![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1.Схарактеризуйте сутнісні ознаки фольклорного тексту
- •2. Первісні релігійні культи у купальській поезії.
- •4. Варіативність як сутнісна ознака фольклорного тексту
- •5. Конвенційність як сутнісна ознака фольклорного текстотворення
- •9.Традиція і трансмісія як сутнісні та функціональні категорії фольклору
- •10. Елементи хліборобської і любовної магії в календарних літніх містеріях.
- •11.Поясніть міфологеми голосінь: „хата”, „постіль”, „гість”.
- •12. Полярність трактування предметного поля фольклористики (із посиланнями на персоналії)
- •14. Виявіть поховальні мотиви в інших народнопоетичних жанрах.
- •15. Дайте визначення поняттю „синкретизм”, проілюструйте прикладом.
- •16. Русальні пісні: культовий характер обряду, мотиви поклоніння предкам.
- •17. Поховальні ігри та їхнє смислове навантаження.
- •18.Дати визначення поняття "фольклорний текст"
- •19. Анімістичне смислове навантаження клечального зілля.
- •21. Схарактеризувати основні наукові фольклористичні розвідки м.Максимовича
- •22. Гендерна домінанта в фольклорному тексті свята Івана Купала
- •23. Жанрова інклюзивність поховального фольклорного тексту
- •24. Схарактеризувати категорію «фольклорна естетика» за п.Кулішем.
- •25. Аграрні ритуали та обрядова лірика другої половини літа
- •26. Виявіть інклюзивність народної драми у календарній і родинній обрядовості.
- •28. Тематична поліфонія жниварської поезії
- •29. Здійсніть аналіз образної системи різдвяної драми. Назвіть основні типи вертепної драми
- •30.Які мотиви характерні для зажинкових, жнивацьких, обжинкових пісень? Продемонструйте із залученням текстів.
- •31. Народна драма (на матеріалі праць в. Перетца, і. Франка, м. Грицая, й. Федаса)
- •32. Збирацька та дослідницька робота м. Сумцова.
- •33. Проаналізуйте символіку обрядів зажинків та обжинків, як відображаються їхні мотиви у поезії?
- •34. Сучасна весільна драма: міфологічні витоки та культурні нашарування.
- •35. Збирацька та дослідницька робота п. Чубинського.
- •36. Етнопсихологічні студії м. Костомарова.
- •37. Сучасний фольклор. Ініціальна природа армійських обрядів переходу.
- •38. Визначення своєрідність жанру замовляння
- •39. Загальна характеристика публікацій обрядової лірики у збірниках м.Максимовича, я.Головацького, п.Чубинського, м.Лисенка та ін.
- •40. Прагматична функція господарських замовлянь.
- •41. Яка роль аграрних ритуалів у звичаях дошлюбного спілкування
- •42. Родильні фольклорні тексти: структура, образна система.
- •43. Назвіть відомих дослідників жанру замовлянь у вітчизняній та світовій науці про народну творчість.
- •44. Які обрядодії спрямовані на формування особистості новонародженого.
- •45. Функціональна методологія у вивченні фольклору (на матеріалі вітчизняної та зарубіжної фольклористики).
- •46. Які міфологічні витоки потрактування образу породіллі як медіатора міфічного та соціального світів?
- •47. Назвіть художньо-тематичні цикли календарно-обрядової поезії, встановіть їхній зв’язок зі світоглядом хлібороба, його господарською діяльністю, побутом.
- •48. Міфологічна закоріненість дитячих весняних ігор
- •49. Біблійні образи календарно-обрядової поезії.
- •50. Проаналізуйте родильну пісню на рівні: поетичні засоби, образна система (дитина, мати, баба повитуха).
- •52. Веснянки як релігійні архаїчні тексти.
- •53. Поділ веснянок за часом виконання та функціонування.
- •54. Які обряди виконували соціалізуючи функцію на етапах: прилучення до сім’ї, родини, громади?
- •56.Назвіть етапи весільної драми. Обґрунтуйте чи спростуйте тезу: «Весілля – ініціальний ритуал».
- •57.Хліборобська тема у веснянках, її соціальні мотиви, зв’язок із ліричними піснями. Веснянки про кохання
- •59. М. Максимович. Жанрово-тематичний спектр народної словесності у праці "Дні та місяці українського селянина"
- •60. О. Та ф. Бодянські. Праця "Про народну поезію слов’янських племен", потрактування фольклорного тексту.
- •61. П.Куліш «Записки про Південну Русь», потрактування фольклорного тексту
- •62. М. Костомаров. Стаття «Про історичне значення руської народної поезії»
22. Гендерна домінанта в фольклорному тексті свята Івана Купала
Гендерна дихотомія (поділ на дві непересічні частини) притаманна замовлянням, які стосуються різних родів людської діяльності, і у кожному випадку має своєрідні характеристики. Разом з тим, текстова інтерпретація соціальних, історичних і комунікативних чинників дає підстави робити припущення про переваги «жіночих» контекстів (у яких мовцем є представниця жіночої статі) над «чоловічими» (прикладів замовлянь на весілля, у яких мовцем є чоловік, майже не знайдено) зі сталою тенденцією збалансувати цю дихотомію на рівні контекстної прагматики. Передусім це стосується замовлянь на наближення зустрічі з коханим і сповнення мрій про шлюб. Весільні замовляння вербалізуються вустами представниць ‘слабкої’ статі. З давніх-давен в Україні дівчата й хлопці виходять із села з радісними співами, розкладають вогнища на горі, або десь у лісі поблизу ріки, танцюють навколо того вогнища й стрибають через вогонь. Дівчата ще співають ворожбицьких пісень і за різними прикметами примічають, чи здійсняться їхні сердечні бажання. Ранком до сходу сонця вмиваються «іванівською» росою на красу. В Карпатах дівчата оперізуються перевеслом з пахучих трав, із тих самих трав плетуть вінки й кладуть собі на голови. Головними атрибутами свята є Купало і Марена, що в різних місцевостях України готуються по-різному. Так, на Поділлі й Волині дівчата роблять «Купало» з гілки верби; для цього вони беруть гілку, квітчають її квітами й вінками, а потім ходять навколо такого «Купала» і співають пісень. Чоловіки й жінки теж сходяться на це видовище, але в співах вони участи не беруть. Хлопці кидають квіти на ті стежки, де ходять дівчата. За якийсь час, коли вже дівчата «Купалом» натішаться, хлопці нападають на «Купала», обривають з нього вінки й квіти, а саму гілку кидають у воду. Розкладають вогнище, й коли воно розгориться, то стрибають через вогонь усі присутні: хлопці, дівчата, жінки й чоловіки.
23. Жанрова інклюзивність поховального фольклорного тексту
Похорон як етап життя родини — це система ритуально-обрядових дій, що здійснюються у зв´язку зі смертю представника роду та супроводжують його поховання. Ця традиція дуже давня, поховальні дії формувались упродовж багатьох століть, зазнавши впливів різних епох, кожна з яких виявляла своє розуміння смерті. Голосіння — це словесно-поетичні твори, які виконуються над покійником період між його смертю та похороном (в час смерті, покладення труну, прощання в хаті, під час виносу з оселі, прощання з селом, останнє прощання перед похованням); виконання яких періодично повторюється в час поминок чи свят вшанування духів померлих. них висловлюються індивідуальні переживання, смуток, жаль, роз-ач з приводу смерті людини. Голосіння виконуються речитатиом — у формі протяжного наспівного примовляння, що робить їх легкими для імпровізування і свідчить про їх давнє походження. Усі різновиди голосінь об´єднані багатьма спільними рисами. Головною їх ознакою є вільна речитативна форма, що зумовлює нескладність імпровізувати текст у процесі виконання; а також — насиченість художніми тропами (епітетами, порівняннями, паралелізмами, метафорами), які, як правило, укладаються в традиційні формули. Тому мова голосінь завжди урочиста, піднесена і патетична. Вірш голосіння є нерівномірним та різноскладовим, неримованим або з дієслівною римою в кінці рядків, які об´єднуються у тиради. Кожна з тирад може виконуватись у різному ритмі — від протяжного плачу до швидкого ритмічного виспівування позитивних рис оплакуваного з перелічувальною інтонацією та пестливими словами. Значно поширеними художніми прийомами голосінь є тавтологія, анафора та епіфора, а також — образний паралелізм. Жанр голосінь — надзвичайно давній і ґенетично сягає доби магії (що виявляється у анімістичних культових елементах) та жанру замовлянь (до яких наближає часте звертання). З магією похоронна обрядовість виявляє безпосередній зв´язок у тому плані, що предмети, речі та інші атрибути, які торкались чи стосувались покійника (вода обмивання, недопалені свічки тощо) могли використовуватись у чарах та ворожінні з метою закляття чи наслання біди. Обряд поховання має спільні риси з іншими сферами родинної обрядовості, зокрема весіллям (у випадку похорону молодого парубка чи дівчини); із новосіллям (у символічному ототожненні домовини з новим домом та переселенні «в інший світ»); з народженням (у подібності труни із колискою, переходом в інший стан).