Контрольне завдання № 29

1.Визначте суть і наслідки поступового обмеження автономії Лівобережної України в складі Російської держави (друга половина XVII ст.).

Обмеження і ліквідація державності та автономії України у складі Росії пройшло кілька етапів: 1) 1654—1708 роки — перехід від протекторату до автономії України, поступове, але постійне обмеження її прав; 2) 1708-1727 роки — форсований наступ на українську автономію; 3) 1727-1764 роки — чергування двох тенденцій у російському уряді щодо України — звідси то повернення гетьманської влади, то посилення імперського тиску; 4) 1764-1781 роки — остаточна ліквідація української автономії.

Після того як російською імператрицею стала Катерина II, вона задумала посилити централізацію своєї держави, ліквідувати автономію України, перетворивши її на звичайну провінцію Росії. Катерина хотіла, щоб не тільки гетьмана не стало, а щоб «сама назва гетьмана зникла». У цей час українська старшина висуває ідею спадковості влади гетьмана. Дізнавшись про це, Катерина II обвинувачує К. Розумовського у зраді і змушує його відмовитись від гетьманства. Так було ліквідовано автономію України, залишки української державності. У Лівобережній Україні було створено Малоросійське генерал-губернаторство, а для управління Україною — Малоросійську колегію з 4 російських і 4 українських членів. 4 червня 1775 р. за наказом Катерини II було зруйновано Запорізьку Січ — останній атрибут української державності. Катерина II не могла терпіти існування козацької республіки в імперії, а військове значення Запорозька Січ уже втрачала. Останнього кошового отамана Січі Петра Калнишевського (незважаючи на те, що він мав звання генерал-лейтенанта російської армії) було заслано на Соловки, де він відбував 28-річне заслання і помер у 1803 р. у віці 113 років. Частина запорожців переселилася в пониззя Дунаю, де заснувала Задунайську Січ. Україна втратила свої збройні сили, одну з головних ознак національної держави, свій оригінальний політичний устрій, автономні права і була зведена до стану звичайної окраїни Російської імперії. 

2. Назвіть об’єктивні і суб’єктивні причини економічного спаду в Україні на початку 1990-х рр.

У результаті панування командно-адміністративної системи управління економікою Україна, як і інші колишні радянські республіки, опинилася в стані глибокої економічної кризи. Катастрофічна ситуація в народному господарстві була обумовлена такими факторами:

• загальним одержавленням, що призвело до деградації відносин власності й ліквідації нормальних господарських стимулів;

• деформованою структурою виробництва зі значною мірою мілітаризації;

• викривленням мотивації праці, пануванням соціального утриманства;

• гонитвою за високими темпами зростання радянської економіки.

Немічною і деформованою у господарському відношенні виявилася Україна в переддень незалежності.

Останнє десятиріччя ХХ століття для України можна назвати роками економічної трансформації — складного соціально-еко­номічного явища, в якому дуже важко виявити чіткі й недвозначні причинно-наслідкові зв’язки між окремими явищами, діями окремих економічних суб’єктів та їх наслідками. Суть соціально-економічних перетворень у цілому зводиться до того, щоб змінити існуючу економічну систему і забезпечити економічне зростання. 

3. Перші спроби регламентувати адміністративну систему та впровадити новий порядок стягнення данини в Київській Русі зроблено:

б) княгинею Ольгою

4. Укажіть назву держави, до складу якої на початку XVI ст. увійшли Чернігово-Сіверські землі:

а) Московське царство

5. Оберіть твердження, що характеризують соціальні зміни на Західній Україні, спричинені модернізацією економіки після ліквідації 1848 року кріпосного права в Австрійській імперії:

а) відсутність державності, колонізаторська політика Австрійської імперії негативно позначилась на соціально-економічному розвитку України

1) так

б) після 1848 р. український народ сповна використав свої потенційні можливості в соціально-економічному напрямку;

1) так

в) сільське господарство в Західній Україні розвивалося переважно пруським шляхом і селянство складало приблизно 90 % її населення;

1) так

г) промисловість хоч і зробила значний крок вперед, проте залишалась відсталою;

1) так

д) повільно йшов процес зростання міст (міського населення).

2) ні

6. За часів Руїни спробу об’єднати Правобережну та Лівобережну Україну було зроблено гетьманом:

б) Петром Дорошенком

7. Хто з наведених нижче діячів викладав у Києво-Могилянській колегії

а) І. Галятовський

д) Л. Баранович

е) І. Гізель

8. Утворення української групи сприяння Гельсінських угод пов’язано з:

г) проведенням Наради з безпеки та співробітництва в Європі

9. Однією з важливих причин падіння Центральної Ради була:

б) втрата Центральною Радою підтримки серед широких верств населення

10. Встановіть відповідність політичних інститутів:

Центральна Рада Директорія гетьманат П.Скоропадського Українська Національна Рада Західноукраїнської Народної Республіки

Генеральний Секретаріат Рада Народних Міністрів Рада Міністрів Державний секретаріат Рада Міністрів

11. Державну незалежність Карпатської України проголошено:

б) 1939 року

12. Які напрями державної політики стали пріоритетними в незалежній Україні в царині розвитку інженерної освіти?

А) гуманізація

Г) багатовекторність

Д) механізація

Е) гуманітаризація

Контрольне завдання № 30

1. Охарактеризуйте діяльність Кирила Розумовського в напрямі відновлення автономії України у складі Російської імперії.

У 1750 p., під час царювання дочки Петра І Єлизавети, було дозволено обрання нового гетьмана. Ним став Кирило Розумовський (1750-1764). Він провів судову реформу в Гетьманщині (1760 p.): її, територія поділялася на 20 судових повітів, де були суд земський — для цивільних справ і суд підкоморський — для земельних, для карних — громадські суди. Усіх суддів обирала козацька старшина. У 1754 р. були ліквідовані митні кордони між Україною і Росією, що означало ліквідацію ще одного атрибута автономії України. Після того як російською імператрицею стала Катерина II, вона задумала посилити централізацію своєї держави, ліквідувати автономію України, перетворивши її на звичайну провінцію Росії. Катерина хотіла, щоб не тільки гетьмана не стало, а щоб «сама назва гетьмана зникла». У цей час українська старшина висуває ідею спадковості влади гетьмана. Дізнавшись про це, Катерина II обвинувачує К. Розумовського у зраді і змушує його відмовитись від гетьманства. Так було ліквідовано автономію України, залишки української державності.

2. Розкрийте зміст поняття «доба відлиги 1950-х – початку 1960-х рр.».

Лібералізація суспільно-політичного життя

Термін "відлига" означає потепління у політичному житті країни, свіжий вітер перемін після лютих морозів сталінської доби. Цим терміном почали називати епоху, пов'язану з перебуванням при владі М. Хрущова. Після XX з'їзду КПРС в СРСР сталися значні зміни в суспільно-політичному житті, цей процес іще називають"процесом десталінізації - це критика культу особи. Більшість дослідників уважає, що процес десталінізації можна переділити на три етапи.

1-й етап: весна 1953 р. — початок 1956 р. Через три місяці після смерті Сталіна було оголошено перші амністії ув'язненим до 5 років, яких було засуджено за посадові та господарські злочини, неповнолітнім (до 18 років), жінкам, котрі мали дітей віком до 10 років. Було скорочено строк ув'язнення за контрреволюційну діяльність. У вересні 1953 р. було ліквідовано інструмент масових чисток і терору — військові трибунали військ МВС. У 1955 р. засуджено керівників МДБ СРСР, які сфабрикували "ленінградську справу", а її учасників реабілітовано. Каральні органи було поставлено під жорсткіший контроль вищих органів влади. У цілому ж перший етап десталінізації проходив обережно, негласно, елементи сталінської політики ще домінували в політичній практиці.

2-й етап десталінізації проходив під знаком XX з'їзду КПРС (1956—1961 рр.). Повну реабілітацію одержали керівники партії й держави, воєначальники, письменники, зокрема українські Е. Блакитний, В. Чумак, І. Микитенко, драматург М. Куліш, кінорежисер О. Довженко. Поступово з місць ув'язнення було випущено й реабілітовано

3-й етап десталінізації — осінь 1961 р. — осінь 1964 р., пов'язаний із XXII з'їздом КПРС, на якому з новою силою прозвучала критика культу особи. На ньому йшлося про активних помічників Сталіна: Молотова, Кагановича, Маленкова, Ворошилова. На думку Хрущова, вони несли особисту відповідальність за численні масові репресії та за інші зловживання владою. Критиці було піддано лише саму особу Сталіна, а не режим влади, що його він створив. Тому процес десталінізації, не дійшовши до свого успішного завершення, поступово згортався.

3. Визначте археологічну культуру хліборобів доби енеоліту на території сучасної України:

в) Трипільська

4. До складу Галицько-Волинського князівства увійшли:

а) Галичина

б) Волинь

г) Буковина

5. Встановіть хронологічну послідовність історичних подій:

1 - а) створення шкіл книжного вчення

5 - б) перехід усіх середніх і вищих навчальних закладів Західної України на державне утримання

2 - в) виникнення слов’яно-греко-латинських шкіл

4 - г) поява професійних шкіл, підпорядкованих різним відомствам

3 - д) діяльність Головної січової школи

6. Оберіть твердження, що розкривають зміст Литовських статутів 1529 та 1566 рр.:

д) ці закони поклали початок закріпаченню селян

е) юридично селянство стало остаточно закріпаченим

7. Економічна політика гетьмана П.Скоропадського:а) захищала інтереси промисловців і великих землевласників

8. Організація лікнепу, ліквідація університетів, проведення «українізації» були складовими політики:а) Української Соціалістичної Радянської Республіки

9. Друга світова війна розпочалася нападом: г) Німеччини на Польщу

10. Проведення Народним рухом України акції «Українська хвиля» (1990 р.; утворення «живого ланцюга» від Львова до Києва) присвячувалося: б) проголошенню Акта злуки УНР і ЗУНР

11. Командувач Української повстанської армії:в) Роман Шухевич

12. ХХ з’їзд КПРС, на якому з доповіддю «Про культ особи і його наслідки» виступив Микита Хрущов, відбувся в: а) лютому 1956 року

Варіант 31

1.)З приходом до влади в Росії Катерини II було остаточно ліквідовано автономію Гетьманщини. У 1764 р. управління Гетьманщиною було передано Малоросійській колегії. Після успішного завершення російсько-турецької війни, коли відпала необхідність у Запорозькій Січі, Катерина II вирішує ліквідувати останній оплот української вольниці і захисника прав та свобод України. З ліквідацією Запорожжя 1775р. царський уряд провів реорганізацію адміністративного устрою України. У 1781 р. було ліквідовано Малоросійську колегію. На українських землях було утворено три намісництва — Київське, Чернігівське і Новгород-Сіверське, об'єднані в Малоросійське генерал-губернаторство. У 1783 р. козацькі полки перетворюються на полки карабінерів. Указом 1783 р. українське селянство було остаточно закріпачене. А в 1785 р. жалувана грамота дворянству, підписана Катериною II, поширювала всі дворянські права та привілеї на українську старшину.

Таким чином, у другій половині XVIII ст. на Україну був поширений суспільно-політичний устрій, характерний для всієї території Російської імперії. Залишки української автономії були ліквідовані. Козацтво як суспільну верству України було знищено.

2.)

У 60-80-і роки окремі групи інтелігенції виступали із заявами, протестами, спрямованими на захист прав людини та її свобод, збереження культурної спадщини минулого, надання реального суверенітету Україні.

Радянський режим не шкодував зусиль, щоб припинити діяльність опозиції. У 1964 р. в Одеській області «компетентні органи» (так називали органи державної безпеки) викрили «Демократичний союз соціалістів», який порушував питання про надання суверенітету Україні.

Гасло відродження української державності висунув і Український національний фронт (УНФ), утворений наприкінці 1964 р. на західноукраїнських землях. Ініціаторами його створення були Дмитро Квицько, Зиновій Красівський, Михайло Дяк і Мирослав Мелень. До своєї організації вони намагалися залучати переважно представників селянства.

Особливу увагу питанням захисту прав людини, суверенітету України приділяла Українська Гельсінська група (УГГ), утворена в листопаді 1976 р.

До неї увійшли відомий письменник Микола Руденко (керівник групи), письменник-фантаст Олесь Бердник, відомі правозахисники та колишні політичні в'язні Левко Лук'яненко, Іван Кандиба, Оксана Мешко та ін.

Згодом до членів УГГ приєднався генерал-майор у відставці, українець за походженням Петро Григоренко, який представляв інтереси організації у Москві. Всього в складі Української Гельсінської групи було 10 чоловік.

У програмній заяві Гельсінської групи говорилося: «Вільна Україна гарантує всі права народам, що населяють Україну: росіянам і полякам, євреям і татарам, румунам та угорцям. Ми надто добре пізнали, що таке підневільне колоніальне існування, тому заявляємо, що людям, які населяють нашу Батьківщину, ми надамо якнайширші політичні, економічні й соціальні права».

Із 37 членів групи, які працювали в ній у 1977-1985 рр., 23 були засуджені та відправлені у табори і на заслання, шестеро позбавлені радянського громадянства. Три члени групи – В.Стус, О.Тихий, Ю.Литвин – загинули в таборах.

3)

б) визначення розміру повинностей на користь київських князів

4)

б) Юрія Хмельницького

5) а) 1648 року

6) . Встановіть хронологію історичних подій:

а) відкриття Українського вільного університету в Празі 17 січня 1921

б) впровадження обов’язкової 8-річної освіти замість 7-річної

в) відкриття колегіумів у Чернігові, Харкові та Переяславі

г) створення мережі земських початкових шкіл

д) відкриття Острозької слов’яно-греко-латинської школи

г в б д а-?

7) г) 7 листопада 1917 року

8) в) відновлення в регіоні радянської влади

9) б) 1945 року

10) а) лібералізацією суспільно-політичного та духовного життя

11) б) офіційна підтримка курсу «перебудови» та фактичне блокування реформаторських кроків союзного партійного керівництва

12) в) Болонська хартія а) Національна доктрина розвитку освіти д) Програма «Освіта — Україна ХХІ ст.»