Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методичка Радіожурналістика А4.doc
Скачиваний:
62
Добавлен:
24.11.2019
Размер:
1.54 Mб
Скачать

Державні радіостанції

Радіостанції, які утримуються на кошти всього суспільства і мають повне або часткове фінансування з державного бюджету, вважаються радіоорганізаціями державної форми власності. Такі станції можуть вести й підприємницьку діяльність, тобто отримувати фінансові надходження від реклами, спонсорів, інших видів господарювання.

Головний і єдиний інвестор такої станції – держава, вона ж виступає монополістом щодо програмного наповнення ефіру й оцінки його якості.

Приклади: "Радіо Росії" (Росія) або "Радіопромінь" (УР-2, Україна).

Завдання державних радіостанцій:

  • оперативне інформування аудиторії про суспільно-політичні події, надзвичайні ситуації, що загрожують життю чи здоров'ю населення;

  • розповсюдження офіційних повідомлень, роз'яснень рішень органів законодавчої, виконавчої та судової влади;

  • створення й поширення економічних, публіцистичних, культурно-освітніх, медико-гігієнічних, художніх, навчальних, розважальних, спортивних програм, а також програм для дітей та юнацтва; сприяння зміцненню міжнародних зв'язків держави тощо.

Державні радіостанції відповідають на запити всього суспільства, але контролюються не суспільством, а державою.

Розрізняють радіостанції обласні (регіональні), районні (місцеві), міські (муніципальні), основою яких є комунальна форма власності та які підпорядковуються відповідним органам влади як приналежність адміністративно-територіальних одиниць держави. Тому такі станції ще називають комунальними.

Недержавні (приватні та громадські) радіостанції

У Законі України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" від 2 червня 1995 року у статті 11 зазначається, що "Структуру національного телебачення і радіомовлення України складають державні, недержавні (приватні) та громадські телерадіоорганізації...".

Отже, недержавні радіостанції бувають приватні і громадські (оскільки це колективна форма власності). Отже, недержавна радіостанція – це, перш за все, приватне або громадське підприємство, мета якого – задовольняти культурні, соціальні, етнічні, релігійні потреби чи інтереси певної, доволі вузької спільноти людей, тобто цільової аудиторії. Недержавна радіостанція має засновників, юридичних та/або фізичних осіб, які згідно з чинним законодавством і, зокрема, відповідно до ліцензії на мовлення, розгортають комерційну або некомерційну діяльність, створюючи в такий спосіб комерційне або некомерційне радіомовлення.

Комерційні (приватні) радіостанції

Приватне комерційне радіомовлення створюється для отримання прибутку від власної діяльності. Комерційна радіостанція, намагаючись прогнозувати якнайбільшу винагороду за вкладений капітал, продає ефірний час під рекламу з метою отримання прибутку. Саме з мотиву прибутку варто розглядати діяльність будь-якої комерційної радіостанції, оскільки йдеться про вільне підприємництво, ринок і конкуренцію. Якщо комерційні станції хочуть приваблювати слухачів (а отже, продавати власний ефір під рекламу за вищими тарифами), їм слід постійно відчувати свого слухача, а коли треба, то й "пристосовуватися" до власної аудиторії. Тому для будь-якої комерційної станції основою підприємницької діяльності є визначення цільової аудиторії та пропозиція тієї програмної продукції, яка дозволить зберігати й утримувати аудиторію для її "продажу" рекламодавцеві. Намагання отримати якомога біль­ший прибуток диктує комерційним станціям вибір цільової аудиторії, що її складають невибагливі слухачі (так званий пересічний тип), що прагнуть розваг.