Тестовий контроль

1. Що беріг І.Франко на дні своїх споминів протягом усього життя ?

А. Білу батьківську хату

Б. Батькові настанови

В. Мамині повчання

Г. Прогулянки в поле

Д. «Маленький, але міцний огонь» у кузні батька

2. Скільки томів нараховувала бібліотека І.Франка під час його навчання у Дрогобицькій ґімназії?

А. 3000

Б. 1000

В. 500

Г. 300

Д. 100

3. Якою була тема докторської дисертації І.Франка?

А. «Наймичка» Тарас Шевченка

Б. «Література, її завдання та найважливіші ціхи»

В. «Нарис історії українсько-руської літератури…»

Г. «Студії над українськими народними піснями».

Д. «Варлаам та Йосааф», старохристиянський духовний роман та його літературна історія.

4. На яких засадах, на думку І.Франка, повинна творитися література ?

А. Народності

Б. Оспівуванні краси

В. Заборони порушувати проблеми селянства

Г. Показу бажаного ладу

Д. Написання творів про вищі прошарки суспільства

5. Яким фактом особистого життя І.Франко втілює мрію про Україну як єдину державу?

А. Перебирається жити до Києва

Б. Перебирається жити до Харкова

В. Одружується з українкою у Києві

Г. Проводить агітацію серед населення за об’єднання

Д. Пише листи до російського уряду з вимогою визнання України як держави.

6. Ім’я якого біблійного персонажа стало назвою поеми І.Франка?

А. Самсон

Б. Мойсей

В. Варлаам

Г. Йосааф

Д. Петро

7. З якого твору І.Франка ці рядки : « Я син народа, що вгору йде, хоч був запертий в льох…»?

А. «Беркут»

Б. «Гімн»

В. «Каменярі»

Г. «Декадент»

Д. «Мойсей»

8. Який стиль характерний для вірша І.Франка «Декадент»?

А. Романтичний

Б. Діловий

В. Офіційний

Г. Науковий

Д. Публіцистичний

9. Укажіть роль риторичного запитання, яким завершується вірш І.Франка «Гімн» :

І де в світі тая сила,

Щоб в бігу її спинила,

Щоб згасила, мов огень,

Розвидняющийся день

А. Піднімає дух народу

Б. Викликає захоплення в читача

В. Висловлює заклик до боротьби

Г. Передає силу образу

Д. Стверджує думку , що дух народу («вічний революціонер») непереможний

10. Укажіть головну думку прологу «Народе мій, замучений, розбитий» до поеми І.Франка «Мойсей»:

А. Віра в гуманізм й оновлення життя

Б. Заклик рвати кайдани

В. Страждання, породжені особистими обставинами

Г. Роздуми над долею народу

Д. Заклик до непокори

11. Хто є захисником народних прав у повісті І.Франка «Перехресні стежки»?

А. Вагман

Б. Стальський

В. Рафалович

Г. Регіна

Д. Брикальський

12. Яка тема повісті І.Франка «Перехресні стежки»?

А. Велика любов та переживання

Б. Бажання усіх героїв повернути собі щастя

В. Зародження робітничого руху

Г. Система судочинства в Австро-Угорській монархіїї

Д. Розповідь про боротьбу справедливості із жорстокістю і насильство

Завдання:складіть тези статті

Література:

Основна

Р.В. Мовчан. Українська література 11 клас. –К.: «Грамота» 2011

Додаткова

Семенюк Г.Українська література.-К.: «Освіта» 2011

.

Тема №3

КАРПАТСЬКІ РОМЕО І ДЖУЛЬЄТТА, АБО ВІЧНА ТАЇНА КОХАННЯ. (ОБРАЗИ ІВАНА Й МАРІЧКИ В ПОВІСТІ «ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ»

М. КОЦЮБИНСЬКОГО. ОСМИСЛЕННЯ ФІЛОСОФСЬКИХ КАТЕГОРІЙ ЖИТТЯ І СМЕРТІ)

Мета:осмислити глибину почуттів літературних героїв,категорій життя і смерті

План

1.Л.Д.

2..Питання для самоперевірки.

3.Тести

Літературний диктант

1. Повість «Тіні забутих предків» М. Коцюбинський написав під враженням від перебування в... (Карпатах)

2. Перше знайомство Івана й Марічки сталося під час... (Сутички двох родів)

3. Що свідчить про мистецьку душу Івана, його творчу натуру? (Відчуття музики й довколишнього світу як частини себе)

4. Які за жанрами пісні складала Марічка? (Коломийки)

5. Про кого сказано: «Він то сердито поблискував сивиною та світив попід скелі недобрим зеленим вогнем», то «простягався по долині, як срібна нитка, то як ситий віл, лежав у тихих місцях»? (Про Черемош)

6. Який художній засіб використано в щойно прочитаному уривку? (Персоніфікацію)

Пояснити значення діалектизмів:

Плай — (гірська стежка);

мольфар — (чаклун, чародій);

черес — (шкіряний пояс);

гоц — (водоспад).

Укажіть, хто виконує названу дію:

• видобуває у старий спосіб вогонь (ватаг);

• постійно ворожить, зраджує близькій людині (Палагна);

• потопає в Черемоші (Марічка)',

• покидає рідне село й повертається через шість років (Іван).

Що означає назва «Тіні забутих предків»?

Коли ми вимовляємо «Тіні забутих предків», то в уяві постають сині Карпати,дзвінкі чисті потоки, нам запаморочливо пахне смереками й гірським травами. А серед усього цього дива живуть нявки і щезники, лісовики й чугайстри. А поряд — люди, що вміють вірити в казку, любити й вірно кохати.

Іванові й Марічці — головним героям повісті — судилося стати українськими Ромео і Джульєттою, утілити у своїх літературних долях головне — гармонію людських душ. Збагнути, відчути високе почуття кохання, яке подарувала доля Іванові й Марічці,— значить хоч трохи наблизитися душею до розуміння любові як великої таїни буття.

Питання для самоперевірки.

• Як познайомилися Іван і Марічка? З чого почалася їхня взаємна симпатія — з ворожнечі чи з доброти?

• За що, на вашу думку, Іван і Марічка покохали один одного?

• Що єднало їх у дитинстві і в юності?

• Чи осуджує письменник гуцулят за еротичні забави? Чому?

• Чи впливали духовні запити, зацікавлення на гармонію стосунків і як?

• Чи можна сказати, що Іванко й Марічка були дітьми прекрасної природи, жили за її законами і ніщо в їхніх стосунках не порушувало природної чистоти? (Діти природи, Іван і Марічка у своїх поглядах на світ і у своєму коханні цілком віддані безпосереднім душевним пориванням, їхня фізична близькість сприймається не як розпуста, а як природне продовження їхніх душевних поривань: «...все було так просто, природно, відколи світ світом, що жодна нечиста думка не засмітила їй серця». Гармонія людини й природи, гармонія почуттів і дій — це те, що бачить автор у такому «первісному» житті гуцулів).

• Чи була талановитою Марічка? Підвердіть цитатно.

• Як поставилися закохані до вимушеної розлуки? Підтвердіть це текстом.

• Чи згодні ви з твердженням, що закохані душі чують одна одну на відстані. Обґрунтуйте відповідь на основі тексту.

• Як Іван переніс смерть коханої? Чи можна сказати, що зі смертю Марічки скінчилася пісня кохання?

• Що спонукало Івана все-таки одружитися? Підтвердіть текстом.

• Чи зрадив Іван Марічку, одружившись на Палагні? (Одружився, бо цього вимагало саме життя: «Треба ж було газдувати». Хотів приспати свою душу господарськими турботами: «Тепер він мав коло чого ходити. Не був жадний багатства — не на те гуцул жиє на світі,— саме плекання мар- жинки сповняло радістю серце. Як дитина для мами — такою була для нього худібка. Весь час, всі думки займала турбота про сіно, про вигоди маржинці».

Іван не кохав Палагну, а тому це була не зрада.)

• Порівняйте Марічку й Палагну. Чи була Палагна Іванові парою? Обґрунтуйте.

• Чи Юра-мольфар був головною причиною суму й душевного безсилля Івана? Як розуміти слова: «Тусок обіймав серце Івана, душа банувала за чимось кращим, хоч невідомим, тяглася в інші, кращі світи, де можна б спочити»?

• Яким треба було бути Іванові, щоб не загинути й щасливо жити з Палагною? (Потрібно було стати таким, як Палагна. А це означало, що треба було знищити свою душу.)

• Пригадайте епізоди зустрічі Палагни з Юрою на світанку під час ворожіння та коли Юра проганяв хмару. Що зблизило Палагну і Юру? (Грубу силу тягне до грубої сили, крім того, жіноче єство Палагни відчувало Іванову байдужість.)

• Що ви більше цінуєте в людині: силу чи розум, досконалість фізичну чи духовну?

• Чи можна назвати стосунки між Юрою й Палагною справжнім коханням? Ще тільки скороминуща пристрасть. Юра у стосунках з Палагною грає. Про це свідчить епізод бійки в корчмі й підслухана Іваном розмова моль- фара з Палагною про силу над Палійчуком. Любов між Юрою й Палагною можна назвати гріховною і більше тілесною, ніж духовною.)

• Як сприйняв Іван замах на своє життя? Чому шукав розради в спогадах про минуле кохання?

• Проаналізуйте розмову Івана з нявкою. Чи є в цій розмові деталі, які вказують на неминучість трагедії?

• Як проявляється благородство Івана в ставленні до нявки?

• Чому гине Іван? Чи був він щасливим в останні хвилини свого життя? Чи сприймається його загибель як трагедія?

Кохання справді має незбагненну силу. Воно не зникає навіть тоді, коли закохані гинуть. Справжнє кохання стає легендою, живе в пам'яті сущих, у піснях, у серцях хлопців і дівчат, які плекають мрію про таке ж високе й чисте почуття, як у карпатських Ромео і Джульєтти.

• Пригадайте останній епізод повісті. Чи було щось для вас дивним і несподіваним?

Для більшості українців обряд поминок незвичайний. Щоб зрозуміти його, треба розповісти про враження М. Коцюбинського, якими він ділиться з друзями, близькими. Так, у листі до О. Аплаксіної він описує сцену, яка особливо вразила його.

На лаві лежить покійник, горять перед ним свічки, у хаті поставлені лави, як в театрі, на них сидить багато людей. Тут же, біля покійника, зібралася повеселитися молодь. Лунав сміх, жарти, поцілунки, крик; грали в різні ігри.

Це дуже здивувало М. Коцюбинського й зацікавило.Письменник давно замислювався над філософськими проблемами життя і смерті, безперервністю життя і смерті. Це ми бачимо в новелі «Цвіт яблуні», в останньому етюді «На острові» (образ агави).

Діалектика життя і смерті показана в останньому епізоді повісті «Тіні забутих предків».

«Чи не багато вже суму мала бідна душа?» — виникає питання. Люди, проводжаючи душу на той світ, уважають, що вона має залишити землю веселою, щоб там уже не знати горя. А ще так демонструється вищість життя над смертю.

«Не набутися ним»,— сумно каже юна Марічка. Це глибоке слово «не набутися» означає всю життєву дорогу: напрацюватися, намилуватися природою, натішитися добрим товариством, наспіватися, налюбитися.

Повість «Тіні забутих предків» називають справжнім скарбом української літератури, шедевром українського художнього слова. Антон Крушельницький сказав: «Гуцульщині «Тінями забутих предків» Коцюбинський поставив в українському письменстві пам'ятник».

«Хто щасливий?» — запитував М. Коцюбинський в одній із своїх поезій у прозі «Пам'ять душі». І відповідав: «Той, хто дає багато, а бере найменше. На чиїх слідах виростають найкращі квіти, хто по всій дорозі розкидає для вжитку всіх самоцвіти». М. Коцюбинський, творчість якого ми вивчали, був саме такою людиною.