Об’єктом дослідження є кримінальна відповідальність за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю.
Предметом дослідження виступає: а) чинне кримінальне законодавство, що встановлює кримінальну відповідальність за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю, і практика його застосування, б) вітчизняне кримінальне законодавство минулих років, в) кримінальне законодавство зарубіжних країн, г) законодавство, що регулює господарську та банківську діяльності і г) система наукових поглядів і розробок стосовно цієї проблеми.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети й завдань, об’єкта і предмета дослідження. Діалектичний метод використано при розгляді питань кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю через поглиблене вивчення більш загальних категорій кримінального права; історичний та історико-правовий – при з’ясуванні історичних витоків і генезису цієї кримінально-правової норми, й тенденцій її виникнення, змін, передумов походження; порівняльно-правовий при порівнянні кримінального законодавства України з законодавством інших країн щодо такого діяння, а також при порівнянні підходів до вдосконалення цієї норми; формально-логічний (догматичний) – при аналізі цієї норми з точки зору додержання правил законодавчої техніки при її конструюванні; метод системно-структурного аналізу – при виявленні місця досліджуваної норми в системі норм та інститутів кримінального права, співвідношення її з іншими кримінально-правовими нормами.
Науково-теоретичним підґрунтям у роботі над дисертацією послужили праці вітчизняних і зарубіжних криміналістів, присвячені як загальним проблемам кримінального права, так і кримінальній відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності, за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю, а також праці з економічної теорії, загальної теорії права, історії держави та права, кримінально-процесуального й цивільного права, юридичної й загальної психології. Досліджено кримінальне законодавство низки зарубіжних країн, вітчизняне кримінальне законодавство минулих років, постанови Пленуму Верховного Суду України.
Емпіричну базу дослідження становлять дані, отримані внаслідок вивчення 358 вироків, постанов слідчих ОВС і судів з кримінальних справ по фактах порушення порядку здійснення підприємницької й незаконної торгівельної діяльності за статтями 1483, 1556 КК 1960 р., матеріали кримінальних справ за статтями 202 і 240 КК, дані опитувань, статистичні дані.
Нормативною базою послужили Конституція України, чинне вітчизняне кримінальне законодавство, нормативні акти інших галузей права, у тому числі адміністративного, господарського, кримінально-процесуального, цивільного.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що в ньому вперше на дисертаційному рівні проаналізовано проблеми кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ст. 202 КК „Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю”. Конкретним внеском дисертанта в розробку наукових результатів є те, що в роботі визначено низку нових положень, що мають вагому значення для науки і практики:
1. Доведено, що існування кримінально-правової заборони порушення порядку здійснення господарської діяльності є необхідним лише в період становлення ринкових відносин в економіці.
2. Уперше досліджується питання відповідності ст. 202 КК підставам та принципам криміналізації і робиться висновок про часткову її невідповідність. Обґрунтовується необхідність приведення диспозиції ч.1 ст. 202 КК у відповідність до суспільної небезпечності описуваних нею діянь і положень господарського законодавства.
3. Уперше визначається, що основним безпосереднім об’єктом порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю виступають суспільні відносини, що забезпечують суспільну безпеку в економічній сфері. При порушенні цього порядку у вигляді „здійснення без державної реєстрації, як суб’єкта підприємницької діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню... якщо це було пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах”, безпосереднім додатковим обов’язковим об’єктом виступають суспільні відносини, що забезпечують отримання доходу від підприємницької діяльності.
4. Наводяться додаткові аргументи на користь позиції, що „доход у великих розмірах” є предметом розглядуваного злочину, а зазначений предмет злочину – це матеріальне вираження вартості, що в тисячу й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
5. Аргументується, що за побудовою склад розглядуваного злочину належить до так званих „формальних”, і обов’язковою ознакою його об’єктивної сторони виступає діяння, яке може виражатися у вчиненні одного з трьох альтернативних суспільно небезпечних діянь, як то
а) діяння, позначене в диспозиції ч.1 ст. 202 КК як „здійснення без державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності, яка містить ознаки підприємницької і яка підлягає ліцензуванню...”, – це певна кількість усвідомлюваних і вольових тілорухів по виробництву продукції (продажу товарів, наданню послуг, виконанню робіт), при ухиленні від державної реєстрації в якості суб’єкта підприємницької діяльності виду, що підлягає ліцензуванню;
б) діяння, позначене в диспозиції ч.1 ст. 202 КК як „...здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства...”, – це певна кількість усвідомлюваних і вольових тілорухів по виробництву продукції (продажу товарів, наданню послуг, виконанню робіт) при ухиленні від отримання ліцензії.
в) діяння, позначене в диспозиції ч.1 ст. 202 КК як „здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування...”, – це невиконання (повне або часткове) організаційних, кваліфікаційних чи інших спеціальних вимог, установлених нормативним актом, при здійсненні певного виду господарської діяльності за наявності ліцензії.
6. Обстоюється положення, що замість існуючої конструкції складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 202 КК, доцільно використовувати конструкцію на базі терміна „ухилення”, оскільки фактично йдеться про умисне невиконання юридичного обов’язку щодо реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності, одержання ліцензії на здійснення ліцензійного виду господарської діяльності чи дотримання умов ліцензування при здійсненні того виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. А саме термін „ухилення” найточніше відбиває таку сутність діяння, як умисна бездіяльність.
7. Доведено необхідність конструювання розглядуваної кримінально-правової норми як злочину з матеріальним складом, для чого пропонується ввести у диспозицію ст. 202 КК вказівку на суспільно небезпечні наслідки у виді створення загрози настання тяжких наслідків.
8. Обґрунтовується, що усвідомлення протиправності здійснення господарської та банківської діяльності без державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності, без одержання ліцензії чи з порушенням умов ліцензування не входить до інтелектуального моменту умислу.
9. Дістали подальшого розвитку погляди, що суб’єктом злочину, передбаченого ст. 202 КК, є особа, обов’язки якої виконати необхідні дії щодо державної реєстрації, одержати спеціальний дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності, додержуватись умов ліцензування. Визначено, що суб’єкт здійснення діяльності з ознаками підприємницької (у тому числі видів фінансової), яка підлягає ліцензуванню якщо це було пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах, характеризується сукупністю ознак загального суб’єкта злочину згідно з ч. 1 ст. 18 КК.
Суб’єкт здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства, та суб’єкт здійснення видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню згідно з законодавством з порушенням умов ліцензування поряд з ознаками загального суб’єкта характеризується додатковою ознакою: – це громадянин-підприємець або службова особа підприємства, організації чи установи (за винятком органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування, громадських організацій), тобто це спеціальний суб’єкт.
10. Наводяться додаткові аргументи на користь позиції, що в ч. 2 ст. 202 КК сформульовано не кваліфікований склад злочину щодо ч.1 ст. 202 КК, а спеціальну норму, яка встановлює кримінальну відповідальність за такі ж діяння, які вчинюються у сфері фінансової діяльності. Виявлено невідповідність диспозиції ч.2 ст. 202 КК стану сучасного господарського законодавства, а також підставам і принципам криміналізації суспільно небезпечних діянь, у зв’язку з чим обґрунтовується необхідність виключення ч.2 зі ст. 202 КК.
11. Пропонується в ч.2 ст. 202 КК передбачити кваліфікований склад цього злочину шляхом використання кваліфікуючих ознак, які вказували б на настання тяжких наслідків і вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. Обґрунтовується необхідність передбачити в ч.3 ст. 202 КК особливо кваліфікуючи ознаки порушення порядку зайняття господарською діяльністю, які вказували б на настання особливо тяжких наслідків і вчинення злочину організованою групою. Роз’яснення термінів „тяжкі наслідки”, „особливо тяжкі наслідки” пропонується викласти в примітці до ст. 202 КК.
12. Доведено необхідність встановлення кримінальної відповідальності за ухилення від реєстрації як суб’єкта господарської діяльності не лише тих видів, що підлягають ліцензуванню, а всіх видів господарської діяльності. Обґрунтовано, що оскільки пропонується конструювання основного складу злочину як злочину з матеріальним складом, то таке рішення є не розширенням обсягу заборони порівняно із сучасним станом, а уточненням її змісту, а тому не суперечить визначеним тенденціям розвитку кримінального законодавства щодо охорони суспільних відносин у сфері господарської діяльності.
13. Уперше в результаті аналізу принципів криміналізації суспільно небезпечних діянь доведено, що поширення в Україні здійснення господарської діяльності з порушенням умов ліцензування й відносно невелика суспільна небезпечність цього діяння є підставами для його декриміналізації.
14. Сформульовано нову редакцію ст. 202 КК.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки й рекомендації можуть бути використані: у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю і за злочини у сфері господарської діяльності; у правотворчості – при подальшому вдосконаленні кримінального законодавства щодо цієї кримінально-правової норми; у правозастосуванні – при вирішенні проблем кваліфікації порушень порядку зайняття господарською та банківською діяльністю в слідчій і судовій практиці; у навчальному процесі – під час викладання курсів Особливої частини кримінального права, при підготовці підручників і навчальних посібників, у науково-дослідницькій роботі студентів і курсантів.
Апробація результатів дисертації. Результати поданого до захисту наукового дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Національного університету внутрішніх справ, міжнародній і регіональній наукових і науково-практичних конференціях – „Концепція формування законодавства України” (Запоріжжя, 2000 р.), “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (м. Харків, Національний університет внутрішніх справ, 20 червня 2003 р.). Вони впроваджені в практичну діяльність ОВС, а також використовуються при викладенні курсу “Кримінальне право України. Особлива частина”.
Публікації. За результатами дослідження дисертантом опубліковано 7 статей у фахових наукових виданнях України та Російської Федерації, а також двоє тез доповідей на зазначених конференціях.
Структура дисертації. Відповідно до мети й завдань дослідження, його об’єкта й предмета дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять шість підрозділів, висновків, списку використаної літератури (215 найменувань) і додатків. Повний обсяг дисертації становить 217 сторінок, обсяг основного тексту дисертації – 179 сторінки.