Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
8 М Е Т. М А Т Е Р. верстка печати..doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
29.04.2019
Размер:
12.5 Mб
Скачать

Н А В Ч А Л Ь Н І М А Т Е Р І А Л И

для вивчення дисципліни

“Радіаційний, хімічний, біологічний захист підрозділів”

(Семестр viiі) Тема №2 “ Засоби захисту військ від радіаційного, хімічного, біологічного зараження.” Заняття № 4. Спеціальна обробка.

1. Основні поняття спеціальної обробки

При застосуванні противником зброї масового ураження (ЗМУ), зараження отруйними речовинами (ОР), радіоактивними речовинами (РР), біологічними засобами (БЗ) можуть бути уражені різні об’єкти.

Зараження РР, ОР і БЗ можуть привести до втрат особового складу і викличе необхідність ведення бойових дій із застосуванням засобів індивідуального (ЗІЗ) і колективного захисту (ЗКЗ).

Для збереження боєздатності підрозділів та створення їм необхідних умов для виконання поставлених задач в обстановці РХБ зараження організується і здійснюється спеціальна обробка військ, ділянок місцевості, доріг та споруд.

При цьому переслідується рішення двох задач:

- не допустити ураження особового складу при роботі з зараженими об’єктами (обмундируванням, озброєнням та військовою технікою);

- не допустити виснаження особового складу, яке може наступити при довготривалій роботі в засобах індивідуального захисту.

Таким чином, це поняття включає заходи, які безпосередньо направлені на підтримку боєздатності військ, а загальна проблема, яка рішається в ході проведення спеціальної обробки, полягає в тому щоб забезпечити знезараження великої кількості різноманітних по властивостям об’єктів, заражених ОР, РР, БЗ малими силами в короткі строки.

Спеціальна обробка організується штабами підрозділів і включає до себе проведення дегазації, дезактивації, дезінфекції озброєння та військової техніки, боєприпасів, засобів індивідуального захисту, обмундирування, а при необхідності і проведення санітарної обробки особового складу. Вона здійснюється силами і засобами самих підрозділів.

Дегазацією називається знезараження заражених об’єктів шляхом руйнування (нейтралізацією) або видаленням отруйних речовин, шляхом розчинення, випарюванням або сорбцією.

Дезактивацією називається видалення радіоактивних речовин з заражених поверхонь до допустимих величин зараження, безпечних для людини.

Дезінфекцією називається знешкодження хвороботворних мікробів і зруйнування їх токсинів на об’єктах, які підпали зараженню.

Дезінсекцією називається знешкодження комах і кліщів – переносників інфекційних захворювань.

Дератизацією називається знешкодження гризунів (мишей, пацюків).

Спеціальна обробка військ може бути частковою (ЧСО) та повною (ПСО).

Часткова спеціальна обробка організовується за вказівкою командира батальйону (роти) та проводиться особовим складом в ході виконання бойової задачі під керівництвом командира з метою забезпечення можливості ведення бойових дій без засобів індивідуального захисту шкіри, а також забезпечення входу особового складу в об’єкти бойової техніки та фортифікаційних споруд.

Вона включає:

При зараженні отруйними речовинами (ОР) – дегазацію відкритих ділянок шкіри, обмундирування, спорядження, взуття, лицевих частин протигазів, стрілецької зброї, а також окремих зовнішніх ділянок поверхні озброєння та військової техніки, з якою особовий склад постійно торкається в ході бойових дій. Обробка відкритих ділянок шкіри проводиться негайно.

Часткова дегазація проводиться особовим складом, за яким закріплене озброєння та військова техніка, за наказом командира підрозділу з використанням табельних або підручних засобів спеціальної обробки.

При зараженні радіоактивними речовинами (РР) – здійснюють дезактивацію відкритих ділянок шкіри, обмундирування, спорядження, взуття, засобів індивідуального захисту та стрілецької зброї.

Часткова дезактивація проводиться, як правило після виходу із зараженої ділянки коли дозволяє обстановка. При довготривалому знаходженні на місцевості, зараженій радіоактивними речовинами, часткова дезактивація може проводитись і на зараженій ділянці.

Для проведення часткової дезактивації використовуються в першу чергу підручні засоби: ганчірка, віники, щітки, вода, розчинники (пальне). Також можуть бути використані розчини, що дезактивують, дегазаційні комплекти та прибори.

При зараженні біологічними засобами (БС)- дезінфекцію відкритих ділянок шкіри (лиця, шиї, рук) людини. Часткова дезінфекція проводиться в розташуванні підрозділу на зараженій ділянці або при виході з неї.

Організація часткової спеціальної обробки.

Командир роти (батареї) організує і керує проведенням часткової спеціальної обробки в підрозділі. Він зобов’язаний:

- організовувати навчання особового складу способам і правилам проведення спеціальної обробки, використання технічних засобів підрозділу та підрозділів РХБ захисту, місцевих засобів, вміло управляти підрозділом;

- знати технічні засоби спеціальної обробки, правила їх використання і зберігання, особисто перевіряти наявність і готовність;

- забезпечувати максимальну захищеність особового складу, озброєння та військової техніки від впливу первинної хмари ОР, РР і БЗ та при діях в зонах зараження;

- вказувати можливий обсяг робіт, порядок часткової дегазації озброєння та військової техніки, технічні засоби, які використовуються, порядок видачі індивідуальних комплектів особовому складу, порядок обробки фортифікаційних споруд, які займають підрозділи;

- встановлювати сигнали початку і закінчення часткової спеціальної обробки;

- доповідати про проведену часткову спеціальну обробку, а також пропозиції щодо обсягу, сил, засобів та термінів проведення повної спеціальної обробки;

- визначати можливість зняття ЗІЗ після спеціальної обробки та вказувати вимоги безпеки при використанні з озброєнням та військовою технікою, обмундируванням, ЗІЗ, спорудами, які оброблені;

- організовувати поповнення табельних засобів, речовин, рецептур спеціальної обробки, які були використані.

Командир взводу безпосередньо керує частковою спеціальною обробкою підрозділу. Він зобов’язаний:

- проводити заняття з навчання особового складу способам та правилам проведення спеціальної обробки;

- забезпечувати постійну готовність табельних засобів спеціальної обробки взводу, наявність розчинів (рецептур), води, ганчір’я;

- знати і доводити до особового складу можливий обсяг часткової спеціальної обробки, сигнали її початку та закінчення, контролювати видачу індивідуальних пакетів особовому складу;

- керувати проведенням часткової спеціальної обробки взводу, фортифікаційних споруд, слідкувати, щоб особовий склад виконував вимоги безпеки;

- доповідати про проведення спеціальної обробки, прийнятих заходах щодо збереження боєздатності взводу, ступеню зараження особового складу, озброєння та військової техніки, приймати заходи до поповнення засобів, які були використані.

Командир відділення (екіпажу, обслуги) зобов’язаний:

- перевіряти наявність, справність та заправку табельних засобів спеціальної обробки;

- видавати індивідуальні пакети особовому складу;

- керувати підлеглими при проведенні спеціальної обробки і вимагати від них виконання заходів безпеки;

- поповнювати засоби, які були використані.

При подоланні зон радіоактивного зараження в відкритих об’єктах або об’єктах озброєння та військової техніки, що негерметичні, дезактивацію ЗІЗ та обмундирування проводять після виходу із зони. Для чого колони з виконанням заходів маскування зупиняються на обочині, особовий склад висаджується з машин, відводиться на 15-20м в бік, розосереджується по фронту і проводить дезактивацію обмітанням (витрясанням). Оброблені ЗІЗ залишаються за особовим складом.

Для забезпечення входу особового складу в об’єкт, що герметичний, необхідно:

- при зараженні ОР – провести дегазацію вхідних дверей, люку, підніжки, ручок, ділянки місцевості перед дверима, стрілецької зброї, зняти ЗІЗ і залишити біля входу, обробити обмундирування, взуття, спорядження, протигаз з сумкою та зайти до об’єкту. При цьому особовий склад, який знаходився в об’єкті, одягає протигази та знімає їх за командою командира після контролю зараження повітря;

- при зараженні РР – про дезактивувати (обмести) вхідні двері, витрясти від РР ЗІЗ, зняти їх звернути зараженим боком всередину і залишити біля входу, зайти в об’єкт та зняти протигаз (респіратор);

- при зараженні БЗ – зняти ЗІЗ, звернути та залишити біля входу, зайти до об’єкту. При виході з атмосфери БЗ особовий склад, який знаходиться в об’єкті, протигази не знімає до проведення повної спеціальної обробки.

У виняткових випадках допускається вхід до об’єкту в обмундируванні і зі стрілецькою зброєю, зараженими ОР і не дегазовані. При цьому внутрішній об’єм об’єкту небезпечно заражається ОР і особовий склад знаходиться в ньому в протигазах та захисних рукавицях. При проведенні ПСО внутрішні поверхні таких об’єктів протираються ганчіркою, яка змочена розчином, що дегазує, та провітрюється. Експлуатація цих об’єктів без протигазів можлива тільки після контролю зараження повітря в них.

Порядок проведення часткової спеціальної обробки.

При зараженні відкритих ділянок шкіри аерозолем і краплями ОР при їх дегазації порядок застосування індивідуальних протихімічних пакетів залежить від положення протигазу в момент застосування ОР.

Порядок проведення часткової дегазації обмундирування, спорядження. взуття, ЗІЗ та стрілецької зброї залежить від положення ЗІЗ в момент застосування ОР і їх типу.

Після виходу особового складу, одітого в ЗІЗ ізолюючого типу (ЗЗК), з заражених ділянок необхідно дегазувати стрілецьку зброю, окремі ділянки озброєння та військової техніки, з якими особовий склад торкався при виконанні бойового завдання; зняти заражені захисні плащ, панчохи; якщо ЗІЗ одягались в момент застосування ОР, та провести обробку обмундирування, спорядження, взуття та рукавиць (з зовні), зняти їх і обробити відкриті ділянки шкіри (шиї та рук).

Зараженні ОР ЗІЗ ізолюючого типу залишаються в місцях їх зняття. При наявності часу, засобів дегазації, ЗІЗ ізолюючого типу перед зняттям можуть бути дегазовані.

У випадку перебування особового складу в ЗІЗ фільтруючого типу (ОКЗК) необхідно дегазувати обмундирування, спорядження, взуття, стрілецьку зброю, потім окремі ділянки озброєння та військової техніки і тільки після цього зняти рукавиці.

При проведенні часткової дегазації на зараженій місцевості при вході в об’єкти колективного захисту або бойову техніку порядок проведення часткової дегазації аналогічний. Протигаз знімається тільки за командою командира після провітрювання об’єкту та контролю зараження повітря.

Обмундирування, спорядження, взуття, що заражені аерозолем VX, іприту або парами зоману (зарину), дегазують за допомогою пакету ДПП. При заражені обмундирування парами зоману (зарину) може використовуватись і пакет ДПС-1.

В обробленому пакетом ДПП (ДПС-1) обмундируванні можна заходити до об’єктів озброєння та військової техніки, фортифікаційних споруд. Протигази знімаються після провітрювання об’єктів за допомогою фільтровентиляційних устаткувань і контролю зараження повітря.

Дегазацію ділянок поверхні озброєння та військової техніки, з якою особовий склад торкався під час виконання бойового завдання, проводять із ИДК-1, ДК-4, ДК-5. Пакетами обробляють в першу чергу вертикальні поверхні, а потім горизонтальні. Ділянки, на які не можна вилити рецептуру РД-А із пакету, протирають щіткою, використовуючи рецептуру, яка стікає з прилягаючих поверхонь.

Дегазацію ЗІЗ ізолюючого типу (ЗЗК) проводиться комплектами ИДК-1, ДК-4.

Плащі обробляються безпосередньо на особовому складі або на ґрунті шляхом двох-трикратного зрошування зараженої сторони розчином, що дегазує. Краще обробляти одночасно 4-6 чоловік, вишикуваних в шеренгу. Плащі зрошуються з відстані 0,5-0,7 м і зі всіх сторін. Витрати розчину ГК на один комплект 3-5 л, розчину №1, що дегазує, або 2-бщ (2-ащ)-1-1,5 л. Час обробки 4-6 чоловік -10-20 хвилин. При обробці плащів на особовому складі проводяться заходи щодо захисту протигазових коробок від затікання в них розчинів. Дегазовані плащі через 5-10 хвилин після обробки звертаються незараженою стороною на зовні. У випадку зараження зоманом використання плащів допускається тільки в протигазах.

Заражене парами зоману (зарину) обмундирування дегазується провітрюванням на повітрі. Рішення на зняття протигазів після провітрювання обмундирування приймає командир підрозділу за висновками хімічного контролю зараження повітря.

При відсутності табельних пакетів (комплектів) і рецептур (розчинів) для часткової дегазації озброєння та військової техніки, обмундирування, взуття, спорядження, ЗІЗ (ЗЗК) можна використовувати ганчір’я змочену водою, пальним, розчинниками, земля (глина, пісок, опока, торф), сніг.

Вказані засоби рекомендується використовувати одразу після застосування ОР. Вони знижують зараження та виключають можливість вторинного зараження при експлуатації об’єктів. Для дегазації землею (піском, глиною, опокою, торфом), снігом незаражену розрихлену масу беруть рукою, одітою в захисну рукавичку, та ретельно протирають заражену поверхню до використання змістовного. Після цього набирають нову порцію та продовжують обробку. Ділянка протирається два-три рази, кожен раз чистою порцією. При використанні розчинників та ганчір’я слід спочатку сухім ганчір’ям видаліть з поверхні видимі краплі ОР; другим шматком ганчір’я, яке змоченої розчинником, тричі протирати заражену поверхню; третім шматком ганчір’я протирати оброблену поверхню насухо. При дегазації ЗІЗ ізолюючого типу ганчір’я змочують тільки водою. Після дегазації захисний плащ можна зняти. Захисні рукавички та протигаз не знімаються.

Дезактивація особового складу проводиться після виконання бойового завдання та виходу із зони зараження.

Дезактивація відкритих ділянок шкіри (лице, шия, руки) проводиться шляхом промивання водою (можна з флязі). ЗІЗ и обмундирування дезактивуються після виконання бойового завдання та виходу із зон радіоактивного зараження (забруднення).

З виходом із зон радіоактивного зараження (забруднення) особовий склад за командою командира дезактивує стрілецьку зброю, ЗІЗ, а після чого знімає та витрушує (вибиває) обмундирування.

Дезактивація стрілецької зброї – зразу після виявлення випадання РР. Це проводиться протиранням ганчір’ям, змоченим 0,15% водним розчином СФ-2У, або обмітанням за допомогою природних засобів.

Дезактивація лицевих частин протигазів проводиться протиранням ганчір’ям, змоченим 0,15% водним розчином СФ-2У, обмітання за допомогою щітки пакету ДПП або природними засобами. ЗІЗ фільтруючого типу дезактивуються обмітанням за допомогою щітки пакету ДПП або природних засобів, а також витрушуванням (вибиванням). Крім того ЗІЗ ізолюючого типу дезактивуються за допомогою природних засобів, витрушуванням, обробкою водою, розчинами, що дезактивують, із комплектів ИДК-1, ДК-1, ДКЗ, ДК-4, ДК-5, автомобільної розливної станції. ЗІЗ, що дезактивовані розчинами, можна використовувати повторно.

Дезінфекція відкритих ділянок шкіри (обличчя, шия, руки) та лицевої частини протигазу проводиться 0,5% водним розчином монохлораміну Б (ХБ) після зняття захисного плаща та протигаза. Після прийняття антибіотика із індивідуальної аптечки протигаз повинен бути одягнений та не зніматися до проходження ПСО.

Стрілецька зброя дезінфікується протиранням ганчір’ям, змоченою дезінфікуючими розчинами.

ЗІЗ ізолюючого типу дезінфікуються шляхом двох-трьох кратним зрошенням дезінфікуючими розчинами із комплектів ИДК-1, ДКЗ, ДК-4, ДК-5 та авторозливної станції. Засоби захисту, що продезінфіковані, можуть бути використані повторно. ЗІЗ фільтруючого типу, табельне військове обмундирування дезінфікуються тільки технічними засобами спеціальної обробки підрозділів РХБ захисту.

Повна спеціальна обробка військ проводиться за командою старшого командира, як правило, після виконання бойового завдання, з метою забезпечення особового складу можливості діяти без ЗІЗ. Вона включає проведення в повному обсязі дегазації, дезактивації, дезінфекції озброєння та військової техніки, боєзапасів та інших матеріальних засобів, а при необхідності, і санітарну обробку особового складу.

ПСО проводиться в районах, які займають частини, на маршрутах їх висування, а також в районах спеціальної обробки (РСО), які назначаються по можливості на місцевості, що незаражена.

Повна дегазація, дезактивація, дезінфекція озброєння та військової техніки, боєзапасів, запасів усіх видів матеріальних засобів проводиться підрозділами військ РХБ захисту.

2. Військові засоби, речовини та розчини, які використовуються у підрозділах.

2.1. Індивідуальні засоби спеціальної обробки

Найбільш важливим і невідкладним заходом ЧСО є дегазація. Це пов’язано з тим, що ураження ОР відбивається на боєздатності особового складу набагато швидше, ніж у разі зараження РР і БА. В першу чергу здійснюється дегазація відкритих ділянок тіла і прилеглого до них обмундирування за допомогою індивідуального протихімічного пакета.

Індивідуальні протихімічні пакети ІПП-8 (ІПП-9, ІПП-10) призначені для дегазації шкіряних покровів людини (обличчя, шиї, рук), окремих ділянок обмундирування (коміра, вилогів рукавів) і лицевої частини протигаза, заражених аерозолем (краплями) ОР.

Характеристика пакетів

ІПП-8 ІПП-9 ІПП-10

Час приведення в дію пакета, с 25 – 35 5 – 10 5 – 10

Тривалість обробки, хв. 5 – 2 1,5 – 2 1,5 – 2

Маса пакета, г 320 230 240

Кількість полідегазуючої рецептури, см3 130 140 160

За допомогою ІПП-8, ІПП-9 можливо обробити до 500 см2 поверхні. Пакети знаходяться у військовослужбовця в торбі для протигаза.

Пакет ІПП-8 (рис. 1.) – це запаяний поліетиленовий мішок, всередині якого знаходяться: скляний флакон, з полідегазуючою рецептурою, чотири ватно-марлевих тампони та інструкція користування пакетом.

Пакет ІПП-9 (рис. 2.) – це металевий балон з полідегазуючою рецептурою. На балон одягнена спеціальна кришка з пробійником і губчатим тампоном, які закриваються захисним ковпачком. Всередині ковпачка розташовані два ватно–марлевих тампони.

Пакет ІПП-10 (рис. 3.) – це металевий балон з полідегазуючою рецептурою. На балон одягнена кришка-пробійник.

Рис. 1. Індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8:

1 – скляний флакон; 2 – ватно-марлеві тампони; 3 – поліетиленовий мішок

Рис. 2. Індивідуальний протихімічний пакет ІПП-9:

1 – металевий балон; 2 – ватно-марлеві тампони, 3 – кришка; 4 – пробійник;

5 – губчатий тампон (грибок)

Рис.3. Індивідуальний протихімічний пакет ІПП-10:

1 – металевий балон, 2– кришка-пробійник

При раптовому застосуванні противником ОР особовому складу, якій розташований на відкритій місцевості, необхідно:

– одягти протигаз і захисний плащ у вигляді накидки (сховатися в споруді або військовій техніці), розкрити пакет відгвинчуванням ковпачка (ІПП-8), зняттям ковпачка і натисненням на пробійник (ІПП-9) або поворотом кришки і натисненням на неї (ІПП-10), налити рецептуру або віджати з губчатого тампону (ІПП-9) в праву руку;

– затримати дихання, закрити очі, зняти лицеву частину з підборіддя; швидким рухом правої руки протерти шкіру обличчя під протигазом і внутрішню поверхню лицевої частини;

– сухим тампоном зняти надлишки рецептури, починаючи з шкіри в зоні очей; одягти лицеву частину, зробити різкий видих і відкрити очі;

– протерти вологим тампоном (губкою) шию, кисті рук, комір манжети, зовнішню поверхню лицевої частини; зняти надлишки рецептури сухим тампоном; закрити флакон ковпачком (ІПП-8) або, витягнувши пробійник до упору, закрити балон (ІПП-9, ІПП-10).

Попадання рецептури в очі НЕДОПУСТИМО!

При своєчасному одяганні протигаза обличчя рецептурою не обробляється.

Комплект дегазації зброї і обмундирування

Комплект ІДПС-69 являє собою набір з десяти індивідуальних дегазаційних пакетів ІДП-1 і десяти пакетів ДПП (ДПС-1), що дегазують, укладених в картонну коробку (рис.4). В похідному положенні комплект знаходиться на бойової техніці, а під час дій в пішому порядку, по вказівки командира, особовому складу видається по одному пакету ІДП-1 і ДПС-1.

Рис. 4. Комплект ІДПС – 69

Пакет ІДП-1 призначене для дегазації стрілецької зброї, зараженій аерозолем або краплями ОР, і забезпечує обробку автомата за 4-5 хв. Пакет ІДП-1 (рис. 5.) представляє собою металевий балон, споряджений полідегазуючою рецептурою РДА, 180мл, і герметично закритий мембраною з фольги.

Рис. 5. Пакет ІДП – 1:

1 – металевий балон; 2 – кришка; 3 – капронова щітка; 4 – пробійник

Пакет дпс-1

Пакет ДПС-1 призначений для дегазації обмундирування, зараженого парами ОР типу зоман, зарин. Він представляє собою поліетиленовий пакет, один з боків якого має усередині тканину (марлеву) мембрану (рис 6.). Маса пакета 100г, час обробки 10 – 15 хв.

Пакет споряджений порошковою рецептурою, що дегазує. Для підготовки пакета до застосування необхідно розпечатати його за допомогою нитки.

Рис. 6. Пакет ДПС – 1

Провести дегазацію в такій послідовності:

- легкими постукуваннями пакетом поверхні обмундирування, споряджання і взуття опудрити їх без пропусків, одночасно втираючи порошок в тканину щіткою (мішком);

– дегазація важкодоступних місць (спини) проводиться за допомогою товариша;

– після обробки старанно струшується порошок разом з ОР, що всмокталися, за допомогою щітки;

– особливо старанно обробляється зимове обмундирування і не тільки зовні, але і з середини, для чого куртка розстібається.

Дегазаційний пакет порошковий дпп

Пакет ДПП (рис. 7.) складається з поліетиленового пакета-щітки з створами, двох упаковок з полідегазуючою порошковою рецептурою, гумової стрічки і пакувального мішка з пам’яткою. Маса пакета – 260г. Час приведення пакета в дію – 90сек. Час обробки комплекту обмундирування – до 10 хв.

Рис. 7. Дегазуючий пакет порошковий:

1 – поліетиленовий пакет – щітка; 2 – упаковка з порошковою рецептурою; 3 – пам’ятка по застосування пакета; 4 – поліетиленова пакувальна торба; 5 – ремінь

Після обробки особової зброї і зняття засобів захисту шкіри періодичного ношення (плаща ОП-1 у вигляді накидки) особовий склад, діючий в первинній хмарі ОР на місцевості, зараженій ОР типу зоман, не може зразу зняти протигаз. Це пов’язане з тим, що обмундирування може бути заражене аерозолем та парами ОР і повинно бути попередньо дегазоване.

Для дегазації обмундирування, спорядження і взуття призначений дегазаційний пакет порошковий ДПП.

Порядок підготовки пакета до застосування: розпечатати упаковку з рецептурою і пересипати її зміст в пакет-щітку; перегнути верхній край пакета і підгорнути його декілька разів для запобігання висипання рецептури; закріпити пакет на долоні щіткою вверх за допомогою гумової стрічки на долоні щіткою вверх (рис.8.).

Обробка (дегазація) проводиться згори вниз: головний убір, протигаз, обмундирування, спорядження, взуття.

Дегазація проводиться без пропускання легким постукуванням з одночасним втиранням рецептури за допомогою пакета-щітки в оброблену поверхню. Зимою додатково необхідно обробити внутрішні боки поли кожуха.

Спереду обмундирування обробляється самостійно з використанням однієї з упаковок з рецептурою (рис. 9.а) Для обробки обмундирування зі спини розкрити другу упаковку з рецептурою, провести перезаряджання пакета-щітки і обробити частину обмундирування, що залишилася, за допомогою товариша (рис. 9.б).

Після закінченні обробки надлишок рецептури видаляється з оброблених поверхонь за допомогою пакета-щітки або підручних матеріалів на місцевості.

Після цього можна зняти протигаз і рукавички. Пакет-щітка кріпиться на руці, як і при дегазації.

Рис. 8. Пакет ДПП підготовлений

Рис. 9. Проведення дегазації за

до роботи.

допомогою пакета ДПП:

а) дегазація обмундирування попереду;

б) дегазація обмундирування за допомогою товариша

Дезактивація спорядження, обмундирування, взуття проводиться чищенням зверху вниз. При цьому пакет не споряджається порошком, що дегазує.

Дегазація (дезактивація) зараженого обмундирування за допомогою пакета ДПП дозволяє особовому складу вести бойові дії, а також довгий час знаходитися в об’єктах колективного захисту і бойової техніки без засобів індивідуального захисту. При необхідності проводиться перезарядження пакета ДПП порошком з другої упаковки.

Норматив № 12 з ЗЗМУ: „Часткова спеціальна обробка при зараженні отруйними речовинами і біологічними засобами противника”.

Умови виконання нормативу:

ті, хто навчаються, в складі підрозділу, виконують бойову задачу і вийшли із зараженого району. Особовий склад і зброя заражені. Особовий склад в засобах захисту, засоби санітарної обробки і дегазації (ИПП, ИДП) при них.

За командою „Часткову спеціальну обробку провести” ті, хто навчаються, проводять дегазацію всієї поверхні особистої зброї, протирають оброблену зброю сухими тампонами, змащують зброю, збирають і закопують (при дезінфекції спалюють) використані тампони, потім знімають заражені засоби захисту шкіри і в протигазах виходять на 10м в навітряну сторону. За допомогою ИПП обробляють шию, кисті рук, комір куртки, обшлаги рукавів, лицьову частину протигаза і знімають протигази.

Час відраховується від моменту подачі команди до доповіді командира підрозділу про закінчення обробки.

Часові показники нормативу:

Військовослужбовці

Відділення (обслуга), взвод

„відмінно” – 12 хв.

„відмінно” – 13 хв.

„добре” – 13 хв.

„добре” – 14 хв.

„ задовільно” – 16 хв.

„задовільно” – 17 хв.

Помилки, які знижують оцінку на один бал:

- командир підрозділу не керував особовим складом і не здійснював контроль за порядком обробки;

- використані тампони після дегазації не закопані, а після дезінфекції не спалені, після закінчення дегазації (дезінфекції) не протерта насухо зброя, що оброблена.

Помилки, які визначають оцінку „незадовільно”:

- були порушені заходи безпеки під час проведення спеціальної обробки.

2.2. Призначення і пристрій табельних комплектів спеціальної обробки

Комплекти спеціальної обробки є, як правило, бортовими засобами. Вони транспортуються на тому зразку озброєння та військової техніки, для обробки якого призначені, і використовуються його обслугою. Ці комплекти реалізують рідинний спосіб обробки, який міститься в зрошенні рецептурою (розчином) і протиранні щіткою зараженої поверхні. В залежності від виду спеціальної обробки використовуються рецептури (розчини), що дегазують, дезактивують і дезінфікують. В якості джерела енергії для подачі рецептури на оброблений об’єкт використовується, як правило, тиск стисненого повітря або відпрацьованих газів, створений самим зразком техніки або помпою для ручного накачування шини.

Індивідуальний комплект для спеціальної обробки автотранспортної техніки ідк-1.

Призначений для дегазації, дезактивації і дезінфекції автотракторної техніки з використанням стисненого повітря від компресора автомобіля або від помпи для ручного накачування шин.

У склад комплекту ІДК-1 входять: брандспойт з розпилювачем, щіткою і краником; ежекторна насадка; два гумотканих рукави довжиною 2,5м; спеціальна кришка для каністри з гумотканим рукавом і фільтром, хомут, скребачок, ганчір’я; комплект ЗІП; укладальна сумка (рис. 9).

Рис. 9. Індивідуальний комплект для спеціальної обробки автотранспортної техніки:

1 – брандспойт з розпилювачем і щіткою; 2 – скребачок; 3 – ежекторна насадка;

4 – комплект ЗІП; 5 – хомут; 6 – спеціальна кришка з гумотканим рукавом і фільтром; 7 – два гумовотканих рукави; 8 – укладальна сумка.

Резервуаром для спеціального розчину (рецептури) служить каністра, яка знаходиться на машині, місткістю 20л. При цьому робота комплекту заснована на витисканні рецептури (розчину) з каністри тиском стисненого повітря, утвореного за допомогою помпи, і подачі її на оброблений об’єкт через систему рукавів, брандспойт і розпилювач.

Під час установки комплекту на машину, що немає пневмосистеми

(УАЗ-469), він збирається і готується до роботи з використовуванням помпи (рис. 10 а).

Рис. 10. Розгортання комплекту ІДК-1 для спеціальної обробки:

а) від помпи; б) від пневмосистеми автомобіля

Порядок підготовки комплекту до роботи від помпи:

- наповнити каністру спеціальною рецептурою (або приготувати рецептуру в каністрі); закріпити хомут і помпу накачування шин на каністрі;

– установити кришку на горловину каністри; приєднати до вентиля з золотником рукав ручної помпи, а до штуцера – гумовотканинний рукав та брандспойт;

– установити на брандспойт розпилювач, відповідний виду обробки: при дегазації і дезінфекції – ковпачок з отвором діаметром 1,5мм з осердям; при дезактивації ковпачок з отвором діаметром 2,0мм без осереддя.

За рахунок осереддя здійснюється більш якісне розпилювання рецептури, зменшується її витрата і збільшується ефективність обробки.

Дезактивація проводиться за рахунок інтенсивного змивання радіоактивного пилу і потребує більшої витрати рецептури, що досягається установкою ковпачка з великим отвором і без осереддя, для чого необхідно:

– накрутити на брандспойт щітку;

– утворити в каністрі за допомогою помпи тиск близько 1,0 кгс/см2. В той же час створення підвищеного тиску в каністрі більш 1,2 кгс/см2 недопустимо, так як це може привести до роздування і розриву каністри на зварних швах. Нормальний тиск в повній каністрі (18л) створюється 18-22 качаннями помпи, а в заповненій наполовину – 75-85 качаннями. Тиск можна проконтролювати за допомогою манометра для заміру тиску в шинах;

– відкрити кран брандспойта і переконатися, що розпилювач працює добре, а в місцях з’єднання немає підтікання рідини.

Порядок зборки комплекту ІДК-1 для роботи від компресу автомобіля (рис.10.б). При цьому робота ІДК-1 заснована на усмоктуванні і розпилюванні рецептури повітрям, що надходить з пневматичної системи автомобіля в ежекторну насадку.

Порядок підготовки комплекту до роботи:

– наповнити каністру рецептурою (або підготувати її в каністрі) для СО;

– установити кришку на горловину каністри, вивернувши золотник вентиля;

– установити на брандспойт ковпачок з отвором діаметром 1,5мм без осереддя, нагвинтити ежекторну насадку до упору так, щоб боковий патрубок знаходився в одній площині з кільцем брандспойта, і закріпити її контргайкою;

– нагвинтити на ежекторну насадку щітку; приєднати гумовотканинний рукав одним кінцем до штуцера кришки, а другим, пропустив його через кільце брандспойта, до патрубка ежекторної насадки;

– зібрати повітряну комунікацію, для чого приєднати рукав для накачування шин до крану відбору повітря ресивера автомобіля, згвинтити з рукава головку наконечника і приєднати гумовий рукав з краном за допомогою перехідника; рукав з краном приєднати до брандспойта;

–запустити двигун автомобіля і установити частоту обертання так, щоб тиск повітря в системі був 3-4 кгс/см2;

– відкрити кран брандспойта і переконатися, що з насадки надходить газорідинний струмінь.

Кількість рідини, яка подається, зменшується з підйомом брандспойта.

Дегазація за допомогою комплекту ІДК-1 проводиться, як правило, методом зрошення з використовуванням рецептури РД-2, що дегазує. При відсутності рецептури РД-2 з комплекту ІДК-1 може використовуватися будь-який розчин, що дегазує, з установкою відповідного розпилювача.

При роботі комплекту від помпи швидкість зрошення поверхні 1 м2/хв; для забезпечення інтенсивного розпилювання необхідно періодично підкачувати повітря в каністру. Після закінчення обробки об’єкта і самого приладу його розбирання може проводитися тільки після виходу повітря з каністри шляхом вигвинчування золотника або обережним відкриванням кришки.

При роботі від пневматичної системи швидкість зрошення поверхні 2-3 м2/хв. Витрата рецептури залежить від тиску повітря в пневматичної системі (3-4 кгс/см2) і від розташування ємності з рецептурою, що дегазує. При переміщенні ємкості з землі на підніжку або в кузов машини (вверх) збільшується витрата рідини, а отже, і швидкість зрошення.

Автомобільний комплект для спеціальної обробки військової техніки

ДК-4К

Призначений для дегазації, дезактивації і дезінфекції вантажних автомобілів, автопоїздів, спеціальних шасі і БТР з карбюраторними двигунами. В склад комплекту ДК-4К входять: газорідинний прилад; набір речовин, що дегазують і дезактивують; комплект ЗІП та кріпильні деталі; металевий ящик (або дві брезентові торби) для укладки і транспортування комплекту. Ящик комплекту кріпиться на озброєнні і військовій техніці в установленому місці. Час розгортання комплекту – 3-4 хв. При дезактивації сухих, не замаслених поверхонь, а також внутрішніх поверхонь кабін і кузовів використовується метод відсмоктування радіоактивного пилу (рис. 11.), а врешті випадків обробка проводиться газорідинним методом (рис. 12.).

Рис. 11. Схема зборки газорідинного приладу для дезактивації методом відсмоктування радіоактивного пилу:

1 – кришка з запобіжним клапаном; 2 – ежектор; 3 – газорідинний рукав;

4 – брандспойт; 5 – щітка; 6 – продовжувач; 7 – паронітові прокладки; 8 – гайка

Газорідинний прилад складається з ежектора, газорідинного і рідинного рукавів, брандспойта з подовжувачем та щіткою, газовідбірного пристрою. За допомогою газовідбірного пристрою (кришки з клапаном і газовідбірником), вихлопні гази подаються в ежектор під тиском 0,9 – 0,1 кгс/см, де створюють розрідження, за рахунок якого відбувається відсмоктування радіоактивного пилу методом пилевідсмоктування або забирання і подача через брандспойт на оброблену поверхню робочої рецептури при газорідинному методі.

Порядок підготовки приладу до дезактивації методом відсмоктування радіоактивного пилу:

– приєднати газорідинний рукав до бокового патрубка ежектора;

– на вільний патрубок ежектора надіти тканий мішок для збору радіоактивного пилу або установити автомобіль так, щоб викинутий з ежектора пил, вдруге не забруднив оброблений об’єкт.

Рідинний рукав і ємність з розчином при цьому варіанті розгортання приладу не використовуються.

Для підготовки приладу до дегазації (дезактивації, дезінфекції) газорідинним методом необхідно:

– установити ежектор на газовідбірник, приєднати до газорідинного рукава;

– з’єднати брандспойт з подовжувачем, нагвинтити на нього щітку і закріпити її гайкою, приєднати брандспойт до газорідинного рукава;

– приєднати рідинний рукав до бокового патрубка ежектора, а інший кінець рукава опустити в ємність з розчином;

– установити кришку з газовідбірником на кінець випускної труби глушника і поворотом праворуч зафіксувати її (в процесі складання приладу необхідно установити в місцях з’єднань відповідні паронітові прокладки);

– повернувши вентиль, відкрити запобіжний клапан на кришці, пустити заздалегідь прогрітий двигун автомобіля (бронетранспортера) і після установлення стійкої частити обертання колінчатого валу закрити клапан;

– поступово збільшувати частоту обертання колінчатого валу до моменту спрацювання запобіжного клапана і зафіксувати дросельну заслінку в цьому положенні.

Рис. 12. Схема зборки газорідинного приладу для газорідинного методу обробки:

1 – кришка з запобіжним клапаном; 2 – ежектор; 3 – газорідний рукав; 4 – брандспойт; 5 – щітка; 6 – продовжувач; 7 – паронітові прокладки; 8 – рідинний рукав; 9 – ємність; 10 – гайка.

Значне підвищення частоти обертання колінчатого валу двигуна після спрацювання запобіжного клапана забороняється.

Справно працюючий прилад забезпечує подачу через брандспойт газорідинну суміш. Тривала робота приладу без рідини недопустима, так як приводить до прогоряння газорідинного рукава.

Якщо в підрозділі є комплекти ДК-4 різних модифікацій, то вони визначаються маркою автомобіля (бронетранспортера), на якому комплект встановлений і відрізняється конструкцією газовідбірного пристрою. На автомобілях типу ГАЗ і ЗІЛ установлюється комплект ДК-4К, газовідбірний пристрій якого складається з кришки з внутрішнім діаметром 76мм і газовідводником. Для кріплення кришки на випускну трубу глушника діаметром 63,5мм приварюється ніпель на заводі-виробника або у військах. В тому випадку, якщо випускна труба має діаметр 44,5 або 51мм, приварюється ніпель малий, до якого кришка кріпиться за допомогою перехідніка. На автомобілі типу Урал-375 встановлюють комплект ДК-4КУ. На БТР установлюється комплект ДК-4КБ, який відрізняється від комплекту ДК-4К укладкою. Газорідинний прилад і рукави пакуються в дві брезентові торби.

Комплект має також декілька модифікацій: ДК-4, ДК-4У, ДК-4Б, відповідних ДК-4К, ДК-4КУ, ДК-4КБ.

На автомобілях з дизельними двигунами типу МАЗ і КрАЗ установлюється комплект ДК-4Д. Газовідбірник приварюється на приймальну трубу глушника, а на автомобілях МАЗ-537, МАЗ-543 може бути установлений безпосередньо на кришці з клапаном (аналогічно комплекту ДК-4К).

Правильна робота комплекту забезпечується тільки при надійній герметизації випускної системи автомобіля, особливо в місцях з’єднання приймальної і випускної труб з глушником.

У військах будь-який комплект ДК-4 комплектується набором та речовин, що дегазують та дезактивують: 0,8кг порошку кальцію гіпохлорит двотретьосновний (ДТС-ГК) в поліетиленовій банці і 0,4кг порошку СФ-2У в паперовому пакеті.

Часткова дегазація бронетранспортера проводиться за допомогою табельного комплекту ДК–4КБ. Збирається комплект для роботи газорідинним методом і готується в каністрі з водою 1% суспензією ДТС-ГК. Взимку воду можна отримати з снігу, використовуючи для його таїння гарячу воду з системи охолодження двигуна. Щоб виключати замерзання рідини в рукавах при перервах в роботі, необхідно продувати їх гарячими випускними газами до повного вилучення рідини. При проведенні дегазації обробляється: кришки люків, частина бортової броні, використаної для входу і виходу екіпажу і десанту; скоби, підніжки, озброєння; тяглово-зціплений пристрій.

Місця, недоступні для протирання щіткою, обробляються газорідинним струменем. В процесі роботи приладу не допускається: “прикипіння” клапана, перегинання газорідинного рукава, тривала робота без рідини, порушення нормального температурного режиму двигуна за рахунок підвищення частоти обертання. Металеві частини приладу сильно нагріваються при роботі, тому брандспойт необхідно тримати тільки за пластмасові ручки. Швидкість обробки повинна складати приблизно 1 м2/хв.

При частковій дегазації автомобіля порядок роботи з комплектом ДК-4 такий же, як і при дегазації бронетранспортера (рис. 13.).

Рис. 13. Основні ділянки автомобільної техніки, які підлягають частковій дегазації

Основна увага звертається на обробку дверей, кабіни, підніжок, бампера, тяглово-зчіплюющого пристрою, радіатора, капоту, горловин паливних баків.

На автомобілях з кузовом-фургоном крім того обробляються ящики з комплектом ЗІП, драбина і задні двері фургону, частина запасного колеса і люки.

Речовини та розчини, які використовуються у підрозділах для проведення спеціальної обробки. Дезактивуючої розчини.

Миючо-дезактиваційний засіб “АБСП-Л”(лужний) – для дезактивації нефіксованих або слабо-фіксованих радіоактивних забруднень поверхонь, які мають жирові та побутові забруднення.

Миючо-дезактиваційний засіб “АБСП-К”(кислотний) – для дезактивації нефіксованих або слабо-фіксованих радіоактивних забруднень з металевих, полімерних, залізобетонних, дерев’яних, скляних, пофарбованих та інших поверхонь, які не мають жирових та побутових забруднень.

Порошок СФ-2У – однорідний жовтуватий порошок, добре розчинний у воді, легко поглинає вологу, внаслідок чого може злежуватися і грудкуватися. У війська поступає розфасованим в паперові пакети по 400г. Для дезактивації озброєння і військової техніки використовується 0,15% розчину порошку СФ-2У у воді влітку або в аміачній воді зимою, з комплекту ІДК-1. З комплекту ДК-4 застосовується 0,075% розчин СФ-2У у воді.

Дегазуючі розчини

Розчини (рецептури) для дегазації повинні забезпечувати змивання ОР та їх хімічне розкладання. Тому розчини готуються на основі хімічно активних речовин. Дегазуючі рецептури РД, РД-2 поступають у війська в готовому вигляді і застосовуються: рецептура РД-2 – а комплекті ІДК-1.

У військах перед застосуванням готують 1-1,5 відсоткову водну суспензію порошку – кальцію гіпохлорит двотретьосновний, яка призначена для дегазації ОР типу VX, зоман, іприт, а також розчин № 1 і № 2-бщ (2-ащ).

Кальцію гіпохлорит двотретьосновний – білий сипкий порошок з запахом хлору. У воді розчиняється помірно, в органічних розчинниках не розчиняється. Порошок та його суспензії знебарвлюють і руйнують тканини, викликають корозію нефарбованих металевих поверхонь.

Для приготування 1% водної суспензії ДТС-ГК в 20-літровій каністрі необхідно: 200г ДТС-ГК (14 мірників з комплекту ДК-4) засипати в каністру і перемішувати у воді протягом 10-15 хв. Суспензія придатна на протязі 2 діб і є основним дегазуючим розчином, застосованим в комплектах ІДК-1, ДК-4 в літніх, і осінньо-весняних умовах (при t 5°С і вище). З комплекту ДК-4 суспензія може застосовуватися при температурі до 15°С, так як підігрівається до плюс 30-40°С.

Дегазуючий розчин №1 представляє собою 2% розчин діхлораміну ДТХ-2 (ДТ-2) в діхлорєтані і призначений для дегазації озброєння і військової техніки, зараженої ОР VХ та іпритом, при t до – З5о С.

Дихлорамін ДТХ-2 (ДТ-2) – кришталевий порошок (луски) жовтого кольору з запахом хлору, добре розчиняється в діхлорєтані, у воді не розчиняється.

Діхлоретан – легка безкольорова або злегка жовтувата рідина з спиртовим запахом. У воді не розчиняється. При попаданні в організм людини викликає дуже сильне отруєння і смерть. Пари дихлорєтану мають наркотичну дію, вогненебезпечний. Для приготування дегазуючого розчину № 1 в автомобільній каністрі розчиняється 0,5кг ДТХ-2, в 20л діхлорєтану (25 кг) шляхом перемішування протягом 10-15 хв. Приготовлений розчин придатний для дегазації протягом 7 діб.

Дегазуючий розчин № 2 (концентрат) представляє собою водний розчин 10% їдкого натру і 25% моноетаноламіну і призначений для дегазації озброєння і військової техніки заражених ОР типу зоман. При t від +5°С до -12°С розчин застосовується розведеним в 5 разів водою (розчин № 2-бщ), а при t від 30°С до 40°С – аміачною водою (розчин № 2-ащ).

Їдкий натр (каустична сода) – дрібні лузги білого кольору. На повітрі поглинає вологу і вуглекислоту і спікається, створюючи моноліт, тому повинен зберігатися в герметичній тарі. Добре розчиняється у воді. Концентровані розчини (більш 3-5%) роз’їдають шкіру і тканини. Особливо небезпечні при попаданні в очі.

Моноетаноламін – в’язка рідина жовтого кольору з слабким аміачним запахом. Добре змішується з водою. Токсичний, уражає центральну нервову систему, викликає захворювання шкіри, дуже небезпечний для очей, тому що викликає необоротне помутніння рогівки. Зберігається і постачається у війська у вигляді 70% водного розчину.

Аміачна вода – представляє собою 20-25% розчин аміаку у воді. Вона викликає різке подразнення слизових оболонок очей і носа, на шкіру людини практично не діє. Для приготування 20л розчину № 2 (концентрату) береться 2кг їдкого натру, 5л моноетаноламіну і 13л води.

Розчини для дезінфекції

Для дезінфекції озброєння і військової техніки, засобів індивідуального захисту шкіри ізолюючого типу застосовують водні розчини ДТС-ГК, для дезінфекції шкіряних покровів людини – водний розчин монохлораміна Б (ХБ).

Водний розчин, що містить 1 і 1,5% ДТС-ГК, призначений для дезінфекції озброєння і військової техніки, ЗІЗ шкіри ізолюючого типу, заражених неспороутврюючими формами мікробів Він основний дезінфікуючий розчин в літніх і осінньо-весняних умовах (при температурі +5о С і вище). Норма витрати – 2,5-3 л/м2.

Водний розчин, що містить 5 і 7,5% ДТС-ГК, призначений для дезінфекції озброєння і військової техніки, ЗІЗ шкіри ізолюючого типу, заражених спороутворюючими формами мікробів, і застосовується при температурі +5о С і вище. Норма витрати – 4-4,5 л/м2.

Водна кашиця ДТС-ГК (2 об’єму ДТС-ГК в 1 об’ємі води) призначена для дезінфекції грубих металевих, гумових і дерев’яних виробів при температурі +5о С і вище.

Водний розчин, що містить 0,5% монохлораміна Б (ХБ), призначений для дезінфекції шкіряних покровів людини. Дезінфекцію проводять шляхом обмивання шкіри розчином монохлораміну або зрошенням з душових сіток.

Кількість речовин для приготування розчинів, що дегазують, дезактивують і дезінфікують, в додатку 1.

Додаток 1

Кількість речовин для приготування розчинів, що дегазують, дезактивують і дезінфікують

Розчин

Одиниця вимірювання

Ємкості для розчинів

20-л каністра

Бочки

Л-100

Л-275

1 і 1,5 % водна

суспензія ГК:

1 категорії

2 категорії

вода

5 і 7,5 % водна

суспензія ГК:

1 категорії

2 категорії

вода

0,075% водний розчин

порошку СФ-2У

СФ-2У

вода (аміачна вода)

0,15% водний розчин

порошку СФ-2У

СФ-2У

вода (аміачна вода)

0,3% водний розчин

порошку СФ-2У

СФ-2У

вода (аміачна вода)

кг

кг

л

кг

кг

л

кг

л

кг

л

кг

л

0,2

0,3

до 20

1

1,5

до 20

0,015

до 20

0,03

до 20

0,06

до 20

1

1,5

до 100

5

7,5

до 100

0,075

до 100

0,15

до 100

0,3

до 100

2,75

4,13

до 275

13,75

20,63

до 275

0,206

до 275

0,413

до 275

0,825

до 275

Тема №3. Основи радіаційного, хімічного, біологічного захисту підрозділів. Заняття 1. Рхб захист та забезпечення рхб захисту.

1. Принципи організації рхб захисту у сучасному бою.

Загальновійськовий бій може вестися із застосуванням тільки звичайної зброї, а з урахуванням можливості зруйнування потенційно-небезпечних об’єктів, наявності у деяких країн зброї масового ураження (ЗМУ) – і в умовах наслідків її застосування.

За таких умов обстановки своєчасно прийняте обґрунтоване рішення та спосіб дій військ, доведення до військ розпорядження і вказівки, щодо РХБ захисту, своєчасне і чітке виконання завдань та заходів таких видів бойового забезпечення, як забезпечення РХБ захисту та РХБ захист частин і підрозділів, ефективне застосування сил і засобів військ будуть мати важливе значення для виконання поставлених бойових завдань.

Фактори, що визначають підвищені вимоги до організації і виконання задач РХБ захисту військ:

- розвиток нових засобів збройної боротьби;

- удосконалення сучасних видів зброї;

- збереження запасів ЯХЗ в ряді іноземних держав;

- насиченість території України підприємствами хімічної промисловості, атомними електростанціями (АЕС) і іншими потенційно небезпечними об'єктами, при руйнуванні яких можуть виникнути великі зони РХБ забруднення.

Перехід противника до бойових дій із застосуванням ЗМУ може бути у випадку неможливості вирішити задачі звичайною зброєю; для зриву контрнаступу наших військ у випадку його успішного розвитку. В усіх цих випадках необхідно виявляти, оцінювати масштаби і ліквідувати наслідки застосування ЗМУ, руйнування РХНО з метою швидкого відновлення боєздатності військ.

Хімічна зброя може застосовуватися для знищення живої сили; зараження місцевості і важливих об'єктів без їхнього фізичного знищення; виходу з ладу об'єктів, що не можуть бути ефективно уражені звичайними засобами; сковування маневру військ; порушення ліній комунікацій і постачання; створення хаосу і паніки в тилу. Застосування хімічної зброї можливо в будь-який період бойових дій. Мається можливість застосування противником ОР, що тимчасово виводять особовий склад з ладу.

У зв'язку з цим розглянемо наступні поняття:

живучість – це комплекс якісних властивості підрозділів, що дозволяють успішно вести бойові дії в несприятливих умовах, зберігаючи свою боєздатність під впливом усіх видів зброї противника, і відновлювати її у випадку наявності втрат.

Зазначений комплекс визначається поточним станом:

захищеності – якістю підрозділу, що дозволяє виключити або знизити вражаючий вплив на них усіх видів зброї противника і, отже, зменшити втрати в особовому складі і техніці;

стійкості – якістю, що дозволяє продовжувати підрозділам виконувати свої бойові задачі при зниженні до визначеного рівня їхніх бойових можливостей, морально-психологічного стану особового складу;

відновленість – здатності підрозділу відтворити в повному чи скороченому складі свою боєздатність і обсяг функціонування.

2. Мета і зміст заходів рхб захисту

РХБ захист підрозділів (захист від ЗМУ) є комплекс тактичних та спеціальних заходів, які виконуються з метою максимального ослаблення ураження військ ядерною, хімічною, біологічною зброєю противника, а також вражаючими факторами наслідків зруйнування РХНО, зберігання боєздатності та забезпечення успішного виконання бойових задач (В.В.Мясніков).

РХБ захист організується командирами всіх ступенів у будь-яких видах бою і незалежно від того, застосовується ЗМУ чи ні. Організація РХБ захисту здійснюється командирами і штабами. Штаб частини готує необхідні дані для прийняття командиром рішення, у якому повинно визначатися:

- можливості противника по застосуванню ЗМУ, руйнуванню РХНО;

можливі масштаби і наслідки застосування ЗМУ, руйнування РХНО;

- основні заходи захисту, сили і засоби для їхнього виконання.

На підставі рішення командира штаб розробляє план заходів РХБ захисту, віддає вказівки (розпорядження) із РХБ захисту і контролює їхнє виконання.

Комплекс заходів щодо РХБ захисту включає:

  • своєчасне виявлення підготовки противника до застосування ЗМУ, руйнуванню РХНО, знищення засобів застосування ЗМУ противника;

  • розосередження і зміна районів розташування військ;

  • інженерне обладнання районів розташування військ;

  • використання властивостей місцевості та техніки, що маскують та захищають;

  • попередження військ про загрозу і початок застосування ЗМУ або руйнування РХНО, оповіщення про РХБ зараження;

  • протиепідемічні, санітарно-гігієнічні і спеціальні медичні і ветеринарні заходи захисту військ;

  • виявлення наслідків застосування ЗМУ, руйнування РХНО;

  • забезпечення безпеки і захисту особового складу від вражаючого дії ЗМУ, наслідків руйнування РХНО при діях у зонах зараження, пожеж і затоплень;

  • ліквідація наслідків застосування противником ЗМУ, руйнування РХНО.

(для пам'яті – 9 заходів)

Розглянемо докладніше кожен захід:

1. Своєчасне виявлення підготовки противника до застосування зму, руйнуванню рхно, знищення засобів застосування зму противника

Застосовуються сили та засоби розвідки (см. загальна тактика).

2. Розосередження військ і періодична зміна районів їх розташування здійснюється з метою максимально знизити втрати військ, а також утруднити противнику пошук і вибір об'єктів для поразки ЗМУ.

Порядок і ступінь розосередження встановлюється командиром (начальником) у залежності від:

- задачі, що виконується;

- властивостей місцевості, що маскують та захищають;

- можливостей по її інженерному обладнанню;

- захисних властивостей бойовий і інший техніки.

Основними вимогами при розосередженні є:

1. Розосередження не повинне негативно позначатися на здатності підрозділів виконувати покладені на них задачі;

2. Не повинне утруднятися керування підрозділами, взаємодії і побудови бойового (похідного) порядку;

3. Основні критерії і межі розосередження встановлюються в залежності від комбінованого впливу вражаючих факторів.

Зміна району розташування здійснюється тільки за вказівкою старшого начальника по заздалегідь розробленому плану без збитку для виконання задачі, потай і в короткий термін у складі частин, як правило – вночі або в умовах обмеженої видимості. Завчасно готуються запасні райони і маршрути виходу до них.

Доцільно зміну районів робити:

1. Якщо дозволяє обстановка;

2. За умови, що в новому районі імовірність втрат буде менше.

3. Інженерне обладнання районів розташування військ.

Інженерне устаткування районів полягає:

а) у пристрої фортифікаційних споруд:

найпростіші споруди відкритого типу (окопи, щілини, траншеї і ходи сполучення, укриття для техніки);

споруди закритого типу (бліндажі і сховища);

притулки зі спеціальним устаткуванням.

Таблиця 1.

Захисні властивості фортифікаційних споруджень

Споруда

Коефіцієнт ослаблення

Ударної

хвилі

Світлового

випром-ня

Проникаючої

радіації

Іонізуючого

випром-ня від ЗМ

Одиночний окоп для

стрілянини стоячи

1,5

2

2,5

10

Одиночний окоп для

стрілянини лежачи

1,2

1,5

1,7

2

Щілина для відділення

1,5

2

5

20

Щілина перекрита

2,5

30-40

40

Притулок

7-8

2000

1000

б) у підготовці шляхів для маневру на випадок виводу військ з-під ударів ЗМУ, обходу або подоланню зон зараження, руйнувань, пожеж, затоплень і зміни районів розташування.

Один шлях на батальйон.

в) у водопостачанні військ на зараженої місцевості (обладнаються пункти водопостачання і водозабірні пункти), на яких передбачається:

захист від РХБ зараження;

знезаражування водою;

постійний РХБ контроль до припустимих норм, встановлених медичною службою.

Таблиця 2

Методи знезаражування води

Вид знезаражування

Метод

Знищення

хвороботворних

мікробів

хлорування (60 г/м3 ДТС-ГК,

120 г/м3 хлорного вапна);

кип'ятіння (10-30 хв від вігетатив. мікробів,

60 хв спорові мікроби);

знезаражування води у флягах

4. Використання захисних і властивостей місцевості та техніки, що маскують.

Впливають:

- рельєф місцевості і рослинний покрив (обмежують дію вражаючих факторів ЯВ, впливають на глибину поширення і ступінь зараження місцевості РХБ речовинами);

- склад і структура ґрунту (наведена активність солончакових, глинистих і суглинних ґрунтів; чим пухкіше і сухіше ґрунт, тим сильніше зараження місцевості).

Використання властивостей місцевості, що маскують, дозволяє сховати від противника дійсне розташування військ і створити йому труднощі у виборі цілей та організації їхньої ефективної поразки.

Чим більше плям і різноманітніше їхній колір, тим краще умови маскування.

У випадку, що коли властивостей місцевості, що маскують, недостатньо для приховання підрозділів, використовуються інженерні засоби і засоби аерозольного маскування.

Захисні властивості техніки визначаються їхніми конструкційними особливостями (автомобіль, БТР).

5. Попередження військ про погрозу і початок застосування зму або руйнування рхно, оповіщення про рхб зараження.

Здійснюється штабами на підставі розвідувальних даних про:

- підвозі противником ЯХБ на аеродроми, у позиційні райони ракетних військ і артилерії;

- зосередженні авіації, артилерії, пускових установок ракет у визначеному районі;

- удосконалюванні противником заходів щодо захисту військ;

- виявленні масового злету авіації і пуску ракет і ін.

Для попередження встановлюються визначені сигнали чи віддаються окремі розпорядження. Крім того, даються вказівки про підготовку підрозділів до безпосереднього захисту від ЗМУ.

При одержанні сигналу попередження необхідно:

- ужити заходів по розосередженню підрозділів у встановлених межах;

- максимально використовувати захисні властивості місцевості і техніки;

- особовий склад, не зайнятий виконанням задач, повинен укритися в інженерних спорудах, техніці і складках місцевості;

- ужити заходів по захисту від зараження ОР, РР та БЗ.

Оповіщення про РХБ зараження організується для негайного вживання заходів захисту і здійснюється, коли характер небезпеки відомий і порядок дій підрозділів за сигналами оповіщення завчасно визначений. Сигнал передається тільки тим підрозділам, що можуть виявитися в зоні впливу зараженого повітря на всю глибину його поширення. Здійснюється централізовано (штабами) і автономно (командирами).

6. Протиепідемічні, санітарно-гігієнічні і спеціальні медичні і ветеринарні заходи захисту військ

Проводяться з метою попередження погрози ураження особового складу БЗ; ураження тварин РР, ОР та БЗ.

Протиепідемічні заходи. Мета – попередити поширення серед особового складу інфекційних захворювань при застосуванні БЗ. Вони включають:

- вивчення санітарно-епідемічного стану району;

- проведення запобіжних щеплень і застосування засобів екстреної профілактики;

- обмеження спілкування особового складу з населенням і іншими підрозділами;

- проведення дезінфекції.

Санітарно-гігієнічні. Передбачають дотримання правил особистої гігієни, підтримку відповідного санітарного стану в районах дій (розташування) військ, санітарного контролю за станом районів, джерел води і продовольства.

Спеціальні профілактичні медичні заходи включають застосування протирадіаційних препаратів (ослаблення впливу РР 1,3…1,5 раз), антидотів (атропін, афін, будаксим і інша)).

7. Виявлення наслідків застосування зму, руйнування рхно

Здійснюється з метою визначити втрати особового складу, техніки, матеріальних засобів, внести необхідні зміни в бойовий порядок або дії військ і уточнити їхньої задачі, а також характер і обсяг робіт з відновлення боєздатності підрозділів, ліквідації наслідків застосування ЗМУ, руйнування РХНО і забезпечення безпеки особового складу.

Задача аналогічна задачі забезпечення РХБ захисту ( прогноз або за даними розвідки).

8. Забезпечення безпеки і захисту особового складу від вражаючого дії зму, наслідків руйнування рхно, при діях у зонах зараження, пожеж і затоплень

Досягається:

- безупинним веденням РХБ розвідки

- своєчасним і умілим використанням ЗІЗ і ЗКЗ, захисних властивостей техніки і місцевості, протирадіаційних препаратів і антидотів, засобів екстреної медичної допомоги, інженерних споруд;

- вибором найбільш доцільних способів подолання зон зараження, затоплення, пожеж;

- строгим дотриманням встановлених правил поведінки особового складу на зараженої місцевості.

9. Ліквідація наслідків застосування противником зму, руйнування рхно.

Проводиться з метою відновлення боєздатності і включає:

- розвідку вогнищ ураження (руйнування);

- аварійно-рятувальні і лікувально-евакуаційні заходи;

- локалізацію і гасіння пожеж;

- відновлення фортифікаційних споруд і шляхів для маневру військ;

- проведення ізоляційно-обмежувальних заходів у вогнищах БЗ;

- проведення СО військ;

- ДД матеріальних засобів, місцевості, доріг і споруд.

Примітка: Заходи щодо ліквідації проводяться не припиняючи виконання бойових завдань силами і засобами підрозділів, а також із залученням підрозділів спеціальних військ.

розвідка вогнищ ураження (руйнування). Проводиться офіцерськими розвідувальними дозорами, інженерними дозорами, дозорами РХБ розвідки, силами медичної розвідки з метою визначення загальної обстановки у вогнищах, визначення обсягу рятувальних і відбудовних робіт.

аварійно-рятувальні заходи проводяться з метою розшуку уражених, витягу їх з техніки і споруд, евакуації ушкодженої і знеособленої техніки, вивозу матеріальних засобів.

лікувально-евакуаційні заходи проводяться з метою надання медичної допомоги ураженим і евакуації їх у медичні пункти і шпиталі.

локалізація і гасіння пожеж здійснюються у випадках, коли вони загрожують особовому складу, техніці і матеріальним засобам, перешкоджають рішенню поставлених задач. (самостійно з залученням сил і засобів ОЛП).

відновлення фортифікаційних споруд і шляхів для маневру військ. Здійснюється з метою створення стійкого керування, в передбаченні повторних ударів і при відновленні системи вогню. У першому випадку відновленню підлягає закриті споруди на пунктах управління, а в другому – відкриті фортифікаційні спорудження.

проведення ізоляційно-обмежувальних заходів у вогнищах БЗ.

З метою попередження поширення епідемічні захворювання проводяться:

обсервація:

обмеження спілкування з населенням і іншими підрозділами і руху через район;

заборона вивозу майна без попереднього знезаражування і виїзду особового складу без проведення екстреної профілактики і повної санітарної обробки;

медичне спостереження, ізоляція і госпіталізація виявлених хворих;

проведення екстреної профілактики антибіотиками й іншими засобами;

проведення запобіжних щеплень;

посилення медичного контролю за проведенням санітарно-гігієнічних заходів;

установлення протиепідемічного режиму роботи медичних пунктів і лікувальних установ;

проведення СО військ;

ДД матеріальних засобів, місцевості, доріг і споруд.

3. Мета і зміст заходів забезпечення рхб захисту.

Використання атомної енергетики зв'язано з потенційною небезпекою зараження біосфери внаслідок особливостей ядерно-паливного циклу і обертання з радіоактивними відходами. Втому ризик ядерної енергетики полягає у значній концентрації радіоактивних матеріалів в активних зонах реакторів, що можуть бути виведені в навколишнє середовище при навмисному, супутньому руйнуванні у випадку війни, збройного конфлікту або терористичного акту. На території нашої країни в даний час функціонує 4 АЕС загальною потужністю біля 12 ГВт.

Найбільш небезпечними по масштабах наслідків є аварії на АЕС з викидом в атмосферу РР, у результаті чого, крім руйнування енергоблоків, має місце тривале радіоактивне забруднення місцевості на величезних площах.

Вражаюча дія радіоактивних продуктів на незахищених людей в умовах аварії обумовлено:

– внутрішнім опроміненням при інгаляційному надходженні в організм людини радіонуклідів за час проходження парогазової радіоактивної хмари, а також можливого влучення їх із продуктами харчування і водою;

– зовнішнім опроміненням від парогазової радіоактивної хмари за час його проходження;

– зовнішнім опроміненням від радіоактивного забруднення місцевості і об'єктів на сліді хмари.

Інтенсивний розвиток хімічної, нафтохімічної, нафтопереробної і інших галузей промисловості привело до того, що на території багатьох європейських країн, а також і на території України, зосереджені величезні запаси СДОР, частина яких по токсичності близька до ОР. Вони розміщені на об'єктах народного господарства у великій кількості. До таких об'єктів відносяться:

підприємства хімічної промисловості, а також окремі установки (агрегати) і цехи, що роблять і споживають СДОР;

заводи (комплекси) по переробці нафтогазової сировини, виробництво інших галузей промисловості, що використовують СДОР (целюлозно-паперової, текстильної, харчовий і інших);

залізничні станції і порти, термінали і склади на конечних (проміжних) пунктах переміщення СДОР;

транспортні засоби для перевезення СДОР (контейнерні і наливні потяги, автоцистерни, річкові і морські танкери, трубопроводи і та інша).

У випадку зруйнування цих об'єктів (у будь якому випадку) можливе вилив СДОР і створення могутніх осередків хімічного зараження, що буде причиною, яка викликає масову поразку особового складу підрозділів, розташованих у районах виробництва і збереження цих речовин.

Тому найбільшу небезпеку для підрозділів можуть представляти наслідки зруйнування РХНО, що містять РР і СДОР, особливо в умовах ведення бойових дій.

При діях підрозділів в обстановки РХЬ зараження (забруднення) з’являється необхідність створення умов для зменшення втрат особового складу.

Забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту є одним із видів бойового забезпечення дій військ. Воно організується і здійснюється з метою максимального зменшення втрат і створення підрозділам необхідних умов для виконання поставлених перед ними задач в обстановці радіоактивного, хімічного, біологічного зараження (РХБЗ), а також посилення їх захисту від звичайної зброї аерозолями.

Воно організується постійно під час підготовки та ведення бойових дій як в умовах застосування ЗМУ, так і застосування звичайної або високоточної зброї.

Мета забезпечення РХБ захисту підрозділів досягається шляхом виконання завдань та заходів (схема 1).

Виявлення та оцінка РХБ обстановки

1. РХБ розвідка.

2. Радіаційний та хімічний контроль.

3. Виявлення ядерних вибухів та

визначення їх параметрів.

Обробка інформації про РХБ обстановку

Підтримання безпеки підрозділів

в умовах РХБ зараження

1. Оповіщення підрозділів про

РХБ обстановку.

2. Застосування засобів ІЗЗ і КЗЗ.

3. Виконання режимно-

обмежувальних заходів.

Аерозольна протидія системам

розвідки та ураження

1. Осліплення противника аерозолями.

2. Маскування підрозділів та об’єктів

аерозолями.

Ліквідація наслідків РХБ зараження

1. Спеціальна обробка підрозділів,

озброєння, бойової та іншої техніки.

2. Дезактивація, дегазація ділянок

місцевості, доріг, споруд.

Схема 1. Зміст завдань та заходів забезпечення РХБ захисту підрозділів

Завдання та заходи забезпечення РХБ захисту підрозділи здійснюють своїми силами під час підготовки та ведення бою в різноманітних умовах обстановки. Найскладніші і специфічні завдання, які вимагають особливої підготовки особового складу та застосування спеціальної техніки, виконують підрозділи РХБ захисту.

До основних принципів забезпечення РХБ захисту підрозділів в бою можна віднести: безперервність, рішучість, готовність сил та засобів до застосування, своєчасне зосередження зусиль забезпечення РХБ захисту підрозділів на головному напрямку дій підрозділів, своєчасне поповнення засобів РХБ захисту, безперервне управління забезпеченням РХБ захисту.

Вимоги до організації та здійснення забезпечення РХБ захисту підрозділів у бою. Найважливіші – це:

– завдання забезпечення РХБ захисту повинні здійснюватися в інтересах виконання підрозділами головних завдань бою;

– забезпечення РХБ захисту підрозділів повинно організовуватися у повному обсязі незалежно від того, застосовується ЗМУ чи ні;

– забезпечення якісного виконання завдань РХБ захисту в темпах, які співпадають із темпами бою, а в окремих випадках випереджають їх;

– запаси озброєння РХБ захисту повинні створюватися і поповнюватися з урахуванням бойових втрат в терміни, що відповідають темпам ведення бою.

1. Виявлення та оцінка радіаційної, хімічної, біологічної обстановки

Виконується з метою забезпечення командирів підрозділів (батальйону, роти) інформацією про стан боєздатності особового складу та можливі зміни в умовах рхбз. Це потрібно для урахування командиром при прийнятті рішення про організацію і ведення бою. Виявлення здійснюється шляхом:

виявлення ядерних вибухів та визначення їх параметрів;

проведення радіаційної, хімічної, біологічної розвідки (РХБР);

проведення радіаційного та хімічного контролю.

1.1. Радіаційна, хімічна, біологічна розвідка

Організовується і проводиться для своєчасного виявлення РХБЗ в районах розташування командно-спостережних пунктів (КСП) батальйонів та рот і оповіщення особового складу. Вона виконується безперервно силами і засобами самих підрозділів. Для цього спеціально готується відділення (екіпажі, обслуги), основним способом дій яких є виконання завдань постом радіаційного, хімічного, біологічного спостереження (рис. 1.).

Рис. 1. Виявлення хімічного зараження, подача сигналу оповіщення, визначення меж зараження і позначення їх знаками огородження в районі оборони

Основні завдання постів РХБ спостереження (спостерігачів) є:

– своєчасне виявлення факту застосування противником ЗМУ і виявлення наявності РХБЗ;

– визначення потужності дози випромінювання і типу ОР або СДОР в районі розташування посту; контроль зміни РХБ зараження у місцях спостереження;

– подача сигналів оповіщення про РХБ зараження.

РХБ розвідка на аеродромах, вогневих позиціях, в тилу ведеться спеціально підготовленими обслугами, екіпажами, які забезпечені приладами ДП-5В (ИМД-1Р) і ВПХР, або вмонтованими приладами РХР на бойовій техніці.

На марші РХБ розвідка ведеться усіма вмонтованими приладами на бойовій техніці (ПРХР, ИМД-21Б).

1.1.1. Організація рхб розвідки в підрозділах

В ротах, (батареях) і батальйонах (дивізіонах) пости РХБ спостереження складаються із двох-трьох спостерігачів, один з яких призначається старшим. У батальйоні старшим поста призначається інструктор батальйону (дивізіону).

На посту повинні бути прилади спостереження, велика масштабна карта або схема місцевості і орієнтирів (рис.2.), журнал радіаційного та хімічного спостереження (форма 1, 2), компас, годинник або секундомір (бажано, щоб він мав дві стрілки), ліхтар, засоби зв’язку, бінокль або стереотруба. На посту РХБ спостереження (у спостерігача) повинні бути прилади РХР і засоби подачі сигналів оповіщення про рхбз, комплект знаків огородження (КЗО).

Пост РХБ спостереження (спостерігач) веде безперервне спостереження в указаному районі.

Рис. 2. Схема орієнтирів поста РХБ спостереження

В установлений час і під час кожного артилерійського і авіаційного нальоту противника, спостерігач включає прилади РХР і слідкує за їхніми показаннями.

При виявленні потужності дози випромінювання 0,5 рад/год і більше, старший спостережного посту (спостерігач) доповідає командиру, який його вислав, і за його вказівкою подає сигнал “Радіаційна небезпека”. При виявленні хімічного зараження старший посту (спостерігач) подає сигнал “Хімічна тривога” і доповідає командиру, який виставив пост. Оповіщення про біологічне зараження здійснюється за вказівкою командира, який виставив пост (спостерігача), таким же сигналом. Результати радіаційного та хімічного спостереження заносяться в журнал спостереження (форма 1,2). Форма 1,2

Журнал радіаційного і хімічного спостереження

(Непарні сторінки)

Час вимірювання,

(год.,хв.)

Потужність дози

випромінювання

рад/год.

Місце вимірювання (координати)

Кому і коли

повідомлено

16 липня 2006 р.

16.35

0,2

пост РХБС

ком. роти 16.36

16.45

45

пост РХБС

ком. роти 16.50

(Парні сторінки)

Час застосув.

(виявлення) ОР,

(год., хв.)

Засоби

застосув.

Місце

застосуван.

(виявлення)

Тип

ОР

Розміри ділянки

зараження

Кому і

коли

повід..

довжина,

м

ширина,

м

16 липня 2003 р.

17.30

літак

КСП

ФОР

КР

17.40

При постановці завдання посту, командир, який його виставив, вказує:

– орієнтири (не менш 4 – 5, в глибину до 2 км), положення противника та своїх підрозділів;

– місце поста РХБ спостереження (спостерігача), сектор спостереження (до 150о), на що звернути особливу увагу;

– час включення приладів РХР; порядок подачі сигналів оповіщення про рхбз; порядок доповіді результатів спостереження.

Отримавши завдання, старший поста зобов’язаний:

– встановити порядок безперервного спостереження, організувати обладнання місця для поста РХБ спостереження і його маскування;

– перевірити справність приладів спостереження, засобів зв’язку і оповіщення;

– визначити час включення приладів РХР, знати сигнали оповіщення про рхбз і порядок їх передачі;

– своєчасно доповідати командиру, який виставив пост, про результати спостереження.

Отримавши завдання на спостереження, спостерігач перевіряє справність приладів, переводить засоби захисту у положення "напоготові".

Місце спостереження повинно забезпечити належний огляд у призначеному для спостереження районі, не виділятися на загальному фоні і забезпечити маскування (рис. 3.).

Рис. 3. Окоп для поста РХБ спостереження.

Не рекомендується розташовувати пост на узліссі, або біля добре видимих орієнтирів. У призначений час спостерігач включає прилади РХР, безперервно веде спостереження за діями сусідніх спостережних постів, особливо, розташованих з підвітряного боку. При отримання від них сигналу доповідає командиру (рис. 4.).

Рис. 4. Ведення РХБ розвідки на місцевості.

Помітивши спалах ядерного вибуху, спостерігач повинен негайно лягти на дно окопу. Після проходження ударної хвилі включити прилад радіаційної розвідки, візуально визначити район ядерного вибуху, установити напрямок руху радіоактивної хвилі і доповісти командиру. За вказівками командира подати сигнал оповіщення "Радіаційна небезпека".

При виявлені ОР або БА спостерігач одягає засоби індивідуального захисту і самостійно подає сигнал "Хімічна тривога" ракетою СХТ, доповідає командиру результати вимірювання і заносить в журнал радіаційного та хімічного спостереження (форма 1,2).

За вказівкою командира спостерігач організовує розвідку зараженої ділянки місцевості і повітря в районі поста.

В залежності від обстановки розвідка ведеться на машині або у пішому порядку. У подальшому організується періодичний контроль за зміною потужності дози випромінювання та наявності ОР у районі спостереження.

Спостерігачі у відділеннях та взводах зобов’язані своєчасно прийняти сигнал оповіщення від поста РХБ спостереження роти і за зовнішніми ознаками визначити початок хімічного нападу противника.

1.2. Виявлення ядерних вибухів та визначення їх параметрів

Виявлення ядерних вибухів та визначення їх параметрів укладається у визначенні координат центрів (епіцентрів) ядерних вибухів, їх потужності, виду та часу. В окремо розташованих підрозділах виявлення ядерних вибухів здійснюється обслугами поста РХБ спостереження. Виявлення ядерного вибуху здійснюється двома спостерігачами. Старший посту визначає час вибуху, час приходу звуку в точку спостереження, а в темний час, в хмарну погоду і час свічення вогняної кулі, для чого він використовує годинник та секундомір або двухстрілковий секундомір.

Спостерігач визначає вид вибуху і азимут на вибух, а після припинення підйому хмари вибуху вимірює горизонтальний кутовий розмір її діаметру і вертикальний кут спостереження центру хмари.

Час вибуху визначається після виникнення його спалаху. Час приходу звуку вибуху вимірюється за допомогою секундоміра, що запускається в момент спалаху і зупиняється з приходом звуку. Час свічення вогняної кулі ядерного вибуху також вимірюється секундоміром, котрий запускається в момент спалаху і зупиняється після закінчення свічення вогняної кулі.

Вид вибуху визначається розвитком його зовнішнього зображення.

Азимут на вибух при візуальній засідці неозброєним оком визначається за допомогою азимутного кола, при інструментальній – за допомогою оптичного пристрою шляхом наведення стрілки азимутного кола або перехрестя пристрою на вертикальну вісь пилового стовпа або хмари вибуху.

Горизонтальний кутовий розмір хмари вибуху вимірюється шляхом почергового вимірювання азимуту правого і лівого зрізу хмари вибуху і дорівнює їх різниці. При цьому, якщо азимут правого зрізу хмари вибуху виявиться менше лівого, то до нього додається 360° (60-00 відділень вуглеміру). Вуглемірни прилади, що застосовуються у військової справі для спостереження, мають сітку (шкалу) з діленнями. Одне мале ділення вуглеміру (0-01) рівно 1/6000 окружності, або 0,06 градуса. Одне більше ділення вуглеміру (1-00) рівно 6 градусів.

Вертикальний кут спостереження центру хмари вибуху при візуальній засідці неозброєним оком визначається кутомірним пристроєм.

1.2.1. Організація і практичні дії особового складу посту рхб спостереження з виявлення ядерних вибухів та визначення їх параметрів

Отримавши сигнал про загрозу застосування противником ядерної зброї, спостереження на посту здійснюється старшим обслуги і черговим спостерігачем, а вільна зміна спостерігачів ховається в укриття. Одягаються захисні окуляри і ведеться спостереження із закритої площадки. Виявивши спалах ядерного вибуху, спостерігачі вмикають секундоміри і лягають на дно окопу, а після проходження ударної (звукової) хвилі вимикають їх і фіксують час. Дія спостерігача на рис. 5.

Рис. 5. Визначення орієнтовних параметрів ядерного вибуху спостерігачем.

Старший обслуги розраховує дальність до вибуху, за основу визначення якої покладена швидкість розповсюдження звуку в повітрі, яка дорівнює 330 м/сек, або 0,33 км/сек. Дальність Д до ядерного вибуху в кілометрах визначається за формулою:

Д = t/3,

де t – час з моменту спалаху до приходу звукової хвилі, сек.

потужність вибуху визначається за формулою q = 1000·t3 ,

де t – час свічення вогняної кулі, або за допомогою номограми (рис. 6).

Рис. 6. Номограми для визначення потужності ядерного вибуху за часом світіння вогневої кулі.

Потім старший обслуги віддає розпорядження увімкнути вимірювач потужності дози випромінювання з метою визначення початку радіоактивного зараження, привести засоби захисту органів дихання в положення "напоготові" і доповідає командиру у формі: "Товаришу капітан, о 13.50 у західному напрямку виявлений ядерний вибух, азимут 180 градусів, дальність – орієнтовно 10км. Параметри вибуху уточнюються".

Черговий спостерігач перевіряє орієнтування оптичного пристрою, кутомірного приладу, визначає азимут вибуху за положенням стовпа і хмари, горизонтальний кут спостереження діаметру або вертикальний кут спостереження центру хмари в градусах і доповідає старшому обслуги, котрий за допомогою номограми (рис. 7.) визначає потужність вибуху.

Рис. 7. Номограма для визначення потужності ядерного вибуху за кутовим розміром радіоактивної хмари.

Старший обслуги записує результати вибуху в журнал і доповідає: “Товаришу капітан, доповідаю параметри ядерного вибуху, який був проведений о 13.50, азимут – 180 градусів, дальність – 10км, потужність орієнтовно – 50 тис. тон.”

Азимут вибуху орієнтовно визначається центром пожежі, що виникає внаслідок вибуху.

Потужність наземного або повітряного ядерного вибуху орієнтовно можна визначити максимальною висотою підйому хмари вибуху (верхнього краю) і його розмірам, використовуючи табличні дані.

За відсутності технічних засобів висота верхнього краю хмари може бути визначена за допомогою вимірювача кута висоти (рис. 8.).

Утримуючи вимірювач правою рукою, натиснути спуск 4 і прицілитися в верхній край хмари вибуху. При збіжності прицільної лінії з верхнім краєм хмари відпустити спуск. Стопор маятника 7 зафіксує положення шкали 6, за показанням якої, визначається кут α висоти підйому хмари.

Потім висота підйому хмари НB, км визначається за формулою:

HB = R·tgα,

де R – відстань до місця вибуху, км.

Тангенс кута α визначається за табличними даними.

Рис. 8. Вимірювач кута висоти хмари ядерного вибуху:

1 – мушка; 2 – штовхача планка; 3 – проріз прицілу; 4 – спуск; 5 – ручка;

6 – кутова шкала; 7 – маятник з маркуванням; 8 – стопор маятника.

Приклад. Вимірювачем кута висоти був визначений кут, рівний 42°. Віддалення об’єкта ядерного вибуху від місця спостереження, виміряне інструментальним способом, складає 9 км.

За табл. визначаємо значення tgα (для кута 42° він дорівнює 0,9).

За формулою HB = R·tgα, знаходимо: НВ = 0,9 9= 8,1км

Висоту підйому хмари можна визначити за допомогою ділень сітки оптичних приладів (бінокля, стереотруби) або допоміжних засобів, таких, як звичайна лінійка. При визначенні висоти підйому хмари лінійкою її необхідно тримати на відстані 50см від очей. У цьому випадку розміри горизонтального розширення хмари ядерного вибуху можуть бути відраховані в діленнях лінійки (1мм відповідає двом діленням сітки оптичних приладів). Тоді висота підйому хмари НВ може бути визначена за формулою:

НВ = ,

де В – горизонталь розширення хмари в діленнях сітки оптичного приладу.

На КСП підрозділу інформація, яка надійшла, записується в журнал обліку ядерних вибухів.

Із пункту спостереження відкладається азимут вибуху і креслити лінію напрямку на вибух. Визначається відстань до центру вибуху з урахуванням масштабу карти. Данні передаються на командний пункт частини.

1.3. Радіаційний і хімічний контроль

Радіаційний і хімічний контроль організовується з метою отримання даних для оцінки боєздатності підрозділів, визначення необхідності та обсягу спеціальної обробки, а також можливості зняття засобів індивідуального захисту після подолання зон зараження або проведення спеціальної обробки.

Радіаційний і хімічний контроль у підрозділі здійснюється шляхом контролю опромінення особового складу та визначення ступеня радіоактивного і хімічного зараження особового складу, озброєння, техніки і матеріальних засобів, місцевості, а також води і продовольства. В залежності від завдань, що вирішуються, контроль доз випромінювання розподіляється на військовий та індивідуальний (медичний).

1.3.1. Радіаційний контроль

Військовий контроль застосовується для отримання даних про дози випромінювання груп військовослужбовців, які діють в однакових умовах (автомобілі, сховища, кабіни керування) шляхом зняття показників з військових вимірювачів дози (ИД-1). Це дозволяє оперативно оцінювати боєздатність підрозділу за радіаційним показником. Він може проводитися колективним або індивідуальним методами. При цьому колективний метод застосовують для незначних за чисельністю підрозділів, які перебувають в однакових умовах. Індивідуальний метод застосовують у відношенні офіцерів, прапорщиків, а також військовослужбовців, які діють окремо від підрозділу.

Медичний контроль необхідний для сортування поранених та уражених, а також для первинного діагностування радіаційних уражень за показниками вимірювачів доз (ИД-11), які видаються усім військовослужбовцям. Облік доз випромінювання ведеться в ротах (батареях) – на весь особовий склад; в штабах батальйонів (дивізіонів) – на весь особовий склад штабу і командирів підлеглих підрозділів на два ступеня нижче. Дози випромінювання щодоби записуються у журналі обліку доз опромінення і періодично (один раз на місяць) переносяться із журналу в картку обліку доз опромінення кожного військовослужбовця у вигляді сумарного значення. Штаби на основі щодобових донесень підлеглих ведуть облік усереднених доз випромінювання підрозділу і визначають ступінь боєздатності за радіаційним показником підрозділів на два ступеня нижче.

Відповідальність за організацію і правильність визначення та облік доз опромінення лежить на командирах взводів, рот, батальйонів і штабах батальйонів при військовому контролі, та на медичних установах при індивідуальному (медичному) контролі. Облік доз випромінювання в роті веде старшина роти, а в батальйоні – штаб. Служба РХБ захисту організовує постачання та обслуговування засобів контролю доз випромінювання.

Контроль зараження РР містить в собі обстеження особового складу, озброєння, техніки, матеріальних засобів, споруд. Головною умовою контролю є визначення характеру ступеня зараженості і необхідності проведення їх спеціальної обробки, знезараження води, тари і продовольства. Він проводиться за вказівкою безпосереднього командира, як правило, після виходу підрозділу із зон зараження або в різних укриттях і спорудах на зараженій місцевості.

1.3.2. Хімічний контроль

Хімічний контроль проводиться для визначення необхідності і повноти дегазації екіпіровки особового складу, озброєння і військової техніки (ОВТ), матеріальних засобів, знезараження тари з продуктами харчування, для визначення моменту зняття засобів індивідуального захисту після дегазації, а також для визначення факту застосування противником невідомих ОР і СДОР.

В залежності від того, які засоби застосовують при контролі, він ділиться на польовий та лабораторний. Польовий проводиться силами і засобами підрозділів (ВПХР, АП-1). При підозрі на зараження ОР та іншими токсичними речовинами, а також при необхідності підтвердження повноти дегазації підрозділу, беруть проби ґрунту, води або мазки з поверхні і направляють їх у спеціальні лабораторії, які знаходяться в підрозділах РХБ захисту. Запис про отримання проби заносять в журнал відбору і здачі проб.

1.3.3. Організація радіаційного контролю в підрозділах

Організація радіаційного контролю в підрозділі включає: забезпечення засобами контролю доз випромінювання; своєчасне зняття показників вимірювачів дози і їх перезарядку; облік доз випромінювання; подання відомостей про дози опромінювання в штаб батальйону (частини).

Зняття показників з військових вимірювачів доз і їх перезарядка здійснюється після виходу (подолання) особового складу зон зараження, але не пізніше чим через 5 діб. Показники вимірювачів доз знімають у сержантів і солдат командири взводів.

Облік доз випромінювання на кожного військовослужбовця ведеться персонально в картки обліку доз опромінення (форма 4), в роті (батальйоні) – в журналі обліку доз опромінення.

Величина дози, що занесена в картку обліку доз опромінення, після підпису командира окремого взводу, роти, батальйону видається на руки кожному військовослужбовцю, з урахуванням зниження їх біологічної ефективності.

В установлені строки щодобово подають:

– командири взводів – доповідь про дозу випромінювання, отриману кожним відділенням (екіпажем, обслугою), а також свою дозу випромінювання;

– командири рот (батарей) – письмову доповідь в штаб батальйону (дивізіону) про опромінення особового складу взводів і дози випромінювання кожного офіцера.

Форма 4

Картка обліку доз радіоактивного опромінення

(Лицевий бік) (Зворотний бік)

Ступінь боєздатності підрозділів визначається в залежності від залишкової дози і терміну опромінення. При одноразовій дозі випромінювання більше ніж 100 рад командир роти доповідає негайно.

Контроль радіоактивного зараження

Контроль радіоактивного зараження в роті організується командиром роти і здійснюється спеціально підготовленим військовослужбовцем з використанням приладів радіаційної розвідки (ДП-5В, ИМД-1Р). Контроль радіоактивного зараження різноманітних об’єктів здійснюється в місцях їх розташування, на спеціальному майданчику в зоні зараження, або після виходу із зони зараження. При цьому великі зразки техніки повинні розташовуватися не ближче 15м один від одного.

При проведені контролю в зоні зараження спочатку вимірюється гамма–фон, а потім зараженість техніки.

Послідовність практичного опрацювання питання

1. Постановка екрану блоку детектування у положенні “Г”.

2. Визначається гамма–фон на місцевості на висоті 0,7–1м. від землі і на відстані 15-20м від зараженого об’єкту.

3. Блок детектування підноситься до поверхні об’єкту і повільно рухається понад нею.

4. По найбільшій частині клацання телефону або максимальному показнику приладу ведеться пошук ділянки з найбільшим ступенем зараження. При цьому не можна торкатися блоком детектування і дротом до зараженої поверхні.

5. Установити екран блоку детектування на висоті 1,0-1,5см від місця максимального зараження, перемикач установити в положенні, при якому стрілка приладу показує у межах шкали і через 10-45 сек. зняти показання.

За цими показаннями визначається радіаційна зараженість об’єкту за формулою:

Роб = Рвим

де Рвим вимірювання зараженості об’єкту, мрад/год;

РФ – гамма–фон, мрад/год;

К – коефіцієнт екранізації об’єкту. Значення К при вимірюванні зараженості складає:

– зенітних ракетних установок, літаків – 2;

– автомобілів – 1,5;

– людей – 1,2;

– особової зброї, засобів індивідуального захисту, обмундирування, спорядження, кухонного інвентарю, води і продуктів харчування – 1.

Якщо виміряна зараженість об’єкта зарівнює гамма–фону, то величина його зараженості не визначається.

Якщо гамма–фон більше ніж у 2 рази перевищує безпечні величини зараження людей, особової зброї, обмундирування, спорядження, засобів індивідуального захисту (таблиця 4, 5), продуктів харчування і води, то вимірювання гамма–фону здійснюється у сховищах, де гамма–фон знижений або відсутній.

Порядок визначення радіоактивної зараженості різних об’єктів показано в наступних прикладах.

Приклад 1. Під час вимірювання зараженості тіла людини Рвим. = 200 мрад/год, Рф = 120 мрад/год. Зараженість людини

Роб=Рвим = – 200 = 100 мрад/год

Приклад 2. При вимірюванні радіоактивної зараженості автомобіля

Рвим = 200 мрад/год, Рф = 200 мрад/год. Так як гамма-фон і виміряна зараженість рівні, величина зараженості автомобіля не визначається.

Приклад 3. При вимірюванні радіоактивної зараженості води у відрі Рвим = 20 мрад/год,

Рф = 10 мрад/год. Зараженість води Роб = 10 мрад/год.

При вимірюваннях радіоактивної зараженості поверхонь брезентових тентів, кузовів автомобілів, стін, перегородок та інших об’єктів для того, щоб визначити, який бік поверхні об’єкта (внутрішній або зовнішній) заражений, необхідно зняти два показання приладу: при зачиненому вікні блоку детектування (екран в положенні Г) і при відчиненому вікні (екран в положенні Б). Якщо при відчиненому вікні показання приладу більше, ніж при зачиненому, то обстежена поверхня заражена. При екрані в положенні Б – бета-випромінювання проходить через відчинене вхідне вікно блоку детектування і викликає додаткове відхилення стрілки приладу. Якщо ж обидва показання приладу приблизно однакові, то обстежена поверхня не заражена.

Таблиця 4

Безпечні величини зараження різноманітних об’єктів продуктами ядерного вибуху, (мрад/год)

Найменування об’єктів

Вік радіоактивних продуктів,(год.)

До 12

12-24

Більше 24

Натільна білизна, лицева частина протигазу, обмундирування, спорядження, взуття, засоби індивідуального захисту, особова зброя,

медико-санітарне майно

200

100

50

Продовольча тара, кухонний інвентар

200

100

50

Військова техніка: автотранспорт, літаки,

ракетні установки, технічне майно

800

400

200

Таблиця 5

Величини зараження продуктами ядерного вибуху (харчів і води) при споживанні в кількості, яке не спричиняє виникнення променевого захворювання

Продукти харчування

Об’єм, що

вимірюється

Потужність дози,

мрад/год

Вода

Казанок

відро

3

8

Їжа у готовому стані, рідкі і сипучі харчові продукти

Казанок

3

Макаронні вироби

Казанок

1,6

Хліб

Хлібина

3

Примітка: 1. Об’єм казанка – 1,5л, відра – 9 - 10л.

2. Зазначені величини зараження відповідають добовому раціону вагою 5кг.

3. Надані дані відповідають вживанню на протязі 30 діб. Якщо продукти харчування і вода вживаються протягом доби – потужність дози збільшується.

Під час вимірювання екран блоку детектування приладу ДП-5В (ИМД-1р) повинен бути на відстані 0,5 – 1см від поверхні проби таким чином, щоб вісь приладу була над серединою поверхні продукту паралельно довгому боку казанка, хлібини (рис. 9).

Контроль радіоактивного зараження здійснюється за вказівкою командира підрозділу або начальника штабу підрозділу. Для вимірювання зараження одиниці великої техніки потрібно 5 хв. Однієї людини – 1 хв.

Командир підрозділу за даними контролю радіоактивного зараження приймає рішення на дезактивацію тих або інших об’єктів, оцінює повноту їх обробки і визначає порядок їх подальшого використання, а також приймає рішення на вживання харчів і води з урахуванням даних таблиць 4, 5.

Рис. 9. Порядок вимірювання радіоактивного зараження продуктів харчування і води

а) – хліба; б) – рідких (сипучих) продуктів і води; в)- риби; г)- овочів

1.3.4. Організація хімічного контролю в підрозділах

Основними задачами хімічного контролю підрозділів (військового хімічного контролю) є:

– ідентифікація ОР і основних інгаляційне небезпечних СДОР;

– виявлення та визначення зараження ОР озброєння, бойової техніки і табельних матеріальних засобів підрозділу;

– визначення зараження ОР і небезпечними СДОР повітря, місцевості та інженерних споруд в районі бойових дій (на маршруті) підрозділу.

Хімічний контроль підрозділів виконується підготовленими відділеннями (екіпажами, обслугою) з застосуванням табельних приладів хімічної розвідки (ВПХР, ГСА-1) та засобів хімічного контролю (індикаторної плівки АП-1).

В підрозділах ідентифікація ОР проводиться постами РХБ спостереження і хімічними розвідувальними дозорами з використанням табельних приладів хімічної розвідки. Ідентифікація ОР здійснюється: при кожному застосуванні противником ОР по позиціям підрозділу, в складі яких вони діють; при подоланні зони хімічного зараження в ході виконання, після прибуття транспортних засобів із районів, де противник застосував хімічну зброю. Виявлення та визначення хімічного зараження може проводитися в ході бойових дій підрозділів в зоні хімічного зараження, після проведення повної дегазації озброєння, бойової техніки і матеріальних засобів.

Особливе значення має встановлення зараження ОР (СДОР) обмундирування, взуття, спорядження на особовому складі.

Якщо при проведенні вибіркового контролю виявлені зараження окремих зразків матеріальних засобів підрозділів, решта матеріальних засобів підрозділів типу взвод вважаються зараженими.

На основі результатів виявлення та визначення хімічного зараження командир підрозділу визначає необхідність прийняття особовим складом мер захисту при застосуванні, експлуатації, ремонту заражених матеріальних засобів, озброєння і бойової техніки, а також необхідність проведення їх дегазації.

Об’єкти військової техніки, що герметичні, які підлягались дегазації, можуть експлуатуватися особовим складом без протигазів після контролю хімічного зараження повітря в середині цих об’єктів. В стаціонарних об’єктах колективного захисту хімічний контроль здійснюється нарядом, у рухомих – їх обслугою після входу (виходу) особового складу. За результатами контролю подається команда на зняття протигазів, які були одягнені перед входом (виходом) особового складу.

1.2. Ліквідація наслідків радіоактивного, хімічного, біологічного зараження

Ліквідація наслідків РХБ зараження здійснюється шляхом:

– спеціальної обробки підрозділів, озброєння, бойової та іншої техніки;

– дезактивації, дегазації ділянок місцевості, доріг, споруд.

1.2.1. Спеціальна обробка підрозділів, озброєння, бойової та іншої техніки

В ході відновлення боєздатності підрозділів, що підлягають зараженню ОР, РР, БА і радіонуклідами, проводиться спеціальна обробка (СО). Вона полягає в проведенні дегазації, дезактивації і дезінфекції озброєння, бойової техніки, засобів індивідуального захисту, обмундирування і санітарної обробки особового складу. СО підрозділяється на часткову і повну.

Часткова спеціальна обробка (ЧСО) організується за вказівкою командира батальйону (роти) і проводиться особовим складом в ході виконання бойового завдання під керівництвом командирів підрозділів з метою забезпечення можливості ведення бойових дій без засобів ІЗШ ізолюючого типу (захисних плащів), а також забезпечення входу особового складу в об’єкти бойової техніки і фортифікаційні споруди.

Вона включає:

– при зараженні ОР – дегазацію відкритих ділянок шкіри, обмундирування, спорядження, взуття, лицевої частини протигазу, стрілецької зброї, а також окремих ділянок зовнішньої поверхні озброєння і військової техніки, з якими особовий склад постійно стикається в ході бойових дій. Обробка відкритих ділянок шкіри проводиться негайно;

– при зараженні РР, радіонуклідами – дезактивацію відкритих ділянок шкіри, обмундирування, спорядження, взуття, засобів індивідуального захисту і стрілецької зброї, а також окремих ділянок зовнішньої поверхні ОВТ, з якими особовий склад постійно стикається в ході бойових дій;

– при зараженні БА – дезінфекцію відкритих ділянок обличчя, шиї, рук людини.

Повна спеціальна обробка (ПСО) підрозділів проводиться за командою командира бригади (батальйону), як правило, після виконання бойового завдання, а також після виходу підрозділів з бою, з метою забезпечення особовому складу можливості діяти без засобів індивідуального захисту. Вона включає проведення в повному обсязі дегазації, дезактивації, дезінфекції ОВТ, боєприпасів і інших матеріальних засобів, а при необхідності і санітарну обробку особового складу.

ПСО підрозділів проводиться в районах, що захоплюються, на маршрутах їх руху, а також в районах спеціальної обробки (РСО), які призначаються за можливістю на незараженій місцевості. Вона здійснюється силами підрозділів, або із залученням підрозділів військ РХБ захисту.

1.2.1.1. Організація проведення спеціальної обробки в підрозділах

Обов’язки командира роти (взводу) з організації спеціальної обробки.

Командир роти (батареї) організовує проведення спеціальної обробки. Командир роти (батареї) зобов’язаний: визначити вид зараження, використовуючи технічні засоби, які має; указати командирам взводів порядок, місце і час проведення ЧСО; установити порядок проведення дезактивації, дегазації і дезінфекції оборонних споруд, які займає рота; організувати проведення ПСО роти на основі вказівок командира батальйону; визначити можливість зняття засобів індивідуального захисту після обробки і вказати заходи безпеки при роботі з обробленим озброєнням і технікою; організувати поповнення витрачених табельних засобів і матеріалів для проведення СО.

Командир взводу безпосередньо керує спеціальною обробкою взводу.

Він зобов’язаний: організувати проведення ЧСО у взводі, особисто і через командирів відділень контролювати якість її проведення, доповідати командиру роти про особовий склад, який постраждав від сильного зараження ОР і потребує евакуації на медичний пункт, керувати проведенням ПСО взводу, організувати дезактивацію, дегазацію і дезінфекцію оборонних споруд, які зайняті взводом і керувати цими роботами; прийняти заходи до своєчасного поповнення витрачених ІПП і ДПС-1.

Обробка організується в місцях розташування рот (батарей), на маршрутах їх руху або в РСО. Роти (батареї) із району очікування на ПУСО висуваються за командою з КРП. На КРП кожному командиру взводу зазначається маршрут руху, номер машини СО підрозділу РХБ захисту, яку буде обробляти його взвод.

Особовий склад виходить із техніки і під командуванням заступника командира взводу, іде на площадку обробки стрілецької зброї, (якщо вона не проводилась), і далі на площадку обробки засобів індивідуального захисту і заміни зараженого обмундирування (засобів захисту).

Заражена техніка з водіями і виділеним для обробки особовим складом під командою командирів взводів направляється на площадку обробки озброєння і військової техніки, де за вказівкою командирів машин спеціальної обробки, розставляється на робочих місцях і обробляється.

Після обробці техніки водії і виділений їм на допомогу особовий склад обробляють зброю, засоби захисту, обмундирування (при необхідності заміняють їх на площадці заміни обмундирування і засобів захисту) і виходять сумісно з технікою в район збору.

Якщо підрозділ при зараженні ОР і РР діяв в техніці, яка за герметична, то висадку особового складу можна не проводити.

1.2.2. Дезактивація, дегазація, дезінфекція і дезінсекція місцевості, оборонних споруд і сховищ

При діях на зараженій місцевості може виникнути необхідність в дезактивації, дезінфекції і дезінсекції оборонних споруд і сховищ, а також невеликих ділянок місцевості з метою зниження безпеки поразки військ РР, ОР і БА. При організації і виконанні дезактивацій них, дезінфекційних і дегазаційних робіт необхідно враховувати особливості зараження місцевості різними засобами.

ОР і рідкі рецептури хвороботворних мікробів в залежності від величини крапель, часу року і щільності ґрунту можуть заражати ґрунт на глибину 1-3см, а пухкий, розсипчастий сніг – до 15см. Пиловидні рецептури БА і РР заражають місцевість і оборонні споруди тільки з поверхні.

Дегазація і дезінфекція місцевості і оборонних споруд є дуже трудомісткою працею і вимагає великих витрат засобів. Так, наприклад, для дегазації місцевості на площі в 1га необхідно 10-15 тис.л розчину, що дегазує. Тому дегазації і дезінфекції буде підлягати не вся заражена місцевість, і не всі оборонні споруди, і сховища, а тільки деякі проходи і найбільш важливі об’єкти і оборонні споруди, необхідні для забезпечення бойової діяльності підрозділу. До таких об’єктів і оборонних споруд відносяться: командні, спостережні і медичні пункти, окопи, траншеї і ходи сполучення; сховища для особового складу, вогневі позиції, проходи в заражених ділянках місцевості, пункти водопостачання, місця стоянки літаків на аеродромах; територія складів (баз) і під’їзди до них і т. і.

Дегазація в літніх умовах проводиться розсипанням гіпохлориду кальцію (ГК), хлорного вапна з наступним зволоженням водою.

Окопи, траншеї, ходи сполучення з одягом крутості дегазуються нанесенням шару кашиці ГК, а без одягу крутості – зрізанням шару ґрунту товщиною до 5 см з берм, одягу крутості і дна траншеї. Зовнішнє маскування негайно відновлюють. Завчасним нанесенням на одяг крутості окопів, траншеї, ходів сполучень шару глини (бруду) товщиною З-6 мм виключають її зараження 0Р.

Дезактивацію польових оборонних споруд і сховищ без одягу крутості підрозділи проводять зрізанням зараженого ґрунту з берм і дна траншеї (окопу, ходу сполучення) товщиною до 3 см, снігу – 20 см, ущільненого снігу – до 90 см. Дезактивація входів, люків, дверей, амбразур фортифікаційних споруд, одягу крутості траншей, окопів, ходів сполучень проводиться обмітанням вологими віниками.

Ті ділянки місцевості і оборонні споруди, які не можуть бути дезактивовані, дегазовані або дезінфіковані, залишаються для природної дегазації, дезінфекції або для зниження радіоактивного зараження до допустимих потужностей доз.

Найбільш важливі ділянки місцевості, на яких особовий склад підрозділу змушений тривалий час виконувати бойове завдання, можуть підлягати дегазації і дезактивації. Невеликі за обсягом роботи по дезактивації, дегазації і дезінфекції місцевості, польових оборонних споруд і сховищ виконуються в підрозділах усіх родів військ самостійно.

1.3. Підтримання безпеки підрозділів в умовах рхб зараження

Підтримання безпеки підрозділів в умовах РХБ зараження здійснюється шляхом:

1. Оповіщення підрозділів про рхб обстановку.

2. Застосування засобів індивідуального і колективного захисту.

3. Виконання режимно-обмежувальних заходів

1.3.1. Оповіщення підрозділів про радіаційну, хімічну, біологічну обстановку

Оповіщення про РХБ обстановку в підрозділах організується командирами підрозділів і здійснюється з метою максимального зменшення втрат особового складу, при діях на зараженій місцевості, шляхом своєчасного застосування засобів індивідуального і колективного захисту.

Оповіщення досягається подаванням встановлених сигналів: “Радіаційна небезпека” та “Хімічна тривога”.

Рис. 10. Подача сигналу оповіщення постом РХБ спостереження

Вони передаються усіма каналами зв’язку і дублюються звуковими і світловими сигналами. Командир підрозділу визначає засоби, дублюючи ці сигнали, порядок подачі та дій ними особового складу. В якості дублюючих засобів можуть використовуватися звукова, світлова, кольорова сигналізації і гучномовний зв’язок. Засоби сигналізації повинні забезпечити доведення сигналів оповіщення до всього особового складу в мінімально короткі строки.

За сигналами Радіаційна небезпека” і Хімічна тривога” об’єкти колективного захисту переводяться в режим повної ізоляції і після уточнення обстановки рішенням командира установлюється режим фільтровентиляції, а вентиляційні системи без фільтрів вимикаються або переводяться на режим рециркуляції повітря.

При здійсненні маршу за сигналами Радіаційна небезпека” і Хімічна тривога” автомобілі зупиняються. Особовий склад при знаходженні в критих машинах і всі водії одягають респіратори або протигази. При знаходженні на відкритих машинах особовий склад, крім того, одягає захисні плащі. Стекла кабін, люки, жалюзі і задні клапани тентів автомобілів (тягачів) закриваються. Після цього рух поновлюється.

Штаби або підрозділи, що здійснюють попередження про загрозу розповсюдження повітря, зараженого РР, ОР і БА, повинні виходити із часу, що вимагає на попередження, тривалість руху зараженої хмари до попереджувальних підрозділів, із можливого часу початку і закінчення осідання РР або аерозолів ОР і БА на місцевості і часу необхідного на прийняття заходів захисту.

Сигнал оповіщення про закінчення радіоактивного, хімічного і біологічного зараження не установлюється. Засоби індивідуального захисту знімаються за розпорядженням командира підрозділу після того, як за допомогою приладів буде установлена відсутність небезпеки ураження особового складу.

1.3.2 Застосування засобів індивідуального і колективного захисту

Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) призначені для забезпечення боєздатності особового складу підрозділів, забезпечення виконання бойового завдання в умовах застосування противником ЗМУ, зруйнування потенційно небезпечних об’єктів (ПНО), а також в умовах впливу вражаючих середовищ, що виникають при експлуатації і пошкодження озброєння та військової техніки.

Своєчасне і вміле використовування ЗІЗ забезпечує надійний захист від ОР, світлове випромінювання ядерних вибухів (СВЯВ), радіоактивного пилу (РП), РР, БА, оксиду вуглецю і дозволяє виконувати окремі задачі під водою та в середовищі, де немає кисню.

Під час дій особового складу на відкритій місцевості, в пішому порядку, у відкритих траншеях, окопах, в рухомих об’єктах озброєння і військової техніки відкритого типу або з незачиненими люками, дверцями, тентами протягом раптового застосування противником хімічної, біологічної зброї, випаду РР на сліді хмари ядерного вибуху, під час вторинного впливу ОР, РП, БА екіпірування, яке носилося (ЗІЗ, обмундирування і взуття, спорядження, стальний шолом, індивідуальна і групова зброя) може бути заражене до небезпечних рівний. З метою виключення вторинних уражень особового складу і забезпечення можливості повторного безпечного використовування, якщо зазнали зараження 3ІЗ, проводять їх СО. СО 3ІЗ проводять в підрозділах військ, в тому числі безпосередньо на особовому складі (ЧСО). Ізолюючі ЗІЗШ (ЗЗК, КЗП, Л-1), заражені крапельно-рідкими ОР, за відсутністю обмінного фонду підлягають дегазації безпосередньо на особовому складі або на ґрунті шляхом двох-триразового зрошення зараженої поверхні розчинами, які дегазують. Протягом дегазації не допускати попадання розчинів в ФПК протигаза і на ЗКЗК (ЗКЗК-М, ЗКЗК-Д). Дегазовані ЗІЗШ через 5-10 хвилин після обробки, згорнути незараженою поверхнею назовні і використовувати повторно. У випадку зараження зоманом використовування ЗІЗК, що дегазовані, можливе тільки з протигазом. З поверхнею виробів, оброблених суспензіями ГК, допускається багаторазовий контакт руками, не захищеними рукавичками, тривалістю не більш 10 хвилин. Після дегазації виробів розчинами №1 і 2-бщ (2-ащ) та рецептурою РД-2, що дегазують, допускається контакт тривалістю до 2 год.

Заражені крапельно-рідкими ОР ЗЗК та КЗС у виняткових випадках можуть бути повторно використані і без проведення дегазації. Для цього її слід згорнути зараженим боком усередину. Під час повторного застосування ізолюючих ЗІЗШ, що не дегазовані, слід використовувати протигаз і уникати контакту відкритими ділянками шкіри з зараженою поверхнею.

Захист від СДОР організовується, за можливістю, завчасно, а під час виникнення аварій або руйнування об’єкту проводиться в мінімально можливий термін. Головним є використання засобів індивідуального і колективного захисту цільового призначення, так як військові фільтруючи засоби індивідуального захисту органів дихання по відношенню до СДОР володіють малим часом захисної дії фільтруючо-поглинаючої системи.

Захисні властивості об’єктів, призначених для колективного захисту від ЗМУ, можуть бути реалізовані тільки під час правильної експлуатації спеціального обладнання і при дотриманні основних правил користування самим об’єктом. В повсякденних умовах засоби колективного захисту повинні дотримуватися в повній технічній злагодженості і готовності до використання.

Спеціально обладнані сховища захищають від дії ударної хвилі ядерного вибуху (на розрахункових відстанях), значно послаблюють дію радіоактивного випромінювання, повністю захищають від світлового випромінювання і попадання крапельно-рідких ОР і рідких біологічних рецептур, а також запобігають проникненню зараженого повітря в середину споруди протягом тривалого періоду і звільняють особовий склад від необхідності використовувати індивідуальні засоби захисту, забезпечують нормальні умови для роботи, надання медичної допомоги, відпочинку, харчування і т. і. в умовах зараженого повітря і місцевості.

Спорядження сховищ, їх герметизація і установка фільтровентиляційного і опалювального обладнання організується і виконуються силами підрозділів, що споруджують укриття.

Забезпечення сховищ фільтровентиляційними комплектами, контроль за їх установкою і експлуатацію покладаються на службу РХБ захисту частини. Відповідальність за стан сховища, його внутрішнє обладнання, за виконання правил використання сховищем покладається на командира того підрозділу, за яким закріплене сховище.

1.3.3. Виконання режимно-обмежувальних заходів

Для зменшення ризику ураження особового складу, діючого в умовах РХБ зараження, командир підрозділу повинен розглянути низку заходів, основні із яких є:

1. Зонування території ступенями небезпеки.

2. Застосування профілактичних засобів від впливу радіаційного, хімічного, біологічного факторів.

3. Виведення або заміна підрозділів, які знаходяться на зараженій місцевості.

4. Дотримання правил поведінки і дій на зараженій місцевості.

5. Придушення пилу на ділянках місцевості.

Для запобігання зараженню особового складу при діях на зараженій місцевості командир підрозділу повинен виділяти зони, які небезпечні для здоров’я особового складу при тривалому знаходженні на місцевості. Так, при радіаційному заражені виділяються зони, де дії приводять до переопромінення і знижки боєздатності підрозділу. При хімічному зараженні командир підрозділу виділяє район зараження та прилеглу місцевість, де можуть розповсюджуватися пари ОР або сильнодіючих отруйних речовин (СДОР).

В умовах біологічного зараження старшими командирами встановлюються обсервація або карантин.

Проведення зонування зараженої місцевості дає можливість командиру підрозділу виключити або ураження особового складу РР, або ОР (СДОР) запобігнути і зберегти боєздатність підрозділу.

Дотримання правил поведінки і дій на зараженій місцевості

Забезпечення безпеки і захисту особового складу при діях в зонах зараження досягається знанням командирами підрозділів РХБ обстановки в районі дій, змін та зменшення терміну перебування підрозділів на зараженій місцевості; своєчасним і умілим використанням засобів індивідуального і колективного захисту, захисних властивостей бойової і іншої техніки; вибором найбільш доцільних способів дій підрозділів на зараженій місцевості; суворим дотриманням правил поведінки особового складу на зараженій місцевості.

Під час дій на марші в зонах радіоактивного зараження в суху погоду в пішому порядку або на відкритих автомашинах особовий склад одягає респіратори, захисні плащі, панчохи і рукавички, а в зонах хімічного і біологічного зараження – протигази, захисні плащі, панчохи і рукавички.

Під час дій в зонах радіоактивного зараження (забруднення) у вологу погоду в пішому порядку одягаються тільки засоби захисту шкіри. Засоби захисту знімаються за розпорядженням командира батальйону (роти) на основі показання приладів радіаційної розвідки.

Зони з високими потужностями дози випромінювання, хімічного, біологічного зараження, як правило, обходяться. При неможливості обходу зони з високими потужностями дози випромінювання, вони долаються з максимальною швидкістю за напрямками, що забезпечують найменше зараження бойової техніки і ураження особового складу. Для визначення шляхів обходу і напрямків подолання зон з високими потужностями дози випромінювання можуть висилатися спеціально підготовлені дозори (відділення, екіпажі) на штатних бойових машинах. При неможливості обходу ділянок зараження подолання їх здійснюється без змін похідного порядку підрозділів, за маршрутами, що забезпечують найменше зараження (дороги з покриттям, колонні шляхи зі зволоженим ґрунтом і з меншою рослинністю). Зараженою місцевістю колона повинна рухатися зі збільшеними дистанціями між машинами, без зупинок і обгону, щоб знизити запилення сусідніх машин. При змушеній зупинці машини, її обгін здійснюється з підвітряної сторони. У випадку неполагодженості машини і неможливості її буксировки, особовий склад переважується на інший транспортний засіб.

Під час руху через ліс приймаються заходи, що захищають від попадання на особовій склад радіоактивного пилу і крапель ОР з дерев.

Місцевість, заражену ОР, необхідно обходити, але якщо знайти обхід не можливо, то для бойових дій підрозділи повинні використовувати різні засоби захисту.

Особовий склад, що знаходиться в закритої техніці, одягає тільки протигази і закриває люки, двері, жалюзі і включає систему захисту від ЗМУ. Для подальших дій на зараженій місцевості в пішому порядку і на відкритих машинах особовий склад використовує захисний плащ (одягнений в рукава або у вигляді комбінезону), захисні панчохи і рукавички. При подоланні зараженої ділянки необхідно дотримувати обумовлені заходи безпеки; подолати заражену місцевість на збільшених швидкостях і дистанціях, що виключають запилення і забризкування машин; без необхідності не слід торкатися до коліс, бортів, гусениць і інших частин, які можуть бути заражені; уникати руху високою травою, густим чагарником; не можна сідати або лягати на зараженій ділянці, забороняється приймати їжу, пити, палити і знімати засоби захисту.

Захист особового складу при тривалих діях на зараженій місцевості забезпечується рядом заходів. При тривалих діях на місцевості, зараженій РР з потужностями доз випромінювання до 5 рад/год, особовий склад за командою командира взводу або роти може періодично знімати протигази. На місцевості з потужностями доз випромінювання більш ніж 5 рад/год, а також на місцевості, зараженій ОР і біологічними засобами, протигази дозволяється знімати тільки в машинах і сховищах зі спеціальним обладнанням після визначення відсутності в них зараженого повітря.

Продовольство і воду, заражені РР, ОР і біологічними засобами, вживати забороняється і вони знищуються.

Для приготування і приймання харчів в зонах радіоактивного зараження вибираються менш заражені ділянки. Якщо в умовах місцевості зробити це неможливо, приготування їжі допускається на відкритій місцевості при потужності дози випромінювання до 1 рад/год. При потужності дози випромінювання до 5 рад/год розгортання кухонь повинно проводитися в палатках. На місцевості, з більш високими потужностями дози випромінювання, їжа повинна готуватися в дезактивованих закритих приміщеннях і спорудах, місцевість навколо якої, також необхідно дезактувати або зволожувати. Приймання їжі поза укриттям і у відкритих фортифікаційних спорудах дозволяється при потужностях дози випромінювання не більше 5 рад/год; при більш високих потужностях дози випромінювання приймання їжі допускається тільки в спеціально обладнаних машинах і сховищах або на дезактивованій місцевості, що виключає пилоутворення.

Виведення або заміна підрозділів, які знаходяться на зараженій місцевості.

Під час ведення бойових дій на позиції і руху маршрутами в зонах радіоактивного зараження, основну небезпеку для особового складу представляє зовнішнє гамма-опромінення, величина якого спрощено визначається дозою опромінення, що залежить від потужності дози випромінювання Р, часу опромінення t і коефіцієнту радіаційної захищеності К Р.З:

Д =

3 приведеної формули випливає, що для одержання особовим складом підрозділу можливо меншої дози опромінення необхідно виконувати бойове завдання в місцях з меншими потужностями дози (Р), скорочувати час перебування (t) в умовах впливу радіоактивних випромінювань і збільшувати коефіцієнт радіаційної захищеності (КР.З..). Скорочувати час перебування особового складу на відкритій місцевості можна за рахунок чіткої організації робіт і швидкого переміщення особового складу від місць сховища до місць виконання завдань і назад.

Коефіцієнт радіаційної захищеності (К РЗ) при позмінній роботі визначається за формулою:

де N – кількість змін;

Кб.д, Ксхов. – коефіцієнти послаблення потужності дози випромінювання в місцях бойової діяльності і сховищах, відповідно;

– час, затрачений на перехід від місць сховища до місць бойової діяльності і назад або час, затрачений на діяльність поза сховищами протягом одного циклу роботи;

– тривалість одного циклу діяльності.

Таким чином, доцільними способами дій при радіоактивному зараженні позиції є збільшене Кб.д., позмінна бойова робота найбільшою кількістю змін (N) з укриттям вільних змін в сховищах (Ксхов.), обмеження часом перебування особового складу на відкритій місцевості ( відк).

Під час організації позмінної роботи в умовах радіоактивного зараження важливою умовою зберігання боєздатності є принцип рівноопромінення особового складу змін бойової обслуги. 3 урахуванням цього в підрозділі розраховується тривалість роботи змін і складається графік бойової роботи (чергування) змін бойової обслуги. Такий графік доцільно складати на 10-12 год. після зараження. Протягом цього часу, згідно закону радіоактивного розпаду, відбувається найбільш інтенсивний спад потужності дози випромінювання, що може привести до неоднакового опромінення за однаковий час. Надалі можна вважати, що при рівній тривалості опромінення особового складу, діючого в однакових умовах, забезпечується однакове опромінення.

При високих потужностях доз випромінювання на позиції, з дозволу вищого командира, особовий склад, виконуючий завдання на відкритій місцевості, щоб уникнути переопромінення і виходу з ладу, може укриватися на визначений час.

Для виконання принципу рівноопромінення командир підрозділу може передбачити підміну особового складу, що опромінений вище норми, менш опроміненим за рахунок забезпечення взаємозаміни особового складу різних спеціальностей.

Це можна передбачити завчасно у відношенні особового складу тих обслуг, які мають низьку радіаційну захищеність. Для цього проводиться визначення коефіцієнтів радіаційної захищеності усіх обслуг підрозділу. У випадку тривалого перебування на зараженій місцевості для зменшення пилоутворення і радіоактивного опромінення слід проводити пилопридушення окопів, щілин, окремих ділянок траншей і входів в бліндаж і сховища шляхом зволоження.

Доцільні дії в умовах хімічного і біологічного зараження на позиціях міститься в організації позмінної бойової діяльності з використанням ЗІЗ і об’єктів колективного захисту. Тривалість бойової діяльності змін повинна бути однаковою і при діяльності особового складу на відкритій місцевості в ізолюючих засобах захисту шкіри в жаркий час. Вона встановлюється з урахуванням граничного часу перебування в засобах захисту.

Застосування профілактичних засобів від впливу радіаційного, хімічного, біологічного факторів.

3 метою зменшити поразки РР, ОР і БА при тривалому знаходженні на зараженій місцевості, необхідно використовувати профілактичні засоби. Спеціальні профілактичні медичні заходи включають застосування протирадіаційних препаратів, антидотів, антибіотиків і інших засобів. В передбачені тривалих бойових дій на зараженій місцевості важливими є профілактичні заходи, що знижують (виключають) ураження особового складу від радіоактивних випромінювань, ОР і БА. Зниження ступені важкості ураження при зовнішньому радіоактивному опроміненні може бути досягнуто використанням протирадіаційних препаратів.

В умовах пилоутворення в зонах радіоактивного зараження приймання протирадіаційного препарату не виключає використання особовим складом респіраторів або протигазів.

Протирадіаційні препарати видаються усьому особовому складу. Вони використовуються перед діями на місцевості, зараженій РР, за розпорядженням командирів (від командира батальйону і вище). Препарат РС-1 міститься в індивідуальній аптечці АІ-1 в двох пеналах малинового кольору по 6 таблеток в кожному.

Антидоти – лікувальні засоби, що сприяють знешкодженню або вилученню ОР із організму. В якості антидотів при ураженні ОР нервово-паралітичної дії використовуються афін, будаксим.

До спеціальних профілактичних заходів, які застосовуються для захисту особового складу відносяться також протиепідемічні заходи, що проводяться з метою попередження серед особового складу підрозділів інфекційних захворювань при застосуванні противником бактеріальних (біологічних) засобів. До них відносяться захисні прищеплення, комплексні антибіотики, таблетки для знезаражування води.

1.4 Аерозольна протидія системам розвідки та ураження

Аерозольна протидія системам розвідки та ураження здійснюється шляхом:

1. Осліплення противника аерозолями.

2. Маскування підрозділів та об’єктів аерозолями.

Організується в різних видах бою, під час пересування і розташування військ на місці з метою осліплення противника, схову своїх дій та прикриття підрозділів від прицільного вогню противника, а також для захисту від високоточної зброї, лазерних випромінювань і світлового випромінювання ядерних вибухів.

Основні способи аерозольної протидії укладаються в постановці аерозольних завіс, що маскують і осліплюють.

Основні види завіс, що маскують: горизонтальні, вертикальні, серпанок.

Вертикальні

Вертикальні аерозольні завіси, які ставляться на рубежах (фронту), називаються лінійними. Створюються димовими гранатами, шашками, “між своїми підрозділами і противником перед рубежами розгортання і переходу в атаку; ховають дії підрозділів і прикривають їх від прицільного вогню наземного противника, ударів бойових вертольотів (літаків) з малих та гранично малих висот, знижуючи ефективність вогню і ураження керованими (що самостійно навуджуються) боєприпасами протитанкових ракетних комплексів, артилерії та авіації.

Горизонтальні

Горизонтальні завіси можуть створюватися безперервними або з розривами. Завіси з великими розривами називаються “розплямовуванням.“

Створюються табельними засобами підрозділів (димовими шашками) в районах розташування підрозділів (військових об’єктів) і на маршрутах; ховають від повітряної фото - і телевізійної розвідки, знижують ефективність ударів противника з повітря при бомбометанні та застосуванні високоточної зброї з лазерними і телевізійними системами, послаблюють вражаючу дію лазерних випроміненій.

Основними завданнями застосування аерозолів є: маскування дій підрозділів від ударів із повітря і прицільного вогню противника; осліплення вогневих засобів і засобів управління зброєю противника під час прориву його оборони, форсуванні водних перешкод; заведення противника в оману стосовно можливого характеру дій підрозділів; забезпечення пророби проходів і розчистки завалів, мінування і розмінування під вогневою дією противника; евакуація поранених і ушкодженої бойової техніки з поля бою

Аерозольна протидія здійснюється в комплексі з військовими засобами маскування і радіоелектронною боротьбою особовим складом обслуги, екіпажів та інших підрозділів різних родів військ під час виконання ними бойових задач на марші і в районах розташування.

Осліплюючі аерозольні завіси

Створюються димовими мінами і снарядами, запалювально-димовими патронами (ЗДП) у розташуванні противника або у безпосередній близькості перед ним; виключають повністю або утруднюють візуальне спостереження і прицілювання, зменшують дальність дії оптико-електронних приладів та створюють їм перешкоди, знижують ефективність вогню протитанкових і переносних зенітних ракетних комплексів, зривають цілевказівки лазерних систем противника з підсвітленням.

Технічні засоби аерозольного маскування підрозділів

Аерозольні засоби складаються з табельних засобів підрозділів військ (шашки, ручні димові гранати, патрони), штатних засобів об`єктів броньованої техніки (апаратура і системи), боєприпасів (бомби, снаряди).

Тактико-технічні характеристики димових шашок

Засоби

Загальна

маса, кг

Час розгорання,

сек.

Час димоутвор.,

хв.

Довжина

непроглядної завіси, м

ДМ-11

2,2-2,4

30-40

5-7

До 50

ДМХ-5

2,6-2,7

30

5-7

До 70

УДШ

13,5

10-30

8-10

100-150

ШД-ММ

3

7

3-4,5

70-100

Тактико-технічні характеристики ручних димових гранат

Характеристики

РДГ-2Б

РДГ-2Х

РДГ-2Ч

РДГ-П

Маса, кг

0,5 – 0,6

0,5 – 0,6

0,5 – 0, 6

0,5

Тривалість димоутворення, хв.

1,0 – 1,5

1,0 – 1,5

1,0 – 1, 5

1,5 – 2

Довжина непроглядної завіси, м

20 – 25

25 – 30

10 – 15

не менше 35

Тема №3. Основи РХБ захисту підрозділів.

Заняття 2. Виявлення і оцінка радіаційної та хімічної обстановки.

Питання № 1. Основні положення і поняття виявлення і оцінки радіаційної, хімічної обстановки.

При відпрацюванні першого навчального питання необхідно розглянути основні теоретичні положення виявлення і оцінки радіаційної та хімічної обстановки і завдання, які вирішуються при цьому.

Бойова обстановка – це умови, що склалися у результаті застосування різних видів зброї та інших явищ, які впливають на дії та боєздатність військ.

Для визначення впливу обстановки на бойові дії і боєздатність військ проводять її виявлення та оцінку.

Обстановка може бути виявлена й оцінена по даним прогнозу і за даними розвідки (фактична обстановка).

Прогноз обстановки може робитися:

  • Заздалегідь;

  • Безпосередньо;

Заздалегідь – це відбувається моделювання різних видів бойових дій та їх можливі варіанти.

Безпосередній прогноз обстановки відбувається, коли умови склалися, а вихідних даних для точного виявлення і оцінки не вистачає. Тому прогноз носить орієнтовний характер.

Вихідні дані для виявлення та оцінки обстановки поділяються на чотири блоки:

  1. дані про противника,

  2. дані про свої війська,

  3. метеорологічні дані у районі де склалася обстановка,

  4. дані про топографічні особливості місцевості.

Виявлення прогнозованої обстановки полягає в визначенні зон зараження або забруднення, де склалася ця обстановка і відтворення найбільш імовірного положення цих зон на карті.

Під оцінкою обстановки розуміють вирішення основних завдань, що визначають вплив обстановки на бойові дії військ.

Виявлення прогнозованої обстановки та її оцінка дозволяє орієнтовно визначити:

    1. вплив обстановки на боєздатність військ;

    2. вибрати найбільш доцільні способи дії, в умовах що склалися;

    3. намітити заходи, які треба вирішувати невідкладно або в першу чергу;

    4. поставити завдання на ведення розвідки.

Виявлення обстановки за даними розвідки вміщує збір та обробку інформації з місцевості, де склалася обстановка, а також нанесення її на карту. Після нанесення фактичної обстановки на карту її оцінюють, що дає можливість командирам уточнити рішення, які були прийняті при прогнозуванні.

В штабах з’єднань та об’єднань виявлення і оцінка обстановки відбувається методом прогнозу, в штабах частин і підрозділів – за даними розвідки.

Під радіаційною обстановкою розуміють умови, що виникають в результаті руйнування ядерного реактора, які визначаються масштабом та ступенем радіоактивного забруднення місцевості та об’єктів на ній, що впливають на дії та боєздатність військ.

Під виявленням радіаційної обстановки в даному випадку розуміють визначення масштабів та ступня радіоактивного забруднення місцевості і об’єктів (зон радіоактивного забруднення) з урахуванням впливу метеорологічних умов.

Оцінка радіаційної обстановки виконується з метою визначення впливу радіоактивного забруднення місцевості (атмосфери) на дію військ і обґрунтування оптимальних режимів їх дій.

Вихідними даними для вирішення завдань виявлення і оцінки радіаційної обстановки при руйнуванні АЕС є:

– координата ядерного енергетичного реактора (ЯЕР) або АЕС (ХАЕС, УАЕС);

– характеристика АЕС: тип, (РБМК або ВВЕР); електрична потужність ЯЕР (W, Мвт); астрономічний час і дата руйнування реактору; частка викинутих із ЯЕР РР (k, %);

– відомості про об’єкти, які можуть опинитися в зонах радіоактивного забруднення і умови розташування на них особового складу (тип споруд, сховищ та види техніки, в яких розташований особовий склад), коефіцієнт послаблення), віддалення об’єктів від АЕС;

– метеорологічні умови: швидкість вітру на висоті 10 метрів (V10, м/с); напрямок вітру на висоті 10 метрів (10, град); стан хмарного покрову (відсутній, середній або суцільний).

У ході виявлення і оцінки радіаційної обстановки в залежності від місця розташування і завдань, що виконуються особовим складом, вирішуються наступні завдання:

  • визначення масштабів можливого радіоактивного забруднення;

  • визначення часу початку забруднення;

  • визначення дози випромінювання при зовнішньому γ-опромінюванні з хмари і внутрішнім опромінюванні при вдиханні зараженого повітря;

  • визначення потужності дози γ-випромінювання в районі розташування особового складу на одну годину з початку забруднення після руйнування АЕС;

  • визначення дози γ-випромінювання від забруднення місцевості, яку отримав особовий склад;

  • визначення допустимого часу перебування особового складу в зоні радіоактивного забруднення;

  • визначення часу можливого початку робіт в зоні забруднення;

  • визначення можливих втрат особового складу

Оцінка радіаційної обстановки закінчується формуванням необхідних висновків і пропозицій.

Методика виявлення та оцінки радіаційної обстановки зображена у вигляді блок-схеми

Хімічна обстановка – це умови, що утворилися при руйнуванні (аварії) об’єктів, що містять СДОР, які обумовлені хімічним зараженням військ, озброєння, військової техніки, місцевості і повітря.

Наслідки руйнування хімічно – небезпечних об’єктів характеризуються кількісними показниками. Їх три групи: показники масштабів, ступеню і тривалості хімічного зараження.

Масштаби хімічного зараження характеризуються:

1. Радіусом Rа і площею Sа району аварії.

2. Глибиною Гм і площею Sм зараження місцевості з небезпечними щільностями.

3. Глибиною Г1 і площею S1 зони поширення первинної хмари СДОР.

4. Глибиною Г2 і площею S2 зони поширення вторинної хмари СДОР.

Під глибиною зараження розуміється максимальна протяжність відповідної площі зараження за межами району аварії, а під глибиною поширення - максимальна протяжність зони поширення первинної чи вторинної хмари СДОР.

Під зоною поширення розуміється площа хімічного зараження хмар СДОР по напрямку вітру від підвітряної границі району аварії.

Ступінь небезпеки хімічного зараження характеризується:

1. Можливою кількістю Пра (%) уражених у районі аварії.

2. Можливою кількістю Пзр (%) уражених у зонах поширення СДОР.

3. Кількістю Nт зараженої техніки, що вимагає проведення спеціальної обробки.

4. Кількістю Nобм заражених комплектів засобів захисту і обмундирування.

Тривалість хімічного зараження характеризується:

1. Часом випару СДОР у районі аварії з поверхні землі (піддона, обвалів) τра, протягом якого існує небезпека поразки людей при відсутності засобів захисту.

2. Часом хімічного зараження повітря в зонах поширення СДОР τзр, на різних видаленнях від району аварії.

3. Часом хімічного зараження відкритих джерел води τв. .

4. Часом природної дегазації техніки τс.

5. Часом підходу хмари СДОР до заданого рубежу τп.

Виявлення полягає у визначенні масштабів і наслідків хімічно небезпечні аварії, а також усіх кількісних показників наслідків хімічно небезпечних аварій.

Виявлення хімічної обстановки включає:

- збір і узагальнення даних що характеризують об'єкт аварії, у результаті чого відбулося зараження навколишньої зони СДОР, а також зведень про свої війська і даних, що характеризують метеорологічну обстановку і топографічну обстановку;

- визначення кількісних показників хімічного зараження військ, місцевості, повітря;

- нанесення на карту хімічної обстановки.

Вихідними даними для прогнозування кількісних показників наслідків аварії хімічних небезпечних об’єктів є:

  1. Характеристика об’єкта аварії (підприємства, транспортного засобу):

місце аварії,

час аварії,

спосіб зберігання СДОР,

ємність сховища СДОР,

найменування СДОР.

  1. Відомості про об’єкти, що можуть опинитися в районі аварії або в зонах розповсюдження СДОР:

лінійні розміри об’єктів,

відстань об’єкту від району аварії,

ступінь захищеності особового складу,

наявність засобів захисту,

дані про склад, розташування і можливостях різних підрозділів з ліквідації наслідків аварії.

  1. Метеорологічні умови:

швидкість вітру у поверхні землі,

напрямок вітру,

вертикальна стійкість повітря в приземному шарі

(інверсія, ізотермія, конвекція),

температура повітря tпов. (°С),

температура ґрунту tгр. (°С),

хмарність у балах.

  1. Топографічні особливості місцевості:

вид рослинності,

тип лісів,

вид рельєфу.

Оцінка хімічної обстановки включає:

- аналіз масштабів і наслідків аварій хімічно небезпечних об’єктів з метою визначення впливу їх на боєздатність і дії військ;

- вибір найбільш доцільних варіантів дій військ;

- визначення заходів щодо забезпечення РХБ захисту бойових дій військ і об'єктів тилу, ліквідації наслідків аварій хімічно небезпечних об’єктів.

Оцінка хімічної обстановки закінчується формуванням необхідних висновків і пропозицій.

Питання № 2. Методика виявлення і оцінки радіаційної обстановки при аваріях (руйнуваннях) радіаційних небезпечних об’єктів.

Після оголошення питання, викладач повинен відмітити, що мета цього навчального питання визначається необхідністю формування навиків у студентів по виявленню радіаційної обстановки і вирішенню завдань по її оцінці. Викладач доводить порядок його відробки, а потім, на тактичному фоні студенти, на посаді командира підрозділу, використовують результати виконання завдання при відпрацюванні навчального питання.

Зміст методики Виявлення радіаційної обстановки

1. Нанести на карту метеорологічні дані

2. Нанести на карту умовний знак АЕС і надпис чорним кольором з відомостями про тип і потужність реактору та час аварії.

2. З центру умовного знаку АЕС за напрямком вітру провести вісь сліду синього кольору.

Визначити масштаби радіоактивного забруднення, для чого:

  • знайти інтервал осереднення по формулі:

, год., год.

де: - відстань від АЕС до зовнішньої границі району, км; R = 10 км

- швидкість вітру у приземному шарі, м/с; = 3м/с.

  • знайти половину кута сектора, в якому з імовірністю Р=0,9 буде розповсюджуватися радіоактивна хмара - φ° (табл. 1).  = 21.

Нанести на карту чорним кольором сектор з кутом 2φ і протяжністю R.

Визначити час початку зараження місцевості по таблиці 2 з урахуванням швидкості вітру (м/с) і відстані об’єкту від АЕС (км). tвип = 0,96 год.

Оцінка радіаційної обстановки

Зміна потужностей дози випромінювання на радіоактивно забрудненій місцевості в загальному виді характеризується залежністю:

,

Де Ро – потужність дози випромінювання в момент часу tо після аварії (вибуху);

Рt – то ж у розглянутий момент часу t після аварії (вибуху);

n – показник ступеня, що характеризує величину спаду потужностей доз випромінювання в часі і залежний від ізотопного складу радіонуклідів (під час ядерного вибуху, як відомо, n = 1,2). Відносно аварії на ЧАЕС величину n можна орієнтовно визначити n = 0,4.

Величина спаду потужностей доз випромінювання під час аварії (зруйнування) АЕС, де, як відомо, інший ізотопний склад радіонуклідів, ніж під час ядерного вибуху, повинна, очевидно, у кожному конкретному випадку визначатися за даними радіаційної розвідки. Для цього з формули отримаємо:

де – відношення потужності дози випромінювання при першому вимірі до потужності дози випромінювання при другому вимірі;

– відношення часу після аварії при другому вимірі до часу після аварії при першому вимірі

При такому законі спаду потужність дози випромінювання за 7-кратний проміжок часу зменшується приблизно в 2 рази, а не в 10 разів, як під час ядерного вибуху. У цьому полягає одна з основних особливостей радіоактивного забруднення місцевості під час аварії (руйнування) АЕС.

Таким чином, при оцінці радіаційної обстановки під час аварії (руйнування) АЕС можна орієнтовно прийняти, що

,

Практичне рішення

1. Визначити дози випромінювання при зовнішньому і внутрішньому γ-опромінюванні за час проходження радіоактивної хмари за допомогою аналітичних залежностей

, бер = 72  0,8  2 = 115,2 бер

, бер = 933  0,8  2 = 1492,8 бер

де: , - табличне значення доз випромінювання при зовнішньому (табл.4) і внутрішньому (табл. 3) γ-опромінюванню, бер;

- коефіцієнт, що ураховує відміну швидкості приземного вітру від значення 2 м/с (табл. 10); Кu = 0,8

- коефіцієнт, що ураховує потужність реактору, що зруйнувався, визначається за формулою: , де - потужність реактору, ГВт. = 2.

2. Визначити потужність дози гамма – випромінювання в районі розташування об’єктів і особового складу на одну годину від початку забруднення після руйнування АЕС

, рад/год. = 50,2 0,8  2 = 80 бер./год.

де: - табличне значення потужності дози випромінювання на одну годину після руйнування АЕС. Визначається з табл. 5 при розташуванні об’єкта на вісі сліду і з табл. 6 при розташуванні об’єкта в зоні радіоактивного забруднення.

3. Визначити дозу випромінювання, що отримає особовий при розташуванні в зоні забруднення (за одну добу)

рад

де: - коефіцієнт послаблення випромінювання від забрудненої місцевості:

- коефіцієнт опромінювання, що залежить від часу початку (tпоч.) і тривалості (Т) опромінювання, визначається за табл. 8 або за формулою:

4. Визначення часу початку (тривалості) робіт на забрудненій місцевості здійснюється за формулою:

, Т = 2 год, Т = 1 год.

, = 50 рад.

де: - допустима доза випромінювання для особового складу, рад.

Використовуючи відомі вихідні дані і час початку (тривалості) робіт визначають необхідний час тривалості (початку) робіт (табл. 8).

5. Визначити радіаційні втрати особового складу з табл. 9 .

Виявлення радіаційної обстановки прогнозуванням

Загальні масштаби РЗМ (геометричних розмірів зон радіоактивного забруднення місцевості) дотримаються шляхом їх визначення за формулами або по таблицям існуючих методик

Знайдені довжину і ширину відзначають точками на карті (схемі), а потім через ці точки проводять еліпс, на якому позначають прогнозовані зони радіоактивного забруднення (рис.1).

Умовний знак у районі аварії ЯЕР, напис що пояснює, чорним кольором , вісь зон забруднення і зовнішню межу зони А наносять на карту синім кольором, зовнішню межу зони М - червоним, зони Б - зеленим, зони В - коричневим і зони Г - чорним кольором. Під час відображення прогнозованої радіаційної обстановки в інтересах дій підрозділу межі зони М на карту можна не наносити.

Рис. 1 Визначення зон радіаційного забруднення

Зовнішня зона на сліді називається зоною радіоактивної небезпеки (зона «М») і представляє собою ділянку забрудненої місцевості, в межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості буде складати від 5 до 50 рад за рік.

Зона помірного радіоактивного забруднення (зона «А») представляє собою ділянку забрудненої місцевості, в межах якої доза випромінювання може мати значення від 50 до 500 рад за рік.

В зоні сильного радіоактивного забруднення (зона «Б») доза випромінювання на місцевості складає від 500 до 1500 рад за рік.

Зона небезпечного радіоактивного забруднення (зона «В») характеризується дозою випромінювання від 1500 до 5000 рад за рік.

В зоні надзвичайно небезпечного радіоактивного забруднення (зона «Г») доза випромінювання буде складати більше 5000 рад за рік.

Питання № 3. Методика виявлення і оцінки хімічної обстановки при аваріях (руйнуваннях) хімічних небезпечних об’єктів.

Послідовність виявлення хімічної обстановки

1. Нанести на карту метеорологічні дані.

2. Нанести хімічний небезпечний об’єкт. Поряд з умовним знаком нанести надпис чорнім кольором зі зведеннями про найменування СДОР, його кількості і часі аварії.

3. Визначити радіус зони аварії R . Він визначає площу, на якій хмара CДОР володіє максимальними вражаючими можливостями. Величина R залежить від типу CДОР, умов зберігання СДОР, масштабів аварії.

Величина R знаходиться у межах 0,2 – 1,0км в залежності від фізичного стану СДОР (зріднені гази, низькокип’ячі або висококип’ячі рідини) і ємності резервуарів, в яких вони зберігаються. 3окрема:

R = 0,2 – 0,3км під час зруйнування резервуарів до 100 т з висококип’ячими рідкими речовинами;

R = 0,5км – під час зруйнування резервуарів до 100 т, що містять зріднені гази або низькокип’ячі рідкі речовини, а також резервуарів більше 100 т з висококип’ячими рідкими речовинами.

4. Визначити глибину розповсюдження первинної хмари СДОР.

,

де: - табличне значення глибини розповсюдження первинної хмари СДОР на рівній місцевості при стандартних зовнішніх температурних умовах, км (табл. 3.21);

- поправний коефіцієнт, що ураховує вплив температури повітря (табл. 3.22);

- поправний коефіцієнт, що ураховує зміну маси СДОР у порівнянні з типовою технологічною ємністю (табл.). Для його визначення необхідно знайти коефіцієнт перевищення Qз / Qт де: Qз – кількість СДОР, що мається, Qт – найближче табличне значення кількості СДОР (табл. );

- коефіцієнт впливу місцевості (табл. 3.19, 3.20)., де - коефіцієнт, що характеризує інтенсивність розсіювання пари СДОР (табл. 3.19).

Таблиця 3.21

Глибина розповсюдження первинної хмари при стандартних умовах, км

СДОР

Ємність тон

Конвекція

Ізотермія

Інверсія

V, м/сек

\/, м/сек

\/, м/сек

1

2

3

1

2

4

6

1

2

3

Аміак

30

50

100

150

300

0,5

0,7

0,9

1,1

1,6

0,5

0,5

0,7

0,8

1,1

0,5

0,5

0,6

0,7

0,9

1,8

2,4

3,5

4,4

6,6

1,2

1,6

2,4

3,0

4,4

0,8

1,1

1,6

2,0

3,0

0,6

0,8

1,3

1,6

2,4

3,6

5,0

6,7

8,6

13,3

2,4

3,2

4,4

5,6

8,6

1,5

2,1

3,4

4,3

6,7

Хлор

1

10

30

50

100

0,5

0,9

1,4

1,8

2,9

0,5

0,6

1,0

1,3

2,0

0,5

0,5

0,7

0,9

1,7

0,6

4,0

7,4

10,1

14,1

0,5

2,7

5,0

6,8

9,5

0,5

1,8

3,4

4,6

6,4

0,5

1,3

2,7

3,6

5,1

2,1

8,7

17,2

24,0

30,0

1,4

5,7

11,2

15,4

20,0

0,9

3,7

7,3

10,0

15,4

Величина коефіцієнта Км залежить від типу рельєфу і рослинного покрову місцевості, що якісно оцінюється коефіцієнтом розсіювання парів в приземному шарі атмосфери (Кр) і ступеня вертикальної стійкості повітря. Величини коефіцієнта Кр приведені в табл. 3.19

Таблиця 3.19

Кр

Тип рельєфу місцевості і рослинного покрову

0,01

Рівнинна плоска пустеля

0,1

Рівнинна плоска напівпустеля або хвиляста пустеля

0,3

Рівнинно-горбиста пустеля

0,5

Яристо-балочна пустеля і напівпустеля

0,6

Горбиста пустеля і напівпустеля

0,7

Рівнинно-горбистий степ

0,8

Пустинне передгір’я, горбистий степ

0,9

Рівнинний хвойний або горбистий листяний ліс

1,0

Хвойний горбистий ліс

1,3

Хвойний яристий ліс .

1,6

Передгір’я, вкрите хвойним лісом

Залежність величини коефіцієнта Км від коефіцієнта розсіювання парів в приземному шарі атмосфери Кр і ступеня вертикальної стійкості повітря наведена в табл. 3.20.

Таблиця 3.20

Величина Кр

Ступінь вертикальної стійкості повітря

Конвекція

Ізотермія

Інверсія

0,01

0,05

0,1

0,2

0,3

0,4

0,5

0,6

0,7

0,8

0,9

1,0

1,5

2,0

2,0

1,0

0,8

0,5

0,4

0,3

0,3

0,3

0,2

0,2

0,2

0,1

0,05

0,02

1,9

1,0

0,8

0,6

0,5

0,4

0,4

0,3

0,3

0,3

0,2

0,2

0,05

0,01

1,6

1,0

0,9

0,6

0,5

0,5

0,4

0,4

0,4

0,4

0,3

0,2

0,05

0,03

У випадку ізотермії величина коефіцієнта Км може бути розрахована рівнянням:

К =

наприклад, при Кр= 0,3 К =

Під час виникнення пожеж Rа збільшується в 1,5 – 2 рази. Величина коефіцієнта впливу температури повітря (КТ) залежить від типу і фізичного стану СДОР і температури повітря. Величини КТ наведені в табл. 3.22.

Половина кута сектора (кут 1), в межах якого можливе розповсюдження первинної хмари СДОР, залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря (СВСП). Величини кута 1 приведені в табл. 3.23.

5. Визначити глибину розповсюдження вторинної хмари СДОР.

де: визначається з табл. 3.24.

Таблиця 3.24

Глибина розповсюдження повторної хмари при стандартних умовах, км

СДОР

Ємність, тон

Конвекція

Ізотермія

Інверсія

Аміак

30

до 0,5

до 0,5

0,5

50

до 0,5

до 0,5

0,7

100-150

до 0,5

до 0,5

0,8

300

до 0,5

0,5

0,9

500

до 0,5

0,6

0,9

1000

до 0,5

0,8

1,4

Хлор

1

до 0,5

до 0,5

до 0,5

10

до 0,5

0,8

1,1

30

до 0,5

1,2

2,0

50

до 0,5

1,4

2,6

150

до 0,5

1,8

3,6

300

0,6

2,2

3,8

1000

1,2

4,6

8,7

Величина глибини розповсюдження повторної хмари залежить від типу СДОР, ємності резервуарів і ступеня вертикальної стійкості повітря.

– з табл. 3.22.

Таблиця 3.22

СДОР

Температура повітря, 0С

-30

-20

-10

0

10

20

30

40

Аміак і хлор під тиском

0,3

0,5

0,7

0,8

0,9

1,0

1,1

1,2

Аміак і хлор (рідкі)

0,1

0,2

0,4

0,6

0,8

1,0

1,2

1,3

Таблиця 3.23

Ступінь вертикальної стійкості повітря

Величина ,

град

Інверсія

Ізотермія

Конвекція

15

20

25

Величини коефіцієнтів впливу місцевості (Км) і впливу температури повітря (КТ) визначаються так само, як і при розрахунку площі зони розповсюдження первинної хмари за табл. 3.20 і 3.25.

Таблиця 3.25

СДОР

Температура повітря, С°

-30

-20

-10

0

10

20

30

40

Аміак і хлор під тиском

0,6

0,6

0,7

0,8

0,9

1,0

1,1

1,2

Аміак і хлор (рідкі)

0,3

0,6

0,7

0,8

0,9

1,0

1,2

1,3

Час випаровування СДОР розраховується рівнянням:

Твип.=

де Т0вип. – час випаровування СДОР при швидкості вітру 1 м/сек, год. (діб);

U – швидкість вітру, м/сек;

0,44 і 0,56 – емпіричні коефіцієнти.

Час випаровування Твип. – залежить від: типу СДОР, ємності резервуара і температури повітря.

Час випаровування СДОР при швидкості вітру 1 м/сек наведено в табл. 3.27.

Таблиця 3.27

СДОР

Ємність,

тон

Температура повітря

30 оС

40 оС

Аміак

30

9,4год

7,8год

50

10год

8,6год

100

5,5 діб

4,7 діб

300

7,3 діб

6,2 діб

500

8,3 діб

7,0 діб

Хлор

1

3,8год

3,3год

10

4,4год

3,8год

30

4,9год

4,3год

50

5,0год

4,4год

Величина кута 2 – половина кута сектора, в межах якого можливе розповсюдження вторинної хмари СДОР залежить від терміну його випаровування і ступеня вертикальної стійкості повітря. Величина кута 2 приведена в табл. 3.26

Таблиця 3.26

Час випаровування

СДОР, год

Значення величин кута 2, град

Конвекція

Ізотермія

Інверсія

менше 2

2 – 6

6-12

більше 12

15

20

20

25

37

50

25

35

6. Визначити площу розповсюдження первинної (вторинної) хмари СДОР:

/60°

де: - половина кута сектору, в межах якого можливе розповсюдження первинної (вторинної) хмари СДОР з заданою імовірністю. Значення для різної вертикальної сталості повітря і довірчої імовірності ( ) надані у таблиці. . Звично = 0,9.

7. Нанести результати прогнозу масштабів хімічного зараження на карту.

8. Визначити втрати особового складу в зонах розповсюдження СДОР.

а) Загальні втрати

П = S1(2)·Δ'·Кнз

де Δ' – середня щільність особового складу в зоні, люд./км2,

Кнз – частина особового складу, що не має ЗІЗ.

Якщо особовий склад забезпечено ЗІЗ на 100% Кнз = 0.

б) Розрахунок втрат особового складу в зоні руйнування і в зонах смертельного, середнього, легкого ураження.

Втрати особового складу в зоні руйнування визначаються по рівнянням:

Пр = ар Кнз,

де ар – відсоток особового складу в зоні руйнування;

Кнз – коефіцієнт незахищеності особового складу, величина якого визначається відсотком забезпеченості особового складу ізолюючими протигазами.

Втрати особового складу в зонах смертельного, середнього і легкого ураження розраховуються рівнянням:

,

,

,

де асм, аср, ал – відсоток особового складу в зоні смертельного, середнього і легкого ураження відповідно.

Сумарні втрати особового складу в зонах ураження можна розрахувати по рівнянням:

П = ( асмср л)

Для визначення величини асм, аср, ал необхідно знати частки глибин зон смертельного, середнього і легкого ураження (Гсм, Гср, Гл), величини яких визначаються типом СДОР, а також загальну кількість особового складу і його розподілення в районі аварії.

Сумарна частка глибини зон ураження наростаючим підсумком від зони руйнування приведена в табл. 3.28. Згідно табл. для аміаку:

Гсм = 0,4 ; Гср.= (0,5-0,4) = ; Гл. = (0,7-0,5) ,

де Г1 – глибина розповсюдження первинної хмари СДОР.

Таблиця 3.28

СДОР

Зона ураження

смертельна

середня

легка

Аміак

Хлор

0,4

0,3

0,5

0,5

0,7

0,7

Для хлору Гсм = 0,3Г1; Гср.= (0,5 - 0,3) Г1= 0,2Г1; Гл. = (0,7 - 0,5)Г1 = 0,2 Г1.

Зони уражень характеризуються таким чином:

– зона смертельних уражень – уражений особовий склад гине в різні строки;

– зона середніх уражень – уражений особовий склад госпіталізується на строки більше 2-3 діб;

– зона легких уражень – уражений особовий склад підлягає короткочасній госпіталізації.

У зоні порогових уражень у особового складу виявляються лише первинні ознаки ураження

Коефіцієнт незахищеності особового складу (Кнз.) для СДОР всіх типів залежить тільки від забезпеченості особового складу ізолюючими протигазами. Його величина визначається за табл. 3.29.

Таблиця 3.29

Відсоток забезпеченості

особового складу

ізолюючими протигазами

0

25

50

75

100

Коефіцієнт незахищеності

особового складу, Кнз

до 1

0,7

0,5

0,3

до 0,1

9. Визначити час захисної дії протигаза за формулою:

Θ = , хв.

де: М – динамічна активність (сорбційна ємність), г ( табл.. 3.30);

С0 – концентрація СДОР, мг/л (табл.. 3.31);

V – об’єм легеневої вентиляції (40 л/хв.)

10. Визначити стійкість СДОР з таблиць.

Табл. 3.30 Табл. 3.31

Динамічна активність (М)

для декількох ЗЗОД на СДОР, г

Концентрація СДОР (С0), що викликає ураження особового складу різного ступеня тяжкості, мг/л

СДОР

HCN

Синильна

кислота

COCL3

Фосген

NH3

Аміак

CL2

хлор

Гептил

Азотний тетраксин

Ступінь тяжкості

ураження

Смертельна

Середня

Легка

Порогова

Марка

ПК

СДОР

РШ-4

19

38

1,5

23

7,7

1,9

HCN

Синильна кислота

1.5

0.75

-

0.03

ПМГ-2

5,2

19

0,3-0,4

1,8

2,1

0,1

CO CL2

Фосген

6

0.6

-

0.01

ПМК

0,4-0,5

2,7

NH3

Аміак

100

15

-

0.25

ДП-2

8,5

9

4

6,4

CL2

Хлор

6

0.6

-

0.01

Приклад.

В зоні аварії (руйнування) знаходиться 30% особового складу (ар = 30%). Забезпеченість особового складу ізолюючими протигазами 50% (Кнз = 0,5). Визначити втрати особового складу в зоні руйнування.

Рішення:

Пр = ар∙* Кнз = 30 * 0,5 = 15%

Приклад.

Визначити втрати особового складу в зонах смертельного, середнього і легкого ураження, а також сумарні втрати, якщо в зоні смертельних уражень знаходиться 30% особового складу (асм = 30%), в зоні легких уражень – 20% (ал = 20%). Забезпеченість особового складу ізолюючими протигазами 50% (Кнз = 0,5).

Рішення:

Псм = асмКнз = 30 0,5 = 15%,

Пср = асрКнз = 50 0,5 = 25%,

Пл = алКнз = 20 0,5 = 10%

= Псм.+Пср.+Пл. = 15+25+10 = 50%

Розрахунок кількості забрудненої техніки і озброєння в зоні аварії (руйнування)

Кількість забрудненої техніки (озброєння) в зоні руйнування визначається рівнянням

де ат – відсоток техніки (озброєння) в зоні аварії (руйнування);

Nт – загальна кількість техніки (озброєння) в підрозділі;

100 – коефіцієнт для переведення відсотків в частки.

Приклад.

В підрозділі 120 автомашин ( ), з яких в зоні руйнування знаходиться 10% (ат). Визначити кількість забруднених автомашин.

Рішення:

Nз =

Відповідь: 12 автомашин.

Рішення задачі по виявленню і оцінці хімічної обстановки

Приклад.

У н.п. ДЖИМОВО (08409) знаходиться сховище аміаку 300 т.

10.03.200__ р. 2 рота зв’язку зробила марш і розгорнула вузол зв’язку у районі (див. карту) на відстані 52км від сховища з аміаком.

12.03.200__ проведене інженерне устаткування вузлу зв’язку із розрахунку: бліндаж - 1; перекритих щілин - 3; окопів – 5.

Особовий склад знаходиться на:

телеграфний вузол - 20 чіл;

ПРЦ (приймальний радіоцентр) - 10 чол.; ПДРЦ (передавальний радіоцентр) - 10 чол.

Виконано всі заходи бойового забезпечення.

Особовий склад укомплектований засобами захисту відповідно до табеля до штабу на 100%, забезпеченість ізолюючими протигазами - 0%. 17.03.200__ у 19.00 авіація противника зруйнувала хімічно – небезпечний об’єкт. У результаті в навколишнє середовище викинуто 300 т аміаку.

Метеорологічні умови:

Приземний вітер - швидкість - 1 м/с. Напрямок - (по карті в напрямку 2 роти).

Стан вертикальної стійкості атмосфери - інверсія.

Температура повітря - 0о, ґрунту - 0о.

Місцевість - лісостепова, листяні ліси,

Виконати:

У ролі командира 2 роти виявити, оцінити хімічну обстановку і підготувати вказівки із забезпечення РХБ захисту.

Варіант рішення задачі.

Нанесення на карту масштабів наслідків руйнувань ХНО, що виявлені.

Метеорологічні данні

Схематичне відображення на карті хімічно – небезпечного об’єкту.

Визначення кількісних показників хімічного забруднення

1. Показники масштабів хз.

Ra = 1км (тому, що кількість СДОР > 100 т). - Sа = πR2 = 3,14 км2;

Г1 = Г· Кк · Км · Кt1 Г= 60км.

Кк = 1 (тому що Q3/Qт = 1), Кр = 0,4, Км = 0,5, Кt1 = 0,8.

Г1 = 60· 1 · 0,5 · 0,8 = 24км

Г2 = Г· Кк · Км · Кt2 Г = 3,8км

Кк = 1, Км = 0,5 – як у попередньому пункті, Кt2 = 0,8.

Г2 = 0,8 · 1 · 0,5 · 0,8 = 0,32км

S1(2) = (Г1 (2) + Ra )2 · φ1 = 15, φ2 = 50.

S1 = (24 + 1)2 · ≈ 156 км2 S2 = (0,32 + 1)2 · ≈ 1,5 км2

2. Показники небезпеки хімічного забруднення.

Втрат особового складу у районі аварі немає.

Розраховуємо у залежності від забезпеченості особового складу фільтруючими протигазами і їхньої захисної потужності

θ =

М = 1,8 таблиця 3.30. Со= 6 таблиця 3.31

V = 40 л/хв

θ = = 0,075 хв.

ПМГ не забезпечує захист від аміаку то втрати складуть П = 100%.

3. Схематичне відображення на карті.

4. Втрати особового складу у зонах поширення.

а) Загальні втрати

П = S1(2)·Δ'·Кнз

де Δ' – середня щільність особового складу в зоні, люд./км2,

Кнз – частина особового складу, що не має ЗІЗ.

б) Втрати особового складу з заданим ступенем ураження.

Визначаємо поразки різного ступеня ваги в зонах поширення первинної хмари.

ПСП = αСП· Кнз,

де αСП – частина особового складу, що потрапила у зону з заданим ступенем ураження (табл. 10). (0,3; 0,5; 0,7; 1);

Для цього визначаємо частку глибин поширення СДОР.

Кількість тих, хто уражений: П = α · (1 - Кнз)

α - кількість особового складу у даній зоні;

Кнз - частка особового складу, що забезпечений засобами захисту;

Кнз = 0 (ПМГ не забезпечує захист від аміаку);

П = α· (1 - 0) = α = > П = 100%

До 40% Г1 - глибина хмари, де 100% особового складу буде уражено смертельно.

40% - 50% Г1 - 100% особового складу буде спостерігатися поразки середньої ваги.

50% - 70% Г1 - 100% особового складу буде спостерігатися легкі ураження.

70% - 100% Г1 - 100% особового складу буде спостерігатися граничні ураження.

3. Показники тривалості хз.

Тислислv. Тисл = 11,7 доби. Кv = 1 + 0,33 · (V - 1) = 1 + 0,33 · (1 - 1) = 1

V - швидкість вітру = 1 м/с. Тисп = 11,7 доби.

Вказівки із забезпечення рхб захисту командира 2 роти

противник у 19.00 у ході авіаційного нальоту зруйнував ХНО.

У результаті оцінки обстановки встановлено:

- відбувся витік в атмосферу близько 300 т аміаку;

- хмара зараженого повітря поширюється в напрямку вузлу зв’язку;

- площа розповсюдження первинної хмари орієнтовно 156 км2;

- вторинного - 1,5 км2;

- тривалість вражаючого дії 11,7 доби.

У умовах, що сформувалися

Наказую:

1. Подати сигнал "Хімічна тривога" для усього особового складу вузла зв’язку.

3. Силами посту РХБ спостереження організувати контроль забруднення повітря через кожні 10 хв. за допомогою ВПХР.

2. Охорону і оборону організувати в засобах захисту.

Після підходу хмари, протигазі використовувати тільки для короткочасної захисту (до 10 хв.).

Для відпочинку використовувати штатну техніку в режимі повної ізоляції з відключенім ФВА і бліндаж з відключенім ФВу.

4. Про усі випадки поразки особового складу СДОР доповідати негайно.

Тема №3. Основи рхб захисту підрозділів. Заняття 3. Радіаційний, хімічний, біологічний захист підрозділів.

  1. Робота командира з організації та виконання основних заходів РХБ захисту в підрозділі:

Обсяг роботи командирів підрозділів з організації та виконання заходів РХБ захисту і забезпечення РХБ захисту при підготовці до ведення бойових дій.

Обсяг роботи з організації та виконання заходів РХБ захисту при веденні бойових дій.

Обов’язки командира з організації РХБ захисту.

Питання №1. Обсяг роботи командирів підрозділів з організації та виконання заходів РХБ захисту і забезпечення РХБ захисту при підготовці до ведення бойових дій.

При підготовці до ведення бойових дій робота командирів з організації РХБ захисту поділяється на:

- роботу в мирний час;

- роботу при безпосередній підготовці до ведення бойових дій.

В мирний час робота командирів з організації РХБ захисту та забезпечення РХБ захисту здійснюється за трьома напрямками:

а) особиста підготовка командирів;

- постійно вивчає вимоги наказів, директив, статутів, настанов, програм бойової підготовки з питань РХБ захисту та забезпечення РХБ захисту ;

- повинен знати і вміти робити з табельними засобами РХБ розвідки і контролю, ЗІЗ і ЗКЗ, комплектами спеціальної обробки;

- знати матеріал по темам навчальної дисципліни “РХБ захист підрозділів” і проводити заняття на високому методичному рівні;

- вміти за допомогою найпростіших засобів механізації проводити виявлення та оцінку РХБ обстановки.

б) підготовка особового складу підрозділів

- планувати заняття з дисципліни “РХБ захист підрозділів”;

- організувати відпрацювання нормативів з використання засобів захисту, один раз на тиждень проводити 1 інструкторське методичне заняття з сержантами з питань відпрацювання нормативів;

- особисто проводити 1 раз на місяць контрольні заняття з метою з’ясувати знання за темами програми “РХБ захист підрозділів” та вмінню виконувати норматив особовим складом;

- всі тактико-спеціальні заняття проводити на тактичному фоні з відпрацюванням питань РХБ захисту;

- навчати особовий склад, який призначається у позаштатні формування, роботі з озброєнням РХБ захисту, а вісь особовий склад підрозділу вмінню користуватися ЗІЗ і ЗКЗ, організації та здійсненню димового маскування;

- проводити контрольні заняття з особовим складом, що призначається у позаштатні формування;

- тренувати особовий склад діям за сигналами оповіщення про безпосередню загрозу застосування ЗМУ, руйнування РХНО, про РХБ зараження, довести тривалість перебування особового складу в протигазах до 6 годин, а у сховищах до 2 діб;

- навчати водіїв підрозділу використовувати табельні комплекти спеціальної обробки.

в) підтримання озброєння РХБ захисту в боєздатному стані.

- забезпечити у відповідності до табелю до штату підрозділу озброєнням РХБ захисту та своєчасно подавати заяви до служби РХБ захисту частини про поставку озброєння РХБ, яких не достає;

- організувати для поповнення, що прибуло, видачу, підгонку, перевірку та закріплення ЗІЗ;

- перевіряти наявність та стан озброєння РХБ захисту і ЗІЗ у строки, що встановлює статут внутрішньої служби (комвзводу – 1раз у 2 тижні, комроти – 1 раз у місяць; комбат – 1 раз у 3 місяці). Про результати догляду робити записи в книзі “Рахунок матеріальних засобів у підрозділі” та у відповідних приладам формулярах;

- двічі на рік організувати та особисто проводити технічну перевірку протигазів;

- організувати технічне обслуговування озброєння РХБ захисту і ЗІЗ; у дні річного регламенту здачу на градуювання приладів РХБ розвідки і контролю;

- щорічно подавати прізвища військовослужбовців у наказ по частині для призначення у:

1) позаштатні формування; 2) позаштатних відділень РХБ розвідки.

При безпосередній підготовці до ведення бойових дій

1 Етап

- організувати РХБ спостереження в районі КСП підрозділу. Поставити завдання посту РХБ спостереження;

- уточнити розрахунок видачі та документацію для отримання майна та організацію технічної перевірки протигазів;

- перевірити наявність та комплектність табельного озброєння РХБ захисту підрозділу;

- організувати доукомплектування приладів РХБ розвідки та контролю джерелами живлення, комплектів спеціальної обробки ДДД рецептурами;

- уточнити сигнали оповіщення, довести їх до особового складу та періодично проводити тренування особового складу діям по ним;

2 Етап

- при зміні району, що займається, поставити завдання відділенню РХБ розвідки на ведення РХБ розвідки маршруту руху та нового району розташування;

- при прибутті у район розташування уточнити завдання посту РХБ спостереження на ведення РХБ розвідки нового району розташування та їх дії при виявленні РХБ зараження місцевості;

- організувати видачу особовому складу озброєння РХБ захисту та ЗІЗ (протигази, АИ-1, ІПП-8, пакети для перев’язки, ІДПС-69);

- уточнити час та місце проведення технічної перевірки протигазів і особисто організувати її проведення у підрозділі;

- поставити завдання на здачу протигазів поточного забезпечення;

- організувати видачу індивідуальних дозиметрів (ІД-1, ІД-11);

- бути готовим провести розрахунок, розподіл та застосування димових засобів;

- організувати інженерне обладнання нового району розташування підрозділу, контролювати спорудження сховищ;

- проводити інструктаж осіб добового наряду сховища, стежити за дотриманням особовим складом поведінки в сховищах та мір безпеки в них, розміщувати особовий склад, що не виконує бойові завдання, в сховищах;

- тренувати особовий склад вмінню входити та виходити із сховища в умовах РХБ зараження;

- стежити за дотриманням особовим складом правил тактичного маскування;

- організувати проведення щеплення особового складу від захворювань;

- стежити за дотриманням та виконанням особовим складом санітарно-гігієнічних заходів;

Питання №2. Обсяг роботи командирів підрозділів з організації та виконання заходів РХБ захисту при веденні бойових дій.

При організації завдань РХБ захисту при веденні бойових дій виконуються наступні дії: (бойові дії можуть проводитися зі застосуванням звичайної зброї та застосуванням ЗМУ).

У ході бойових дій зі застосуванням звичайної зброї командир підрозділу виконує наступний обсяг робіт:

- при отриманні сигналу оповіщення про нальоту авіації або загрозу РХБ зараження організує укриття особового складу у сховищах або спорудах і техніці, що захищають;

- при необхідності, при нальоті авіації, своєчасно організує аерозольне маскування;

- приймає доповіді від посту РХБ спостереження і своєчасно доповідає їх зміст старшому начальнику;

- періодично уточнює у старшого начальника дані про РХБ обстановку у районі розташування підрозділу, про райони зараження при можливих руйнуваннях АЕС, хімічно-небезпечних об’єктів;

- уточнює обстановку від посту РХБ спостереження, узагальнює повідомлення від підлеглих командирів про результати дії противника, оцінює обстановку, приймає рішення на організацію і проведення розвідки в районах зараження;

- після отримання даних розвідки доповідає старшому начальнику рішення про ліквідацію наслідків (прийнятті міри), при необхідності просить додаткові сили та засоби для ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ та на відновлення боєздатності підрозділу;

- постійно веде облік доз випромінювання особового складу;

- за наказом старшого начальника виводить підрозділ у незаражений район, для чого організує проведення РХБ розвідки маршруту руху у новий район;

– уточнює порядок проведення спеціальної обробки підрозділу;

- періодично проводить радіаційний та хімічний контроль зараження техніки і особового складу підрозділу за допомогою приладів радіаційної та хімічної розвідки;

- уточнює витрати озброєння РХБ захисту та своєчасно надає заявки на їх поповнення;

- організує проведення технічного обслуговування озброєння РХБ захисту та їх необхідний ремонт.

При застосуванні ядерної зброї здійснює наступні заходи:

- при отриманні сигналу про безпосередню загрозу застосування ЯЗ розміщує особовий склад у захисних спорудах;

- після застосування ЯЗ уточнює радіаційну обстановку в районі дій підрозділу;

- при сприятливій радіаційній обстановці організує розвідку району розташування, визначає обсяг робіт з ліквідації наслідків застосування ЯЗ;

- організує ліквідацію наслідків застосування ЯЗ;

- при високих значеннях зараження місцевості організує укриття особового складу в захисні споруди з урахуванням графіка зайнятості і тривалості виконання завдань скороченими розрахунками;

- постійно веде облік доз випромінювання особового складу;

- за наказом старшого начальника виводить підрозділ у незаражений район, для цього організує проведення радіаційної розвідки маршруту руху у новий район;

- узгоджує зі старшим начальником порядок проведення спеціальної обробки;

- періодично проводить радіаційний контроль зараження техніки і особового складу підрозділу;

- після спеціальної обробки організує ремонт та отримання озброєння РХБ захисту, що не достає, та поповнення майна, що витрачається.

Питання №3 Обов’язки командирів підрозділів.

Командир батальйону (дивізіону, ескадрильї) несе повну відповідальність за захист свого підрозділу від ЗМУ та забезпечення РХБ захисту. Він зобов’язаний:

- організувати РХБ захист та забезпечення РХБ захисту у відповідності із розпорядженням вищого штабу;

- встановлює порядок оповіщення особового складу, сигнали оповіщення про РХБ зараження або загрозу, та порядок дії по цім сигналам;

- визначає сили, засоби та завдання РХБ розвідки;

– керує інженерними роботами району розташування;

– визначає порядок використання ОКЗ та інших сховищ;

– встановлює суворий контроль за дотриманням на позиціях необхідних санітарно-гігієнічних умов та дотриманням особовим складом правил особистої гігієни;

- визначає міри безпеки та захисту особового складу при діях в районах руйнувань, завалів, пожеж, затоплень, в зонах зараження;

- організує та здійснює необхідні міри з ліквідації наслідків застосування ЗМУ та руйнування ХНО;

- організує умови маскування.

Командир роти (батареї):

- доводить до особового складу встановлені сигнали оповіщення про безпосередню загрозу застосування зброї, про РХБ зараження і відпрацьовує дії по ним;

- організує радіаційній та хімічній контроль;

- веде індивідуальний облік доз випромінювання особового складу;

- організує збереження, використання, технічне обслуговування та ремонт озброєння РХБ захисту та ЗІЗ;

- організує відповідне використання ОКЗ;

- особисто керує спеціальною обробкою підрозділу, ДДД ділянок місцевості та споруд;

Командир взводу

- готовить особовий склад до дії за сигналами оповіщення про безпосередню загрозу застосування зброї та про РХБ зараження;

- забезпечує вірне використання ОКЗ, безпеку та захист особового складу в районах завалів, пожеж, затоплень, в зонах зараження;

- керує спеціальною обробкою техніки та особового складу взводу;

- слідкує за вірним використанням засобів захисту.

Для нотаток та додаткового конспектування

48

2

47

3

46

4

45

5

44

6

43

7

42

8

41

9

40

10

39

11

38

12

37

13

36

14

35

15

34

16

33

17

32

18

31

19

30

20

29

21

28

22

27

23

26

24

25

49

96

50

95

51

94

52

93

53

92

54

91

55

90

56

89

57

88

58

87

59

86

60

85

61

84

62

83

63

82

64

81

65

80

66

79

67

78

68

77

69

76

70

75

71

74

72

73

97

124

98

123

99

122

100

121

101

120

102

119

103

118

104

117

105

116

106

115

107

114

108

113

109

112

110

111

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]