1.3. Структура етнополітологи

Як і будь-яка інша наука та навчальна дисципліна, етнополітологія має свою внутрішню структуру. Питання структури є одним із най­складніших в етнополітології. У зв'язку з міждисциплінарним харак­тером цієї науки, серед науковців точаться дискусії щодо тих чи інших структурних складових етнополітології.

Одним з перших у вітчизняній науці питання структури етнопо­літології розглянув О. В. Картунов. На його думку, основними її еле­ментами є:

1. Історія етнополітичної думки, де вивчаються основні етапи заро­дження і розвитку етнополітичної думки з часів Стародавньої Греції і Риму та Київської Русі до сучасних зарубіжних та вітчизняних етно­політичних концепцій і теорій.

2. Теоретико-метододогічні засади, де висвітлюються теоре- тико-концептуальні та методологічні основи аналізу етнополітичних процесів, з'ясовуються їх закономірності й тенденції (trends), відпра­цьовується понятійно-термінологічний апарат, визначаються функції, цілі і завдання етнополітології тощо.

3. Теорія етнічності, де всебічно аналізуються етнічні форми існу­вання людства, а також концепції етнічності, індивідуальної і групової етнічної ідентичності, етнічної стратифікації, етнічної мобілізації та багатьох інших.

4. Теорія нації, де досліджуються вітчизняні та західні теорії нації, зокрема психологічна, культурологічна, етнічна, політична та ін., з'ясовуються взаємовідносини між надією, особою, етнічністю,

13. Картунов О. В. Вступ до етнополітології: Науково-навчальний посібник. - К.: «Фірма "Крок"», 1999. - 300 с. - С. 23.

14. 17

класом і людством, між їхніми інтересами і цінностями, вивчається місце і роль національної ідеї, в тому числі й української, в суспільно- політичному житті.

5. Теорія етніцизму, де вивчається (точніше - ще має вивчатись) природа, сутність і характер етніцизму, умови і наслідки його піднесення і послаблення, місце і роль цього дивовижного феномену в житті окремих етносів, націй і людства в цілому.

6. Теорія націоналізму, де всебічно досліджується природа, характер, типи і різновиди націоналізму, в тому числі й українського, причини і наслідки його вибуху та занепаду, місце і роль цього надзви­чайно складного й суперечливого феномену в суспільно-політичному розвитку. «

7 Теорія етнонаціональної політики, де розглядаються причини и наслідки політизації етнічностей, їх місце і роль на політичній арені, аналізуються зміст і характер, цілі і завдання, типи і види етнонаці­ональної політики, її основні засади і принципи, зокрема, рівноправ­ності і самовизначення народів, суверенітету, вивчаються спільне и особливе етнонаціональної політики в Україні.

8. Теорія національно-державного устрою де дається порівняльний аналіз форм устрою поліетнічних держав, з'ясовуються перевагиі вразливі місця унітарного та федеративного устрою держав, вивчається світовий досвід вирішення етнополітичних проблем, розглядаються принципи побудови і функціонування конфедерації, співдружності та

співтовариства держав тощо.

8. Теорія етнополітичних конфліктів, де аналізуються причини виникнення, природа і характер етнополітичних конфліктів, вивча­ються методи їх прогнозування, запобігання ескалації та врегулювання, ведуться пошуки досягнення, збереження і зміцнення етнополітичної стабільності.

10. Теорія етнополітичної культури, де розробляється концепція самої етнополітичної культури, з'ясовуються її основні риси і критерії, визначаються шляхи формування високої етнополітичної культури як окремої особи, так і цілого суспільства.¹⁹

Доволі плідним щодо етнополітології є застосування структури- зацц, що активно використовується українськими та зарубіжними політологами у виокремленні структури політології. Відповідно, скла-

« Картунов О. В. Вступ до етнополітології: Науково-навчальний посібник.- К.: «Фірма "КрокГ», 1999. - 300 с. - С. 47-48.

18

довими елементами етнополітології є історія етнополітичної думки, теорія етнополітики, практична етнополітологія та порівняльна етно­політологія.

Історія етнополітичної думки досліджує основні етапи заро­дження, становлення та розвитку етнополітичних ідей, поглядів, кон­цепцій, теорій від часів Стародавнього світу до сучасних концепцій та теорій. Структуризація власне цієї складової етнополітології від­бувається відповідно до загальноприйнятої історичної хронології, де основними етапами є Стародавній світ, Середньовіччя, Відродження, Новий час, Новітня доба.

Предметом дослідження теорії етнополітики є власне феномен етнополітики як складової політики, етнополітичні процеси та явища тощо. Сутність цієї складової виявляється крізь призму її структурних елементів. До складу теорії етнополітики входять теорія державної етнополітики, теорія національно-державного устрою, теорія націй та націоналізму, теорія етнічних (національних меншин) тощо.

Практична етнополітологія безпосередньо стосується здійснення етнополітики на практиці. Її роль полягає в розробці шляхів вирішення практичних завдань та проблем, наданні рекомендацій щодо прийняття та здійснення конкретних рішень в етнополітичній сфері. Серед про­блем, якими займається ця структурна одиниця, виокремлюють етно- політичну поведінку, особливості втілення тих чи інших її різновидів державою та непанівними етнічними спільнотами, попередження та врегулювання етнополітичних конфліктів, етнополітичне прогнозу­вання, планування та консультування, етнополітичний менеджмент тощо.

Предметом дослідження порівняльної етнополітології є аналіз, співставлення та порівняння етнополітичних процесів і явищ різних епох, регіонів та країн.

1Структурувати складові етнополітології можна також за ступенем узагальнення знань. Подібний підхід активно застосовується в соціо­логії та політології. Відповідно, відокремлюють загальну етнополітологію та теорії середнього рівня. Загальна етнополітологія вивчає історію та теорію етнополітики, виробляє теоретичні і методологічні основи та принципи. Теорії середнього рівня розглядають проблеми політизації етнічності, нації та націоналізму, державної етнополітики, національних меншин, національної та багатонаціональної держави, етнополітичної поведінки, етнополітичних конфліктів тощо.

19

Як і в інших науках про суспільство, в структурі етнополітології виокремлюють емпіричний та теоретичний рівні. Незважаючи на їх тісний взаємозв'язок, адже більшість досліджень мають як емпіричний, так і теоретичний аспект, в одних випадках переважає теоретичний рівень (концепції державної етнополітики, нації та націоналізму тощо), в інших - емпіричний (конкретні форми етнополітичної діяльності).