6) Косовиці і пасовища.

На основі середніх ставок обласні ради виходячи з кадастрової

оцінки угідь затверджують ставки по групах ґрунтів.

При затвердженні ставок плати за землю в межах населених

пунктів враховуються чисельність жителів даного населеного пункту,

категорія населеного пункту, економічна оцінка території,

місцезнаходження ділянок. На основі середніх ставок і з

урахуванням зазначених умов обласні ради встановлюють конкретні

ставки плати за землю по населених пунктах.

Законодавством передбачені пільги по платі за землю. Зокрема,

від плати звільняються заповідники, національні, дендрологічні і

зоологічні парки, ботанічні сади, досвідчені господарства науково-

дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського

профілю, установи культури, науки й утворення, дитячі санаторно-

курортні й оздоровчі установи, громадські організації інвалідів,

sqr`mnbh фізкультури і спорту (крім кооперативних і часток),

благодійні фонди і деякі інші організації, а також інваліди 1 і II

груп, ветерани війни, пенсіонери й ін.

Платники, що вчасно не були притягнуті до сплати земельного

податку, сплачують податок не більш ніж за два попередніх роки.

Перегляд неправильно нарахованого податку, чи стягнення

повернення його платнику допускається не більш ніж за два

попередніх роки.

Особливою формою податку на землю є фіксований

сільськогосподарський податок для підприємств, що займаються

виробництвом, переробкою і збутом сільськогосподарської продукції,

уведений Законом України "Про фіксований сільськогосподарський

податок" у 1999 р. Об'єктом оподатковування є площа

сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському

товаровиробнику в чи власність користування. Ставка фіксованого

податку з одного гектара сільськогосподарських угідь

встановлюється у відсотках до їхньої грошової оцінки в таких

розмірах: для ріллі, косовиць і пасовищ — 0,5; для багаторічних

насаджень — 0,3.

2.2 Збори за використання природних ресурсів

У систему оподатковування України включені такі ресурсні

платежі, як збір за спеціальне використання природних ресурсів,

збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок

державного бюджету, рентні платежі.

Збір за спеціальне використання природних ресурсів містить у

собі плату за спеціальне використання лісових ресурсів, а також

надр при видобутку корисних копалин. Він установлюється з метою

підвищення зацікавленості суб'єктів підприємницької діяльності в

раціональному використанні природних ресурсів.

До спеціального використання прісних водяних ресурсів

відноситься їхня витрата на виробничі і сільськогосподарські

нестатки. Воно здійснюється в наступних напрямках:

• задоволення виробничих потреб населення у воді за допомогою

спеціальних пристроїв;

• використання води без застосування спеціальних пристроїв і

установок, що можуть уплинути на якісні і кількісні показники

стану водяних ресурсів;

• використання водяних об'єктів для потреб гідроенергетики і

водного транспорту.

Платниками цього збору є підприємства промисловості, у тому

числі тепло-, гідроенергетики і водного транспорту. Вони вносять у

бюджет плату за воду, забрану з водогосподарчих чи систем

підприємств комунального господарства. Об'єктом нарахування плати

за воду є обсяг води, яку платники використовують для власних

потреб. Нормативи плати за воду затверджуються Кабінетом Міністрів

України в гривнях за 1 м3 використаної води.

Платниками введеного в 1994 р. збору за спеціальне

використання надр при видобутку корисних копалин є всі суб'єкти

підприємницької діяльності, що здійснюють різні види експлуатації

надр у межах території України, її континентального шельфу,

спеціальної (морський) економічної зони на основі спеціальних

дозволів (ліцензій). Об'єктом числення платежів є обсяг видобутку

корисних копалин (для нафти, газового конденсату, гідромінеральних

ресурсів). Плата за корисні копалини нараховується по єдиному для

всіх користувачів нормативу за кожну одиницю добутих корисних

копалин. Цей норматив встановлюється в розмірі 1 % реалізації

одиниці добутої сировини (без ПДВ); для підприємств вугільної

opnlhqknbnqr3 до нормативу застосовується коефіцієнт 0,5.

Сума платежу розраховується платником самостійно і

відноситься до витрат на виробництво.

Збір за геологорозвідувальні роботи розраховується по

нормативах користувачами надр усіх форм власності, що добувають

корисні копалини на раніше розвіданих родовищах, і сплачуються в

Державний бюджет. Ці нормативи визначаються у відсотках до

вартості одиниці добутої мінеральної сировини без обліку плати за

використання надр, рентної плати і ПДВ. Нормативи встановлюються

Міністерством економіки України. По закінченні кожного кварталу

користувачі надр розраховують суму збору за геологорозвідувальні

роботи наростаючим підсумком з початку року виходячи з фактичної

вартості мінеральної сировини і подають розрахунки податковим

органам у терміни, передбачені для представлення бухгалтерської

звітності. Оплата виробляється в 5-денний термін з дати,

установленої для надання бухгалтерської звітності; вона

відноситься на собівартість продукції користувачів надр.

2.3 Плата за забруднення атмосфери

Збір за забруднення атмосфери нараховується згідно постанови

кабінету міністрів України від 1 березня 1999 року номер 303 та

Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення

навколишнього природного середовища від 19.07.99.

Органи Мінекобезпеки разом з органами місцевого

самоврядування або з місцевими державними адміністраціями

визначають перелік платників збору за формою, наведеною в додатку

1 до Інструкції, та подають його до органів державної податкової

служби до 1 грудня року, що передує звітному, а також вносять до

переліку необхідні зміни до 1 числа місяця, що передує кожному

кварталу.

Об'єктами обчислення збору є:

для стаціонарних джерел забруднення - обсяги забруднюючих

речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються

безпосередньо у водний об'єкт, та обсяги відходів, що розміщуються

у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах;

для пересувних джерел забруднення - обсяги фактично

використаних видів пального, в результаті спалення яких

утворюються забруднюючі речовини.

Нормативи збору за забруднення навколишнього природного

qepednbhy` встановлюються як фіксовані суми в гривнях за одиницю

основних забруднюючих речовин та розміщених відходів і наведені в

таблицях 1.1 до постанови Кабінету Міністрів України від 1

березня 1999 року № 303 "Про затвердження Порядку встановлення

нормативів збору за забруднення навколишнього природного

середовища і стягнення цього збору" (далі - додаток 1 до

постанови).

Ураховуючи місцеві умови. Рада міністрів Автономної

Республіки Крим, обласні. Київська та Севастопольська міські ради

за поданням органів Мінекобезпеки можуть збільшувати перелік видів

забруднюючих речовин, на які встановлюється збір за викиди і

скиди.