40. Прагматична функція господарських замовлянь.

Господарські замовляння: 1) замовляння на «збагачення» (замовляння на примноження капіталу і на успіх в торгівельних справах – збільшення прибутку); 2) замовляння для захисту, лікування і закріплення природних функцій домашніх тварин. Господарські замовляння другого типу можна поділити на менші підгрупи залежно від виду діяльності (землеробство, скотарство, бджільництво, будівництво тощо). Окремі господарські замовляння виконувались лише в конкретний час, наприклад, садячи капусту, господиня повинна була вдаритись у ноги, промовляючи: «Щоб моя капусточка була з

кореня коренистая, а із листу головистая!». Своєрідними замовляннями супроводжувався початок посіву, перший вигін худоби на пасовиська тощо.

41. Яка роль аграрних ритуалів у звичаях дошлюбного спілкування

Весіллю передували дошлюбні обряди, важливим компонентом яких була ритуалістика молодіжного спілкування. Момент вибору судженого був дуже відповідальним. Система дошлюбного спілкування передбачала певні норми залицяння та сватання, які майже до кінця XIX ст. ґрунтувалися на патріархальних засадах. Молодь спілкувалася переважно в межах свого села, а в містах – у межах вулиці, навіть свого "кутка". На рубежі XIX – XX ст. цей принцип був порушений і молодь нерідко шукала собі пару не тільки у своєму селі, а й у навколишніх. Хлопці та дівчата зустрічалися на вулицях, ігрищах, толоках, вечірніх сходах, ярмарках. Найпоширенішими формами дошлюбного спілкування були вулиці, забави, годенки, вечорниці тощо. На забавах молодь розважалася, співала, танцювала, водила хороводи. У холодну пору збиралися в приміщенні на досвітки та посиденьки. Хлопці та дівчата спілкувалися на людях, тобто перебували під певним соціальним контролем. За звичаєм, дівчина наодинці з хлопцем могла бути лише до заходу сонця, а, наприклад, на Прикарпатті на забавах були присутні батьки або старші родичі. Потім було сватання, оглядини, заручини, барвінкові обряди, які розпочинали власне весілля. Вони символізували освячення шлюбу громадою і включали цілий ряд обрядових дій: збирання барвінку, материнське благословіння на плетення вінків, їх виготовлення та одягання. Далі слідував дівич-вечір, весільний поїзд, весільні чини, бгання короваю, запросини, вирядження молодого, посад ( ритуал, що скріплював шлюб і поріднював роди молодих; зазвичай сім'ї дарували щось один одному, обряд викупу нареченої, розподіл короваю та обдарування молодих). Потім слідувало вінчання, покривання та багато інших ритуалів, що й до цього часу актуальні на весіллях. Це все як важлива ланка дошлюбного спілкування, що несе в собі традиції наших предків. 

42. Родильні фольклорні тексти: структура, образна система.

У давнину народження дитини сформувало цілу систему обрядів, метою яких було забезпечити новонародженому та його матері добре здоров’я, відповідний психологічний стан, адаптацію до нових умов. Намагаючись пояснити народження дитини, праслов’яни вбачали у цьому дію магічних сил та духів предків і вважали, що дитина приходить у світ живих зі світу мертвих.  Щоб бути прийнятою у світі живих, дитина мала відректися світу мертвих. Це відречення здійснювалось у формі замовляння, яке від імені дитини говорили кум з кумою.  Творів української народної словесності, пов’язаних з народженням дитини, збереглось небагато. Це зумовлено тим, що церква, запозичивши частину язичницького ритуалу, доповнила його церковнослов’янським текстом єдиного зразка.  З-поміж існуючих у записах творів окрім формул-замовлянь, якими супроводжувались ритуали омиття, змивання, пострижин тощо, зустрічаються пісні переважно величального характеру. Художньо-образна структура цих творів насичена міфологічними архетипами.  Поряд з величальними текстами співались ліричні та жартівливі, особливо що стосуються кумів.