Список рекомендованої літератури

1. Абашкіна Н. В. Принципи розвитку професійної освіти в Німеччині. - К.: Вища шк., 1998. - 208 с.

2. Вишневська Н. Ю. Реформування шкільної освіти в Норвегії у 90-х роках XX ст.: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01. — Рівне, 1999. — 191 с.

3. Вульфсон Б. Л., Малькова 3. А. Сравнительная педагогика. — Москва; Воронеж: НПО «МОДЗК», 1996. - 256 с.

4. Вульфсон Б. Л. Стратегия развития образования на Западе на пороге XXI в. - М.: УРАО, 1998. - 181 с.

5. Галузинський В. М., Євтух М, Б. Педагогіка: Теорія та історія. — К.: Вища шк., 1995. - 237 с.

6. Джуринский А. Н. История зарубежной педагогики: Учеб. пособие для вузов. - М.: «ФОРУМ» - «ИНФРА-М», 1998. - 272 с.

7. Джуринский А. Н. Развитие образования в современном мире: Учеб. пособие. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. - 200 с.

8. Закон Російської Федерації «Про освіту» від 10.07.92 № 3266-1 (у ред. від 10. 01. 2003).

9. Про освіту: Закон України від 23.05.91 № 1060-ХІІ (зі змінами та доповненнями).

10. Лавриченко Н. М. Професійна орієнтація як рушій прогресивного реформування системи освіти (На прикладі Франції). — К.: МДП «Кварк», 1996. - 37 с.

11. Лысова Е. Поиск истины и вера в разум. Школьное образование во Франции//Чужая азбука. — 1996. — № 10—12.

12. Михайличенко О. В. Освіта і виховання в Японії і Китаї: історико-теоретичний аспект. — Суми: Наука, 1997. — 122 с.

13. Освітня ідеологія і політика в Україні і світі // Учитель. — К., 1999. - Я» 11-12.

14. Подласий И. П. Педагогика. Новий курс: Учеб. для студ. пед. вузов: В 2 кн. - М.: ВЛАДОС, 1999. - 576 с.

15. Порівняльна педагогіка: Навч. посіб. / Упоряд.: І. М. Богданова та ін. - О.: ПДПУ ім. К. Д. Ушинського, 2000. - 164 с.

16. Про загальну середню освіту: Закон України від 13.05.99. № 651-ХІУ.

17. Пуховська Л. П. Професійна підготовка вчителів у Західній Європі: спільність і розбіжності. — К.: Вища шк., 1997. — 180 с.

18. Салимова К., Додде Н. Педагогика народов мира: История и современность. — М.: Пед. о-во России, 2001. — С. 537.

19. Сбруєва А. А. Порівняльна педагогіка: Навч. посіб. — Суми: Ред.-вид. від. СДПУ, 1999. - 300 с.

20. Сухомлинська О. В. Ідеї громадянськості й школа в Україні // Шлях освіти. - 1999. - № 4.

21. Сухорський С. Освіта закордоння. — Л.: Основа, 1995. — 38 с.

22. Чижевський Б. Місце і роль приватних закладів у загальній си­стемі освіти // Шлях освіти. — 1998. — № 3.

Розділ 4 шляхи модернізації шкільної освіти на сучасному етапі

4.1. Проблема оновлення шкільної освіти

Значення проблеми. Теоретична база діяльності шко­ли постійно оновлюється і корегується. Цьому процесу сприяє багато чинників, зокрема:

• дедалі більший обсяг знань, умінь і навичок, потрібних школярам;

• результати досліджень природи дитинства;

• досвід роботи навчальних закладів.

Оновлення шкільної освіти є актуальним і зумовлене та­кими чинниками:

• потребою в регулярних, часом доволі серйозних змінах у школі;

• відповідністю школи новому рівневі виробництва, науки, культури;

• підготовкою у школі покоління нових кваліфікацій і про­фесій.

Врахування національних традицій. Щоб осмислити значення і цілі освіти в різних країнах, потрібно враховувати їх національні традиції. Наприклад:

• в Англії освіту пов'язують насамперед із майбутнім соці­альним станом у країні;

• у Німеччині й Франції помітна особлива прихильність до інтелектуальної освіти;

• у США щодо освіти спостерігається здебільшого прагма­тичне ставлення;

• у Японії культ освіченості традиційно поєднується з не­прийняттям домінанти матеріального над духовним;

• у Росії та в Україні живі традиції високої духовності, вла­стиві культурі цих народів.

Розроблення теорії шкільної освіти. В умовах зро­стання інтернаціоналізації та інтеграції сучасного світу змінюються цілі й завдання освіти. Прикладом цього можуть бути ідеї, викладені в доповіді Національної комісії з освіти Вели­кої Британії (1993): головне завдання ефективної освіти по­лягає в тому, щоб навчити «процвітанню», тобто навчитися досягати успіху.

Розроблення теорії шкільної освіти здійснюють національ­ні центри:

• педагогічні університети, університетські кафедри і депар­таменти;

• спеціальні наукові педагогічні дослідницькі центри — Національна академія освіти (США), Національний педа­гогічний інститут і Центр педагогічної документації (Фран­ція), Національний інститут педагогічних досліджень (Япо­нія), Академія освіти (Росія), Академія педагогічних наук (Україна) тощо.

Координаторські функції виконують наукові центри:

• Інтернаціональне бюро виховання (Швейцарія);

• Міжнародний інститут педагогічних досліджень ( Німеччина);

• Міжнародний педагогічний центр (Франція);

• Міжнародний інститут освіти (США) та ін.

Питанню міжнародної політики освіти приділяють увагу і представники компаративістської педагогіки.

Прикладом інтернаціоналізації зусиль ідеологів шкільної освіти як наслідок економічних, соціальних і культурних про­цесів є діяльність міжнародних організацій і структур За­хідної Європи.

Важливу роль в інтеграції політики шкільної освіти віді­грає Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС). При ЄЕС діє Комітет з освіти, який погоджує зміст і методи шкільної освіти. Під егідою Комітету працює Європейський інститут освіти і соціальної політики (Париж).

ЄЕС розглядає і розробляє єдину освітню політику як умову економічної кооперації та соціальної стабільності, яка передбачає: формування стандартизованої системи інфор­мації; узгодження реформ загальної і професійної освіти.

Одним із документів, підготовлених ЄЕС, є «Біла книга освіти» (1995). Головна ідея запропонованої програми ре­форм полягає в тому, що «суспільство майбутнього має бути суспільством, яке навчається»; домінантою освіти повинні ста­ти основні знання, гармонійно доповнені різноманітним на­вчанням. Формулюючи напрями реформ, автори «Білої кни­ги» визначають такі цілі:

• сприяти набуттю нових знань;

• домагатися оволодіння трьома основними європейськими мовами.

Держави різних країн розробляють великомасштабні про­екти шкільної освіти, один з яких покликаний ліквідувати мовні кордони. Міністри освіти країн Західної Європи затвер­дили програми «Еразмус» (1987) і «Лінгва» (1989), які вклю­чають іноземну мову до курсу початкової освіти і вивчення не менш як двох іноземних мов у середній школі.

Світове співтовариство здійснює проект «Міжнародний бакалавріат». Проект заохочує до створення і діяльності на­вчальних закладів, випускники яких отримують диплом, який дає право вступу до університету будь-якої країни світу. У 1996 р. навчальні заклади «міжнародного бакалавріату» діяли майже у 80 державах. Такі заклади відкриті в Україні та Росії (міжнародна школа і інтерколедж).

Випереджальне та інтенсивне навчання. Критики шкільної освіти вважають чи не головною її вадою незадо­вільну підготовку учнів до життя за порогом навчального закладу. Для виправлення такого становища пропонується випереджальне та інтенсивне навчання, яке передбачає:

• підготовку учнів до майбутніх соціальних, економічних, культурних змін;

• інтенсивне навчання, орієнтоване не на кількісні (більше навчального часу, більше навчального матеріалу тощо), а на якісні зміни у шкільній освіті.