Запитання для самоперевірки

1. Яка мета державного регулювання економіки?

2. У чому полягає сутність прямих методів державного впливу на діяльність підприємства?

3. Які методи економічного впливу держави на діяль­ність підприємства вам відомі?

4. Дайте визначення поняття "прогноз".

5. Перелічіть основні принципи процесу прогнозування діяльності підприємства.

6. У чому полягає суть основних принципів прогнозування?

7. Що розуміється під поняттям "планування"?

8. Дайте визначення поняття "бізнес-план підприємства (організації)".

9. Перелічіть цілі розробки бізнес-плану.

10. Охарактеризуйте стадії розробки бізнес-плану.

11. Дайте характеристику основних розділів бізнес-плану.

Тема 6. Організація виробництва та його обслуговування План

1. Принципи організації виробничого процесу.

2. Інфраструктура підприємства, її поняття, види та значення.

Форма роботи: вивчення теоретичного матеріалу.

Література: 6-8; 15; 16; 20.Методичні рекомендації

Питання 1. Принципи організації виробничого процесу

1 Іри вивченні цього питання потрібно засвоїти, що вироб­ничий процес - це процес, в якому люди, знаходячись в певних виробничих відносинах і використовуючи знаряддя і предмети праці, створюють необхідні суспільству товари (роботи, послу­ги) виробничого та особистого споживання.

Принципи організації виробничого процесу - це вихід­ні положення, на основі яких здійснюється побудова, функціо­нування і розвиток виробничого процесу. Дотримання принци­пів організації виробничого процесу є однією з основних умов ефективної діяльності підприємства.

Основні принципи організації виробничого процесу

1. Принцип пропорційності Пропорційна продуктивність в одиницю часу усіх виробничих підрозділів підприємства (це­хів, дільниць) та окремих робочих місць.

2. Принцип диференціації. Поділ виробничого процесу виготовлення однойменних виробів між окремими підрозділами підприємства (наприклад, створення виробничих дільниць чи цехів за технологічною чи предметною ознакою).

3. Принцип комбінування. Об'єднання усіх чи частини різнохарактерних процесів із виготовлення певного виду виро­бів у межах однієї дільниці, цеху, виробництва.

4. Принцип концентрації. Зосередження виконання визначених виробничих операцій з виготовлення технологічно однорідної продукції чи виконання функціонально однорідних робіт на окремих дільницях, робочих місцях, у цехах.

5. Принцип спеціалізації. Форма поділу праці на підпри­ємстві, в цеху, яка полягає в закріпленні за кожним підрозділом підприємства виконання обмеженої номенклатури робіт, опера­цій чи виробів.

6. Принцип універсалізації. Протилежний принципу спеціалізації, який передбачає, що на кожному робочому місці (у виробничому підрозділі) виготовляються вироби і деталі різ­ного асортименту чи виконуються різні виробничі операції.

7. Принцип стандартизації. Розробка, встановлення і за­стосування однакових умов протікання виробничого процесу.

8. Принцип паралельності. Одночасне виконання окремих технологічних процесів чи операцій, що призводить до істотно­го скорочення виробничого циклу виготовлення виробів і, як наслідок, до скорочення потреби в оборотних коштах.

9. Принцип прямоточності. Вимога прямолінійного руху предметів праці в ході технологічного процесу, тобто забезпе­чення найкоротшого шляху проходження виробом усіх фаз ви­робничого процесу без перебоїв у його русі.

10. Принцип безперервності. Зведення до мінімуму різних перерв у процесі виробництва конкретного виробу.

11. Принцип ритмічності. Рівномірний випуск продукції у рівні проміжки часу.

12. Принцип автоматичності. Максимально можливе й економічно доцільне звільнення робітника від витрат ручної праці на основі застосування автоматичного устаткування.

13. Принцип відповідності норм виробничого процесу його техніко-економічному змісту. Формування виробничої структу­ри підприємства з урахуванням особливостей виробництва та умов протікання технологічних процесів, що є передумовою отримання найкращих економічних показників.

Питання 2. Інфраструктура підприємства, її понят­тя, види і значення

Опрацьовуючи дане питання, варто звернути увагу на те, що результативність господарської діяльності підприємства визначається не тільки рівнем організації основних виробничих процесів. За умов постійного вдосконалення технічної бази виробництва все вагомішими стають проблеми раціональної організації допоміжних та обслуговуючих процесів, тобто роз­витку інфраструктури підприємства.Інфраструктура (з латині іп/га - "нижче", "під" та хігисіига - "побудова", "розміщення") - це сукупність складових частин будь-якого об'єкта, що мають підпорядкований (допо­міжний) характер і забезпечують умови для нормальної роботи об'єкта в цілому.

Інфраструктура підприємства - це комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства в цілому. Інфраструк­тура - це своєрідний "тил виробництва", без якого неможлива його нормальна робота.

Розрізняють виробничу та соціальну інфраструктури.

До виробничої інфраструктури підприємства належать підрозділи, які не беруть безпосередню участь у створенні про­фільної продукції, але своєю діяльністю створюють умови, необхідні для роботи основних виробничих цехів. Соціальна структура забезпечує задоволення соціально-побутових та ку­льтурних потреб працівників підприємства.

Виробнича інфраструктура суттєво впливає на економіку підприємства. За сучасних умов господарювання у сфері техніч­ного обслуговування виробішцтва на різногалузевих підприєм­ствах працює 45-50 % загальної чисельності персоналу. Це зу­мовлено, насамперед, великими обсягами робіт з обслуговуван­ня основного виробництва; багато допоміжних та обслугову­ючих операцій мають такий характер, що їх дуже складно меха­нізувати.

Зростання ролі та значення виробничої інфраструктури підприємства пояснюється тим, що:

1. підвищення рівня механізації та автоматизації вироб­ничих процесів збільшує обсяги і складність робіт із ремонту й налагоджування устаткування, потребує розширення номенк­латури інструменту, оснастки та пристосувань;

2. перехід до нових технологій та інтенсифікація техно­логічних режимів роботи устаткування підвищують вимоги до якості та збільшують потребу в різних видах енергії;

3. ускладнення виробничих процесів і поглиблення внут­рішньовиробничих зв'язків між підрозділами збільшують обсяги робіт із транспортування вантажів;

4. навантаження на комунікаційні мережі та природо­охоронні споруди постійно зростають.

64

Для досягнення високих виробничо-господарських результатів важливо створити комфортне соціальне середовище, сприятливий психологічний клімат у трудовому колективі й соціальну мотивацію праці, тобто сформувати активно функ­ціонуючу соціальну інфраструктуру. Усе це безпосередньо впливає на рівень продуктивності праці та кінцеві результати діяльності підприємства.

Успішне господарювання в ринкових умовах не можливе без збалансованого розвитку як основного виробництва, так і виробничої та соціальної інфраструктур підприємства.