Влада як суспільне явище план

1. Сутність влади та її багатомірність.

2. Політична влада у політичній системі суспільства.

3. Основні концепції політичної влади.

4. Проблема леґітимності та принцип розподілу влади.

Основні поняття і терміни: влада; політична влада; державна влада; суб 'єкт політичної влади; об 'єкт політичної влади; ресур­си влади; леґітимність влади; влада авторитету; види леґітим­ності; криза леґітимності; влада апарату; принцип поділу впади.

1. Сутність влади та її багатомірність

Тема влади є центральною у політичній науці, оскільки всі інші політичні проблеми залежать від неї - від її наявності чи відсутності. Влада та владні відносини є необхідним механізмом регулювання життя суспільства. Саме навколо влади й виражених у ній політичних інте­ресів та потреб і розгортається політична діяльність.

Загалом влада - це реальна здатність і можливість розпоря­джатися ким-небудь або чим-небудь, вирішально впливати на долі, поведінку та діяльність людей за допомогою певних засобів - авто­ритету, волі, права, насильства і т. ін.

По суті своїй влада є загальносуспільним феноменом, одним із видів суспільних відносин. Влада дає змогу виражати суспільні, групові та індивідуальні інтереси людей.

В історичному розрізі влада виникла із формуванням перших людсь­ких спільнот. Універсальність влади на початках існування суспільства ґрунтувалися на встановлення відносин «сильніший»-«слабкіший», "керівник - підлеглий", "розпорядник - виконавець", тобто "суб'єкт об'єкт". Основою для появи влади була і є постійна різниця у психо­фізичних, розпорядницько-організаційних, та розумово-розсудливих якостей людини.

У науці є різні підходи до пояснення причин виникнення владних відносин. До найпоширеніших відносять біологічний, антропологіч­ний та політологічний підходи.

Біологічний підхід визначає владу як таку, що притаманна біологічній природі людині. А оскільки біологічна природа людини і тварини є спільною, то наявність владних відносин визнається і в тваринному світі. Витоки такого підходу слід шукати ще в античній філософії. На­приклад, Аристотель розглядав владу у суспільстві як продовження влади у природі. Звичайно, такі порівняння мають під собою грунт, якщо розглядати владу через призму підпорядкування шляхом засто­сування сили. У середовищі ссавців виявом твіюго .підпорядкування є взаємовідносини ватажка і стада чи зграї. В той же час слід зазначи­ти, що відносини в людському суспільстві і в тваринному світі мають принципову відмінність. Суспільні відносини будуються на основі свідомості, а тваринні - на основі рефлексу. Владні відносини носять свідомий характер, оскільки суб'єкт влади здійснює свій вплив на об'єкт, спрямовуючи його поведінку у певному напрямі.

Антропологічний підхід пов'язує понят­тя влади із суспільною природою людини і поширює його на всі соці­альні утворення. Прихильники цього підходу доводять наявність полі­тичної влади на всіх етапах розвитку суспільства.

Політологічний підхід до розуміння влади ґрунтується на органіч­ному зв'язку влади і політики, а отже, пов'язує існування влади лише з тим етапом розвитку суспільства, для якого характерне існування дер­жави та спеціальних інститутів здійснення влади.

Пересічно владу помилково ототожнють тільки із грубим насиль­ством.

Однак влада ототожнюється не тільки із фактором сили. Відомий американський соціолог Елвін Тофлер, автор книги "Нова парадигма влади", виділяє тріаду джерел влади: силу, багатство і знання. Ця тріа­да апробована тисячолітнім досвідом людської історії та передана сьо­годнішньому поколінню у міфах і легендах. Так, японська легенда опо­відає, про "сансю-но синкі" - три сакральні предмети, що ними було наділено велику богиню сонця Аматерасу-амікамі. Цими речами є меч, коштовний камінь та свічадо, що їх ще й донині вважають символами імператорської влади.

При цьому Е. Тофлер вважає, що лише володіння знаннями дає найвищий рівень якості влади. Такої якості не можуть забезпечити окремо застосовані насилля та багатство. Ніхто не сумнівається, що загроза не тільки побутового, але й офіційного державного насильства дає свій ефект. Так, насильство держави потрібне суспільству, щоб підтримувати дієздатність владної системи. Однак найголовнішою вадою грубої сили є її негнучкий характер. Адже насильство викорис­товують тільки для покарання. Одним словом, влада сили - це влада низької якості.

На противагу силі, багатство є значно кращим знаряддям влади. Отож багатством можна користуватися і в негативний, і в позитивний спосіб. А тому воно породжує владу середнього рівня якості.

Але владу найвищої якості породжує знання. Бо існує межа, за якою втрачається ефект впливу і сили, і грошей.

З цього приводу грецький філософ Зенон Елейський, доводив: якщо мандрівник кожного дня проходить половину шляху до місця свого призначення, то він ніколи до нього не дійде, бо завжди буде існувати Друга половина шляху. Так само і людина ніколи не спроможна здобу­ти остаточного знання, але завжди спроможна бодай на крок наблизи­тися до завершеного розуміння будь-якого вища. У принципі, знання є невичерпним і являє собою остаточний замінник будь-яких цінностей.

А тому знання є джерелом влади найвищого рівня якості. Високо­якісна влада - це не просто могутня сила й не лише здатність досягати мети через застосування примусу. Висока якість влади - це, перш за все, її ефективність, здатність досягати цілі з найменшими затратами ресурсів.

Класифікація феномену влади у науковій літературі здійснюється за такими основними ознаками:

- сфера функціонування (влада політична, економічна, юридична, духовна, світська тощо);

- обсяг прерогатив (державна, міжнародна, сімейна тощо);

- суб'єкт влади (класова, партійна, народна, особиста, батьківська тощо);

- формально-структурні ознаки (інституціональна чи неінституці-ональна, єдиноначальна чи двовладдя і багатовладдя);

- методи здійснення (панування, насильство, примушування, пе­реконування та ін.);

- обсяг влади у її носія (одноособова, колегіальна, групова);

- режим правління (деспотична, авторитарна, бюрократична, демократична та ін.).

Отож влада є вічним феноменом в історичному розрізі. Сама по собі вона не є ані доброю, ані злою.

Влада є багатомірним суспільним феноменом. Вона присутня скрізь і повсюди. Завжди у суспільстві хтось її має більше, а хтось - менше, хтось втрачає, а хтось здобуває. Процес боротьби за владу є безкінеч­ним і притаманний кожному суспільству.