Питання та проблеми для обговорення

1. Які основні компоненти структури діяльності?

2. Охарактеризуйте основні процеси діяльності (інтеріоризація та екстеріоризація).

3. Дайте визначення філогенезу та онтогенезу.

4. Дія та операція як елементи діяльності.

5. Характеристика засобів діяльності.

6. Що таке потреба і мотив діяльності?

7. Чим одночасно може бути ціль (мета)?

8. На що вказує ігрова поведінка у тварин?

9. Етапи ігрової поведінки та ігрової діяльності у дітей.

10. Характеристика двох протилежних, але внутрішньо пов’язаних процесів навчання.

11. Процес викладання і зумовлення його змісту.

12. Що таке учіння і в яких формах воно виступає?

13. Що фіксують і в чому виражаються знання?

14. У що матеріалізуються знання і на що можуть перетворюватися?

15. В якій формі бувають знання?

16. Що таке навичка?

17. Як виробляються навички і яка функція свідомості при цьому?

18. Які бувають навички за своєю психічною структурою?

19. Уміння і його сутність.

20. Поняття про сформоване уміння.

21. У чому виявляється і чим визначається узагальненість умінь?

22. Управління процесом викладання. Основні моменти.

23. Сутність управління учінням.

24. Праця як вид діяльності людини. Наукова організація праці.

25. Репродуктивна і творча праця. Праця за алгоритмом.

26. Спілкування як вид діяльності та комунікативний елемент діяльності.

27. Гра як вид діяльності в дорослих людей.

28. Характеристики матеріального та ідеального предмета діяльності.

29. Дайте порівняльну характеристику моделей керівництва.

30. Розкрийте суть авторитарного, демократичного та ліберального стилів управління.

31. Що є психологічною основою авторитету керівника?

Словник основних понять теми

1. Викладання – цілеспрямований вид діяльності, здійснюваний педагогом, організатором педагогічного процесу. Викладання – діяльність педагога в процесі навчання. Воно полягає в постановці перед учнями, студентами пізнавального завдання, повідомленні нових знань, організації спостережень, лабораторних і практичних занять, керівництві роботою учнів, студентів щодо засвоєння, закріплення й застосування знань, у перевірці якості знань, умінь і навичок.

1. Дія – основний елемент у структурі діяльності. Суб’єкта спонукає до дії певний мотив (або сукупність мотивів). Кожна дія спрямована на досягнення певної мети суб’єкта.

2. Екстеріоризація (від лат. exterior – зовнішній) – перехід внутрішніх актів у зовнішній план, у конкретні зовнішні реакції, у дії людини.

3. Зміст викладання зумовлюється рівнем розвитку наук і соціального досіду людства, методи і форми – віковими та індивідуальними відмінностями учнів, потребами суспільства і школи передати своїм вихованцям максимум знань і вмінь із мінімальними затратами і в короткі строки.

4. Знання – категорія, що відображає істотні моменти зв’язку між пізнавальною діяльністю і практичними діями людини.

5. Інтеріоризація (від лат. interior – внутрішній) – процес перетворення зовнішніх, реальних дій із предметами на внутрішні, ідеальні.

6. Кар’єра (від італ. carrriera – життєвий шлях, поприще) – це становище в суспільстві, досягнуте працею в будь-якій сфері. Атрибутами кар’єри, за твердженням багатьох психологів, є успіх, визнання, самоповага, авторитет, матеріальна вигода, міра відповідальності і професійне зростання.

7. Мотив (франц. motif, від лат. moveo – рухаю) – спонукаюча причина дій і вчинків людини (те, що штовхає до дії). Основою мотивів є потреби.

8. Навичка – психічне новоутворення, завдяки якому індивід спроможний виконувати певну дію раціонально, із належною точністю, швидкістю, без зайвих витрат фізичної та нервово-психічної енергії.

9. Онтогенез (від грец. – єство і породжую) – індивідуальний розвиток будь-якого організму від зародження і до кінця життя.

10. Операція (від лат. operatio – дія) – елемент функціонування активної системи, елемент діяльності; сукупність дій, спрямованих на розв’язання завдання.

11. Перцептивний (від лат. perceptio – сприйняття, відображення об’єктивної дійсності органами чуттів) – такий, що стосується сприйняття.

12. Перцепція (від лат. perceptio – сприйняття) – відображення речей і явищ у свідомості людини за допомогою органів чуттів. У філософській концепції Лейбніца П. тлумачилася як несвідома, а отже, нижча від апперцепції форма духовності. Термін П. охоплює як чуттєве сприйняття, так і певні реакції – відповіді організму на ґрунті чуттєвих образів – так звані перцептивні дії.

13. Сенсорний (екстрасенсорний) (від лат. sensorium – орган чуття) – пов’язаний з роботою органів чуття.

14. Потреба – необхідність у чомусь. Їх розрізняють як реальні та ілюзорні (примарні, уявні, нездійсненні).

15. Праця – цілеспрямована діяльність людини на перетворення та освоєння природних і соціальних сил із метою задоволення потреб, унаслідок якої створюються матеріальні і духовні цінності, формується сама людина.

16. Продуктивна праця у психологічному плані та за результатами діяльності передбачає під час відтворення вже відомого внесення елементів новизни, тобто вищий рівень мислення та якісніший результат.

17. Репродуктивна праця – не створюється чогось нового, а відтворюється в кількісному вимірі вже відоме.

18. Спілкування – складний, багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, що породжується потребами спільної діяльності та криє в собі обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття й розуміння іншої людини.

19. Творча праця – це створення нового, яке суттєво відрізняється від уже відомого або є таким, якого ще не існувало взагалі. У даному випадку «підключено» найскладніші механізми мислення.

20. Теорія (від грец. theoria – розгляд, дослідження) – система ідей у тій чи іншій сфері знання; єдність знань, у якій факти і гіпотези пов’язані в певну цілісність. Оскільки будь-якому теоретичному пізнанню властивий гіпотетичний аспект, то фактично кожна теорія тією чи іншою мірою має характер імовірності. Збільшення кількості фактів, які узгоджуються з теорією, посилює рівень її ймовірності, і навпаки, нагромадження фактів, що суперечать теорії, зменшує її ймовірність. Т. може бути як вихідним пунктом наукових досліджень, так і їхнім результатом.

21. Уміння – використання суб’єктом наявних знань і навичок для вибору та здійснення способу дій відповідно до поставленої мети.

22. Учіння – цілеспрямоване засвоєння знань, умінь, навичок, соціального досвіду з метою наступного використання їх у практичному житті.

23. Філогенез (від грец. – рід, плем’я і породжую) – історія розвитку різних народів і видів організму (як сукупності). Філогенез у психології означає зміни психіки людини, що сталися під час її біологічної еволюції під впливом умов життя.

24. Ціль (мета) – ідеальне уявлення результату, що його належить досягти завдяки діяльності. Ціль одночасно є:

• наперед визначеним ідеалом;

• внутрішнім спонукальним мотивом діяльності;

• здобутим результатом на кінцевому відрізку діяльності.