5. Міжнародна торгівля і принцип порівняльних переваг. Платіжний баланс та його дефіцит
Міжнародна (світова) торгівля – це форма міжнародних економічних відносин, що ґрунтується на НПП, спеціалізації окремих країн на виробництві окремих товарів і послуг та обміні між ними.
Участь країни у міжнародному поділі праці, передовсім у світовій торгівлі, оцінюють за такими показниками.
1) Рівень експорту (експортна квота). Це відсоткове відношення обсягу товарів та послуг, що експортуються, до обсягу ВВП. Ця квота характеризує рівень відкритості національної економіки. Конкретне значення даної квоти залежить не лише від конкурентоспроможності товарів і послуг країни на світовому ринку, а й від потреб країни в імпорті, тобто доходи від експорту мають покривати видатки на імпорт.
2) Структура експорту, тобто питома вага окремих груп товарів, залежно від ступеня їх переробки, у загальному обсязі експорту. Відповідно до своєї структури експорт може мати сировинну або технологічну спрямованість, що характеризує місце країни у міжнародній галузевій спеціалізації. Так, переважна частка продукції обробної промисловості в експорті країни є ознакою високого науково-технічного рівня її промисловості.
У сучасному світі спостерігається значний розрив у рівні технічного розвитку окремих країн. У зв'язку з цим розвинуті країни спеціалізуються на експорті високо технологічних та наукомістких товарів, а слаборозвинуті – на експорті сировини та палива. Згідно з товарною структурою зовнішньої торгівлі України у 1996 р. основними статтями її експорту є такі: чорні і кольорові метали та вироби з них (31,7%), продовольчі товари та сировина для їх виробництва (20,8 %), продукція хімічної промисловості (15,2 %), машини та устаткування (14,4 %).
3) Рівень імпорту. Він характеризує рівень залежності національної економіки від світового господарства, тобто характеризує потребу в товарах, які не виробляються в даній країні, або виробництво яких у цій країні є неефективним.
4) Структура імпорту. Україна відноситься до країн з високою залежністю від так званого критичного імпорту, до якого належать переважно енергоресурси. В основному Україна імпортує паливно-енергетичні ресурси, що стосується інвестиційних товарів, то частка їх в загальному обсязі імпорту незначна.
5) Обсяг експорту (імпорту) країни на душу населення. У розвинутих країнах з високим рівнем відкритості економіки обсяг експорту на душу населення становить 3-5 тис. дол.
6) Експортний потенціал країни - обсяг виробленої продукції, який країна може продати на світовому ринку без будь-якої шкоди для задоволення своїх внутрішніх потреб.
7) Обсяг зовнішнього боргу країни та його співвідношення з ВВП та експортом даної країни. Рівень заборгованості країни вважають дуже високим коли він більший за її річний ВВП, а видатки на обслуговування боргів перевищують 50% експорту.
Україна бере дедалі активнішу участь у світовій торгівлі, тому актуальними для нас є такі питання:
Чому участь у світовій торгівлі вигідна для держави?
Яка міжнародна спеціалізація приносить їй найбільше вигід?
Які чинники визначають конкурентоспроможність країни?
Відповіді на це дають теорії міжнародної торгівлі, центральними серед яких є теорії абсолютної та порівняльної переваг.
Важливим поняттям, яке відображає поточне зовнішньоекономічне становище країни є платіжний баланс. Платіжний баланс – це статистичний звіт, поданий у формі бухгалтерських рахунків, про торгові та фінансові угоди економічних суб’єктів країни з сектором закордон за певний період часу, як правило, за рік.
Дефіцит платіжного балансу означає, що населення країни за даний період заплатило іноземцям більше (оплата імпорту благ плюс експорт капіталу), ніж отримало від них (виручка від експорту благ плюс імпорт капіталу), і тому іноземці мають певну суму грошей, яка дорівнює величині дефіциту платіжного балансу даної країни. Ці гроші будуть пред’явлені в Національний банк країни для обміну на девізи (іноземні валюти), що призведе до скорочення валютних резервів Національного банку.