- •Розділ 1 порівняльна педагогіка як наука
- •Об'єкт, предмет, функції та завдання порівняльної педагогіки
- •Внутрішньопедагогічні та міжгалузеві зв'язки порівняльної педагогіки
- •1.3. Методи порівняльно-педагогічних досліджень
- •1.4. Основні історичні періоди розвитку порівняльної педагогіки
- •1.5. Розвиток освіти: сучасний стан, проблеми, перспективи
- •1.5.1. Економічна ефективність освіти в розвинених країнах і країнах, що розвиваються
- •1.5.2. Загальна характеристика соціального попиту на освіту
- •1.5.3. Політичні чинники розвитку освіти
- •1.5.4. Інтеграція в галузі освіти
- •1.5.5. Орієнтація на неперервну освіту
- •1.5.6. Проблема демократизації освіти
- •Список рекомендованої літератури
- •Розділ 2 розвиток дошкільної освіти в країнах світу
- •2.1. Розвиток теорії дошкільного виховання
- •У працях зарубіжних і вітчизняних учених
- •2.2. Дошкільні заклади та міжнародні організації дошкільної освіти
- •2.3. Особливості системи дошкільної освіти в різних країнах
- •Список рекомендованої літератури
- •3.2. Початкова школа
- •3.3. Середня і фахова освіта
- •3.4. Шкільні системи провідних країн світу
- •3.4.2. Велика Британія
- •3.4.3. Німеччина
- •3.4.4. Франція
- •3.4.5. Японія
- •3.4.7. Україна
- •3.5. Професійно-технічна освіта
- •3.5.1. Загальна характеристика
- •3.5.2. Професійно-технічна освіта у провідних країнах світу сша.
- •Список рекомендованої літератури
- •Розділ 4 шляхи модернізації шкільної освіти на сучасному етапі
- •4.1. Проблема оновлення шкільної освіти
- •4.2. Основні дидактичні концепції
- •4.3. Результативність освіти
- •4.4. Диференціація освіти
- •4.5. Стандартизація освіти
- •4.6. Традиційні й нові навчальні дисципліни
- •4.1. Типи навчальних програм та їх розвиток у провідних країнах світу
- •4.7.1. Загальна характеристика
- •4.7.3. Велика Британія
- •4.7.4. Німеччина
- •4.7.5. Франція
- •4.7.6. Японія
- •4.7.8. Україна
- •5.1. Диференційоване навчання
- •5.2. Професійна орієнтація учнів
- •5.3. Основні характеристики традиційного навчального процесу
- •5.4. Нові моделі навчання
- •5.5. Альтернативні та експериментальні школи
- •5.5.1. Загальна характеристика експериментальних шкіл
- •5.5.2. Альтернативні та експериментальні школи у провідних країнах світу
- •5.6. Комп'ютеризація навчання
- •5.7. Телебачення як засіб навчання та виховання
- •Список рекомендованої літератури
- •Розділ 6 особливості соціалізації особистості в сучасних освітніх системах
- •6.1. Соціалізація особистості
- •6.2. Школа і довічне виховання
- •6.3. Сучасні зарубіжні педагогічні виховні концепції
- •6.4. Пріоритети виховання у провідних країнах світу
- •6.5. Виховання дисциплінованості
- •6.6. Моральне виховання
- •6.7. Виховання в дусі миру
- •6.8. Полікультурне виховання
- •6.9. Екологічне виховання
- •6.10. Трудове виховання
- •6.11. Фізичне виховання
- •6.12. Самоврядування школярів
- •6.13. Співробітництво школи і сім'ї у провідних країнах світу
- •Список рекомендованої літератури
- •Розділ 7 розвиток вищої освіти у країнах світу
- •7.1. Загальна характеристика розвитку вищої школи
- •7.2. Розвиток вищої школи в провідних країнах світу
- •7.3. Розвиток педагогічної освіти
- •7.4. Учитель як ключова постать в освіті
- •7.5. Освіта дорослих (освіта впродовж життя)
- •Список рекомендованої літератури
7.5. Освіта дорослих (освіта впродовж життя)
Дедалі помітніше місце в межах вищої школи посідає освіта дорослих (освіта впродовж життя). Це цілеспрямований процес розвитку і виховання особистості шляхом реалізації освітніх програм та послуг, здійснення освітньо-інформаційної діяльності в межах та поза межами загальної середньої, професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти.
Політика в галузі освіти дорослих (освіти впродовж життя) ґрунтується на принципах: а) доступності та добровільності здобуття освіти громадянами впродовж життя; б) неперервності та наступності процесу освіти; в) цілеспрямованості, динамічності, прогностичності системи освіти дорослих; г) науковості, технологічності й перспективності; д) інтеграції системи освіти дорослих окремих країн у світову систему освіти дорослих; є) державної підтримки системи освіти дорослих; є) фінансування державних і комунальних закладів та установ освіти дорослих відповідно до їх структури, нормативів та обсягів надання освітніх послуг; ж) врахування особливостей структури і змісту освітніх потреб особистості на різних стадіях її життєвого шляху; з) єдності формальної та неформальної освіти; и) конкурентоспроможності й гласності у разі визначення та реалізації пріоритетних напрямів розвитку системи освіти дорослих.
Система освіти дорослих (освіти впродовж життя) — це сукупність закладів і установ формальної та неформальної
• національні профспілки та інші вчительські об'єднання, що входять до складу міжнародних організацій (найбільша і найвпливовіша з них — Міжнародна федерація вчителів);
• різноманітні асоціації директорів шкіл, учителів початкових класів, математики, суспільних дисциплін тощо (у Великій Британії, США, Франції);
• освіти дорослих, наукових, науково-методичних, методичних установ, науково-виробничих підприємств, інформаційних служб, інших юридичних та фізичних осіб, які мають право на надання освітніх послуг, а також державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування.
Метою діяльності системи освіти дорослих є реалізація права особи на освіту впродовж життя.
Основні завдання системи освіти дорослих полягають: у задоволенні потреб особистості в інтелектуальному, культурному і духовному розвитку через отримання неперервної освіти; формуванні в осіб, які навчаються, громадянської позиції, здатності до праці й життя в умовах сучасної цивілізації, ЇЇ демократичного розвитку; збереженні та примноженні моральних, культурних, наукових цінностей суспільства; поширенні знань серед населення; підвищенні його культурного та освітнього рівня.
Функціями системи освіти дорослих є:
• адаптивна — пристосування до нових вимог життя в суспільстві, яке динамічно змінюється;
• компенсуюча — відтворення освітніх можливостей, які раніше були відсутні або втрачені;
• розвивальна — збагачення діяльнісних можливостей людини та її духовного світу;
• аналітична — дослідження й аналіз чинників, що впливають на потребу громадян у неперервній освіті,
• перетворювальна — зміна освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня особи впродовж життя, а також інтелектуального та культурного рівня суспільства;
• прогностична — наукове передбачення розвитку особи й суспільства;
• комунікативна — передавання соціального досвіду від покоління до покоління;
• заохочувальна — стимулювання освітніх потреб людини.
Освіта дорослих здійснюється за такими формами: а) очною (стаціонарною) — з відривом від виробництва на певний термін навчання за освітньою або освітньо-професійною програмою; б) вечірньою (змінною) — без відриву від виробництва на термін навчання за освітньою або освітньо-професійною програмою з відвідуванням занять упродовж навчання у вільний від роботи час; в) заочною — без відриву від виробництва на термін навчання за освітньою або освітньо-професійною програмою з відвідуванням занять протягом навчання, під час настановчих та заліково-екзаменаційних сесій; г) екстернатною — особливою формою навчання без відриву від виробництва, що передбачає самостійне вивчення навчальних дисциплін освітньої або професійно-освітньої програми, складання підсумкових контрольних заліків у навчальному закладі; д) дистанційною - особливою формою навчання без відриву від виробництва, що передбачає вивчення навчальних дисциплін освітньої або професійно-освітньої програми за допомогою комп'ютерних та телекомунікаційних технологій, складання підсумкових контрольних заліків у навчальному закладі; є) педагогічним патронажем — формою навчання осіб з особливими соціальними потребами; є) шляхом самоосвіти — форми неформальної освіти через засвоєння освітніх програм при мінімальній організації освітнього процесу або без керівництва цим процесом з боку педагогічних працівників; ж) комбінованою — формою, що передбачає інтеграцію різних форм або їх окремих елементів.
Розвиток післядипломної освіти як складової освіти дорослих — важливий аспект реформування вищої школи, який справляє значний вплив на її організацію і діяльність. Підвищення освітнього рівня впродовж усього життя — це підвищення як професійного, так і загальноосвітнього рівня. Здебільшого підвищення професійного рівня розуміють як набуття знань із фаху, загальноосвітнього — культури і політики. Що швидше старіють знання, то більше постає необхідність навчатися впродовж усього життя, щоб зберегти свою професійну компетенцію.
У країнах Західної Європи розроблено системи, які поєднують чинники, що спонукають працівників до постійного вдосконалення і відновлення знань: економічні, адміністративні, моральні.
Важливим спонукальним мотивом прагнення фахівців до післядипломного навчання є їхня переатестація.
У діяльність із розширення масштабів післядипломної освіти поступово входить великий капітал. Прикладом країни з високим рівнем розвитку післядипломної освіти може бути Німеччина (die Erwachsenenbildung — освіта дорослих). Так, у навчальних закладах цієї держави протягом останніх років помітно зросла кількість різних курсів і семінарів. У Німеччині безліч установ і організацій, що відають підвищенням загальноосвітнього і професійного рівня населення. До них належать:
• народні університети. Це очні заклади, що займаються підвищенням загальноосвітнього і більшою мірою професійного рівня. Засновниками таких закладів є здебільшого громади міст або сільських округів. Нині функціонує понад 1 тис. народних університетів і їх філій;
• навчальні центри підприємств або підприємства у співробітництві з міжвиробничими навчальними центрами та іншими установами;
• приватні інститути або інші комерційні навчальні заклади, що особливо активно діють у сферах професійної перепідготовки, підвищення професійної кваліфікації, навчання роботи з комп'ютером, вивчення іноземних мов, заповнення прогалин у середній освіті.
• церква, яка приділяє значну увагу формуванню особистості, проблемам виховання і навчання в школі та сім'ї, розв'язанню життєвих проблем за допомогою освіти, питанням здоров'я, партнерства тощо.
• вищі навчальні заклади і наукові товариства, які вирішують питання підвищення пошукової та професійної кваліфікації часто у співробітництві з відповідними професійними об'єднаннями;
• палати (промислові, торговельні, сільськогосподарські, палати ремісників), а також спілки підприємців і навчальні заклади підприємств, які дають можливість для підвищення кваліфікації на міжвиробничому рівні і видають свідоцтва встановленого зразка;
• профспілки, що дбають насамперед про розвиток у громадян здібностей до активної політичної діяльності формування та вміння захищати інтереси найманих робітників на підприємстві. Велику роботу з підвищення політичного і професійного рівня людей вони проводять у співробітництві з народними університетами;
• благодійні організації, які забезпечують знання у соціальній сфері, у сфері охорони здоров'я і політики розвитку;
• федеральний і земельний центри політичної освіти, а також фонди політичних партій. Вони проводять різні просвітницькі заходи з актуальних політичних проблем і питань демократичного співіснування (фонди імені Конрада Аденауера (ХДС), Фрідріха Еберта (СДПН), Фрідріха Наумана (ВДП), Ханса Зайделя (ХСС) і Генріха Белля («Союз 90/Зелені»);
• школи в межах «другого шляху здобуття освіти», які дають дорослим змогу отримати свідоцтва про закінчення середньої школи;
• бібліотеки, музеї, центри соціокультури, незалежні групи, книгарні та інші установи, покликані задовольняти специфічні потреби в навчанні за межами традиційних організацій, що займаються питаннями підвищення загальноосвітнього і професійного рівня громадян;
• публічно-правові телерадіокомпанії, які виходять в ефір з інформаційними, навчальними і культурними передачами. В тісному співробітництві з народними університетами працює також радіоуніверситет.
Важливу роль у навчанні дорослих мають такі установи:
• Німецький інститут освіти для дорослих — установа Наукового товариства імені Г. В. Лейбніца, що працює на стику наукових досліджень і практики в галузі навчання дорослих;
• Федеральний інститут професійної освіти, що працює під правовим наглядом федерального Міністерства освіти, наукових досліджень і входить у дуальну систему професійного навчання (підприємство і професійна школа). Інститут здійснює наукові дослідження й розроблення з професійної освіти і надає федеральному урядові й практикам у цій галузі різні послуги, зокрема й консультаційні.
Федерація і землі співробітничають у межах комісії «Федерації—землі» з планування у сфері освіти і сприяння науковим дослідженням. Землі погоджують свої дії в межах Постійної конференції міністрів освіти і культури земель.
Важливою складовою післядипломної освіти країн світу є підвищення кваліфікації фахівців певних галузей, зокрема вчительських кадрів. Необхідність подальшого підвищення кваліфікації педагогів зумовлена змінами в системі народної освіти (створенням нових видів дошкільних закладів, появою комп'ютерних програм освітньої роботи з дітьми тощо), а також посадовим зростанням працівників.
Система підвищення кваліфікації охоплює всі види навчання, спрямовані на поглиблення знань, удосконалення вмінь і навичок діяльності фахівців певного напряму. Так, підвищення кваліфікації вчительських кадрів здійснюється переважно на базі обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти (Україна) та інститутів удосконалення вчителів (Росія).