолання нормативних проблем:
Повністю визначити територію, що належить до так званих мало порушених і більш-менш природних шляхом надання про це прямого наказу відповідним місцевим природничо-дослідницьким установам. Як результат – узгоджена карта природного масиву зі сполучення проектів кожної області.
Із даного переліку на центральному рівні, та з урахуванням місцевих вказівок, визначити структуру екологічної мережі, тобто чіткі розміри і межі її елементів (ядер, буферних зон, зон альтернативного с/г, сполучних ділянок). При чому розробку сполучних ділянок можна відстрочити.
Призначити відповідальні органи та осіб за кожний етап роботи, починаючи від центрального, закінчуючи місцевим рівнем.
Примітка: для пришвидшення роботи можливе втілення готових схем екологічних мереж в окремих областях, чи навіть об'єктах (попередньо затвердженими Міністерством екології та природних ресурсів України) до того, як буде сформована загальнонаціональна схема екологічної мережі України.
Позанормативні способи сприяння утворенню екологічної мережі в Україні
1. Координація діяльності у комплексі всіх галузевих органів, підприємств, установ та організацій по налаштуванню у власників земель, що входитимуть до елементів екологічно мережі прийнятного відношення до планованих змін, зокрема – виховання готовності перейти на альтернативне с/г, що досягається:
пошуком інвесторів, клієнтів, готових до впровадження та замовлення екологічно чистої продукції;
виховання кадрів для кожного об'єкта, з метою максимально раціонального використання земель;
проведення переговорів із власниками потенційних обєктів екологічної мережі;
2. Залучення громадських організацій та громадян, особливо науковців до процесу обговорення і формування схем екологічної мережі, засобів їх впровадження. Також запрошення експертів з інших країн, активна співпраця зі ЗМІ, налагодження системи обмінів співробітниками об'єктів (як всередині країни, так і з іншими державами), що підлягають входженню до структури екологічної мережі тощо.
Екологічна мережа Харківської області / Клімов та ін. – Харків, 2008.
Этап третий. Будущее структуры.
Цели этапа – выявление наиболее вероятных сценариев будущего структуры «Экосферы»
Методы работы – анализ противоречий, тренд-анализ, прогностические методики, сценирование, организационно–деятельностная игра и другие техники по необходимости.
Результат на выходе – веер сценариев, прогноз
Результат на выходе – рекомендации по развитию, планы, возможны проекты.
Наиболее вероятные сценарии и точки ветвления будущего, исходя из данных первого и второго раздела.
Желаемое будущее структуры «Экосфера».
Желаемое, неизбежное и вероятное будущее структуры «Экосфера» как пересечение внутренних сценариев будущего и будущего среды.
Оценка соотношения ресурсов структуры «Экосфера» и будущего – желаемого и возможного.