3. Основні концепції політичної влади

На сьогоднішній день в науковій політологічній літературі існує понад 300 визначень влади. Цей факт є наслідком існування різних концепцій про її сутність і джерела походження, а отже, і свідченням творчого пошуку у вивченні відповідної проблематики.

Нормативно-формалістична концепція. Відповідно до неї дже­релом і змістом влади є система норм, передовсім правових. Інколи цю концепцію ще називають леґітимістичною. Сама концепція виникла в IX—III ст. до н. е., в часи існування абсолютної монархії і для її обгрунтування. В нинішньому демократичному суспільстві ця концеп­ція базується на звеличенні закону, як основного регулюючого засобу суспільного життя.

Телеологічна концепція характеризує владу як її здатність щодо досягнення поставлених цілей, одержання намічених результатів. При цьому владу розуміють досить широко: не лише як стосунки між людьми, а й як взаємодію людини з довкіллям. У межах телеологічної концепції йдеться не тільки про владу людини над людиною, а й про владу людини над природою. Ця концепція наголошує на цілеспрямованому характері влади, проте трак­тує її занадто широко, включаючи в систему владних відносин і при­роду.

Системна концепція. Розглядає феномен влади як системоутво­рююче начало у політичній системі суспільства. Саме влада з'єднує всі її елементи в єдину цілісність. Основне призначення влади полягає у тому, щоб регулювати взаємовідносини між людьми і соціальними спільнотами, взаємоузгоджувати їхні різноманітні інтереси, врегульо­вувати конфлікти та забезпечувати порядок і стабільність у суспільстві. Системний підхід до розуміння влади застосовується на макро-, мезо-та мікрорівнях: політичної системи в цілому; її окремих складових; відносин між індивідами. "

Біхевіористська концепція. Біхевіо-ристська концепція у трактуванні влади зорієнтована у протилежному від системного підходу напрямку і концентрує свою увагу не на полі­тичній системі, а на індивіді. Біхевіоризм розглядає владу як особли­вий тип поведінки, за якої одні командують, а інші підкорюються. Тому що концепцію ще називають поведінковою. Вона розглядає владу як відносини панування і підкорення, однак головну увагу зосереджує на особливостях людей, мотивах їхньої поведінки в процесі боротьби за владу. При цьому прагнення до влади проголошується домінуючою рисою природи людини, і це прагнення викликане бажанням отрима­ти відповідний престиж, блага і привілеї.

У межах біхевіористської концепції виокремлюють три основні моделі трактування влади: силову, ринкову та ігрову. Силова модель виходить із того, що головним мотивом політичної поведінки людини є її прагнення до влади. У свою чергу, набута влада стає засобом до­сягнення інших благ. Ринкова модель ґрунтується на тому, що в умовах ринкової економіки влада стає своєрідним товаром. На цей товар, як і на будь-який інший, поширюються відносини попиту і пропозицій В результаті виникає ринок влади, на якому діють покупці, продавці й посередники-менеджери. Останні готують кандидатів у органи вла­ди і забезпечують їм перемогу. Ігрова модель влади розглядає владні відносини і боротьбу за владу як своєрідну рольову гру, що відбуваєть­ся за певними правилами.

Психологічна концепція. Вона пояснює сутність владних відно­син психологічними мотивами. У частині мотивації політичної пове­дінки до психологічної концепції примикає біхевіористська концеп­ція. Однак якщо остання постулює джерелом влади потяг людини до оволодіння, то в інших психологічних трактуваннях сутності влад прагнення людини до неї є компенсуючим проявом її фізичних чи духовних вад. А ще деякі дослідники пояснюють психологічні основи потягу до влади підсвідомими прагненнями людини. Зокрема, стверджується і така точка зору, що психі на структура деяких людей диктує їм підсвідоме надання переваги рабству над свободою заради уникнення відповідальності та здобуття захищеності.

Реляціоністська концепція. Особливо популярною стає останнім часом. Розглядає владу я відносини між двома партнерами, коли один із них є суб'єктом а інший об'єктом. Такими партнерами можуть виступати як окре індивіди, так і соціальні спільноти, групи й організації. Влада - ц взаємодія суб'єкта і об'єкта, яка виявляється у тому, що суб'єкт кої ролює об'єкт при допомозі певних засобів. Такі відносини є конфліктними і складають суть політики. При цьому індивід чи група може; нав'язувати свою волю іншим, не нехтуючи навіть такими засобам як страх, покарання, відмова в нагороді тощо.

Існують три основні різновиди реляціоністської концепції влади: спро-тиву, обміну ресурсами і розподілу сфер впливу. Концепція спропиву розглядає владні відносини як такі, у рамках яких суб'єкт долає спро­тив об'єкта. Концепція обміну ресурсами виходить із нерівномірності розподілу ресурсів у суспільстві і трактує владу як відносини, при яко­му суб'єкт нав'язує свою волю об'єктові в обмін на надання останньо­му певних ресурсів. Концепція розподілу сфер впливу вказує, що владні відносини у кожному окремому випадку є відносинами панування -підкорення. Однак у масштабах всього суспільства існує баланс влад­них відносин між суб'єктами і об'єктами, оскільки з часом і в різних сферах впливу вони міняються ролями. Правляча партія може, наприклад, перетворитися на опозиційну, а опозиційна - на правлячу.

Ряляціоністська концепція слушно наголошує на тому, що влада є вольовим відношенням між людьми, в яких суб'єкт так чи інакше долає спротив об'єкта, і що вони можуть мінятися місцями. На базі цієї кон­цепції визначаються шляхи і методи досягнення у суспільстві злагоди й політичної стабільності. У той же час концепція перебільшує мож­ливості об'єкта перетворитися на суб'єкта владних відносин.

Марксистська концепція. Виходячи з економічних інтересів, вла­да трактується як панування одного класу над іншим. Відповідно до теорії К. Маркса, той клас, який володіє засобами виробництва, а отже, і більшою частиною національного багатства, диктує свою волю суспільству.