85. Загальна характеристика правового режиму земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Відповідно до ч. І ст. 65 зк України,

Землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку тдщзоємапващ установам та організаціям дчя здійснення відповідної діяльності "

Дана категорія земель поділяється на ряд видів земель в залежності від мети надання, їх використання здійснюється для задоволення великої кількості різноманітних цілей, перелік яких у законодавстві на сьогодні не є вичерпним. Однак, як відмічає M. L Краснов ³. це не є перепоною для об'єднання їх в особливу категорію земель. Усі види вказаних земель характеризуються тим, шо вони використовуються для спеціальних цілей несільськогосподарського характеру.

Nb\ У законодавстві колишнього Союзу PCP ця категорія земель іменувалась "земляни спеціального призначення", "землями спеціального несільськогосподарського призначення". Видасться, що наведені поняття С більш вдалими, ніж вжите сьогодні в законодавстві України, оскільки, по-перше, чітко відображає призначення земель даної категорії, уникаючи невизначеності, породженої формулою ^што іншого призначення"; по-друге, ці поняття с більш лаконічними та зручними для використання.

Земельні ділянки, що належать до даної категорії земель, характеризуються різноманітним цільовим призначенням та правовим режимом. Між тим, на

•«» -895 ■¹⁰ • .

підставі законодавства у правовій доктрині прийнято виділяти загальні риси правового режиму земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Зокрема:

• всі земельні ділянки даної категорії земель мають спеціальне несільськогосподарське призначення¹¹ що дало підстави у спеціальній літературі називати дану категорію земель скорочено землями спеціального несільськогосподарського призначення;

• розміри відповідних ділянок визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку норм (для типових об'єктів - залізниць, автомобільних доріг, ліній електропередач, аеродромів, трубопроводів тощо) або затверджених у встановленому порядку проектів (для нетипових об'єктів - промислових підприємств тощо), які, проте, також розробляються відповідно до певних норм. Це дозволяє виділити таку ознаку земель спеціального несільськогосподарського призначення, як нормування розмірів відповідних ділянок:

здійснюється внутрішнє та зовнішнє зонування земельних ділянок

спеціального несільськогосподарського призначення. Так, навколо потенційно шкідливих об'єктів встановлюються санітарно-захисні зони, де забороняється житлове будівництво та проживання населення, навколо потенційно вразливих об'єктів - охоронні зони тощо. Описані особливості правового режиму будуть розкриті нижче при характеристиці правового режиму окремих земель у складі даної категорії

Проблема. Законодавство в більшості випадків не містить правил визначення правового режиму земельних ділянок, шо підпадають одночасно під ознака кількох різновидів зі складу земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (наприклад, земельних ділянок на перехрещенні лінійних мереж).

86. Правовий режим земель промисловості За даними Держкомзсму України, станом на 01.01.2006 землі промисловості складають 194.5 тис. га^т.

Поняття земель промисловості визначається ч. 1 ст, 66 ЗК України:

"І. До земель промисловості полежать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд."

Відповідно до ч. З ст. 66 ЗК України,

"5. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння "

Генеральні плани промислових підприємств , які, зокрема, визначають нормативи мінімальної щільності забудови, що впливає на площу необхідної земельної ділянки, передбачають функціональне зонування території "з урахуванням технологічних зв 'язків, санітарно-гігієнічних та протипожежних вимог, вантажообігу та видів транспорту⁹ (п. 3.3. та ін.), визначають конфігурацію забудови (п. 3.22.), відстані між будівлями (пункти 3.25., 3.26., таблиці 1-4 та ін.), тощо.

Зокрема, п. 3.8. норм і правил передбачено виділення на майданчику підприємства таких зон: (а) передзаводської (за межами огорожі чи умовної межі підприємства), (б) виробничої, (в) підсобної, (г) складської. На території промислового вузла виділяються зони (д) громадського центра, (е) майданчиків підприємств, (є) загальних об'єктів допоміжних виробництв і господарств. Поділ на зони допускається уточнювати з урахуванням конкретних умов підприємства.

Зовнішнє зонування земель, прк еглих до ділянок промислових підприємств, а саме, встановлення навколо підприємств санітарно-захисних зон, здійснюється на підставі Державних санітарні.х правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України від 19.06.1996 № 173 (замінили СН 245-71 "Санітарні норми проектування промислових підприємств" , затверджені Державним комітетом Ради Міністрів СРСР у справах будівництва ще 05.11.1971).

Відповідно до санітарної класифікації підприємств, виробництв та споруд (Додаток 4 до Правил), встановлюється 5 класів небезпечності підприємств (1 клас - найбільш небезпечні підприємства, виробництва та споруди), відповідно до яких санітарно-захисна зона складає від 50 до 3000 м.

Закон не передбачає обмежень щодо кола суб'єктів, що можуть мати на праві власності або праві користування землі промисловості (див., зокрема, ч. 2 ст. 66 ЗК України).

87. Правовий режим земель транспорту. За даними Держкомзсму України, станом на 01.01.2006 підприємствам та

організаціям транспорту надано 654.7 тис. га земель*'.

Згідно із ч. 1 ст. 67 ЗК України,

"/. До земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установа» та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту."

Аналогічне визначення наведене у ч. І ст. П Закону України "Про

транспорт".

Україна має розгалужену мережу автомобільних доріг та одну з найпотужніших у Європі залізничну мережу. Мережа газопроводів досягає 17 тис км, нафтопроводів - 70 тис. км. Землі транспорту в цілому займають 661.1 тис. га⁹⁰².

Землі транспорту, в свою чергу, поділяються на види земель в залежності від

виду транспорту.

4.1. Правовий режим земель залізничного транспорту

Визначення земель залізничного транспорту наведене у ст. 68 ЗК України:

"До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку,

водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. "

Ч. 2 ст. 6 Закону України "Про залізничний транспорт", ч. 1 ст. 23 Закону України "Про транспорт" містять аналогічні положення, проте остання норма також пропонує більш узагальнене визначення земель залізничного транспорту: "До земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України."

Розміри та внутрішня структура земельних ділянок лінійної частини залізничного транспорту визначаються відповідно до спеціальних норм відведення - СН 468-74 "Норми відведення земель для залізниць", затверджених Держбудом СРСР 19.12.1974. Норми встановлюють ширину смуг земель, які відводяться для залізниць колії 1520 мм загальної мережі і колії 1520 і 750 мм зовнішніх під'їзних шляхів промислових сільськогосподарських і лісозаготівельних підприємств. Ширина смуг відведення визначається в залежності від висоти насипу для залізниць колії 1520 мм і 750 мм. Розміри та внутрішня структура земельних ділянок площадних об'єктів залізничного транспорту визначається відповідно до проектної документації.

Ч. ч. 3-5 ст. 6 Закону України "Про залізничним транспорт", ч. 2 ст. 23 Закону України "Про транспорт" передбачають можливість встановлення навколо земель залізничного транспорту охоронних зон, повноваження із визначення розміру, режиму та порядку встановлення яких надані KM України. На даний час дане повноваження Кабінетом Міністрів не реалізоване.

Навколо певних об'єктів залізничного транспорту можуть встановлюватися санітарно-захисні зони. Відповідно до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України від 19.06.1996 № 173, санітарно-захисні зони влаштовуються навколо пасажирських вокзалів та залізничних колій (п. 5.19.-5.20, Додаток № 9 до Правил).

NB. Чинне раніше законодавство передбачало можливість використання земель транспорту для сільськогосподарських потреб. У чинному законодавстві відповідна згадка вмішена до ч. З ст. 23 Закону України "Про транспорт", за якою ^и[з]емяі залізничного транспорту повинні ... використовуватися для вирощування ... кормів для тваринництва". На жаль, законодавство є нечітким при визначенні порядку та засад такого використання.

4.2. Правовий режим земель морського транспорту

Ч. 1 ст. 69 ЗК України визначає землі морського транспорту через їх склад:

"І. До земель морського транспорту належать землі під:

а) морськими портами з набережними, майданчиками, причалами, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об'єктами загальнопортового і комплексного обслуговування флоту,

б) гідротехнічними спорудами і засобами навігаційної обстановки, судноремонтними заводами, майстернями, базами, складами, радіоцентрами, службовими та культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, що обслуговують морський транспорт."

Аналогічно склад земель морського транспорту визначає ч. 1 ст.25 Закону України "Про транспорт", проте вже ч. 2 ст. 25 встановлює виняток, ЗК України не передбачений:

"До земель морського транспорту не належать території, насипані або намиті в акваторії за кошти портів,"

Не зовсім зрозумілі мотиви такого положення. У будь-якому випадку, при вирішенні питання про режим намитих земель слід виходити з положень ЗК України, який відносить до земель морського транспорту всі землі порту; згідно із ч. 1 ст. 74 Кодексу торговельного мореплавства України,

"Територією морського порту є відведені порту землі До території морського порту також належать намиті, насипані або створені із застосуванням інших гідротехнічних технологій площі, створені за рахунок порту і за користування якими не стягується плата."

Законодавство практично не містить положень, що визначають правовий режим власне земель морського транспорту. Розміри та правовий режим відповідних земельних ділянок визначаються у кожному конкретному випадку насамперед проектною документацією.

Натомість, закон передбачає цілу низку положень, шо встановлюють специфічний правовий режим земель, прилеглих до земель морського транспорту. Так, згідно із ч. 2 ст. 69 ЗК України, "[н]а підходах до портів (каналів), мостових, кабельних і повітряних переходів, водозабірних та Інших об'єктів відповідно до закону можуть встановлюватись обмеження у використанні земель." Такі обмеження передбачені ч. З ст. 25 Закону України "Про транспорт":

"Спорудження на підходах до портів (каналів) мостових, кабельних і повітряних переходів, водозабірних та інших об'єктів, а також спорудження радіосистем у зоні радіонавігаційних об'єктів погоджується з адміністрацією портів."

NB. Застосування правил, шо визначають правовий режим земельних ділянок морського транспорту, на сьогодні є утрудненим через те. шо території та акваторії морських портів не визначені, що створює підґрунтя для зловживань. Відповідно, безпека мореплавства, ефективність господарювання портів та бюджет зазнають втрат .

Ч. 1 ст. 12 Кодексу торговельного мореплавства України передбачає особливий порядок відведення земельних ділянок для потреб торгового мореплавства:

"Відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, а також будівництва або будь-якої роботи в зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів повинно бути погоджено з Міністерством транспорту України та місцевими органами влади і самоврядування. "

4.3. Правовий режим земель річкового транспорту

Поняття земель річкового транспорту визначається ст. 70 ЗК України через їх склад:

"До земель річкового транспорту належать землі під:

а) портами, спеціалізованими причалами, пристанями і затонами з усіма технічними спорудами та устаткуванням, що обслуговують річковий транспорт;

б) пасажирськими вокзалами, павільйонами і причалами;

в) судноплавними каналами, судноплавними, енергетичними та гідротехнічними спорудами, службово-технічними будівлями;

г) берегоукріплювальними спорудами й насадженнями;

г) вузлами зв'язку, радіоцентрами і радіостанціями;

д) будівлями, береговими навігаційними знаками та іншими спорудами для обслуговування водних шляхів, судноремонтними заводами, ремонтно- експлуатаційними базами, майстернями, судноверфями, відстійно-ремонтними пунктами* складами, матеріально-технічними базами, інженерними мережами, службовими та культурно-побутовими будівлями, -іншими об'єктами, що забезпечують роботу річкового транспорту."

4.4. Правовий режим земель автомобільного транспорту та дорожнього

господарства

Згідно зі ст. 71 ЗК України,

"/. До земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об'єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

2. До земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме;

а) паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди;

б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та

об'єкти служби дорожнього сервісу;

в) будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами;

г) захисні насадження."

4.5. Правовий режим земель авіаційного транспорту

Ч. І ст. 72 ЗК України (аналогічні положення встановлені ст. 33 Закону України "Про транспорт") відносить до земель авіаційного транспорту землі під: "а) аеропортами, аеродромами, відокремленими спорудами (об'єктами управління повітряним рухом, радіонавігації та посадки, очисними та іншими спорудами), службово-технічними територіями з будівлями та спорудами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту;

б) вертольотиими станціями, включаючи вертольотодроми, службово- технічними територіями з усіма будівлями та спорудами;

в) ремонтними заводами цивільної авіації, аеродромами, вертольотодромами, гідроаеродромами та іншими майданчиками для експлуатації повітряних суден;

г) службовими об'єктами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту."

Розміри та структура земельних ділянок, шо відводяться для аеропортів, визначаються відповідно до СН 457-74 "Норми відводу земель для аеропортів", затверджених Держбудом СРСР 16.01.1974. Згідно п. З норм, земельна ділянка для аеропорту включає ділянки для аеродрому, відособлених споруд (управління повітряним рухом, радіонавігації і посадки, очисних споруд та службово-технічні території).

Щодо земель авіаційного транспорту здійснюється зовнішнє зонування території - відповідно до ч. 2 ст. 72 ЗК України, для приаеродромної території

"запроваджується особливий режим використання земель⁴⁴. Визначення приаеродромноїтериторії наводиться у ст. 41 Повітряного кодексу України:

"Приаеродромна територія (прилегла до аеродрому зона контролю і обліку об'єктів та перешкод) - обмежена встановленими розмірами місцевість навколо аеродрому, над якою здійснюється маневрування повітряних суден."

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 41 Повітряного кодексу,

"Розміри приаеродромної території повинні бути доведені власником аеродрому (аеропорту) чи уповноваженою на те особою до відповідних Рад народних депутатів, підвідомча територія яких повністю чи частково підпадає під приаеродромну територію.

На приаеродромній території запроваджується особливий режим одержання дозволу на будівництво (реконструкцію) та іншу діяльність тільки за узгодженням з органом державного регулювання діяльності авіації та відповідною Радою народних депутатів."

4.6. Правовий режим земель трубопровідного транспорту

Як визначає ч. 1 ст. 73 ЗК України (аналогічне визначення вміщене до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про трубопровідний транспорт"),

"/. До земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, надані під наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також під наземні споруди підземних трубопроводів."

Ст. 1 Закону України "Про трубопровідний транспорт" визначає поняття трубопроводів та запроваджує їх поділ на магістральні та промислові:

"магістральний трубопровід - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів;

промислові трубопроводи - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромисяові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газопровідні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо;⁹

4.7. Правовий режим земель міського електротранспорту

Згідно зі ст. 74 Ж України (аналогічні по суті положення вміщені у ст. 35

Закону України "Про транспорт"),

"До земель міського електротранспорту начежать землі під відокремленими трамвайними коліями та їх облаштуванням, метрополітеном, коліями і станціями фунікулерів, канатними дорогами, ескалаторами, трамвайно-тролейбусними депо, вагоноремонтними заводами, спорудами енергетичного і колійного господарства, сигналізації і зв'язку, службовими і культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи міського електротранспорту."

88. Правовий режим земель зв’язку. У. До земель зв'язку полежать земельні ділянки, надані під повітряні і кабельні телефонно-телеграфні лінії та супутникові засоби зв'язку."

Землі зв'язку займають 5,2 тис га⁰⁰*

Ч. 1 ст. 11 Закону України "Про телекомунікації" визначає поняття земель телекомунікація - складової земель зв'язку:

'7. До земель телекомунінацій як складової частини земель зв'язку належать земельні ділянки, що надаються в установленому порядку у власність або передаються їх власниками в Постійне або тимчасове користування, у тому числі в оренду, фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності та юридичним

особам для розташування лінійних, станційних споруд, антен, веж, інших технічних засобів теленомунікацій."

Виходячи зі змісту терміну "телекомунікації" {"передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах"), визначеного ст. 1 Закону України "Про телекомунікації", видається, що термін "землі зв'язку" включає "землі комунікацій*, а також землі поштового зв'язку.

Розміри та конфігурація земельних ділянок для потреб зв'язку визначаються СН 461-74 "Норми відведення земель для ліній зв'язку", а також, опосередковано, ДБН Д.2.2-34-99 "Споруди зв'язку,! телебачення та радіомовлення", що опосередковано регулюють питання надання земельних ділянок для об'єктів зв'язку.

Ч. З ст. 75 ЗК України, ч, 2 ст. 10 Закону України "Про телекомунікації" передбачають встановлення охоронних зон навколо об'єктів зв'язку (ліній електрозв'язку та випромінюючих споруд електрозв'язку). Охоронні зони навколо земель зв'язку, їх розміри та правовий режим передбачені Правилами охорони Ч. ч. 4, 5 ст. 20 Закону України "Про електроенергетику" передбачають влаштування навколо об'єктів електроенергетики санітарно-захисних зон.

Згідно із ч. 5 статті,

"Усі види господарської діяльності в санітарно-захисних зонах, дозволені режимом їх використання можуть провадитися тільки за погодженням з власником об'єкта електроенергетики або уповноваженим ним органом."

Істотні особливості правового режиму санітарно-захисних зон передбачені ст. 45 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку". Ч. ч. 5,6 статті встановлюють:

"У санітарно-захисній зоні забороняється розміщення жилих будинків та громадських споруд, дитячих та лікувально-оздоровчих установ, а також промислових підприємств, об'єктів громадського харчування допоміжних та інших споруд, не пов'язаних з діяльністю ядерної установки або об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами.

Використання для народногосподарських цілей земель і водоймищ, розташованих у санітарно-захисній зоні, можливе лише з дозволу органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки за погодженням з експлуатуючою організацією за умови обов'язкового проведення радіологічного контролю продукції, яка виробляється ■

ліній зв'язку, що затверджені постановою КМ України від 29.01.1996 № 135. Правила (п. п. 2, 6, 8, 10, 12, 13, 17 та ін., Додаток до Правил - Умови проведення робіт у межах охоронних зон кабельних і повітряних ліній зв'язку та проводового мовлення) передбачають влаштування охоронних зон з особливими режимами землекористування розміром від 2 метрів до 0,25 милі від крайніх проводів або траси.

89. Правовий режим земель енергетики. Відповідно до ст. 76 ЗК України,

"/. Землями енергетичної системи визнаються землі, надані під електрогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об'єкти транспортування електроенергії до користувача."

Розмір, внутрішня структура та конфігурація земельних ділянок, наданих для потреб енергетичної системи, визначаються ДБН В.2.5-16-99 "Інженерне обладнання споруд, зовнішніх мереж. Визначення розмірів земельних ділянок для об'єктів електричних мереж" та проектною документацією.

Для окремих об'єктів енергетичної системи здійснюється зовнішнє зонування земель. Так, ч. З ст. 76 ЗК України, ч. 5 ст. 19 Закону України "Про електроенергетику" передбачено влаштування навколо електричних мереж та інших особливо важливих об'єктів електроенергетики охоронних зон. Розміри та

режим охоронних зон визначені постановою КМ України від 04.03.1997 № 209 "Про затвердження Правил охорони електричних мереж".

Ч. ч. 4, 5 ст. 20 Закону України "Про електроенергетику" передбачають влаштування навколо об'єктів електроенергетики санітарно-захисних зон.

Згідно із ч. 5 статті,

"Усі види господарської діяльності в санітарно-захисних зонах, дозволені режимом їх використання можуть провадитися тільки за погодженням з власником об'єкта електроенергетики або уповноваженим ним органом."

Істотні особливості правового режиму санітарно-захисних зон передбачені ст. 45 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку". Ч. ч. 5,6 статті встановлюють:

"У санітарно-захисній зоні забороняється розміщення жилих будинків та громадських споруд, дитячих та лікувально-оздоровчих установ, а також промислових підприємств, об'єктів громадського харчування допоміжних та інших споруд, не пов'язаних з діяльністю ядерної установки або об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами.

Використання для народногосподарських цілей земель і водоймищ, розташованих у санітарно-захисній зоні, можливе лише з дозволу органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки за погодженням з експлуатуючою організацією за умови обов'язкового проведення радіологічного контролю продукції, яка виробляється санітарними нормами і правилами захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань, затвердженими наказом МОЗ України N 239 відОІ.08.1996.

На об'єктах електроенергетики встановлюється особливий режим допуску (ч. З ст. 19 Закону України "Про електроенергетику"). Атомні електростанції охороняються відповідно до Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" та Закону України "Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання".

Також ст. 19-1 Закону України "Про електроенергетику" передбачене влаштування заборонних зон та контрольованих зон гідроелектротехнічних споруд. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електроенергетику",

"заборонена юна гідроелектротехнічних споруд - земельна ділянка, яка прилягає до основної огорожі з внутрішньої сторони території гідроелектротехнічної споруди, обладнана інженерно-технічними засобами та позначена попереджувальними знаками, а також ділянка водної акваторії верхнього і нижнього б'єфів на відстані 500 метрів від греблі гідроелектростанції, позначена знаками, які попереджають про заборону доступу на ЇЇ територію сторонніх осіб, суден та плавучих об'єктів;

контрольована зона гідроелектротехнічних споруд - позначена попереджувальними знаками територія бетонних та земельних гребель гідроелектротехнічних споруд і земельних ділянок, розташованих між водосховищами і дренажними каналами;"

Відповідно до ст. 19-1 "Установлення особливого режиму охорони на території забороненої зони та контрольованої зони гідроелектротехнічних споруд™ Закону України "Про електроенергетику",

"На території забороненої зони та контрольованої зони гідроелектротехнічних споруд установлюється особливий режим охорони.

Доступ сторонніх осіб та всіх видів транспорту на цю територію можливий лише в порядку, встановленому власником гідроелектротехнічних споруд або уповноваженим ним органом.

Виконання сторонніми особами робіт на території забороненої зони гідроелектротехнічних споруд здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а на території контрольованої зони гідроелектротехнічних споруд - у порядку, встановленому власником гідроелектротехнічних споруд або уповноваженим ним органом.

Територія забороненої зони та контрольованої зони гідроелектротехнічних споруд охороняється відомчою воєнізованою охороною. На території забороненої зони гідроелектротехнічних споруд діє особливий (внутрішньооб'єктний та перепускний) режим.

Особливості режиму території забороненої зони та контрольованої зони гідроелектротехнічних споруд визначаються Кабінетом Міністрів України."

Таким чином, у заборонних зонах обмежується право загального землекористування. На підставі процитованої норми видано постанову КМ України від 31.03.2004 № 416 "Про затвердження Порядку встановлення особливого режиму охорони на території забороненої зони та контрольованої зони гідроелектротехнічних споруд".

Законодавство також передбачає особливості процедури надання земельних ділянок для розміщення певних об'єктів енергетичної системи. Так, наданню земельної ділянки для розміщення ядерних установок та об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, повинно передувати прийняття за спеціальною процедурою рішення про розміщення відповідного об'єкту відповідно до Закону України "Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення". Таке рішення приймається ВР України у формі закону за поданням КМ України "тільки в разі погодження їх розміщення на своїй території місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування" (ст. 2 Закону).