Мікроклімат визначається параметрами:

• температурою повітря в приміщенні, ^оС;

• відносною вологістю повітря, %;

• рухом повітря, м/с;

• тепловим випромінюванням, Вт/м³.

Мікрокліматичні умови є оптимальні та допустимі.

Оптимальні – параметри мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину забезпечить нормальний стан організму без напруги і порушення терморегуляції (фізіологічна функція організму).

Застосовуються для приміщень, де праця не пов’язана із застосуванням обладнань, що потребує енергетичних витрат або випромінюючих теплових потоків.

Допустимі – показники мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину можуть призвести до дискомфорту, що обумовлюється напруженням механізмів терморегуляції, і не виходить за межі фізіологічних можливостей організму.

Застосовуються в приміщеннях, де теплові надлишки перевищують 23 Дж/м³с, тобто де встановлено обладнання, яке живиться тепловою або електричною енергією і випромінює при цьому тепло в повітря приміщення.

Людина є працездатною, якщо:

• t навколишнього повітря – 18-20 ^оС;

• відносна вологість – 40-60%

• швидкість руху повітря – 0,1-0,2 м/с.

Заходи щодо зниження негативного впливу мікроклімату:

• впровадження раціональних технологічних процесів

(наприклад, заміна гарячого способу холодним);

• механізація та автоматизація виробничих процесів;

• дистанційне управління, що виводить людину з несприятливих умов;

• захист працівників різними типами екранів;

• раціональна теплова ізоляція устаткування;

• раціональне розміщення устаткування;

• раціональне планування виробничих приміщень;

• раціональні вентиляція та опалення;

• раціональні режими праці та відпочинку (додаткові перерви);

• спеціальний питний режим (білково-вітамінні напої, квас, підсолена вода).

2.

Забруднення повітря виробничих приміщень шкідливими речовинами:

• за характером впливу на людину:

- токсичні (взаємодіють з організмом людини, викликаючи відхилення стану здоров’я)

- за фізіологічною дією на людину

І група – подразнювальні (діють на дихальні шляхи та слизову очей)

ІІ група – задушливі (пошкоджують процес засвоєння кисню тканинами організму)

ІІІ група – соматичні (викликають порушення діяльності всього організму або його окремих систем)

VІ група – наркотичні

- нетоксичні (чинять подразнювальну дію на слизові оболонки дихальних шляхів, очі та шкіру)

• за ступенем впливу на організм:

І клас – надзвичайно небезпечні; ІІ клас – високонебезпечні;

ІІІ клас – помірно небезпечні; VІ клас – мало небезпечні

• за показниками і нормою шкідливих речовин в повітрі робочої зони

- середня смертельна доза при введенні в шлунок

І клас –менше 15 мг/кг; ІІ клас – 15 -500 мг/кг;

ІІІ клас – 151 -5000 мг/кг; VІ клас –більше 5000 мг/кг

- середня смертельна доза при попаданні на шкіру

І клас –менше 100 мг/кг; ІІ клас – 100 -500 мг/кг;

ІІІ клас – 151 -2500 мг/кг; VІ клас –більше 2500 мг/кг

- середня смертельна концентрація в повітрі

І клас –менше 500 мг/м³; ІІ клас – 500 -5000 мг/м³;

ІІІ клас – 5001-50000 мг/м³; VІ клас –більше 50000 мг/м³

- гранично допустима концентрація шкідливості речовини в робочій зоні

І клас – менше 0,1 гр/м³ ;ІІ клас – 0,1-1,0 гр/м³;

ІІІ клас – 1 - 10 гр/м³; VІ клас – більше 10 гр/м³

2. Служба охорони праці, її завдання, обов’язки та права.

Управління охороною праці на підприємстві здійснює його керівник (власник), а в підрозділах (відділах) – їх керівники або головні фахівці. Координує всю цю діяльність служба охорони праці.

Служба охорони праці створюється керівником підприємства, який опрацьовує та затверджує власне Положення службу охорони праці на основі „Типового положення про службу охорони праці, затвердженого Держнаглядохоронпраці 15.11.2004 р.

Служба охорони праці створюється на підприємстві з числа 50 і більше чоловік і підпорядковується керівнику підприємства.

Служба охорони праці має право видавати керівнику обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків.

Завдання служби охорони праці:

• забезпечення безпеки виробничого процесу, устаткування, будівель і споруд;

• забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту;

• професійна підготовка і підвищення кваліфікації працівників;

• вибір оптимальних режимів праці та відпочинку;

• професійний добір виконавців робіт.

Служба охорони праці організовує:

• забезпечення нормативними актами працівників;

• облік, аналіз нещасних випадків, профзахворювань і аварій;

• роботу і пропаганду умов праці;

• підвищення кваліфікації і перевірку знань з охорони праці.

Служба охорони праці бере участь у:

• розслідуванні нещасних випадків та аварій;

• розробці положень, інструкцій;

• роботі постійно діючої комісії;

• розгляді листів, заяв, скарг з питань охорони праці.

Служба охорони праці контролює:

• дотримання чинного законодавства;

• виконання приписів, пропозицій;

• відповідність нормативним актам обладнання, засобів індивідуального та колективного захисту;

• наявність документації;

• проведення навчання та інструктажів;

• виконання заходів, наказів і розпоряджень з охорони праці та щодо усунення причин нещасних випадків.

Служба охорони праці має право:

• представляти підприємствам при розгляді питань охорони праці;

• безперешкодно відвідувати структурні підрозділи підприємства, зупиняти роботи підприємства;

• вимагати від посадових осіб відсторонення від роботи працівників, що не пройшли медогляду, навчання, інструктажу, перевірки знань з охорони праці;

• порушувати клопотання про заохочення працівників, які активні до підвищення безпеки та покращення умов праці.