Тема 3. Макроекономічні показники

1. Макроекономіка і система показників.

2. Валовий внутрішній продукт як основний показник системи національних рахунків.

3. Методи розрахунку ВВП, ВНП.

4. Чистий національний продукт. Національний доход.

5. Номінальний та реальний ВВП. Дефлятор ВВП.

1. Макроекономіка і система показників

Макроекономіка, як нам вже відомо, виявляє закономірності розвитку національної економіки як єдиного цілого. Для цього обчислюються агрегатні, тобто сукупні, економічні показники, які нерідко називають національними рахунками. Національні рахунки виконують для економіки в цілому ті самі функції, що й бухоблік на підприємстві, адміністрація якого повинна мати точну інформацію про стан справ. Для оцінки діяльності підприємства звичайно аналізують показники виторгу і витрат.

Якщо підприємство функціонує успішно, бухгалтерські дані можна використати для пояснення причин зростання його прибутку (або зросли об’єми продаж, або зросли ціни чи знизились витрати на одиницю продукції). Якщо ж справи йдуть погано, то їх застосовують для з’ясування причин “нездоров’я” фірми. Отже, бухгалтерська звітність дає змогу виявляти причини змін у прибутках і допомагає менеджерам ухвалювати правильні управлінські рішення.

Щоб оцінити стан національної економіки в цілому, необхідна система національного рахівництва. Інформація, яку дають національні рахунки є основою для розроблення і реалізації заходів держави, спрямованих на поліпшення функціонування вітчизняної економіки. Без таких рахунків економічна політика держави грунтувалася б на здогадках.

В Україні впродовж усього періоду її перебування в складі СРСР макроекономічні показники обчислювалися на підставі Балансу народного господарства (БНГ), згідно з яким вся національна економіка поділялася на два нерівнозначні складники: матеріальне виробництво і невиробничу сферу. Відповідно до концепції БНГ у матеріальному виробництві (промисловість, сільське господарство, будівництво та ін.) створюються товари і виробляється національний продукт. Невиробнича сфера (освіта, охорона здоров’я, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування тощо), яка надає різноманітні послуги, розглядалась як непродуктивна, в якій національний продукт не створюється. Такий підхід, безперечно, є неправильним.

У країнах з ринковою економікою обчислення макроекономічних показників ґрунтується на Системі національних рахунків (СНР).

Система національних рахунків (СНР) – це система взаємопов’язаних економічних показників, які відображають загальні й найбільш важливі аспекти економічного розвитку, пов’язані з виробництвом і споживанням продуктів та послуг, розподілом і перерозподілом доходів, формуванням національного багатства країни.

У зв’язку з проведенням ринкових реформ вітчизняні статистика та облік переходять на так звані міжнародні стандарти, тобто в Україні впроваджується система національних рахунків.

СНР базується на відповідних методологічних принципах. Серед них основними є такі:

1. Продуктивною є будь-яка економічна діяльність, котра приносить доход суб’єктам цієї діяльності. Тобто критерієм продуктивності праці є одержання доходу. Це стосується економічної діяльності як у сфері матеріального, так і нематеріального виробництва. Згідно з СНР валовий продукт і сукупний доход створюють не тільки галузі матеріального виробництва, а й галузі нематеріального виробництва, такі як торгівля, житлово-комунальне господарство, фінансо-кредитні організації, органи державного управління, армія, наукові установи, освіта та ін.

2. В основі СНР лежить концепція про тотожність між витратами на виробництво сукупного продукту і доходом, одержаним від його продажу. Це означає, що вартість продукту, з одного боку – це сума витрат факторів виробництва (праці, природних ресурсів, капіталу), з іншого боку – це сума доходів, одержаних власниками виробничих факторів. Отже, одна й та сама величина для виробників продукту є витратами, а для власників виробничих факторів – доходами. Тому витрати дорівнюють доходам. Такий стан свідчить про рівновагу в економічній системі.

3. СНР виходить із того, що економіка знаходиться в постійному кругообороті, а кругооборот – це безперервний потік “витрати – доходи”. Це означає, що витрати створюють доходи, а доходи є джерелом нових витрат, нові витрати створюють нові доходи. Цьому потоку немає ні початку, ні кінця. Із цього виливає висновок: щоб збільшити доходи необхідно збільшити витрати, а щоб витрати зросли, потрібно одержати більше доходу.

Основним показником у системі національних рахунків є ВВП, який характеризує обсяг виробництва в країні.

Макроекономіка, крім сфери виробництва досліджує також сферу зайнятості, цін та зовнішньоекономічної діяльності. Для характеристики стану справ у цих сферах обчислюються відповідні макроекономічні показники: рівень безробіття, ІСЦ та ін.

Національне багатство – це один із найважливіших макропоказників. Національне багатство характеризує економічну силу держави і представляє сукупність матеріальних ресурсів, які знаходяться у власності всього суспільства. Національне багатство складається:

1. Виробничі фонди:

а) основні фонди;

б) оборотні фонди;

в) фонди обігу (продукція);

г) матеріальні резерви і страхові запаси.

2. Фонди невиробничого споживання:

а) невиробничі основні фонди;

б) запаси товарів і продуктів для споживання.

3. Природні ресурси:

а) земельний фонд;

б) лісний фонд;

в) запаси корисних копалин;

г) гідроенергетичні ресурси;

д) інші природні багатства.