4.5.2.3.Правила конфігурування для 100Base-tx.
Сегмент Etherenet 100Base-TX в специфікації Ethernet означений як сполучний сегмент, тобто як середовище, що з’єднує два і тільки два MDI. Найменша мережа із сполучним сегментом складається з двох комп’ютерів, по одному на кожному з кінців сегменту. Більш типова конфігурація включає багатопортовий габ-повторювач або габ-комутатор для з’єднання більшої кількості сполучних сегментів. Тоді мережева карта комп’ютера під’єднується до одного кінця сполучного сегменту, а другий його кінець з’єднаний з портом габа і комп’ютери комунікуються між собою через габ.
Специфікації 100Base-TX дозволяють довжину сполучних сегментів до 100 м. Два 100-метрові сегменти можуть бути сполучені між собою через один повторювач Класу I або Класу II, тобто максимальна відстань між двома DTE становить 200 м. Правила конфігурування для сегментів Fast Ethernet змішаних типів та з різними класами повторювачів описані нижче.
Фізична топологія 100Base-TX. Фізичною топологією 100BASDE-TX є зірка (див. рис. 4.25).
4.5.3.Мережа 100Base-fx.
4.5.3.1.100Base-tx: основні властивості.
Основні властивості мережі 100Base-FX визначені стандартом IEEE 802.3u і наведені в таблиці.
Загальний огляд 100Base-FX |
|
Специфіфкація IEEE |
802.3u |
Максимальна швидкість |
100 Мб/с |
Кабелі |
Оптоволоконні |
З'єднувачі |
Різні |
Максимальна довжина сегменту для півдуплексу |
412 м |
Максимальна довжина сегменту для дуплексу |
2000 м |
Максимальна кількість під'єднань у сегменті |
2 |
Максимальна кількість станцій у мережі |
1024 |
Максимальна кількість повторювачів |
2 |
Топологія |
Зірка |
Максимальна топологія аналогічна до топології 100Base-TX і зображена на рис. 4.34.
4.5.3.2.Компоненти мережі 100Base-fx.
Для побудови оптоволоконного сегменту 100Base-FX та сполучення з ним застосовують такі компоненти:
мережеве середовище;
з’єднувачі MDI;
повторювачі 100Base-FX;
тест цілісності сполучення 100Base-FX.
Відповідність компонент мережі 100 Base-FX Рівню 1 OSI аналогічна до 100Base_TX.
Мережеве середовище. Система 100Base-FX дозволяє використовувати сегменти довжиною до 412 м з міркувань прийнятного часу обігу петлі. Специфікації стандарту 100Base-FX вимагають використання двох оптичних волокон для одного сполучення: одного для передавання, а другого - для приймання даних, з перехрещенням волокон, як це показане на рис. 4.38. Типовим є застосування багатомодових оптичних волокон з градієнтним профілем і з розмірами волокна 62.5/125 мкм. Довжина світлової хвилі становить 1300 нм. Для одного сполучення допускаються загальні втрати до 11 дБ. Звичайно втрати становлять від 1 дБ до 2 дБ на 1000 м довжини кабеля і від 0.5 дБ до 2 дБ на одну точку з’єднання. Одномодове волокно не є частиною стандарту. Тому не вказана оцінка максимальної можливої відстані, але дистанції до 20 км є можливими.
PHY. Поєднання підрівня фізичного кодування (PCS) з інтерфейсом, залежним від середовища (MDI) називають трансівером FX. Трансівер для 100Base-FX базується на стандарті FDDI (X3T9.5).
PCS. Підрівень фізичного кодування (Physical Coding Sub-layer - PCS) відповідальний за кодування і декодування сигналів для того, щоб вони були зрозумілими для нижчих та вищих рівнів. Застосовується схема кодування 4B5B, яка означає, що кожен півбайт, отриманий від підрівня MAC, кодується 5-бітовим символом. FX вживає після кодування сигнальну систему NRZ-I із дворівневим сигналом. В NRZ-I зміна рівня означає логічну одиницю, а відсутність зміни - логічний нуль. Підставою для застосування для FX простішої схеми кодування, ніж для TX, є те, що оптоволокно несприйнятливе до завад. Швидкість даних через одне волокно дорівнює 100 Мб/с. Темп передавання становить 5/4 від швидкості даних або 125 МГц.
Компетенції: кодування даних; контроль помилок; виявлення колізій.
PMA. Підрівень прикріплення до фізичного сердовища (Physical Medium Attachment - PMA) відповідальний за всі аналогові функції, такі як передавання хвилеподібних коливань і розпізнавання прийнятих даних (аналогічно до 100Base-TX).
Компетенції: моніторування сполучення; виявлення носія; несправність на віддаленому кінці.
PMD. Підрівень, залежний від фізичного середовища (Physical Medium Dependend - PMD) для FX запозичений у стандарті FDDI. Чинний трансівер базується на стандарті ISO 9314-3: 1990.
Компетенції: аналогові функції; відновлення тактового генератора (годинника); кодування бітів, шифрування (скремблінг).
Штир
Гніздо
Вид збоку
ST
SC
SMA905
SMA906
FDDI
Рис. 4.37. Типи оптоволоконних з'єднувачів
для мереж 100Base-FX.
MDI. Інтерфейс, залежний від середовища (Media Dependend Interface) для FX не визначає єдиного з'єднувача. Можна вживати різні з'єднувачі (рис. 4.37). З цих типів рекомендованим для вибору є дуплексний з’єднувач SC. Іншим типом з’єднувача, який можна використовувати, є MIC (Media Interface Connector), який застосовується в локальних мережах FDDI. Якщо такий тип з’єднувача застосований в мережах 100Base-FX, то він повинен бути позначений літерою “М”. Третім прийнятним типом є з’єднувач ST, який також застосовується в мережах 10Base-FL.
Повторювачі 100Base-FX. Повторювачі Класу I можуть з’єднувати сегменти з різною сигнальною технікою, наприклад, 100Base-TX/FX та 100Base-T4. Повторювачі Класу II застосовують для сполучення сегментів з тільки одною сигнальною системою, наприклад, сегмент 100Base-FX із сегментом 100Base-FX або 100Base-TX.
Тест цілісності сполучення 100Base-FX. Здійснюється аналогічно до 100Base-TX.
На рис. 4.38 зображена схема під’єднання комп’ютера через карту мережевого інтерфейсу безпосередньо до порта габа 100Base-FX. Для такого під’єднання можна також використати зовнішній трансівер з 40-контактним MII-з’єднувачем та кабелем.