- •Поняття праворозуміння та його значення.
- •Теоретичний та практико-ідеологічний зміст праворозуміння.
- •Поняття та зміст типів праворозуміння.
- •Загальна характеристика доктрини природного права.
- •Зміст та основні ідеї історичної школи права.
- •Марксистська теорія праворозуміння.
- •Зміст психологічної теорії права.
- •Основні ідеї нормативізму.
- •Вітчизняне праворозуміння. Етапи розвитку вітчизняного праворозуміння.
-
Вітчизняне праворозуміння. Етапи розвитку вітчизняного праворозуміння.
В розвитку вітчизняного праворозуміння упродовж ХХ ст. можна визначити наступні етапи:
І. – початок ХХ ст. (до 1917 р.) – період плюралізму правових поглядів. В цей період вітчизняні представники природного, історичного, соціологічного, психологічного підходів до розуміння права активно дискутували з представниками юридичного позитивізму. Більшість вчених-правознавців визнавали, що першоджерелом є людська особистість, а закон – це тільки одна з можливих форм права.
ІІ. – кінець другого десятиріччя (1917-1920 рр.) – період правового нігілізму. В цей період відбувається ігнорування ролі права у забезпеченні життєдіяльності суспільства.
ІІІ. – 20-ті рр. ХХ ст. – період класового праворозуміння. Ці роки були відмічені суттєвим пожвавленням. В цей період формувалися різноманітні концепції тлумачення права, хоча всі вони спиралися на марксистсько-ленінську концепцію. Основні концепції:
-
соціальна концепція права (Стучка),
-
економічна концепція права (Пашуканіс),
-
психологічна концепція права (Рейснер),
-
нормативна концепція права (Криленко).
Єдність цих концепцій полягає у дослідженні сутності права виключно з класових позицій та тлумаченні права як явища тимчасового.
Думки вчених цих концепцій були визнані антикомуністичними, шкідливими.
ІV. – середина 30-х – 40-і рр. – період вузьконормативного чи тоталітарного праворозуміння. В радянській юридичній науці цієї доби особливу роль відіграла І Всесоюзна нарада з питань науки радянської держави і права, що відбулась у липні 1939 року (було присутньо 600 вчених з різних республік). В цей період право розглядалось як наказ диктаторської влади.
V. – середина 50-х – 60-і рр. – період домінування нормативного праворозуміння. Даний період пов’язаний з подоланням культу Сталіна і „хрущовською відлигою”. Право вже не розглядається як наказ верхівки влади, але повністю ототожнюється з радянським законодавством, яке в більшості випадків було неправовим.
VІ. – середина 70-х - - 80-і рр. – формування широкого чи багатоаспектного праворозуміння (Керімов, Нерсесянц, Козюбра) поряд з існуванням нормативного праворозуміння (Алєксєєв, Халфіна, Рабінович).
VІІ. – 90-і рр. – сьогодення – період панування широкого чи багатоаспектного праворозуміння – праворозуміння, що базується на розмежуванні права і закону.
Положення:
1) Широке праворозуміння є основою інтегративної школи права.
2) Згідно з широким праворозумінням право є складним соціальним явищем, яке має різноманітні властивості і як наслідок цього різноманітні форми прояву (а не лише тільки одну таку форму як закон).
3) Широке праворозуміння передбачає множинність визначень права.
Вихідне (наддержавне) визначення права: Право – це справедлива і рівна міра свободи людей.
Таким чином, на підставі всього вищевикладеного можна:
• констатувати певну динаміку в зміні пануючій у вітчизняній науці праворозуміння залежно від того, які етапи розвитку проходила країна;
• історія розвитку вітчизняної юридичної теорії та практики багато в чому пов'язана (зумовлена) змінами, які відбувались в питанні праворозуміння, точніше залежали від домінування того або іншого праворозуміння в науці;
• плюралізм праворозуміння - це не нове явище для вітчизняної юридичної науки;
• нині у вітчизняній юридичній теорії явно проглядається тенденція, спрямована на розширення впливу природно-правових та інтегративних теорій праворозуміння.