- •1.Схарактеризуйте сутнісні ознаки фольклорного тексту
- •2. Первісні релігійні культи у купальській поезії.
- •4. Варіативність як сутнісна ознака фольклорного тексту
- •5. Конвенційність як сутнісна ознака фольклорного текстотворення
- •9.Традиція і трансмісія як сутнісні та функціональні категорії фольклору
- •10. Елементи хліборобської і любовної магії в календарних літніх містеріях.
- •11.Поясніть міфологеми голосінь: „хата”, „постіль”, „гість”.
- •12. Полярність трактування предметного поля фольклористики (із посиланнями на персоналії)
- •14. Виявіть поховальні мотиви в інших народнопоетичних жанрах.
- •15. Дайте визначення поняттю „синкретизм”, проілюструйте прикладом.
- •16. Русальні пісні: культовий характер обряду, мотиви поклоніння предкам.
- •17. Поховальні ігри та їхнє смислове навантаження.
- •18.Дати визначення поняття "фольклорний текст"
- •19. Анімістичне смислове навантаження клечального зілля.
- •21. Схарактеризувати основні наукові фольклористичні розвідки м.Максимовича
- •22. Гендерна домінанта в фольклорному тексті свята Івана Купала
- •23. Жанрова інклюзивність поховального фольклорного тексту
- •24. Схарактеризувати категорію «фольклорна естетика» за п.Кулішем.
- •25. Аграрні ритуали та обрядова лірика другої половини літа
- •26. Виявіть інклюзивність народної драми у календарній і родинній обрядовості.
- •28. Тематична поліфонія жниварської поезії
- •29. Здійсніть аналіз образної системи різдвяної драми. Назвіть основні типи вертепної драми
- •30.Які мотиви характерні для зажинкових, жнивацьких, обжинкових пісень? Продемонструйте із залученням текстів.
- •31. Народна драма (на матеріалі праць в. Перетца, і. Франка, м. Грицая, й. Федаса)
- •32. Збирацька та дослідницька робота м. Сумцова.
- •33. Проаналізуйте символіку обрядів зажинків та обжинків, як відображаються їхні мотиви у поезії?
- •34. Сучасна весільна драма: міфологічні витоки та культурні нашарування.
- •35. Збирацька та дослідницька робота п. Чубинського.
- •36. Етнопсихологічні студії м. Костомарова.
- •37. Сучасний фольклор. Ініціальна природа армійських обрядів переходу.
- •38. Визначення своєрідність жанру замовляння
- •39. Загальна характеристика публікацій обрядової лірики у збірниках м.Максимовича, я.Головацького, п.Чубинського, м.Лисенка та ін.
- •40. Прагматична функція господарських замовлянь.
- •41. Яка роль аграрних ритуалів у звичаях дошлюбного спілкування
- •42. Родильні фольклорні тексти: структура, образна система.
- •43. Назвіть відомих дослідників жанру замовлянь у вітчизняній та світовій науці про народну творчість.
- •44. Які обрядодії спрямовані на формування особистості новонародженого.
- •45. Функціональна методологія у вивченні фольклору (на матеріалі вітчизняної та зарубіжної фольклористики).
- •46. Які міфологічні витоки потрактування образу породіллі як медіатора міфічного та соціального світів?
- •47. Назвіть художньо-тематичні цикли календарно-обрядової поезії, встановіть їхній зв’язок зі світоглядом хлібороба, його господарською діяльністю, побутом.
- •48. Міфологічна закоріненість дитячих весняних ігор
- •49. Біблійні образи календарно-обрядової поезії.
- •50. Проаналізуйте родильну пісню на рівні: поетичні засоби, образна система (дитина, мати, баба повитуха).
- •52. Веснянки як релігійні архаїчні тексти.
- •53. Поділ веснянок за часом виконання та функціонування.
- •54. Які обряди виконували соціалізуючи функцію на етапах: прилучення до сім’ї, родини, громади?
- •56.Назвіть етапи весільної драми. Обґрунтуйте чи спростуйте тезу: «Весілля – ініціальний ритуал».
- •57.Хліборобська тема у веснянках, її соціальні мотиви, зв’язок із ліричними піснями. Веснянки про кохання
- •59. М. Максимович. Жанрово-тематичний спектр народної словесності у праці "Дні та місяці українського селянина"
- •60. О. Та ф. Бодянські. Праця "Про народну поезію слов’янських племен", потрактування фольклорного тексту.
- •61. П.Куліш «Записки про Південну Русь», потрактування фольклорного тексту
- •62. М. Костомаров. Стаття «Про історичне значення руської народної поезії»
37. Сучасний фольклор. Ініціальна природа армійських обрядів переходу.
У фольклористиці останніх десятиліть спостерігається парадоксальне явище: склався прецедент наявності достатньої кількості праць, у яких так чи інакше осмислюються теоретичні проблеми фольклористики. Але "канони" досі не окреслені, не існує зведена в систему база теоретичних понять, не сформульовані основоположні дефініції. Ліквідація цієї прогалини, на наш погляд, – чи не найактуальніша проблема сучасної фольклористики. Вкрай актуальною стала проблема розробки понятійно-термінологічного апарату для дослідження фольклору як цілісної системи. Отже, спробуємо в межах даної статті сформулювати наше бачення системи базових теоретичних понять, якими оперує сьогодні фольклористика не тільки українська, але й зарубіжна. Одразу зазначимо, що в основу статті покладено досвід розробленого нами курсу лекцій "Основи теорії фольклору", що читається студентам-фольклористам Львівського національного університету імені Івана Франка. Безумовно, у фольклористиці актуальною була і залишається проблема специфіки фольклору як виду духовної культури та мистецтва. Йдеться про те, що сьогодні недостатньо простої констатації таких ознак фольклору, як синкретизм, колективність, імперсональність (анонімність), традиційність, варіативність, усність побутування, безцензурність тощо, а необхідне заглиблення й осмислення кожної з них окремо. Скажімо, таку домінуючу рису фольклору, як синкретизм, традиційно розуміли у фольклористиці як поєднання різнорідних і взаємодоповнюючих начал: вербального, музичного, хореографічного, театрального та інших. Сучасна фольклористика цю проблему аналізує диференційовано. Тобто, синкретизм, притаманний фольклору загалом, розглядається на трьох рівнях: на рівні форми, рівні функцій і рівні безпосередньо тексту. Проблема синкретизму форми, безумовно, пов’язана з проблемою жанрового синкретизму, синкретизму функцій – із проблемою поліфункціональності фольклору, проблема синкретизму тексту – із проблемою історичної еволюції жанрів, а також із проблемою співіснування традиційного та новаторського у фольклорному тексті. Кожна із зазначених проблем може стати темою окремого дослідження, як на теоретичному підґрунті, так і на матеріалі фольклору. У сучасних наукових студіях фольклористи значну увагу приділяють проблемі поліфункціональності фольклору. У цьому ми бачимо певну закономірність: фольклор як одна з найархаїчніших галузей духовної культури демонструє безпрецедентну життєздатність, він є одним із найголовніших факторів збереження національної самосвідомості. Логічно постає питання: у чому полягають причини такого соціального і духовного "попиту" на фольклор? Питання це складне і багатопланове, але однією з найважливіших причин науковці вважають його поліфункціональність. Про те, що фольклор наділений багатьма функціями, писали класики української фольклористики: Ф.Колесса, М.Грушевський, В.Петров і багато інших. Підкреслюючи багатофункціональність фольклору, українські фольклористи виділяли домінуючі функції: утилітарну (практичну, прагматичну) і естетичну. Концепцій про кількість і взаємодію функцій існує достатньо: так звана "квадратна" система функцій американського фольклориста У.Бескома (розважальна, ритуальна, виховна, "біхевіоральна"); "п’ятичленна" система функцій М.Кагана, котра механічно була перенесена на фольклор, хоча вчений писав про функції мистецтва; теорія "системи функцій" І.Земцовського, теорія "пучка функцій", створена П.Богатирьовим і продовжена В.Гусєвим. Теоретичний аспект проблеми докладно розробив В.Гусєв у розвідці "О полифункциональности фольклора", давши не тільки визначення самих функцій, а й розглянувши основні тенденції їх розвитку (прогрес, регрес, "мерехтливість"). Отже, поміж основних функцій фольклору сучасна фольклористика виділяє соціальні, пізнавальні, етичні, естетичні, інформативні, комунікативні, виховні, організуючі (трудові пісні), ритуальні (обрядові пісні), "етикетні", розважальні тощо. Важливою темою теоретичної фольклористики залишається проблема класифікації фольклорного матеріалу. На жаль, рідко згадується у фольклористичних розвідках такий методологічний аспект проблеми як умовність будь-яких класифікацій. Стосовно фольклористики умовність класифікацій є особливо актуальною, оскільки в синкретичну галузь потрапили такі принципи класифікацій, які були запозичені з "монокультурних" сфер: літературознавства, мовознавства, етнографії, філософії тощо.
Сьогодні недостатньо простої констатації таких ознак фольклору, як синкретизм, колективність, імперсональність (анонімність), традиційність, варіативність, усність побутування, безцензурність тощо, а необхідне заглиблення й осмислення кожної з них окремо. Скажімо, таку домінуючу рису фольклору, як синкретизм, традиційно розуміли у фольклористиці як поєднання різнорідних і взаємодоповнюючих начал: вербального, музичного, хореографічного, театрального та інших. Сучасна фольклористика цю проблему аналізує диференційовано. Тобто, синкретизм, притаманний фольклору загалом, розглядається на трьох рівнях: на рівні форми, рівні функцій і рівні безпосередньо тексту. У сучасних наукових студіях фольклористи значну увагу приділяють проблемі поліфункціональності фольклору. У цьому ми бачимо певну закономірність: фольклор як одна з найархаїчніших галузей духовної культури демонструє безпрецедентну життєздатність, він є одним із найголовніших факторів збереження національної самосвідомості. Підкреслюючи багатофункціональність фольклору, українські фольклористи виділяли домінуючі функції: утилітарну (практичну, прагматичну) і естетичну. Концепцій про кількість і взаємодію функцій існує достатньо: так звана "квадратна" система функцій американського фольклориста У.Бескома (розважальна, ритуальна, виховна, "біхевіоральна"); "п’ятичленна" система функцій М.Кагана, котра механічно була перенесена на фольклор, Отже, поміж основних функцій фольклору сучасна фольклористика виділяє соціальні, пізнавальні, етичні, естетичні, інформативні, комунікативні, виховні, організуючі (трудові пісні), ритуальні (обрядові пісні), "етикетні", розважальні тощо. Важливою темою теоретичної фольклористики залишається проблема класифікації фольклорного матеріалу.