• Предмет.

Предметом є спільне ведення діяльності, яка направлена на досягнення загальної для співучасників мети.

• Умова про об’єднання вкладів.

Вона означає, що учасники зобов’язані домовитись проте, які вклади підлягають внесення кожному із них, про порядок і строки внесення таких вкладів.

Вкладами можуть бути грошові кошти, майно, професійні та інші знання, ділова репутація, ділові зв’язки.

За загальним правилом, вклади учасників вважаються рівними.

• Строк договору (факультативна).

Залежить від мети договору.

Форма договору простого товариства законом не врегульована, тому сторони керуються загальними правилами.

2. Зміст договору простого товариства складають права та обов’язки учасників. Вони встановлюються законом та договором.

Сторони мають однакові права та обов’язки.

Всі права та обов’язки учасників можна поділити на 2 види:

• Внесення внесків в спільну діяльність.

• Ведення спільно з іншими учасниками передбаченої договором діяльності.

Правовий режим внесків на практиці характеризується наступними моментами:

• Оскільки учасники простого товариства не відокремлюють майно, а несуть часткову або солідарну відповідальність за спільними боргами, то дозволяється проводити чисто облікову (умовну) грошову оцінку внесків, тобто за спільною згодою учасників.

• На практиці учасники відмовляються від принципу рівності частки і ставлять розмір частки в пряму залежність від розміру вкладів.

• Фактичними обставинами, які впливають на розмір частки слід вважати такий внесок учасника, який є вище ніж відображений в договорі або рівний часткам інших учасників. А тому у випадку виникнення спору доводити збільшення внесків складається на позивача. Це пов’язано з тим, що якщо договір укладений не невизначений строк, то розмір затрат на ведення спільної діяльності не можливо встановити.

Обов’язок у участі ведення спільної діяльності – даний обов’язок не є тотожнім у внесенні внесків в спільну справу, навіть в тих випадках, коли внесок вносить у вигляді особистої участі у справах товариства, оскільки саме по собі об’єднання внесків ще не гарантує досягнення визначених договором цілей.

Зміст обов’язку учасника діяти спільно обумовлений метою договору і розподілом ролей між учасниками.

Даний обов’язок діє протягом усього строку дії договору.

Управління спільними справами, за загальними правилами, здійснюється спільно, якщо інше не зазначено в договорі.

Учасники простого товариства управляють справами за взаємної згодою, а це означає принцип одноголосності при прийнятті рішень.

Спеціальні органи управління в простому товаристві не створюються, оскільки просте товариство не є юридичною особою. А це означає, що кожен з учасників має можливість прати участь у прийнятті рішенні та ще й виступати від імені товариства.

Договором може бути передбачено, що ведення справ покладається на одного або кілька учасників. В цьому випадку такий учасник бере на себе ведення справ відносно третіх осіб, але його правовий статус повинен бути оформлений довіреністю. Довіреність чітко буде визначати характер та обсяг переданих йому прав. Це означає, що договір простого товариства може бути правовою основою для виникнення відносин представництва.

На практиці часто використовують альтернативний варіант у якому певні угоди укладає уповноважена товариством особа, а інші укладають зі всіма учасниками разом.

Слід мати на увазі, що всі справи ведуться за спільною згодою, але за звичаєм ділового обороту вони повинні оформлятися протоколом або іншим документом.

При внесенні внесків, якій дозволяє в подальшому управляти цим внеском необхідно визначити режим такого внеску. За загальним правилом, це режим спільної часткової власності.

Спільний режим учасників складаються з майнових внесків, а також іншого майна яке було придбане або створене учасниками товариства.

При цьому до таких внесків не входять частина доходів від спільної діяльності, яка надходить в розпорядження кожного із учасників.

Особливості відносин часткової власності полягає в забороні учасника розпоряджатися своєю часткою в майні без згоди інших учасників.

Частка учасників може бути використана лише для покриття його особистих боргів, в субсидіарному порядку.

Режим спільної часткової власності щодо майно спільного товариства має свої винятки:

• Такий режим не розповсюджується на майно, яке було внесене у вигляді внесків, якщо воно належить учасникам не на праві власності.

• Сам договір може передбачати, що майно яке вноситься в якості внеску не поступає у спільну часткову власність, а учасник лише носить право володіння і користування цим майном.

• Із суті самого зобов’язання випливає недопустимість режиму спільної часткової власності.

Отриманий в результаті спільної діяльності прибуток, понесені витрати і збитки підлягають розподілу їх між учасниками.

Договір може передбачати розподіл в будь-яких відсотках.

В залежності від виду договору простого товариства, розподіл може бути як основною частиною так і додатковим фактором.

Не залежно від мети договору, за загальним правилом, прибуток отриманий в результаті спільної діяльності розподіляється між учасниками пропорційно їх внесків.

Порядок розподілу прибутків буде впливати і на ті відносини, які стосуються покриття витрат і збитків учасників.

Порядок покриття збитків повинен бути передбачений в договорі, якщо в договорі такий порядок не передбачений то покриття збитків відбувається із спільного майна, а якщо майна не вистачає, таки збитки розподіляються між учасниками пропорційно їх внесків.

Угода, яка повністю звільняє учасника від покриття збитків і витрат вважається нікчемною.