Тема 14. Ринок цінних паперів і фондова біржа

1. Цінні папери як капітал.

2. Види цінних паперів.

3. Структура ринку цінних паперів. Первинний і вторинний ринок.

4. Спекуляція на фондовому ринку.

5. Державне регулювання фондового ринку.

1. Цінні папери як капітал

На певному етапі розвитку ринкового господарства рух капіталу в значній мірі здійснюється через цінні папери – фондові активи. Відбувається як би роздвоєння капіталу: з однієї сторони капітал представлений виробничими фондами у вигляді машин, устаткування, сировини, матеріалами, а з іншої – цінними паперами.

Поява цінних паперів обумовлена головним чином двома факторами;

• необхідністю залучення додаткового капіталу до виробництва;

• забезпечення переливу капіталу з однієї галузі (виробництва) в іншу.

Історично фондовий ринок починав розвиватися на основі позичкового капіталу, оскільки купівля цінних паперів не що інше, як надання позики, що одне і те ж, що передача частини грошового капіталу і отримання документу на право привласнення відповідної долі доходу у вигляді дивіденду.

Цінний папір (титул власності) – це документ, що дає право зберігати власність на капітал, який здається в якості позички і, крім того, дає право власникові збільшувати капітал за рахунок дивідендів.

З’явившись такий капітал починає жити своїм життям. Це, зокрема, проявляється в тому, що ціна цих паперів змінюється часто не залежно від зміни величини або ціни реального капіталу. Ціни акцій (курс) змінюється, зокрема, від зміни політичної ситуації в країні, або за її межами Причому такі зміни фондових активів здійснюється в межах, які в окремих випадках перевищують в декілька раз реальний капітал, в іншому – ціна дорівнює нулю.

Такі коливання обумовлені тим, що реальний капітал (капітал-функція), відособлений від капіталу-власності (акція-знак власності).

Курсова ціна фондових активів визначається як відношення доходу по цінних паперах (дивіденд) до середньої процентної ставки.

КА =	доход по цінних паперах
	середня процентна ставка

Таким чином визначається і курс окремої акції.

Крім основної функції фондового ринку – мобілізація грошових ресурсів для розвитку виробництва, він виконує і функцію інформаційну. Суть її полягає в інформуванні інвесторів, і не тільки інвесторів, про економічну кон’юнктуру в країні. Це дає змогу переводити свої активи з однієї галузі або окремого виробництва, в іншу (перелив капіталу), таким чином раціоналізувати виробництво.

2. Види цінних паперів

Цінний папір е не що інше, як грошовий документ, який засвідчує право його власника по-перше на капітал, який фактично переданий в позику; по-друге, забезпечує право привласнення частини доходу, що утворюється в процесі використання переданого капіталу.

Найбільш розповсюдженими видами цінних паперів є акції і облігації.

Акція – цінний папір, який засвідчує про внесення паю в капітал акціонерної компанії і дає її володарю право:

• на отримання певного доходу, який називається дивідендом;

• голосу або голосів при вирішенні справ компанії;

• на отримання частини майна компанії при її ліквідації;

• на інспекцію виробничо-фінансового стану фірми;

• на переважне придбання нових акцій компанії.

Вартість акції, як правило, не погашається акціонерним товариством, а перетворити її в гроші можна лише шляхом передачі. Акція обертається (знаходиться в обігу) до тих пір, поки існує акціонерна компанія.

Найбільш розповсюдженими акціями є звичайні і привілейовані акції.

Дивіденд на звичайні акції коливається в залежності від рівня ефективності функціонування товариства. Привілейовані акції дають право на отримання фіксованого дивіденду, незалежно від діяльності товариства. В той же час привілейована акція не дає право голосу за виключенням випадків, коли певний час не виплачується на них дивіденд.

Акції можуть бути на пред’явника і іменні. При передачі останньої другій особі необхідно поставити на ній спеціальний передаточний підпис, який робиться з відому акціонерної компанії.

Виникнення акцій обумовлене переходом від індивідуальної до асоційованої форми приватної власності. Причина такої форми власності пояснюється зростанням масштабів виробництва і його вартості. Через купівлю-продаж акцій (перелив капіталу) відбувається ефективний перерозподіл коштів між галузями.

Акціонерна форма власності дозволяє гарантувати підприємство від вилучення з нього засобів виробництва. Акціонер на ринку отримує грошову компенсацію за акцію, що не заважає підприємству працювати надалі. Міняється тільки власник капіталу.

Як уже відмічалося, акція дає право на участь в управлінні акціонерним товариством. Але таке право реально концентрується в тих акціонерів, які мають контрольний пакет акцій. Інші акціонери, не що інше як особи, які надали кредит акціонерній компанії. Правом забезпечується передача своїх голосів третім особам або дирекції.

Акціонерна форма власності формує у власника акції почуття господаря. Але це відчуття не приходить автоматично. Воно виховується.

Наступна, найбільш важлива форма цінних паперів – облігації. Вони дають право їх володарю щорічно отримувати фіксований доход без права голосу Облігація емітується (випускається) на певний строк і після його протікання повністю погашається емітетом. Облігації випускаються містами, державою, т.д. Доход від облігації називають платежами “по купонах^” (стрижка купонів). Облігації випускаються іменними і на пред’явника.

Класична облігація е цінним папером з фіксованим процентом. Але тепер е облігації з “плаваючим” процентом.

Існують облігації з нульовим купоном. Доход вкладник отримує від того, що при її купівлі він оплачує нижче її номінальної вартості, а при погашенні компанія погашає її по номіналу.