
- •Глава 6. Мітохондріальні хвороби та остеопороз ю.Б. Гречаніна
- •Структура та функції мітохондрій
- •Біохімічні ознаки мітохондріопатій
- •Класифікація мітохондріопатій
- •Діагностична схема пошуку мітохондріопатій
- •Клінічні особливості мітохондріальних хвороб
- •Синдром Лебера (спадкова атрофія зорових нервів, нейроофтальмопатія)
- •Критерії діагнозу:
- •Синдром merrf (міоклонус епілепсія, “рвані червоні волокна”)
- •Критерії діагнозу:
- •Синдром melas
- •Критерії діагнозу:
- •Лікування
- •Синдром Кернса-Сейра
- •Критерії діагнозу:
- •Лікування
- •Синдром Пірсона
- •Критерії діагнозу:
- •Лікування:
- •Синдром множинних делецій мтДнк
- •Критерії діагнозу:
- •Делеція мітохондріальної днк
- •Критерії діагнозу:
- •I форма:
- •II форма:
- •III форма:
- •Синдром мітохондріальної нейро-шлунково-кишкової енцефалопатії (mngі) (міо-нейро-шлунково-кишкового порушення й энцефалопатії)
- •Критерії діагнозу:
- •Narp – синдром (нейропатія, атаксія, пігментний ретиніт)
- •Критерії діагнозу:
- •Мутації в ядерній днк Глутарова ацидемія
- •Критерії діагнозу:
- •I форма:
- •II форма:
- •Лікування:
- •III форма:
- •Лікування:
- •Фумарова ацидемія
- •Критерії діагнозу:
- •Лікування:
- •Дефіцит комплексу I (nadh:CoQ-редуктаза)
- •Критерії діагнозу:
- •1 Варіант - неонатальний.
- •2 Варіант - ранній дитячий.
- •3 Варіант - асоційований з синдромом melas.
- •Дефіцит комплексу II (сукцинат-CoQ-редуктаза)
- •Критерії діагнозу:
- •Дефіцит комплексу III (CoQ-цитохром с- оксидоредуктаза)
- •Критерії діагнозу:
- •Дефіцит комплексу IV (цитохром с-оксидаза) дихального ланцюга
- •Підгостра некротизивна енцефаломієлопатія Лея
- •Критерії діагнозу:
- •Лікування:
- •Прогресуюча склерозивна поліодистрофія Альперса
- •Критерії діагнозу:
- •Лікування:
- •Трихополідистрофія Менкеса
- •Критерії діагнозу:
- •Дефіцит пируватдегідрогенази
- •Критерії діагнозу:
- •1 Форма неонатальна:
- •2 Форма інфантильна:
- •3 Форма доброякісна:
- •Дефект дігідроліпоілтрансацетілази
- •Критерії діагнозу:
- •Порушення окислювання жирних кислот (дефекти ядерної днк)
- •В терапії використовується:
- •Недостатність карнітин-транслокази
- •Критерії діагнозу:
- •Недостатність карнітинпальмітоілтрансферази 2
- •Критерії діагнозу:
- •Критерії діагнозу:
- •Лікування:
- •Дефіцит ацил-Со-а-дегідрогенази жирних кислот з середнім вуглецевим ланцюгом (mcad)
- •Критерії діагнозу:
- •Лікування:
- •Дефіцит ацил-Со-а-дегідрогенази жирних кислот з коротким вуглецевим ланцюгом
- •Критерії діагнозу:
- •Лікування:
- •Визначення критеріїв мітохондріопатій
- •Терапія мітохондріопатій
- •Рекомендації:
- •Список літератури
В терапії використовується:
При невідкладному стані:
в/в введення глюкози (7-10 мг/кг/хв), при необхідності – інсулін, рівень цукру крові – 5,5ммоль/л (100мг/дл). Надлишковий вміст глюкози може провокувати лактат-ацидоз;
карнітин до 100 мг/кг/день (не призначати при порушеннях окислювання довголанцюгових жирних кислот або карнітинового циклу, так як довголанцюгові ацилкарнітини кардіотоксичні);
не вводити ліпіди внутрішньовенно, не використовувати середньоланцюгових тригліцеридів (МСТ), тільки у випадку порушення окислення довголанцюгових жирних кислот;
виключати голодування більш 8-12 годин, часта їжа, обезжирена, багата вуглеводами, раннє лікування гастроентериту;
при підтвердженні порушень карнітинового циклу та довголанцюгових жирних кислот:
терміновий діаліз;
обмінне переливання крові;
введення середньоланцюгових тригліцеридів;
при дефектах ЕТЕ, недостатності SCAD- рибофлавін по 100 мг в день;
Первинна недостатність карнітину
(первинна недостатність карнітинового транспортеру)
Вперше описана I.Tein і співавт. в 1990 році. Тип успадкування – аутосомно-рецесивний.
В основі лежить внутрішньоклітинна недостатність карнітину в м'язах, зниження карнітину внаслідок недостатньої ниркової реабсорбції [19, 43].
Критерії діагнозу:
кардіоміопатія;
м'язова гіпотонія;
в'ялість, летаргія;
епізоди гіпоглікемії;
печінкова недостатність;
в плазмі крові: зниження втричі карнітина <5-10% від норми;
в сечі: підвищений вільний карнітин, органічні кислоти, відсутність дікарбоксилів.
Лікування:
Карнітин по 100 мг/кг/добу (до 200) під контролем рівня карнітину в сироватці, дієта з обмеженням жиру.
Диференційний діагноз потрібно проводити з різними органічними ацидуріямі, вродженими структурними міопатіями (немалиновою, міотубулярною).
Недостатність карнітинпальмітоілтрансферази 1
Вперше описана W.G.Engel і співавт. в 1970 році. Ген локалізований на хромосомі 1, в локусі 1pter-q12. Тип успадкування – аутосомно-рецесивний [20].
Критерії діагнозу:
рання маніфестація;
можливий розвиток некетонемічної гіпоглікемічної коми;
гепатомегалія;
ацидоз ниркових канальців;
в плазмі: вдвічі знижений загальний вміст карнітину, ацилкарнітинів <20%;
в сечі: органічні кислоти, відсутність дікарбоксилів;
зниження ферменту в фібробластах і клітинах печінки.
Перебіг прогресуючий. Прогноз несприятливий.
Диференційний діагноз потрібно проводити з іншими мітохондріальними захворюваннями, органічними ацидуріями.
Недостатність карнітин-транслокази
Вперше описаний Стенлі в 1992 році. Успадкування по аутосомно-рецесивному типу.
Критерії діагнозу:
брадикардія;
апное;
судоми;
гепатомегалія;
генералізована слабкість кінцівок;
міопатія;
летаргія;
кома;
тяжка кардіоміопатія;
в плазмі крові: втричі знижено загальний вміст карнітину, ацилкарнітинів – 80-100%, гіперамоніємія;
в сечі: органічні кислоти, дікарбоксили;
зниження активності ферменту.
Прогноз несприятливий. Перебіг прогресуючий. Смерть наступає в перші місяці життя.
Диференційний діагноз потрібно проводити з іншими мітохондріопатіями і з вродженими міопатіями.