Критерії діагнозу:

• материнський тип успадкування;

• дебют у віці 3-65 років;

• ураження ЦНС: міоклонус, атаксія, деменція у поєднанні з нейросенсорною глухотою, атрофією зорових нервів, порушенням глибокої чутливості;

• лактат – ацидоз;

• помірне підвищення білка в лікворі;

• недостатність I, III, IV комплексів дихального ланцюга;

• ЕЕГ: генералізованні комплекси “ спайк-хвиля”;

• ЕМГ: первинно-м'язовий тип ураження;

• КТ: атрофія мозку, лейкоенцефалопатія, іноді кальцифікація базальних гангліїв;

• “рвані червоні волокна” в біоптатах кістякових м’язів;

• прогресуючий перебіг.

Диференційний діагноз проводиться з іншими прогресуючими міоклонус-епілепсіями (денторубропаллідол’юісовою атрофією, хворобою Гоше, галактосіалідозом ІІ типу, синдромом міоклонуса з нирковою недостатністю та ін.), хворобами накопичування (наприклад, хвороба Краббе), синдромом Айкарді та іншими дизгенезіями мозку.

Лікування, насамперед, спрямоване на корекцію порушень енергетичного обміну, зменшення лактат-ацидозу, попередження ушкоджень мембран мітохондрій вільними радикалами. Встановлено ефективність рибофлавіну, нікотинаміду, цитохрому С та коензиму Q_10, L-карнітину, вітаміну С.

Велике значення має також протисудомна терапія. Препаратами першої черги є вальпроати по 30мг/кг/доб, а при їх неефективності – клоназепам.

Власне спостереження 1:

Ми спостерігали дитину Г. 1,5 років, якій в віці 8 місяців було поставлено діагноз гіпертрофічна кардіоміопатія з переважним ураженням ендокарду лівого шлуночка. В фенотипі пробанда звертали увагу посилення венозного рисунку в області лоба і скроней, персистування великого тім’ячка, тонке волосся, недостатній розвиток підшкірно-жирової клітковини, блакитні склери, високе піднебіння. Відмічена помірна затримка психомоторного розвитку. В родоводі аналогічних захворювань не виявлено.

ЕКГ: електрична альтернація, гіпертрофія лівого передсердя, лівого шлуночка з його систолічним перевантаженням і субендокардіальною ішемією, порушенням метаболізму в міокарді.

Ехокардіографія: збільшення усіх камер серця, потовщення ендокарду лівого шлуночка і його гіпертрофія.

При УЗД внутрішніх органів виявлено неоднорідну ехогенність паренхіми печінки; при нейросонографії – вентрикуломегалія, відсутня порожнина прозорої перетинки, розширена міжполушарна борозна.

При біохімічному дослідженні знайдено підвищення рівня лактат-пирувату, аланіну, проліну, гліцину.

На підставі отриманих даних висловлена підозра на MERRF-синдром з подальшим обстеженням біоптату м'язів. Батьки від біопсії відмовились. Розпочате лікування коензімом Q, рибофлавіном, L-карнітином, ендотелоном, вітаміном С призвело до покращення стану дитини. Дитина знаходиться на диспансерному спостереженні.

Власне спостереження 2:

Дитина Б., 13 років, була направлена з діагнозом синдром Елерса-Данлоса. Гіпотиреоз.

Пред’явлено скарги на часті інфекційні захворювання, підвищену слабкість, нестерпність фізичного навантаження, швидку втомлюваність.

У фенотипі звернуали увагу на недостатній розвиток підшкірно-жирового шару, виражену сухість шкіри, дрібні невуси на шкірі, трьохкутну форму обличчя, горизонтально витягнуті вушні раковини, прирослі мочки, незначний гіпертелоризм, блакитні склери, мікростомію, подвійний ряд зубів, карієс, пародонтоз, високе піднебіння, ламкі нігті, їх гіпоплазія, гіпертрихоз по середній лінії спини, воронкоподібну деформацію груднини, незначну гіпермобільність дрібних суглобів, кіфосколіотичну деформацію хребта, пролапс мітрального клапану.

У неврологічному статусі: очні щілини D>S, ністагм при крайньому відведенні очних яблук, асиметрія носо-губних складок, м’язовий тонус знижений, сухожильні рефлекси високі, D=S, симптоми Бабинського, Штрюмпеля з обох боків. Координаторні проби виконує задовільно. Таким чином, в статусі мала місце двобічна пірамідна недостатність.

При обстеженні визначено:

персистуючий герпес, ЦМВ (підвищення рівня IgG, IgA, зниження рівня IgM), зниження компонентів комплементу;

хронічний фарингіт, викривлення носової перетинки, євстахіїт;

кардіопатія;

На рентгенограмах: гіперостоз лобних пазух; остеопороз епіфізів дрібних кісток зап'ястей;

Дифузні зміни на ЕЕГ, зона епіактивності;

КТ: лікворно-гіпертензійний синдром;

РЕГ: нестійкий тип, d>s;

УЗД ОЧП: дифузні зміни печінки, дискінезія жовчновидільних шляхів (ДЖВШ) по гіпотонічному типу, панкреатопатія; дизметаболічні зміни, періваскулярна інфільтрація, ділянка дисплазії в правій нирці, помірний гідрокалікоз зліва;

При біохімічному дослідженні:

оксіпролін сечі: 62 ( при нормі 11-44);

рівень глюкози крові: 6,45 ммоль/л;

підвищений паратгормон в крові;

в сечі: знижений рівень фосфору;

знижений рівень Т3, Т4 в крові;

підвищені хондроітинсульфати;

урінолізіс: сліди кетокислот, негативна проба на Са, незначні сліди проліну;

тонкошарова хроматографія амінокислот (ТШХ АК) та вуглеводів сечі: підвищення аланіну, проліну, орнітину, вдвічі підвищення гліцину;

ТШХ АК та вуглеводів крові: фенілаланін (ФА), тирозин, триптофан 5-6 мг%, підвищення валіну, аланіну, серіну, проліну, гліцину;

зниження рівня сечовини 1,5 (1,8-6,4), підвищення рівня креатинкінази – 499,6 (38-174);

Pico-tag сечі: глютамінова кислота – 523 (321), треонін 364,375 (252), пролін – 185,5 (176), лейцин – 18,55 (23).

Вказане спостереження було розглянуте нами як синдром MERRF на підставі фенотипічних змін і результатів біохімічних досліджень. Призначена терапія позитивно вплинула на перебіг хвороби, тоді як попередня терапія була неефективною.

Власне спостереження 3:

Дитина М., 4 місяців. Була направлена з діагнозом мітохондріальна хвороба (MERRF синдром), клонічні судоми.

Мати відмічала судоми, недостатню вагу дитини з народження, відсутність ефекту від лікування.

У фенотипі звертали на себе увагу недостатня маса тіла, посилення венозного рисунку, переважно на лобі, темені, недостатній розвиток підшкірно-жирового шару, м'язова гіпотонія, діастаз прямих м'язів живота, переважання мозкової частини черепа над лицьовою, брахіцефалія, виступаючий лоб, потилиця, низько розташовані вушні раковини, спинка носу вгнута, відкриті догори ніздрі, коротка грудна клітина, гіпертелорізм сосків, низьке розташування пупка, сандалевидна щілина на стопах.

При обстежені дитини виявлено:

дифузне підвищення ехогенності мозку при нейросонограії;

підвищена ехогенність нирок при УЗД;

в лікворі - нормограма.

На підставі отриманих даних діагноз MERRF-синдром було підтверджено. Скоректована протисудомну терапію, яка привела до зменшення їх частоти та сили. Призначено комплексну терапію у відповідності з розробленою нами схемою.

Власне спостереження 4:

Дитина Ж., 5 років, була направлена з діагнозом: наслідки перинатального ураження ЦНС, епі-синдром, системна сполучнотканинна дисплазія.

Мати відмічала, що з самого народження дитина відрізнялася від інших змінами шкіри, світлим волоссям, локальним дефектом шкіри на потилиці, легкою жовтяницею. Судоми з'явилися в перше півріччя життя після легкої застуди.

У фенотипі: "гусакова" шкіра, телеангіектазії щік та в міжлопаточній області, світла шкіра з жовтуватим відтінком, гіпереластичність шкіри, локальний дефект шкіри і алопеція, світле волосся, м'язова гіпотонія, брахіцефалія, виступаючий лоб, широке обличчя, деформовані низькорозташовані горизонтально витягнуті вушні раковини, прирослі мочки, помірно виражений монголоїдний розріз очей, блакитні склери, гіпоплазія крил носа, повні губи, відкритий рот, виступаючі вперед різці, зуби рідкі, високе піднебіння, широке стояння сосків, сакральний синус, гіпермобільність суглобів, конусовидні дистальні фаланги 1-х пальців верхніх кінцівок, плоска стопа, широкі 1-і пальці, заходження 3-го пальця за 4-й.

У неврологічному статусі: при огляді дитина розторможена, асиметрія лицьової мускулатури, очні щілини D>S, опущення правого кута рота. Відмічається дифузна виражена гіпотонія, сухожильні рефлекси середньої сили, D=S, позитивні симптоми Бабинського, Пуссепа. Черевні рефлекси не викликаються. В позі Ромберга не може стояти - атаксія.

При обстеженні виявлено:

УЗД: дифузні зміни в печінці, помірна гепатомегалія, перегин жовчного міхура, периваскулярна інфільтрація нирок, ознаки дизметаболічної нефропатії, додаткова селезінка;

ЕхоКГ: прото-мезосістолічний пролапс мітрального клапану 1 ст.

ЯМРТ: лейкоенцефалопатія, незначне розширення субарахноідальних просторів, ознаки спаєчного процесу.

При біохімічному дослідженні:

уринолізіс: сеча мутна, з осадком, позитивний тест на кетокислоти, різко позитивна проба на індикан;

ТШХ АК крові: ФА, тирозин, триптофан – 5-6 мг%, підвищення рівня проліну, гліцину;

Pico-tag крові: знижена кількість гістидину, треонину, тирозину, валіну, ізолейцину, лейцину, фенілаланіну, триптофану, лізину;

гемоглобін – 97 г/л;

Цитогенетичне дослідження: каріотип – норма.

Отримані дані свідчили про спадкове порушення, яке викликане мутацією в мтДНК, про що свідчили і клінічні ознаки, і результати електрофізіологічних досліджень, біохімічні зміни, які підтверджували специфічність органомегалії, що притаманна мітохондріопатіям. І навіть легка жовтяниця підтверджувала мітохондріальний характер патології, бо свідчила про недостатність ПК.

У вітчизняній літературі ми не знайшли спостереження цього синдрому та його опису.