5. Оцінка висновку експерта

Висновок експерта є одним з джерел доказів, передбачених процесуальним законодавством, і, не маючи наперед встановле­ної сили, підлягає обов'язковій оцінці суб'єктами доказування. Метою оцінки є встановлення можливості використання даного висновку як джерела фактів, на яких грунтується вирішення справи по суті, і водночас самих цих фактів як доказів.

Законодавство, перш за все — кримінально-процесуальне, пе­редбачає правила оцінки доказів, згідно з якими оцінці підляга­ють всі наявні докази з точки зору їх допустимості, належності, достовірності і в сукупності — достатності для вирішення справи.

Належність висновку експерта визначається наявністю зв'яз­ків і детермінацій встановлених ним фактів стосовно предмета доказування або окремих його елементів. Відомо, що факти, встановлені в результаті проведення експертизи, найчастіше на­лежать до об'єктивної сторони злочину: у який спосіб, за допомо-

гою яких засобів, яким чином, у який час тощо було скоєно зло­чин. Однак ці факти можуть сприяти і встановленню обставин, які характеризують інші ознаки складу злочину, допомагати в його кримінально-правовій оцінці, правильній кваліфікації, вста­новленні особи злочинця, визначенні вини, мотивів і цілей злочи­ну. Інакше кажучи, оцінюючи висновок експерта з точки зору його належності, треба мати на увазі, що факти, встановлені екс­пертним шляхом, можуть стосуватися будь-якого з елементів складу злочину та інших обставин, що підлягають доказуванню.

Для визнання висновку експерта допустимим необхідно, щоб висновок грунтувався на результатах дослідження об'єктів, зібра­них з дотриманням відповідних процесуальних вимог. Оскільки у переважній більшості випадків при проведенні експертизи до­сліджуються об'єкти, у виявленні і вилученні яких експерт участі не бере, один з важливих компонентів оцінки висновку — пере­вірка дотримання процесуального порядку одержання (виявлен­ня, фіксації, вилучення, упаковки) досліджуваних речових дока­зів, документів та зразків. Порушення порядку вилучення дослі­джуваних об'єктів і добору зразків може викликати сумніви у до­пустимості висновку експерта, оскільки є сумнівною належність таких об'єктів до розслідуваної події і походженні зразків від кон­кретного об'єкта, що перевіряється.

Складнішою є оцінка достовірності висновку експерта, яку треба розглядати з формального і змістового боків. Перший поля­гає в аналізі поданого на дослідження матеріалу (об'єктів, що пе­ревіряються, і зразків); вихідних даних, одержаних особами, які призначили експертизу; відповідності за кількістю і повнотою відповідей експерта поставленим питанням; береться до уваги стаж роботи експерта, його науковий ступінь тощо.

Змістовий бік оцінки достовірності висновку експерта містить вивчення (констатацію) компетентності експерта; наукової об­грунтованості застосованих засобів і методів дослідження; рівня застосованих методик дослідження з точки зору сучасних досяг­нень науки і техніки; логічності умовиводів експерта; повноти і ґрунтовності проведеного дослідження; правильності виявлених експертом ознак і переконливості обгрунтування переваги спів­падаючих ознак над розбіжностями; відповідності даних, одер­жаних під час дослідження і описаних у дослідницькій частині висновку, підсумковому висновку.

Оцінюючи різні за характером висновки експерта, слід пам'я­тати, що найбільшу (конкретну) доказову цінність мають одно­значно позитивні або негативні висновки з ідентифікаційних та

378

Розділ 2

ОКРЕМІ ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ

379

діагностичних досліджень, на основі яких встановлюється наяв­ність (існування в минулому) або відсутність певних фактів.

Висновок експерта про однакову групову належність порівню­ваних об'єктів не можна розцінювати як висновок про їх тотож­ність. У той же час висновок про різну групову належність об'єк­тів, що грунтується на відмінностях їх загальних ознак, свідчить про те, що досліджуваний об'єкт ні в якому разі не міг відноси­тись до розслідуваної події.

Непридатність об'єкта для ідентифікації не слід оцінювати як заперечення тотожності. Можливість її існування не заперечуєть­ся, але вона не може бути встановлена експертом з не залежних від нього причин.

Результати повторної експертизи оцінюються за такими сами­ми правилами.