Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
маркетингов менеджмент ответы (полн).docx
Скачиваний:
12
Добавлен:
30.08.2019
Размер:
255.94 Кб
Скачать

22. Розробка рішень про використання дискримінаційних цін.

Цінова дискримінація – це продаж однакового товару за різними цінами різним споживачам.

Розрізняють такі види цінової дискримінації:

1) просторова (продаж у місті та селі, місця в театрі);

2) часова (ціни на денні та вечірні сеанси, телефонні тарифи);

3) по доходах споживачів (послуги для багатих і бідних);

4) по обсягу споживання блага (мінімально необхідна кількість та надлишок);

5) по соціальному статусу споживача (проїзні квитки).

При ціновій дискримінації чистий монополіст одержує більший доход, а отже, більший прибуток. Поняття цінової дискримінації ввів в економічну науку в першій третині XX ст. А.Пігу, але саме явище було відоме й раніше. А.Пігу розрізняв три види (або ступені) цінової дискримінації:

  • Цінова дискримінація першого ступеня (бездоганна дискримінація) спостерігається в тому випадку, коли на кожну одиницю блага встановлюється ціна, рівна його ціні попиту, тому ціни продажу блага для всіх покупців різні.

  • Цінова дискримінація другого ступеня має місце, коли ціни блага однакові для всіх покупців, однак розрізняються в залежності від обсягу купівель.

  • Цінова дискримінація третього ступеня припускає, що різним особам благо продається за різними цінами, але кожна одиниця блага, придбана конкретним покупцем, оплачується ним за однаковою ціною.

23. Формування каналів розподілу товарів, вибір типу та структури.

Головним у маркетинговій політиці розподілу є формування відповідних каналів.

Канал розподілу - це сукупність організацій або окремих осіб, які переймають на себе або допомагають передати іншим організаціям і особам право власності на конкретний товар або послугу на шляху від виробника до споживача.

Існують три типи щільності розподілу товарів підприємства:

  1. інтенсивний — товари розміщуються скрізь, де це можливо (як правило, масові товари повсякденного попиту);

  2. селективний (вибірковий) — товари розміщуються лише на кількох торговельних підприємствах у даному районі чи місті, причому одному з них можуть надаватись переваги чи пільги (так зване право «першої руки»);

  3. ексклюзивний (виключний) — товари розміщуються тільки на одному торговельному підприємстві в даному районі чи місті (автомобілі, предмети розкошів, дорогий одяг чи парфуми).

За своєю структурою канали розподілу можуть складатися з різної кількості посередників. Тому говорять про різнорівневі канали розподілу. Канал нульового рівня (або відсутність каналів розподілу) передбачає прямий зв'язок виробника зі споживачем, тобто здійснення прямого метода збуту. Дворівневий канал розподілу. Більшість підприємств пропонують для продажу обмежену кількість товарів різних торгових марок. Тому таким роздрібним торговцям економічно вигідно користуватися послугами оптовиків. Трирівневий канал розподілу властивий для підприємств-виробників, які не збираються особисто планувати збут у різних регіонах, а делегують ці повноваження посередникам.

На ринку промислових товарів мають місце також різнорівневі канали розподілу

24. Сутність і підходи до управління каналами розподілу.

Управління каналами розподілу — комплекс заходів з реалізації функцій розподілу через опосередковані канали для досягнення поставленої мети.

Перший етап конструювання каналів розподілу полягає у визначенні цілей і завдань розподілу. Цілі розподілу є критеріями вибору каналу. Вони підпорядковані загальним цілям підприємства і маркетинговим цілям (»збільшення частки ринку», «збільшення обсягу продажу», «вихід на нові ринки»).

На другому етапі вибір структури каналу розподілу передбачає прийняття рішень щодо здійснення прямого збуту чи використання послуг посередників, визначення довжини та інтенсивності каналів розподілу.

Третій етап передбачає розробку рішень щодо вибору комунікаційної стратегії впливу на посередника: проштовхування, притягування, комбінована комунікаційна стратегія.

Четвертий етап складають рішення про управління каналами розподілу. Вибір конкретних посередників по суті є першим складником процесу управління каналами розподілу, який потребує вибору посередників; мотивації учасників каналу розподілу; навчання; оцінювання та контролю діяльності учасників каналу; врегулювання конфліктів.