Національний університет внутрішніх справ
ЛАНТІНОВ Ярослав Олександрович
УДК 343.37
КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ
ЗАЙНЯТТЯ ГОСПОДАРСЬКОЮ ТА БАНКІВСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
ЗА СТ. 202 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ
Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Харків - 2004
Дисертація є рукописом
Робота виконана в Національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.
Науковий керівник – доктор юридичних наук, професор Гуторова Наталія Олександрівна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри кримінального права № 2.
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Стрельцов Євген Львович, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, проректор з навчальної роботи;
кандидат юридичних наук, доцент Перепелиця Олександр Іванович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри кримінального права № 1.
Провідна установа – Національна академія внутрішніх справ України МВС України, кафедра теорії кримінального права, м. Київ.
Захист відбудеться “24” квітня 2004 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.64.700.03. в Національному університеті внутрішніх справ (61080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).
Автореферат розіслано 22 березня 2004р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В.Є. Кириченко
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми дослідження. Демократичні перетворення і становлення відповідних суспільних інститутів в Україні тісно пов'язані з ринковими реформами в економіці. Трансформація економічної системи України як незалежної держави визначається насамперед зміною системи суспільного виробництва й перерозподілу суспільного продукту. В умовах лібералізованої економіки статус основного джерела суспільного виробництва, а також засобу перерозподілу суспільного продукту набуває підприємництво як своєрідна форма організації господарювання. Створення умов для належної діяльності і контроль над нею, як одним із підрозділів національної економічної системи становлять важливу функцію держави – регулювання господарського ринку.
Кримінальне законодавство є невід’ємною, обов’язковою складовою охорони господарських відносин від суспільно небезпечних посягань, а його застосування – необхідною формою використання державного впливу на функціонування господарського ринку й поведінку осіб, які входять до його суб’єктного складу. Кримінально-правові норми як частини системи державної регламентації суспільного життя мають базуватися на нормах інших галузей права, а також доповнювати їх. Особливого значення набуває норма, яка передбачає відповідальність за порушення порядку господарської діяльності, в рамках комплексу заходів по детінізації національної економіки, оскільки вона в змозі надолужити нестачу відповідної етичної заборони, на брак якої неодноразово вказували дослідники.
Із набранням чинності Кримінальним кодексом України (далі – КК) відбулися певні зміни у спрямованості й обсязі кримінально-правової заборони у сфері господарської діяльності, що, викликає зміну правозастосовчої практики. З’ясування точного змісту цієї заборони не лише потребує текстуального дослідження вимог, які встановлюються нормами інших галузей національного права, а й вимагає порівняння з іноземними правовими джерелами, а також вивчення історії правової регламентації і охорони відповідних відносин.
У науковій літературі проблеми кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською (підприємницькою) діяльністю висвітлювалися в роботах П.П. Андрушка, К.В. Антонова, Б.В. Волженкіна, П.А. Вороб’я, Л.Д. Гаухмана, О.В. Галахової, П.Т. Геги, В.О. Глушкова, О.О. Дудорова, І.І. Карпеця, М.Й. Коржанського, С.П. Корабельникова, Я.М. Кураш, М.І. Мельника, В.О. Навроцького, А.В. Наумова, Б.М. Леонтьєва, М.І. Панова, О.І. Перепелиці, А.М. Ришелюка, В.В. Сташиса, Є.Л. Стрельцова, В.Я. Тація, М.І. Хавронюка, О.М. Яковлєва, П.С. Яні та ін. Незважаючи на достатньо велику кількість таких досліджень, проблему не можна назвати остаточно вирішеною. В опублікованих працях хоча й розглядалися окремі питання кримінально-правової характеристики порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю, проте до цього дослідження комплексного аналізу ознак складу злочину зроблено не було. Та й переважна більшість робіт виконані на підставі кримінального законодавства минулих років, що не задовольняє сьогоденних потреб кримінально-правової охорони суспільних відносин у зазначеній сфері. Усе вищевикладене й зумовило вибір теми даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницької роботи кафедри кримінального права та кримінології Національного університету внутрішніх справ, Головними напрямками наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 роки (п. 1.4.), ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/ 2000, Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 24 квітня1998 р.
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна розробка проблеми кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю. Для її досягнення були поставлені завдання: 1) проаналізувати суспільну небезпечність порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю; 2) здійснити історико – і порівняльно-правовий аналіз проблеми кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю; 3) з’ясувати підстави і принципи криміналізації цього діяння; 4) дати аналіз складу злочину, передбаченого ст. 202 КК, виділивши систему ознак, що його характеризують; 5) виявити в цій частині недоліки чинного законодавства і практики його застосування; 6) внести пропозиції щодо їх усунення.