- •1.2. Об'єкт та предмет етнополітології
- •1.3. Структура етнополітологи
- •1.4. Категорії, методи та функції етнополітологи
- •2.1. Етнонаціональні форми існування людства
- •3)Ідея власних ритмів розвитку етносу, які неможливо змінити діяльністю людей.32 Існують також і інші теорії етносу, що аналізують цей феномен
- •2.2. Основні підходи в дослідженні етнічності
- •2.3. Основні постулати модерністського підходу
- •2.4. Примордіалізм та переніалізм
- •Етнічна спорідненість має об'єктивний та природний характер.
- •3. Етнічна належність розглядається як даність - її не обирають, з нею народжуються.
- •Тема 3 етнополітика як складова політики
- •3.1. Сутність та поняття етнополітики
- •3.2. Суб'єкти етнополітики
- •3.3. Типи та моделі етнополітики
- •93 Друк за: Мала енциклопедія етнодержавознавства / ю. І. Римаренко (від. Ред.). - к.: Генеза, 1996. - 942 с. - с. 796.
- •3.4. Форми етнополітичної поведінки
- •3.5. Етнополітика в сучасній Україні
- •Див: Конституція України. К.: Вид. Паливода а. В., 2008. - 48 с. - с. 5.
- •Там само. - с. 5.
- •Тема 4 етнічність у політичних режимах
- •4.1. Етнічна складова політичних режимів
- •4.2. Сутність та поняття етнократії
- •4.3. Ліберальна та етнічна демократія
- •3) Окремі громадяни та меншини мають свободу вибору - інтегруватися в домінуючу більшість і асимілюватися чи залишатися поза нею.136
- •4.4. Демократія міжетнічної згоди
- •38 Там само. -120-123.
- •39 Див: Україна поліетнічна: інформаційно-бібліографічний покажчик / Упоряд. І. Ви- нниченко, я. Лойко. Інститут досліджень діаспори. - к.: Геопринт, 2003. -108 с. - с. 16-25.
- •46 Див: Конституція України. - к.: Вид. Паливода а. В., 2008, 48 с. - с. 27.
- •49Дана, 2005. - 319 с. - с. 87.
- •53 Там само. - с. 60.
3.3. Типи та моделі етнополітики
Як і політика загалом, етнополітика, залежно від критеріїв поділяється на різноманітні типи. О. В. Антонюк пропонує розрізняти етнополітику за «метою, змістом, спрямованістю, формами, методами здійснення, результатами.
Метою етнополітики може бути національна консолідація на основі створення рівних можливостей для участі всіх громадян у державотворчих процесах суспільства незалежно від ознак раси, кольору шкіри, політичних, релігійних переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; міжетнічна інтеграція; зближення націй; національне відособлення; відстоювання етнічної «чистоти»; захист національного від впливу інонаціонального; здобуття національного суверенітету тощо.
За змістом етнополітика буває гуманістичною, інтернаціоналістською, антигуманною, націоналістичною, великодержавно-шовіністичною.
За спрямованістю етнополітику можна визначити як демократичну, миротворчу, прогресивну, антидемократичну, тоталітарну, руйнівну, реакційну.
Реалізація етнополітики може здійснюватись такими формами і методами: насильством, толерантністю, репресіями тощо.
Результатами етнополітики можуть бути злагода, єднання, співробітництво, дружба, напруга, конфронтаційність, конфліктність, недовіра, неприязнь, етнічна війна.26 Подібна градація, незважаючи на її універсальність, потребує виокремлення загальних моделей втілення етнополітики.
В сучасній науці виокремлюють дві основні моделі етнополітики - асиміляційну (інтеграційну) та мультикультурну.27 Частина вітчизняних та зарубіжних науковців вважають, що варто вести мову не про єдину асиміляційну (інтеграційну) модель етнополітики, а про дві, цілком різні моделі, - асиміляційну та інтеграційну. На думку автора, до цього переліку варто додати також расистську модель етнополітики. По-перше, в історії людства існували держави, які активно втілювали її на практиці. По-друге, маємо доволі багато прикладів співіснування елементів асиміляційної та расистської моделей етнополітики. Наприклад, у СИТА в XIX - першій половині XX століття, поряд з активним втіленням на практиці асиміляційної моделі, існували елементи расистської моделі, зокрема, політика сегрегації.
Розглянемо ці моделі етнополітики детальніше. Сутність асиміляційної (інтеграційної) моделі, а точніше її найбільш крайнього варіанту, полягає у формуванні єдиної нації шляхом нівелювання етнічних та культурних особливостей спільнот, що мешкають на території певної держави. В основі асиміляційної (інтеграційної моделі) лежить ідея нації-етносу як єдиної етнічної та культурної спільноти. Загалом метою цієї моделі є досягнення певного рівня гомогенності культури, формування, в міру можливості, однорідної культурної та етнічної спільноти. Саме рівень гомогенності та засоби його досягнення відрізняють крайній та поміркований варіанти цієї моделі. Основними засобами проведення такої політики є заходи в освітній сфері та імміграційна політика.
Класичним прикладом втілення такої моделі була етнополітика Сполучених Штатів Америки XIX - першої половини XX століття. Її теоретичним підґрунтям була теорія «плавильного котла (тигля)».
Виникнення цієї теорії пов'язують з творчістю американського письменника Г. де Кревекоуера. У праці «Листи від американських фермерів» (опублікована в 1782 році), аналізуючи особливості формування американської нації, він зазначав, що американці є «ні європейцями, ні нащадками європейців, а таким геном, де дивне змішення крові, яке ви не знайдете в жодній з інших країн. Я хочу звернути вашу увагу на сім'ї, де дідусь - англієць, його дружина - голландка, їх син одружений на француженці, а його чотири сини мають зараз чотирьох дружин різних національностей. Він американець, що приймає новий стиль життя, підкоряється новому уряду, живе новими категоріями. Він американець, якого сприймає широкий терен нашої великої alma mater. Усі людські індивідуальності переплавляються в нову расу, чия праця та нащадки можуть колись стати причиною великих змін у світі».28 Наслідком подібних процесів мало стати формування нової національної та культурної спільноти - американської нації. Американці мали увібрати в себе найкращі риси інших народів, представники яких іммігрували до СІЛА.