- •3. Об’єкти земельного права.
- •6. Система земельного права як галузі права.
- •8. Підзаконні акти як джерела земельного права. Підзаконні правові акти:
- •10. Характеристика розвитку земельно-правового регулювання від часів Київської Русі до 1861 року.
- •12. Розвиток земельно-правового регулювання в період другої половини XIX – початку XX сторіччя. Земельно-правове значення Столипінської аграрної реформи в Росії.
- •13. Розвиток земельного права за часів срср.
- •17. Право приватної власності на землю.
- •29. Особливості викупу земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб. Стаття 146 зк - Викуп земельних ділянок для суспільних потреб
- •30. Набуття права власності на земельні ділянки в процесі паювання.
- •33. Зміст права землекористування.
- •45. Організаційно-правове забезпечення управління в галузі використання, відтворення та охорони земель Організаційно-правове забезпечення управління в галузі земельних відносин
- •48. Правове регулювання межування адміністративно-територіальних утворень.
- •49. Правові засади розподілу та перерозподілу земель.
- •58. Загальні засади обчислення розміру земельного податку за різні категорії земель. Ставки податку
- •Зміст правової охорони земель
- •62. Захист сільськогосподарських та лісогосподарських угідь від необґрунтованого їх
- •Стаття 23. Пріоритетність земель сільськогосподарського призначення
- •63. Правове регулювання захисту земель від несприятливих природних і техногенних процесів.
- •65. Стандартизація і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів. Земельний кодекс
- •Зу “Про охорону земель”
- •66. Фінансове забезпечення заходів з охорони земель.
- •85. Загальна характеристика правового режиму земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Відповідно до ч. І ст. 65 зк України,
- •90. Правовий режим земель оборони.
8. Підзаконні акти як джерела земельного права. Підзаконні правові акти:
- постанови Верховної Ради України та укази Президента України. Укази Президента України розміщені після постанов Верховної Ради України (далі - ВР України) умовно. Співвідношення між цими видами нормативно-правових актів у законодавстві не визначене, виходячи із принципу розподілу влад і конституційного розподілу повноважень ВР та Президента України, ці акти мають різні предмети регулювання, і сфера їх дії різна, у зв'язку із чим питання про співвідношення юридичної сили постанов і указів теоретично не є актуальним;
постанови Кабінету Міністрів України;
акти (накази) центральних органів виконавчої влади (наприклад, Державного комітету України по земельних ресурсах (далі -Держкомзем)). До цієї ж категорії нормативно-правових актів, на наше переконання, належать і т. з. "нормативні документи " (застаріла назва
— ''нормативно-технічні документи"), хоча деякі науковці вважають, що нормативні документи терміном "законодавство" не охоплюються .
ИВ. На сьогодні можна виділити наступні основні види нормативних документів (далі - НД): І) НД зі стандартизації (насамперед, стандарти); 2) НД у галузі будівництва (в першу чергу, будівельні норми та правила), 3) НД у галузі забезпечення санітарно-гігіснічного благополуччя населення (санітарні норми та правила); 4) нормативні акти із забезпечення пожежної безпеки, 5) НД із забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя, 6) НД з охорони праці та ін.
Спільними рисами НД є їх переважно вузькоспеціалізований, "технічний" характер, об'єднання у ієрархічно-побудовані та логічно узгоджені системи під егідою певного органу (Дсржспоживстанларту. Міністерства охорони здоров'я (далі
- МОЗ), Мінбуду тощо). Характерною формальною, зовнішньою рисою НД є присвоєння кожному нормативному документу цифрово-буквеного шифру (наприклад, ТОСТ 26640-85", "ДБН А. 1.1-1-93* тощо)71.
- актu місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.
NB. Законодавство колишніх СРСР та УРСР застосовується для регулювання відносин, що не врегульовані законодавством України (Закон України "Про правонаступництво України" та Постанова ВР "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP" від 12.09.1991).
NB. Законодавство, що втратило чинність, може застосовуватися щодо відносин, які виникли під час його дії. Це особливо часто має місце у земельних відносинах з огляду на специфіку земельної ділянки (як об'єкт права земельна ділянка може існувати надзвичайно довго).
9. Роль судової практики у регулюванні земельних відносин правовий прецедент (судовий чи адміністративний) — в Україні джерелом права загалом не визнається'. Хоча, на наш погляд, певні ознаки судового прецеденту мають рішення Конституційного Суду України, крім того, для України є обов'язковими судові прецеденти деяких міжнародних судових установ - наприклад, Європейського суду з прав людини (відповідно до ст. 46 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 р., ратифікованою Законом України від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції-"64, а також п. п. а) та Ь) ст. 31 Віденської Конвенції "Про право міжнародних договорів" від 23.05.1969, ратифікованої Україною 14.05.1986 у складі СРСР). Крім того, хоча навіть акти-роз'яснення вищих судових інстанцій зараз не мають для судів формально-обов'язкового значення (п. З ч. 1 ст. 39, п. 1. ч. 2 ст. 44, п. 2 ч. 2 ст. 47, п. 6 ч. 2 ст. 55 Закону України "Про судоустрій України" від 07.02.2002 ), тенденції судової практики є надзвичайно важливими, оскільки суди, як правило, орієнтуються на судові рішення по конкретним справам вищих судових інстанцій, а іноді - і судів того самого рівня.
Все викладене дозволяє С. Шевчуку (до якого ми приєднуємося) стверджувати, що в Україні існує судова правотворчість як джерело права (рішення Європейського суду з прав людини) та "квазіпрсцслснтнс" право - акти Конституційного Суду України та акти-узагальнсіїня судової практики. При цьому звертається увага на те, що обов'язковою с лише резолютивна частина рішень Конституційного Суду.