Запитання для самоперевірки

1. У чому полягає сутність інвестиційної діяльності?

2. Що є об'єктами інвестиційної діяльності?

3. У чому полягає різниця між інвесторами та учасника­ми інвестиційної діяльності?

4. Назвіть види інноваційних процесів.

5. Які джерела фінансування інноваційної діяльності?

Тема 5. Система планування на підприємстві План

1. Принципи та методи державного регулювання.

2. Прогнозування діяльності підприємства.

3. Основні розділи бізнес-плану.

Форма роботи: вивчення теоретичного матеріалу. Література: 7; 9; 13; 16; 17; 20; 21.

Методичні рекомендації

Питання 1. Принципи та методи державного регулю­вання

При вивченні цього питання необхідно пам'ятати, що метою державного регулювання економіки є досягнення най­ефективнішого економічного, соціального, наукового й культур­ного розвитку країни.

Держава повинна дотримуватися певного правила: так впливати на підприємницьку діяльність та економіку країни, щоб не зруйнувати ринкові основи господарювання і не допус­тити кризових явищ.

Принципи державного регулювання: 1. Мінімальне втручання державних органів в економіку

країни.2. Вплив «ладних структур на розвиток соціально- економічних процесів з допомогою встановлених державою економічних регуляторів і нормативів.

Методи державного впливу поділяється за формами впливу на прямі та непрямі; за засобами впливу - на правові, економічні, адміністративні.

Методи прямого впливу безпосередньо діють на функ­ціонування об'єктів ринку з допомогою інструментів адміністра­тивно-правового характеру. Вони регламентують діяльність суб'єктів господарювання, регулюють темпи зростання економі­ки, її структуру, обсяги виробничого та невиробничого спожи­вання, встановлюють квоти, державні бюджетні витрати, норма­тиви, ліцензії.

Методи непрямого впливу регламентують поведінку об'єктів ринку через створення певного економічного середо­вища, мотивацію їх до діяльності в напрямі державних пріори­тетів, котрі змушують їх діяти у погрібному державі напрямі.

Розглядаючи правові методи регулювання, передусім потрібно зазначити, що держава, органи державної влади та ор­гани місцевого самоврядування, відповідно до п. 1 ст. 8 Госпо­дарського кодексу України, не є суб'єктами господарювання. Господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь дер­жави, органів державної влади та органів місцевого самовряду­вання у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Важливою формою державної політики у сфері регулю­вання економіки є державне замовлення. Відповідно до ст. 13 Господарського кодексу, Державне замовлення є засобом дер­жавного регулювання економіки шляхом формування на дого­вірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для державних потреб, розміщення держав­них контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконап- ми |міГн і. іі;іл;нііія послуг) серед суб'єктів господарювання, ін- іингжім» під їх форми власності.

Державний контракт - це договір, укладений державним шмонником від імені держави із суб'єктом господарювання - ви­конавцем державного замовлення, в якому визначаються еконо­мічні та правові зобов'язання сторін і регулюються їх господар­ські відносини. Поставки продукції для державних потреб за­безпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, що залучаються для цього, в порядку, визначеному законом.

У випадках, передбачених Господарським кодексом та іншими законами, Кабінет Міністрів України, інші органи виконавчої влади можуть встановлювати державні завдання, що є обов'язковими для суб'єктів господарювання.

Одним із завдань держави у сфері регулювання економі­ки є контроль за діяльністю суб'єктів підприємницької діяль­ності, основні засади якого обумовлені ст. 19 Господарського кодексу. Визначається, що суб'єкти господарювання підлягають державній реєстрації відповідно до умов Господарського кодек­су України та закону.

Держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах:

• збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин - за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності;

• фінансових, кредитних відносин, валютного регулю­вання та податкових відносин - за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розра­хункової дисципліни, додержанням вимог валютного законо­давства, податкової дисципліни;

• цін і ціноутворення - з питань додержання суб'єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги;

• монополізму та конкуренції - з питань додержання антимонопольно-конкурентного законодавства;

• земельних відносин - за використанням і охороною земель; водних відносин і лісового господарства - за викорис-

56

танням та охороною вод і лісів, відтворенням водних ресурсів і лісів;

• виробництва і праці - за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю; за пожежною, екологіч­ною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням стандар­тів, норм і правил, якими встановлено обов'язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності;

• споживання - за якістю і безпечністю продукції та по­слуг;

» зовнішньоекономічної діяльності - з питань техноло­гічної, економічної, екологічної та соціальної безпеки.

Серед економічних методів державного регулювання на особливу увагу заслуговують такі, як податкова політика, гро­шово-кредитна політика, цінова та митна політика держави.

Основними напрямами регулюючого впливу держави на діяльність підприємства є:

• державне замовлення, державне завдання;

• ліцензування, патентування, квотування;

• сертифікація й стандартизація;

• застосування нормативів та лімітів;

• регулювання цін і тарифів;

• надання дотацій, компенсацій і субсидій.

Питання 2. Прогнозування діяльності підприємства

Опрацьовуючи дане питання, потрібно звернути увагу на те, що прогноз - це спроба визначити стан якогось явища чи процесу в майбутньому. Процес складання (розробки) прогнозу називають прогнозуванням.

Прогнозування розвитку (стану) підприємства або ор­ганізації - це наукове обґрунтування можливих кількісних та якісних змін його (її) стану (рівня розвитку в цілому, окремих напрямів діяльності) в майбутньому, а також альтернативних способів та строків досягнення очікуваного стану.

Процес прогнозування завжди базується на певних прин­ципах, серед яких основними є такі:

»ііі н і п/чтошіністі, змістовний опис поставлених пік 'іімішмі.кич шіідлш.;

«17/. іт-иііісгпь - побудова прогнозу на підставі системи мічпміи і моделей, ідо характеризуються певною ієрархією і імм'їіідошііспо;

• наукова обґрунтованість - усебічне врахування вимог ио'гктиииих законів розвитку суспільства, використання світо­вої о досвіду;

• багаторівневий опис - опис об'єкта як цілісного явища і водночас як елемента складнішої системи;

• інформаційна єдність - використання інформації на однаковому рівні узагальнення та цілісної оцінки;

• адекватність об'єктивним закономірностям розвит­ку - виявлення та оцінка стійких взаємозв'язків і тенденцій роз­витку об'єкта;

• послідовне вирішення невизначеності - ітеративна процедура просування від виявлення цілей та умов, що склали­ся, до визначення можливих напрямів розвитку;

• альтернативність - виявлення можливості розвитку об'єкта за умов різних траєкторій, різноманітних взаємозв'язків і структурних співвідношень.

Прогнози поділяються за строками на довго- (10-15 ро­ків), середньо- (5-7 років) та короткострокові (на період до 3-х років).

Питання 3. Основні розділи бізнес-плану

Важливе значення в організації та економіці підприєм­ницької діяльності має складання бізнес-плану.

Бізнес-план підприємства чи організації - це письмовий документ, у якому викладено суть, напрями і способи реалізації підприємницької ідеї, охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ними. Він є дозвільною підставою для здійснення підприємницької діяльності, необхідною передумо­вою залучення інвестицій для розробки та реалізації підприєм­ницької ідеї, будь-яких інноваційно-інвестиційних проектів.

58У ринковій системі господарювання бізнес-план виконує дві важливі функції: зовнішню (ознайомлення заінтересованих людей із сутністю та ефективністю реалізації нової підприєм­ницької ідеї) і внутрішню (відпрацювання системи управління реалізацією підприємницького проекту).

Конкретні цілі розробки бізнес-плану як багатофункціо­нального документа такі:

• налагодження ділових стосунків між підприємцем і майбутніми постачальниками, продавцями та найманими пра­цівниками;

• проектування системи управління започатковуваним бізнесом у конкретній сфері діяльності;

• своєчасне передбачення можливих перешкод і проб­лем на шляху до успіху організації власної справи;

• формування та розвиток управлінських якостей під­приємця;

• перевірка життєздатності підприємницької ідеї ще до її практичної реалізації.

Загальна методологія розробки бізнес-плану охоплює три стадії: початкову, підготовчу та основну.

Початкова стадія є обов'язковою за умови започатку- вання нової справи; вона передбачає опрацювання концепції майбутнього бізнесу. На підготовчій стадії формується інформа­ційне поле, оцінюються сильні і слабкі сторони діяльності фірми, формулюються її місія та конкретні цілі, розробляється стратегія та можливі стратегічні альтернативи. На основній стадії здійсню­ється безпосередня розробка конкретного бізнес-плану.

На зміст і структуру бізнес-плану істотно впливають: цілі розробки бізнес-плану; аудиторія, на яку розраховано бізнес- план; сфера та розміри бізнес-плану; характеристика продукту бізнесу; фінансові можливості підприємця.

Зміст та структура бізнес-плану не мають жорсткої регла­ментованої форми, але, як правило, у цьому документі передба­чаються розділи, в яких розкривається концепція і мста бізнесу, характеризується специфіка продукту підприємства та задово­лення ним потреб ринку, оцінюється ємність ринку та встанов-

59

іти 11.ги ї їр,ііспя поведінки підприємства на певних ринкових ичмсипіх, мичіш чається організаційна та виробнича структура, формується фінансовий проект справи, у т.ч. стратегія фінансу- 1*111111 н пі пропозиції щодо інвестицій, описуються перспективи 11 >ос і; 111 н я п і дприємства.

У загальному вигляді бізнес-план складається з таких розділів:

1. резюме - короткий огляд бізнес-проекту, його ключо­вих аспектів, повідомлення про наміри;

2. галузь, фірма та її продукція (послуги) - поточна ситуація і тенденції розвитку галузі; опис продукту; стратегія фірми; право власності;

3. дослідження ринку - характеристика ринку продукту; цільовий ринок бізнесу; місцезнаходження фірми; оцінка впливу зовнішніх чинників;

4. маркетииг-план - стратегія маркетингу; очікувані обсяги продажу продукту;

5. виробничий план - основні виробничі операції; машини та устаткування; приміщення; сировина, матеріали, комплек­туючі вироби;

6. організаційний план - форма організації бізнесу; потреба в персоналі; власники та менеджери бізнесу; організація управління; кадрова політика;

7. оцінка ризиків - типи можливих ризиків; способи реагування на загрози для бізнесу;

8. фінансовий план - прибуток і збитки; план руху готівки; плановий бізнес; фінансові коефіцієнти.

Загальновживана логіка розробки бізнес-плану підприєм­ства (організації) передбачає послідовне здійснення таких дій:

1. вибір продукції (послуг) для ринку;

2. дослідження ринкового середовища для майбутнього бізнесу;

3. вибір та обґрунтування місця для розміщення фірми, що вперше розпочинає свою діяльність;

4. прогнозування можливих обсягів продажу продукції (надання послуг);

5. визначення виробничих параметрів майбутнього біз­несу;

6. розробка цінової та збутової політики;

7. обґрунтування вибору організаційних параметрів фірми;

8. опис потенційних ризиків і дій для їх мінімізації;

9. оцінка фінансових параметрів бізнесу;

10) узагальнення висновків з основних положень бізнес- плану.