Основний зміст роботи
У Вступі розкрито стан наукової розробки проблеми кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю, обґрунтовано актуальність обраної теми й необхідність проведення її дослідження. Дається загальна характеристика роботи, визначається мета й завдання дослідження, його об’єкт, предмет і методологічна основа, формулюються положення й висновки, які зумовлюють наукову новизну дисертації, показується практичне значення отриманих результатів та їх апробація.
Розділ 1. “Соціальна зумовленість кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю” містить два підрозділи. Підрозділ 1.1. “Історико-правовий і порівняльно-правовий аналіз кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю” присвячено розгляду історії кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю у вітчизняному законодавстві. Вивчивши кримінально-правові документи різних, праці таких вітчизняних вчених з історії України, а також історії її держави та права, як то М.М.Аркас, Д.І.Багалій, Д.Н.Бантыш-Каменський, М.С.Грушевський, А.Е.Єфименко, П.П.Музиченко, Н.В.Полонська-Василенко, А.Й.Рогожин, О.Субтельний, О.Н.Ярмиш та ін. – автор доводить, що норми, які встановлюють кримінальну відповідальність за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю, притаманні періодам становлення ринкових відносин в економіці. Такими періодами були 1529 – 1566 рр. (коли діяв І Литовський статут), 1845 – 1866 рр. (коли діяло Уложення про покарання кримінальні і виправні 1845 р.), а також сучасний період розвитку нашої держави. Виявлення такої закономірності дає змогу дійти висновку: оскільки в Україні на сучасному етапі процес трансформування економіки остаточно не завершено, то й існування такої норми, є виправданим. Далі досліджено генезис цієї норми, визначається, що походить від норм, встановлених у статтях 150, 151, 154 КК УРСР 1960 р., які передбачали відповідальність за приватну підприємницьку діяльність, комерційне посередництво, спекуляцію. Саме таким походженням пояснюється особливість розглядуваної норми, яка, хоча й в цілому відповідає сучасному етапу розвитку українського суспільства, але, на нашу думку, потребує вдосконалення.
Здійснено порівняння кримінального законодавства інших країн з вітчизняним стосовно відповідальності за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю в результаті якого резюмується наступне. Законодавство країн Заходу (Великобританії, Іспанії, Франції, Німеччини) й Північної Америки не розглядає порушення порядку здійснення господарської (підприємницької, банківської) діяльності як злочину, а аналогічні норми – колишніх республік СРСР (Республіки Бєларусь, Латвійської Республіки, Російської Федерації) дещо відмінні за законодавчою конструкцією. Наявність саме кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю є властивістю суспільств, у яких ще не завершено становлення ринкових відносин, а проведене порівняння свідчить на користь необхідності усунення спеціальної норми щодо порушення порядку зайняття фінансовою діяльністю.
У підрозділі 1.2. “Підстави і принципи криміналізації порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю” на базі розроблених теорією кримінального права концепцій криміналізації й декриміналізації суспільно небезпечних діянь стверджується, що встановлення відповідності норми об’єктивним тенденціям розвитку суспільства, вимогам соціальної справедливості потребує використання таких принципів, як установлення: суспільної небезпечності діянь, їх відносної поширеності, домірності позитивних і негативних наслідків криміналізації (декриміналізації), кримінально-політичної адекватності, конституційної адекватності, системно-правової несуперечності, міжнародно-правової необхідності і допустимості криміналізації, процесуальної здійснюваності переслідування, відсутності прогалин чи надмірної заборони, визначеності та єдності термінології, повноти складу, домірності санкції і економії репресії.
На підставі аналізу чинного кримінального законодавства й законодавства інших галузей права, поглядів криміналістів, даних анкетування з’ясовується, що безпосереднім суспільно небезпечним наслідком порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю є запобігання здійсненню державного контролю над нею. Необхідність заборони такої поведінки зумовлена змістом чинного законодавства, тобто волевиявленням законодавця, яке відбиває прагнення суспільства (до речі, цю презумпцію покладено в основу дослідження), що підтверджується результатами проведеного опитування. 370 з 376 респондентів-громадян, і 138 опитаних співробітників ОВС погодилися з необхідністю існування державного контролю за підприємництвом. Отже, на період проведення дослідження ухилення від державного контролю вважається в українському суспільстві небажаним, негативним явищем.
Вивчення статистичних даних Держкомстату, МВС України, й анкетування показало, що такі явища, як ухилення від державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності й ухилення від одержання ліцензії при здійсненні господарської діяльності, що пов’язано з отриманням доходу у великому розмірі, з одного боку, не є загальноприйнятою моделлю поведінки, а з іншого – є досить поширеним явищем у суспільному житті України, щоб визнати необхідним існування відповідної заборонювальної норми. Одночасно, ухилення від додержання умов ліцензування, пов’язане з отриманням доходу у великому розмірі, є занадто поширеним для цього.
Дослідження відповідності норми, встановленої ст. 202 КК, положенням Конституції України дозволяє констатувати, що вимога здійснити державну реєстрацію підприємницької діяльності, або одержати ліцензію на ліцензійний вид господарської діяльності, або здійснювати такий вид діяльності з додержанням умов ліцензування не суперечить положенням Конституції України, а навпаки, встановлена на запровадження їх у реальне життя.
Вивчено додержання принципу системно-правової несуперечливості і встановлено, що кримінально-правова заборона ухилення від одержання ліцензії, або додержання умов ліцензування при здійсненні виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідає положенням господарського законодавства і доповнює їх. Однак робиться зауваження, що намітилося деяке відставання кримінально-правової норми від норм господарського права. Це пояснюється тим, що редакція ч. 2 ст. 202 КК сягає положень господарського права станом до липня 2001 р., оскільки в Законі України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послуг” від 12.07.2001 р., N 2664-III вказані в диспозиції ч. 2 ст. 202 КК види діяльності визнаються різновидами родового поняття “фінансових послуг”.
Дослідження відповідності принципу визначеності та єдності термінології демонструє, що запроваджені в чинному КК зміни при формулюванні диспозиції статті, спрямовані на досягнення більшої точності в окресленні кола заборонених діянь, успіху не досягли. Причина цього вбачається в невірному підході до визначення характеру суспільної небезпечності аналізованого: Адже, суспільна небезпечність злочину, що аналізується, визначається тим, що винні не виконують юридичного обов’язку щодо реєстрації як суб’єкта підприємництва. А відмову від виконання обов’язкових за законом дій в теорії кримінального права прийнято називати “ухиленням”. Визначається, що використання словосполучення “діяльність з ознаками підприємницької” і вказівки на “пов’язаність” заборонених суспільно небезпечних діянь з “отриманням доходу у великому розмірі” суперечить такому принципу криміналізації, як принцип визначеності і єдності термінології.
З’ясовується додержання принципу домірності санкції й економії репресії шляхом порівняння ст. 202 КК з іншими статтями КК, що дає можливість помітити, що розглянувана норма має неадекватно жорстку санкцію, у той час як вона повинна бути “в міру сувора”. Тому визнається доцільним дещо зменшити суворість санкції ст. 202 КК.
Розділ 2. “Об’єктивні ознаки порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю” складається із двох підрозділів. У підрозділі 2.1. “Об’єкт і предмет порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю” Досліджуються загальні теоретичні проблеми й новітні підходи щодо визначення об’єкта і предмета злочину, запропоновані вітчизняними і закордонними дослідниками, в якості об’єкту злочину аргументовано розглядаються суспільні відносини. Шляхом вивчення господарського законодавства, позицій економістів, соціологів з’ясовуються сутність суспільних відносин, яким заподіюється шкода порушеннями порядку зайняття господарською та банківською діяльністю, їх учасники, предмет, а також механізм заподіяння шкоди.
Доведено, що основним безпосереднім об’єктом розглядуваного злочину виступають суспільні відносини, пов’язані з забезпеченням суспільної безпеки в економічний сфері. Учасниками цих відносин виступають, з одного боку, держава, в особі органів ліцензування, з іншого – суб’єкти економічної діяльності. Предметом відносин виступають заходи, спрямовані на захист життя та здоров'я громадян, їх законних прав та інтересів, у тому числі і як суб’єктів господарювання, а також на захист довкілля й забезпечення безпеки держави (на захист суспільної безпеки в економічній сфері). Безпосереднім додатковим обов’язковим об’єктом є суспільні відносини, пов’язані з отриманням доходу від підприємницької діяльності. Їх учасники – це, з одного боку, суб’єкти підприємницької діяльності, з іншого – набувачі результатів підприємницької діяльності, (продукції, товарів, результатів виконання робіт або надання послуг). Предметом відносин виступають результати підприємницької діяльності й матеріальне вираження їх вартості. Предметом злочину, тобто доходом, отримання якого є необхідною умовою виникнення кримінальної відповідальності згідно зі ст. 202 КК, є матеріальне вираження вартості, що існує у виді компенсації за відчуження виготовленої продукції, товарів, надання послуг, виконання робіт, незалежно від подальшого розпорядження нею. Маючи внутрішню структуру, предмет злочину і складається з компенсації витрат на здійснення незареєстрованого господарювання, та із “злочинного прибутку”, який, у свою чергу розпадається на вартість: а) яку необхідно було спрямувати на діяльність із додержанням умов ліцензування; б) яку отримано в якості прибутку.
У підрозділі 2.2. “Об’єктивна сторона порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю” наводиться різноманіття поглядів криміналістів щодо змісту об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 202 КК. Обґрунтовується, що його склад, належить до так званих “формальних”, визначається, що моментом його закінчення є вчинення діянь, передбачених ст. 202 КК за наявності предмета злочину. До обов’язкових ознак об’єктивної сторони цього злочину належить лише складне суспільно небезпечне діяння.
У диспозиції ст. 202 КК надано ознаки трьох альтернативних видів діянь: 1) „Здійснення без державної реєстрації, як суб’єкта підприємницької діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню...”, – це певна кількість усвідомлюваних і вольових тілорухів по виробництву продукції (продажу товарів, наданню послуг, виконанню робіт), при ухиленні від державної реєстрації в якості суб’єкта підприємницької діяльності виду, що підлягають ліцензуванню; 2) „...здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства...”, – це певна кількість усвідомлюваних і вольових тілорухів по виробництву продукції (продажу товарів, наданню послуг, виконанню робіт) при ухиленні від отримання ліцензії. 3) „здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування...”, – це невиконання (повне або часткове) організаційних, кваліфікаційних чи інших спеціальних вимог, установлених нормативним актом, при здійсненні певного виду господарської діяльності за наявності ліцензії. Враховуючи, що кожне з визначених діянь складається зі здійснення господарської (у тому числі фінансової) діяльності й невиконання певного юридичного обов’язку, за сутністю якого вони й розрізняються, а також те, що така діяльність власне не є суспільно небезпечною, автор доходить висновку, що для описаних в ст. 202 КК суспільно небезпечних діянь правильною є форма бездіяльності, і пропонує привести текст ст. 202 КК у відповідність формі і суспільній небезпечності описуваних діянь, шляхом використання терміну „ухилення”.
Спираючись на результати дослідження, викладені в підрозділі 1.2., що здійснення ліцензійних видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування є занадто поширеним явищем в Україні, а головне – що попереджувати, викривати і припиняти такі діяння можна без використання кримінально-правових засобів впливу, цей різновид заборонюваної статтею 202 КК поведінки пропонується декриміналізувати.
Доводиться, що існує необхідність перетворення складу злочину, передбаченого ст. 202 КК, на злочин з матеріальним складом, для чого рекомендується ввести в диспозицію ст. 202 КК вказівки: у ч.1 – на створення загрози настання тяжких і особливо тяжких наслідків, у ч.2 – на спричинення тяжких наслідків і вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, у ч.3 – на спричинення особливо тяжких наслідків і вчинення злочину організованою групою осіб.
Розділ 3 “Суб’єктивні ознаки порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю” складається з двох підрозділів: У підрозділі 3.1. “Суб’єктивна сторона порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю” приділяється увага з’ясуванню існуючих позицій щодо змісту ознак суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 202 КК. Обґрунтовується, що коло обов’язкових ознак обмежується виною у формі умислу, наповнення інтелектуального й вольового моментів якого залежить від об’єктивних ознак відповідного складу. Досліджується зміст умислу й визначається, що психічне ставлення особи до “здійснення без державної реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню, ...пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах”, а також “здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства, ...пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах” полягає в усвідомленні винним того, що він своїми діями виробляє продукцію (продає товари, виконує роботи, надає послуги) й отримує у зв’язку з цим доход, і в бажанні вчинити такі дії. При вчиненні “здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, пов’язане з отриманням доходу в великих розмірах” психічне ставлення полягає в усвідомленні нею умов, у яких вона своїми діями виробляє продукцію (продає товари, виконує роботи, надає послуги) й отримує у зв’язку з цим доход, і в бажанні вчинити такі дії за таких умов.
Автор доходить висновку, що мотив і мета злочину не є обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони складу злочину, встановленого ст. 202 КК.
У підрозділі 3.2. “Суб’єкт порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю” досліджується зміст ознак, притаманність яких особі, що вчинила порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю, є обов’язковою. Відштовхуючись від сутності правового обов’язку, порушенням якого є діяння, що забороняються статтею 202 КК, з’ясовується, що особа для кваліфікації її дій як “здійснення без державної реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню,...якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах” повинна відповідати ознакам загального суб’єкта злочину – фізична, осудна особа, що досягла на момент вчинення злочину шістнадцятирічного віку. Суб’єкти ж двох інших діянь – “здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах” є спеціальними, які поряд з указаними ознаками, мають відповідати додатковій ознаці – уособлювати суб’єкта господарювання, а це громадянин-підприємець або службова особа виконавчого органу юридичної особи – суб’єкта господарської діяльності.
У Висновках відзначено, що дослідження дозволило і з’ясувати відповідність криміналізації діянь, передбачених ст. 202 КК, підставам і принципам криміналізації, здійснити теоретичне узагальнення змісту та правил застосування кримінально-правової норми про кримінальну відповідальність за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю; запропонувати наукове вирішення завдання вдосконалення норми; сформулювати основні підсумки проведеного дослідження, викласти найсуттєвіші його результати. З урахуванням результатів теоретичного аналізу складу злочину запропоновано нову редакцію ст. 202 КК.
Стаття 202. Порушення порядку зайняття господарською діяльністю.
1. Ухилення від реєстрації які суб’єкта господарської діяльності чи від одержання ліцензії, якщо це створило загрозу настання тяжких або особливо тяжких наслідків,–
карається ...
2. Ухилення від реєстрації як суб’єкта господарської діяльності чи від одержання ліцензії, якщо це спричинило тяжкі наслідки або вчинене за попередньою змовою групою осіб,-
карається ...
3. Ухилення від реєстрації як суб’єкта господарської діяльності чи від одержання ліцензії, якщо це спричинило особливо тяжкі наслідки або вчинене організованою групою,-
карається ...
Примітка: 1. Тяжкі наслідки – це наслідки у виді заподіяння шкоди здоров’ю або загибелі людини, або істотного забруднення довкілля, або ненадходження до бюджетів усіх рівнів чи державних цільових фондів коштів на суму, що в тисячу й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або заподіяння іншої майнової шкоди в цих розмірах”.
2. Особливо тяжкі наслідки – це наслідки у виді загибелі двох чи більше осіб або заподіяння шкоди здоров’ю трьох чи більше осіб, або катастрофи, або ненадходження до бюджетів усіх рівнів чи державних цільових фондів коштів на суму, що в три тисячі й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або заподіяння іншої майнової шкоди в цих розмірах”.
Список праць, опублікованих автором за темою дисертації:
1. Лантінов Я.О. Суспільна небезпечність злочину, передбаченого ст. 1556 КК України “Незаконна торговельна діяльність” // Вісн. ун-ту внутр. справ.: Спецвипуск. – 2000.- С. 122, 123.
2. Лантінов Я.О. Вчинення незаконної торговельної діяльності організованою групою осіб // Вісн. ун-ту внутр. справ. – 2000. – № 12. – С.41-46.
3. Лантінов Я.О. Суб’єкт порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю // Вісн. ун-ту внутр. справ. – 2002. № 18. – С. 10-14.
4. Лантинов Я.А. Унифицировать ответственность за незаконное предпринимательство в УК России и Украины // Рос. юстиция. – 2002. – № 6. – С.59.
5. Лантінов Я.О. Щодо визначення місця ст. 202 КК України “Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю” в системі Особливої частини КК України // Вісн. ун-ту внутр. справ. – 2002. – № 20.– С. 112-116.
6. Лантінов Я.О. Стаття 202 КК України як прояв державної регламентації вільності підприємництва за чинним кримінальним законодавством України // Вісн. господарського судочинства. – 2002. – № 3. – С. 199-202.
7. Лантінов Я. Деякі аспекти співвідношення кримінально-правових норм, що встановлюються статтями 202 та 2031 КК України // Укр. право.– 2002. – № 1 (15). – С. 213 – 217.
8. Лантінов Я.О. Деякі проблеми кримінальної відповідальності за незаконну торговельну діяльність // "Концепція формування законодавства України“: Матер. 4-ї між регіон. Наук.-практ. конференції. – Запоріжжя: Запорізький ун-т, 2000. – С.68-73.
9. Лантінов Я.О. Характер суспільної небезпечності діянь, що охоплюються ст. 202 КК “Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю” // Актуал. пробл. сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Матер. наук.-практ. конф., Харків, 20 червня 2003 р./ Відп. ред. Венедиктов В.С. – Харків: Вид-во НУВС. – 2003. – с. 24-26.