Розділ 2. Мова розважальних телепередач

2.1. Культура мови на телебаченні

Навіть якщо на телебаченні лунає українська мова, якість її не найкраща. Здебільшого відчувається, що в повсякденні диктори, актори, ведучі користуються російською мовою, а тому дуже часто припускаються помилок в українському мовленні. Найтиповіші з них такі:

1. Фонетичні.

Зокрема вимова звуків з російським акцентом (акання, цекання, дзекання, оглушення приголосних та ін.): гаління, пакунка, вцім, ціло (укр. втім, тіло), дзіти, понедзілок, поліф, Киїф, робітникіф, танцуй; діалектна орфоепія: пругноз пугоди.

2. Граматичні:

а) неправильне вживання відмінкових закінчень - в Ригі (в Ризі), в Ямайкі (в Ямайці}, по двом законам (за двома законами);

б) вживання роду й числа іменників за російським зразком - біль стає все відчутнішою (біль стає дедалі відчутнішим), блок зупинили через витік пару (блок зупинили через витікання пари);

в) використання невідповідних суфіксів і префіксів - 10 тисяч евакуїровано (евакуйовано), від чутно похолодає (похолоднішає), комедія італьянського театру (італійського театру), відпрасувати сукню (випрасувати);

г) хибне ступенювання прикметників - 5% пенсії, якщо вона більше мінімальної (більша за мінімальну), Щербаков сильніше, краще (сильніший, кращий), на змаганнях українські спортсмени стали сильнішими (виявилися найсильнішими);

ґ) вживання невластивих українській мові активних дієприкметників - самовирівнюючі покриття (самовирівнювальні, саморівняльні, само-простувальні), шпалери миючі (змивні), самоклеючі обої (самоклейні, клеїсті, клейні, клейкі, ліпні, ліпчасті шпалери), один із виступаючих (один із промовців), переважаюча частина (переважна частина);

д) неправильне використання прийменникових конструкцій - звертатися за адресою (звертатися на адресу), оцінки по предметах (оцінки з предметів), працюють по обраним спеціальностям (заобраними спеціальностями), виплата відсотків по залишкам (із залишків) [7, с. 7].

Не володіючи вільно українською мовою, телеведучі й запрошені на передачі вдаються до калькування, на власний смак творять штучні терміни, заступаючи такими принагідними саморобками давно усталені в нормативній українській мові відповідники. Наприклад: попереджає з'явлення запаху поту (запобігає появі запаху поту), пожежо-загрозливий (вогненебезпечний), режисер озвучання (режисер озвучення).

Іноді калькування призводить до алогізмів, спотворює зміст речення.

Трапляються й просто парадоксальні ситуації, коли ведучі, вживаючи українські слова, не розуміють їхнього значення, тому фрази втрачають сенс. Наприклад: злочин не минув марне - правильно злочин не минув безкарно (марно означає даремно, марне - те, що не дає користі); ви побачите цілком другу половину лота – правильно побачите повністю другу половину лота (цілком другу означає зовсім іншу).

З незнанням української мови й етикету пов'язане невміння багатьох ведучих та інтерв'юерів правильно по-українському звертатися до співрозмовників. Наприклад, ведуча, спілкуючись із головою правління Центру стратегічних досліджень, раз у раз звертається до нього "пан Павло". По-перше, вона нехтує обов'язковий в українській мові кличний відмінок. По-друге, в офіційній ситуації недоречно звертатися по-панібратськи на ім'я. У цьому разі доцільне було б звертання "пане голово" або "пане" в поєднанні з прізвищем.

Найбільше кульгає культура мови спортивних телекоментаторів. Це особливо прикро, адже саме спортивні трансляції збирають величезну глядацьку аудиторію, яка, не маючи альтернативи, мусить слухати потоки "перлів" з уст мовних недбальців. Обуреними відгуками з приводу їхніх мовних і мовленнєвих помилок рясніє преса.

Непозбутньою вадою здається притаманне нашому телебаченню ненормативне наголошування, як-от:

новий рік (новий рік);

бачите, як усе завмерло (завмерло);

одинадцять, чотирнадцять (одинадцять, чотирнадцять);

випадок (випадок);

у мережі (у мережі);

відомі пам'ятки (пам'ятки).

Працівники провідних телеканалів демонструють з екрана надзвичайно вбоге знання української лексики, їм бракує українських слів, і вони замінюють їх звичними для них російськими: вона походила на маму (була схожа, скидалася, нагадувала), окрас собаки (колір шерсті, масть), відчуває безнаказаність (безкарність), пристрасті накаляються (вирують, завирували), Нескафе дбайливо їх прожарює (смажить).

Так само часто не вистачає слів перекладачам фільмів, вони не використовують усього розмаїття синоніміки української мови. Покажемо це на прикладі пестливих слів: лапонька (сонечко, лялечко, лялюню), папонька (татко, татусю, татуню, батечку), дочка (доня, донька, доця, донечка).

Не краще стоїть справа зі знанням питомих українських фразеологізмів і сталих словосполучень. Ось кілька характерних прикладів: як ні в чому не бувало (наче нічого не сталося), приймати участь (брати участь), приймати міри (вживати заходів), під відкритим небом (просто неба), йти на повідку (йти на мотузку, сліпо коритися) [2, с. 68].

Отже, сучасне телебачення не є зразком української літературної мови. У кожній телепередачі, у фільмах і телесеріалах допускається безліч помилок. Це, безперечно, дуже негативна тенденція, бо ж для багатьох людей телебачення - джерело української мови, іноді навіть єдине.