- •1. Філософія. Проблема предмету філософії. Специфіка філософських проблем. Праця м.К.Мамардашвілі "Як я розумію філософію".
- •3. Поняття світогляду та його історичні форми. Структура світогляду. Світогляд і філософія.
- •4. Відношення "людина - світ" як філософсько-світоглядна проблема. Форми опанування світом: духовно-теоретична, духовно-практична, предметно-практична.
- •2. Філософія і культура. Основні функції філософії.
- •5. Міфологія як тип світогляду. Особливості світогляду давніх слов'ян.
- •6. Особливості релігійного світогляду. Світоглядний та гносеологічний аспекти віри. Християнство і його вплив на культуру України.
- •7. Наука і світогляд. Роль світогляду в науковому пізнанні. Праця в.І. Вернадського "Науковий світогляд ".
- •10. Антична філософія, схожість та відмінності від "східної" філософської традиції, основні періоди розвитку. Значення античної філософії для форм. Європейської культури.
- •Восточная ф не имела практики и представляла собой только теорию, которая состояла из религиозных постулатов, в то время, когда др греч содержала в себе больше мифологии, чем религии.
- •8. Основні риси давньоіндійської філософії. Брахманізм, буддизм, індуїзм.
- •11. Основні проблеми філософії "досократиків". Мілетська школа (Геракліт, Парменід, піфагорейці, елеати, атомісти).
- •12. Софісти. Філософія Сократа та її значення для європейської культури, зокрема філософії України. Праця Платона "Апологія Сократа".
- •9. Філософія давнього Китаю. Даосизм та конфуціанство.
- •13. Філософія Платона: Теорія ідей, вчення про пізнання. Праця Платона "Менон".
- •14. Філософія Арістотеля: основні ідеї та їх вплив на світову філософію. (Характеристика однієї з праць Арістотеля "Метафізика"або "Категорії"")
- •15. Особливості культури та філософії доби середньовіччя. Роль Біблії в європейській культурі. Теоцентризм. Праця Фоми Аквінського "Природнича теологія".
- •16. Особливості культури та філософії доби європейського Відродження: гуманізм та антропоцентризм, натуралізм, пантеїзм.
- •17. Особливості філософії Нового часу. Емпіризм та раціоналізм. Проблема методу пізнання у ф.Бекона і р.Декарта.
- •18. Філософія і.Канта. Основні положення теорії пізнання. Філософія Канта і класична наука. Категоричний імператив Канта.
- •19. Філософія Гегеля. Діалектика, принцип тотожності мислення та буття, "панлогізм", розуміння історії. Праця г. Гегеля "Енциклопедія філософських наук. Наука логіки"
- •20. Філософія л.Фейєрбаха. Ідеї філософської антропології. Вчення про релігію. Праця л. Фейєрбаха "Сутність християнства".
- •21. Філософія марксизму: основні ідеї та їх вплив на світову філософію і соціальну практику. Праці к.Маркса "До критики політичної економії"; "Німецька ідеологія", (одна з них).
- •22. Марксистська філософія в XX сторіччі: розробка проблем, їх оцінка та роль в суспільному бутті. Різновиди марксизму.
- •23. Розвиток філософії в Україні: характеристика основних етапів.
- •24. Особливості культури Київської Русі. Зародження філософських ідей. Значення християнства у становленні української культури. Праця Іларіона Київського "Слово про закон і благодать".
- •25. Києво-Могилянська академія як осередок української і слов'янської культури. Внесок професорів Академії в філософську культуру України.
- •40. Особливості класичної та некласичної традицій у філософії: порівняльний аналіз.
- •27. Соціально-філософські мотиви в творчості Тараса Шевченка та їх значення для розвитку національної самосвідомості.
- •28. Тенденції розвитку філософії в радянській період.
- •29. Основні ідеї російської філософії кінця XIX - початку XX ст. (в.С. Соловйов, м.О. Бердяєв, п. Флоренський, л. Шестов та інші).
- •35. Антропологічний ренесанс у філософській думці XX століття (Шелер, Плесснер, Кассірер та інші.) Праця м.Шелера "Положення людини в космосі".
- •30. Релігійні течії в філософії кінця хіх-хх століть. Характеристика одного з спрямувань.
- •31. Філософія неотомізму. Праця Тейяра де Шардена "Феномен людини".
- •32. Філософія позитивізму, етапи її розвитку. Позитивізм та розвиток науки.
- •33. Постпозитивістське тлумачення науки. Ідея парадигми та наукового товариства. Праця т.Куна "Структура наукових революцій".
- •34. Філософія к.Поппера. Ідеї плюралізму, верифікації та фальсифікації в науці. Праця к.Поппера "Логіка і ріст наукового знання ".
- •36. Діяльність як універсальний спосіб людського буття. Діяльність і культура. Структура діяльності. Проблема опредмечення і розпредмечення. Феномен відчуження.
- •37. Людське існування як фундаментальна проблема екзистенціальної філософії (м.Хайдеггер, к.Ясперс, а.Камю). Праця ж.П.Сартра "Екзистенціалізм - це гуманізм".
- •39. Комунікативна філософія. Проблема суб'єкт-суб'єктної взаємодії (к.-о.Аппель, ю.Хабермас, к.Ясперс, м.Бубер, о.Ф.Больнов).
- •41. Діалектика. Основні історичні форми діалектики і їх місце в історії філософії.
- •42. Проблема свідомості (марксизм, фрейдизм, феноменологія, екзистенціалізм про свідомість). Свідоме, несвідоме, підсвідоме. Праця 3. Фрейда "я і Воно".
- •78. Поняття політики як феномену суспільного буття. Політична організація суспільства (філософські проблеми). Політична ідеологія та політичні організації в сучасній Україні.
- •43. Свідомість та мова. Мова в житті людини та науковій творчості. Національна мова і національна свідомість.
- •44. Проблема буття (Парменід, класична онтологія, "нові онтології" - Гуссерль, Хайдеггер, Сартр, Лукач). Буття як повнота (тотальність).
- •45. Проблема субстанції в історії філософії: монізм, дуалізм, плюралізм.
- •47. Філософські категорії, їх специфіка та роль у пізнанні і людській діяльності. Наукове мислення та категорії.
- •46. Співвідношення матеріального та духовного в бутті людини (тлумачення в працях з релігійної філософії, марксизму, філософської антропології, комунікативної філософії").
- •48. Категорії "рух" і "спокій", "час" і "простір". Соціально-культурний та когнітивний зміст і функції перелічених категорій.
- •49. Категорії "кількість" і "якість". Роль кількісних методів у науковому пізнанні.
- •50. Категорії тотожності, розрізнення, протиріччя. Протиріччя як джерело руху і розвитку. Соціальні протиріччя.
- •51. Категорії "сутність" і "явище", їх соціокультурний та когнітивний зміст та функції.
- •52. Категорії "зміст" і "форма", організація та самоорганізація, їх соціокультурний і когнітивний зміст та функції. Праця у. Пригожина та і.Стенгерс "Порядок з хаосу"
- •53. Категорія заперечення (діалектичний і метафізичний смисл). Розвиток та відмирання, утвердження і заперечення як екзістенціальна та гносеологічна проблема.
- •54. Принципи детермінізму й індетермінізму. Категорії детермінації. Сучасна наука та детермінізм і індетермінізм.
- •55. Поняття пізнання. Суб'єкт та об'єкт пізнання в класичній, некласичній та постнекласичній науці і методології.
- •56. Пізнання та предметно-практична діяльність. Практика як соціокультурна і гносеологічна категорія (марксизм, прагматизм).
- •57. Істина як гносеологічна та культурологічна категорія. Істина і правда. Позиція фалібілізму. Істина та достовірність.
- •58. Проблема та гіпотеза в науковому пізнанні.
- •59. Чуттєве та раціональне в пізнанні. Сенсуалізм і раціоналізм в науковому пізнанні. Емоції і наукова творчість. Проблема інтуїції.
- •60. Поняття науки. Критерії науковості знання. Наука і псевдонаука. Соціокультурні функції науки.
- •61. Наука як пізнавальна система та соціальний інститут. Проблема лідера в науці. Моральна відповідальність вченого.
- •62. Класична, некласична та постнекласична наука (основні риси). Історичні типи наукової раціональності.
- •63. Наука в культурі постмодерну. Праця ж-ф Ліотара" Стан постмодерну".
- •64. Поняття наукового методу. Методологія, метод, методика. Співвідношення філософського і наукового методів у процесі пізнання.
- •65. Емпіричний рівень пізнання. Форми та методи емпіричного пізнання. Поняття наукового факту і емпіричного закону.
- •67. Категорії «закон» і «хаос» у сучасній науці та культурі. Синергетика: основні філософські проблеми. Тотальність як динамічна цілістність. Праця г.Хакена «Синергетика».
- •68. Соціальне буття. Основні проблеми філософії соціального буття. Духовне та матеріальне в існуванні спільства (теософські, марксистські та інші погляди).
- •69. Культура як соціально-історичний феномен, спосіб буття людини. Культура і антикультура. Масова культура.
- •72. Поняття традиційного, індустріального та постіндустріального суспільства, інформаційного суспільства (д. Белл, о.Тоффлер).
- •71. Культура і цінності. Національна культура і загальнолюдські цінності.
- •74. Конфлікти та злагода, війни та мир, революції та еволюція в розвитку історії.
- •73. Суб'єкти та об'єкти історії. Народ та особа в історії. Місце природних і духовних чинників в історичному процесі.
- •75. Проблеми сенсу та спрямованості історії. Основні концепції прогресу та регресу. Сутнісні риси сучасних глобалізаційних процесів.
- •76. Соціальна структура суспільства, особливості сучасного стану. Інтелігенція в суспільному бутті. Ідея еліти. Проблема національної еліти і її роль в житті нації.
- •79. Громадянське суспільство. Держава, право, людина в умовах громадянського суспільства. Проблеми формування громадянського суспільства в сучасній Україні.
- •80. Идеи Римского клуба. Глобальные проблемы современности и основные пути их решения.
- •81. Опозиція «модерн-постмодерн» у культурному поступі людства. Праця п.Козловськи «Постмодерна культура»
79. Громадянське суспільство. Держава, право, людина в умовах громадянського суспільства. Проблеми формування громадянського суспільства в сучасній Україні.
Если эта «общая воля» объемлет только круг вопросов, действительно представляющий общегражданский интерес (защиты страны от нападения извне, охрана общественного порядка, поддержание стабильного экономического развития, действия по сохранению природной среды), и в то же время обеспечивается свободное решение гражданами их частных проблем, возникающих в негосударственных сферах жизнедеятельности, - перед нами, с одной стороны, демократическое государство, а с другой стороны, гражданское общество.
Открытое общество — это общество, в котором граждане вынуждены принимать личные решения и, следовательно, являются личностями. В таком случае они составляют гражданское общество.
Существует и такое определение гражданского общества: «Все то, что не государство». И хотя научные определения так не даются, главное в нем все же схвачено - гражданское общество есть сфера реализации особенных, частных интересов отдельных индивидов, сфера, живущая по своим законам и не во всем государству подвластная.
О том, насколько развито или не развито гражданское общество, можно судить по степени активности граждан и их добровольных объединений.
При попытке структурного анализа гражданское общество предстает перед нами как довольно сложное и специфическое образование в системе данного конкретного общества. Сложное — потому что оно включает в себя, пожалуй, все элементы системы «общество», за исключением своей антитезы — государства. Специфическое — ибо связи между элементами, составляющими гражданское общество, построены принципиально иначе, чем в „.ч-ве в целом и в таком его подсистеме, как государство; если в последних Преобладают связи соподчинительные, иерархические, вертикальные, то гражданское общество характеризуется прежде всего связями горизонтальными, координационными.
Наиболее важные структурные единицы. В экономической сфере — это мелкие частные предприятия, кооперативы, акционерные общества и другие производственные ячейки, создаваемые гражданами по собственной инициативе; в сфере социальной — семья, органы самоуправления (по месту жительства, работы, учебы), политические партии и другие общественные организации, негосударственные институты исследования общественного мнения; в сфере духовной — негосударственные институты (например, церковь) и средства массовой информации, позволяющие реализовывать свободу совести, мысли и слова, добровольные научные, творческие и т. п. объединения. Уже это простое перечисление наводит на мысль, что в развитом гражданском обществе индивид в большинстве случаев встречается с государством не один на один, а в составе соответствующего общественного института, то есть опосредованно. И в этом — важнейший критерий развитости гражданского общества.
Гражданское общество есть ценность цивилизационного порядка. Развитое гражданское общество несет двойную цивилизационную нагрузку: объединяя индивидов по различным основаниям, оно 1) дополнительно социализирует их; 2) способствует более прочной интеграции общества в целом.
80. Идеи Римского клуба. Глобальные проблемы современности и основные пути их решения.
Глобальными проблемами называют те, которые имеют общечелове- ческий характер, затрагивают интересы человечества в целом и каж- дого отдельного человека практически в любой точке планеты. Напри- мер, угроза термоядерной катастрофы,угроза деградации природной среды и экологического самоубийства человечества, продовольствен- ная проблема, проблемы борьбы с опасными для человечества заболе- ваниями и т.д. Все эти проблемы порождены разобщенностью челове- чества, неравномерностью его развития.
Все глобальные проблемы современности можно свести к трем ос- новным группам:
Проблемы экономического и политического взаимодействия государств: а) проблема предотвращения мировой термоядерной катастрофы и создания благоприятных условий для социального прогресса всех стран и народов; б) проблема преодоления технологической и экономической отс- талости развивающихся стран и установление нового международного порядка.
Проблемы взаимодействия общества и природы: а) предотвращение катастрофического загрязнения окружающей среды; б) обеспечение человечества необходимыми природными ресурсами (сырьем, энергией,продовольствием); в) освоение мирового океана и космического пространства.
Проблемы взаимоотношений людей и общества: а) проблема роста народонаселения; б) проблема охраны и укрепления здоровья людей; в) проблемы образования и культурного роста.
Весной 1968г. Аурелио Печчеи разослал приглашение 30-ти видным европейским ученым и представителям делового мира для участия в обсуждении назревших проблем. 6-7 апреля того же года в Риме, в старой Национальной академии деи Линчеи состоялась встреча приглашенных, на которой развернулись дискуссии по наиболее актуальным проблемам современности. Те участники встречи, которые поддержали идею о создании международной организации объединились в Римский клуб. Организация приняла статус неправительственной, не связанной с политическими партиями, классами, идеологиями. Свою работу Римский клуб строит в форме организации собраний, симпозиумов, семинаров, встреч с известными учеными, политическими лидерами, влиятельными бизнесменами. Вот основные цели, которые поставили перед собой деятели "Римского Клуба":
- дать обществу методику, с помощью которой можно было бы научно анализировать "затруднения человечества", связанные с физической ограниченностью ресурсов Земли, бурным ростом производства и потребления – этими "принципиальными пределами роста";
- донести до человечества тревогу представителей Клуба относительно критической ситуации, которая сложилась в мире по ряду аспектов;
- "подсказать" обществу, какие меры оно должно предпринять, чтобы "разумно вести дела" и достичь "глобального равновесия".