Основні особливості радіодрами:

• специфічна мова: жива розмова, розрахована на слухове сприйняття;

• Діалоги мають бути лаконічними, місткими щодо інформації про героїв, максимально наближеними до природної розмови;

• Текст радіодрами повинен викликати емоції і відчуття достовірності.

Різновиди оригінальної радіодрами:

І. Хоменко виділяє такі види радіодрами:

• акустична (звукова) радіоп’єса;

• радіоп’єса;

• радіоп’єса чистого слова;

• драма ідей;

• документальна радіодрама.

Акустична (звукова) радіоп’єса – твір, побудований на засадах драматургії з використанням словесних засобів та музики і шумів. Її звукове наповнення самодостатнє. Гранична форма – радіоп’єса шумів – композиція зі звукових ефектів, організованих згідно із художнім задумом. Слова у такому творі несуть не скільки семантичне значення, скільки фонетичне навантаження [16, с. 75 – 76].

Радіоп’єса чистого слова (поетична радіоп’єса) – твір, в якому основне навантаження припадає на слово, його розуміння. Слухач ототожнює себе з персонажами. Замість вишуканих технічно-монтажних прийомів – лише слово, темп та інтонація. Це звужує можливості режисера, зате сприяє відродженню інтелектуальної та емоційно витонченої драматургії. Об’єктом таких творів, як правило, є людина, її складний внутрішній світ.

Драма ідей – твір, основне завдання якого висловити і обґрунтувати певну думку, світоглядну позицію, морально-етичного принципу. «Образно кажучи, – це теорема, що доводиться або спростовується не за допомогою апарата формальної логіки чи математики, а засобами мистецтва. Провідний художній метод, притаманний драмі ідей – це уявний експеримент. Конфлікт у радіоп’єсах «ідейного» напрямку є похідним від інтелектуального парадокса, що став предметом авторського дослідження. Раціональні творчі настанови, порушення балансу між розумом і пристрастями на користь першого увиразнюють риси, взагалі характерні для оригінальної радіодрами – схематизм і умовність обставин дії» [16, с. 115].

Драматична радіомініатюра

Драматичні мініатюри для радіо будуються на документальному матеріалі – найчастіше випадку, зразковому для наслідування. Герої можуть бути різні: історичні діячі, сучасники, як відомі, так і звичайні люди, готові на самопожертву, шляхетні душею.

Тривалість радіо мініатюри: 3.5 – 5 хв. Проте для написання такої невеличкої за обсягом передачі треба повести серйозну пошукову роботу.

Як працювати над оригінальною радіодрамою:

1. Задум, вибір теми.

2. Пошук матеріалу.

3. Організація сценарію відповідно до специфіки радіомовлення.

4. Слід пам’ятати, що «кінцевий продукт радіодраматургії – не текст на столі радіостудії і не звук приймача, а своєрідна інтерпретація реалізованого акторами авторського задуму і підсвідомої готовності аудиторії до співтворчості» [цит. за 10, с. 610].

Питання для самоперевірки:

1. У чому специфіка художньо-публіцистичних жанрів?

2. Назвіть жанрові ознаки радіонарису.

3. Чим радіозамальовка відрізняється від радіонарису.

4. У чому специфіка підготовки радіо фейлетону?

5. Які жанрові ознаки радіокомпозиції? Чи є у цього жанру «пресовий» варіант?

6. Радіофільм.

7. Оригінальна радіодрама.

Використана література:

1. Багиров Э., Ружников В. Основы радиожурналистики: учебник / Э. Багиров, В. Ружников. – М., 1984. – 348 с.

2. Бараневич Ю. Жанры радиовещания: проблемы становлення, формирования, развития / Ю. Д. Бараневич. – К.: Высшая школа, 1978. – 194 с.

3. Барноу Є. Как писать для радио / Єрик Барноу. – М., 1960. – 38 с.

4. Гальперин Ю. Слово в эфире / Ю. Гальперин. – М., 1962. – 75 с.

5. Дворянин П. Звукова атмосфера у радіотворчості // Теле- та радіожурналістика. – 2009. – № 8. – С 145 – 150.

6. Здоровега В. Теорія і практика журналістської творчості: підручник / В. Й. Здоровега. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Львів : ПАІС, 2005. – 268 с.

7. Качкан В. А., Лизанчук В. В. Особливості підготовки матеріалів для радіо і телебачення : навч. посібн. / В. А. Качкан, В. В. Лизанчук. – Львів : Редакційно-видавнича група ун-та, 1987. – 68 с.

8. Капелюшний А. Фейлетон /Теорія і практика радянської журналістики (основи майстерності. Проблеми жанрів) / Під ред.. проф., д-ра філол.. наук В.Й. Здоровеги. – Л., 1989. – 430 с.

9.Лизанчук В. В. Радіожурналістика: засади функціонування : підручник / В. В. Лизанчук – Львів: ПАІС, 2000. – 366 с.

10. Лизанчук В. Основи радіожурналістики : підручник / В. В. Лизанчук. – К.: Знання, 2006. – 689 с.

11. Лизанчук В. Радіоінтерв’ю: чи це найпростіший жанр? // Теле- та радіожурналістика. – 2011. – №10. – С. 14-30.

12. Ляшенко Б. Радио без тайн / Б. Ляшенко. – М. : Искусство, 1990. – 222 с.

13. Минков М. К проблеме жанров в радиовещании / Телевидение и радиовещание за рубежом. – М.: Искусство, 1973. – 189 с.

14. Олейник В. П. Радиопублицистика / В. П. Олейник. – К. : Вища шк., 1978. – 198 с.

15. Радиожурналистика : учебник /Под ред. А. Шереля. – М.: Изд-во Московського ун-та, 2000. – 400 с.

16. Хоменко І. А. Оригінальна радіодрама : навч. посібн. / За ред. В. Я. Миронченка. – К. : Вища шк.,2002. – 200 с.