Лекція 4. Розвиток радіобізнесу в україні

План.

1. Радіожурналістика й бізнес.

2. Радіостанція як ділове підприємство.

3. Класифікація радіостанцій за формою власності.

4. Типи радіостанцій за способом поширення радіосигналу та діапазоном мовлення.

5. Типи радіостанцій за типом і форматом мовлення.

6. Типи радіостанцій за способом трансляції програмного продукту.

7. Класифікація радіостанцій за територіальним мовленням.

8. Піратське радіомовлення.

Мета: вивчити специфіку функціонування радіожурналістики в сучасних ринкових умовах, познайомитися з основними класифікаціями радіостанцій та нелегальними форматами радіо.

Ключові слова: самодостатність, індивідуальність, інтерактивність, державна, недержавна, комерційна, некомерційна радіостанції, проводова, ефірна, супутникова, інтернет-радіостанція, розмовна, розмовно-музична, музично-розмовна, музична радіостанція, радіостанція-ретранслят, радіостанція-транслят, локальна і мережна радіостанції.

1. Радіожурналістика й бізнес.

Сучасне радіо – це вид бізнесу, який може давати прибуток. Радіобізнес орієнтується на смаки та інтереси споживача, тож одним з основних завдань радіожурналістики пропозиція соціально важливого продукту для аудиторії.

О Гоян зазначав: «…специфіка співіснування і взаємозалежності радіоефірної творчості й підприємництва, радіожурналістики як галузі журналістської творчості та бізнесу полягає у спільній ідеї, яка визначає доцільність використання радіожурналістики, перш за все, як прикладної науки, у контексті ринкових законів. Радіожурналістика є формою бізнесу, тим часом бізнес є змістом існування радіожурналістики як творчого начала. Унаслідок такого поєднання форми і змісту працює ринок, який зароджується тоді, коли радіокомпанія виставляє на продаж творчий продукт і починає на ньому отримувати прибуток. Завдяки ринку розвивається і радіожурналістика, оскільки з'являються нові ніші, куди "прагнуть втиснутися" нові форми програм і формати радіомовлення» [3].

Сучасне радіо – це індустрія, що вимагає цивілізованого ринкового управління, продуманих інвестицій, дослідження основних і дотичних регіональних ринків, прогнозування ризиків, визначення прибутковості тощо. Стратегічні питання, пов'язані з довгостроковими перспективами діяльності радіокомпанії чи стандартами журналістської роботи на радіо, – усе це база, на якій ґрунтується взаємозв'язок радіожурналістики й бізнесу.

У радіо бізнесі товар – ефірний час, заповнений програмною продукцією, і на цей товар є покупець; продавець – станція, що вибирає програмну концепцію під цільову аудиторію та продає її.

Так званий "тимчасовий" радіобізнес – швидко заробив і швидко продав, але дорожче – лише завдає шкоди розвиткові радіожурналістики як сфери журналістської творчості й діяльності [3].

Найшвидше на радіо продається агресивний товар: скандали, кров, злочини, масова музична культура, що є проблемою для сучасного радіомовлення.

Суперництво та співробітництво на радіоринку мають бути збалансованими, тоді виникнуть сприятливіші умови для розвитку ділової і творчої активності радіожурналістики. Тоді комерсанти розцінюватимуть радіо не лише як "задоволення власного престижу" або "машинку для виробництва грошей", а ще як можливість грошей самовідтворюватися завдяки радіожурналістиці [3].

Радіобізнес буде успішним за умов взаєморозуміння між радіостанцією, аудиторією та рекламодавцем. Усе це можна простежити на становленні радіоринку в Україні.

Перша недержавна комерційна радіостанція в Україні виникла ще на початку 90-х років, проте це не означало, що в державі виник сформований радіоринок – це був лише початок нових виробничих відносин – так званий "період ейфорії", коли з'явилася можливість вибору того, що можна чути з радіоефіру, можливість спробувати "продавати" те, що пропонувалося до ефіру. Однак ця можливість не одразу ставала реальністю, оскільки не було третьої рушійної сили – реклами.

Перші радіостанції в Україні створювали фінансові організації, заводи, інститути та приватні підприємці, які хотіли впливати на аудиторію з позиції власної значущості в суспільстві, а не з позицій комунікації та бізнесу. Тому й виникали станції-"одноденки", які ніколи не були діловими підприємствами, тобто не мали реальних бізнес- чи медіа-планів; станції, які крутили неліцензійну, дібрану "на слух" музику для слухачів, які принципово не могли бути її цільовою аудиторією, оскільки ніяких досліджень аудиторії не проводилося; станції, які не мали відділів продажу реклами або відділів просування й маркетингу, оскільки не комерція була основою їхньої діяльності, а престиж. Радіостанції та слухачі існували ніби самі по собі, і така ситуація нікого не дивувала, аж поки не настав час формування ринку товарів і послуг, який не міг існувати без двигуна торгівлі – реклами.

Протягом першої половини 90-х років, коли радіоринок в Україні ще не був сформований і не існувало конкуренції між станціями, можна було лише говорити про те, що йшов пошук нової методики програмного мовлення в радіоефірі, який тоді фактично був нагадував "вінегрет з музики та новин" [3]. Поступово у радіоефірі відбувався перехід від ефірного хаосу до свідомого форматування ефіру для впливу на цільову аудиторію й отримання прибутку.

Радіобізнес в Україні розвивається, на думку О. Гояна, як і в багатьох інших країнах, двома шляхами. Перший – так званий "чистий" радіобізнес – тобто вкладання прибутків від діяльності станцій в ефірний розвиток самих станцій. Другий – корпоративний, коли радіостанція для продовження ефірної діяльності отримує дотації від паралельного бізнесу, наприклад, холдингу. Станція в обох цих випадках може бути проданою одним власником іншому, що також є бізнесом. Хоча, так чи інакше, коли йдеться про радіомовний бізнес, мається на увазі рейтинговість станції, тобто її конкурентоспроможність на ринку і здатність давати прибутки.

Отже, лише з появою конкуренції між станціями, з уведенням програмного форматування ефіру й громадським контролем над програмною політикою мовників, з проведенням цільових досліджень радіоаудиторії та вмінням формувати цільову аудиторію, з переведенням фінансових рекламних потоків у бік радіо, розпочався в Україні період створення радіоринку, а отже, і радіостанцій як ділових підприємств. На радіо почали заробляти гроші, радіомовлення стало бізнесом, що є однією з основних тенденцій його сучасного розвитку.