28. Тематична поліфонія жниварської поезії

У зажинкових піснях бажали радісних і щасливих жнив, співали хвалу першому снопу, який урочисто ставили в світлиці на покуті. Відтоді на повний хід починались жнива і співали власне трудових пісень, що не були пов'язані з певним обрядом, а звеличували, опоетизовували працю хлібороба, змальовували повсякденний побут женців, висміювали нероб і гультяїв.

      

В жниварських піснях господарю дякували за шанобливе ставлення до працівників, за щедрий обід та уславлювали дбайливість господаря і господині, величали їх «пан» і «пані», навіть якщо вони були незаможними.

        

За феодально-кріпосницьких часів було розповсюджене примусове відбування панщини, за капіталізму — вимушене заробітчанство у багатіїв. Це явище певною мірою відбилося і в народній поезії: серед жниварських чимало пісень, присвячених темі важкої і безрадісної праці на чужому полі.

         

Найбільшу групу жниварських пісень складають обжинкові пісні, пов'язані з багатьма обрядами і звичаями на закінчення жнив. Тема тяжкої праці поступається щедрій похвалі золотій ниві, що «сто копів зродила» і подарувала господареві на цілий рік достаток, величанням його за те, що зростив урожай, уславленням завзятих женців, що допомогли зібрати збіжжя.

29. Здійсніть аналіз образної системи різдвяної драми. Назвіть основні типи вертепної драми

Вертеп – старовинний пересувний український ляльковий театр, де ставили релігійні і світські п”єси.

Вертеп поділяється на ляльковий та живий (більш пізня форма).

Вистава, зазвичай, розділена на дві дії – релігійну та світську, але, розвиваючись, вона майже завжди втрачає релігійний характер, що призводить до злиття обох частин вистав вертепу в цілісну дію.

      - Вертепна композиція - відтворення сцени Різдва з використанням об'ємних фігур або фігурок виконаних з різного матеріалу.

      - Механічний вертеп - розвиток форми вертепної композиції, в якій окремі фігури анімовані за допомогою прихованого механізму.

      - Вертепний театр - різдвяне дійство засобами лялькового театру, іноді також за участю людей-акторів. Вертепом в цьому випадку називають також особливий ящик, в якому показують лялькову виставу. Живий вертеп - вертеп, в якому роль всіх або деяких персонажів або деяких персонажів виконують живі люди.

      

В українському вертепі вистава за змістом і видовищністю дійства поділялася відповідно до ярусної структури вертепної скриньки на світську та духовну частини. На другому поверсі двоярусного вертепу відбувалися події, повязані з народженням Ісуса Христа. У основі сюжетів були релігійно-містерійні, різдвяні тексти. На нижній сцені жили персонажі різних національностей: українські селяни - дід і баба, запорожець, солдат-москаль, жид, поляк, циган. Усі вони раділи народженню Спасителя і смерті Ірода, танцювали під гру музик. Число дійових ляльок доходило іноді до сорока.

30.Які мотиви характерні для зажинкових, жнивацьких, обжинкових пісень? Продемонструйте із залученням текстів.

Зажинки – урочистий початок жнив. Обов”язковим був досвітній ритуал обходу поля, жертовна трапеза для духів поля, зав”язування із перших двох зжатих жмутів колосків так званого зажинкового хреста. Існував також обряд посвячення молодих дівчат у жниці, який часто супроводжувався ритуальним порізанням руки серпом і кропленя кров”ю ниви (як жертва полю). З тотемними віруваннями пов”язаний звичай випасати коня на свіжій зажинковій стерні.     Зажинкові пісні – це твори календарної обрядовості осіннього циклу, які супроводжують ритуальні дійства, пов”язані із початком збору врожаю. Оскільки в минулому вони виконувались як замовляння, в них збереглись мотиви звертання до сил природи та самої ниви.  Поширеним у цих творах були мотиви прохання допомоги в тотемних птахів та сил природи.  Вгору, сонечко, вгору,  Хай я нивоньку дожну.  Ой, лане-ланочку,  Скажи ж мені правдочку,  Чи будемо ми в кінці,  Чи підемо ми в вінці?  Ой, будем, доню, будем,  Лише нивоньку дожнем!  Як уже всі хліба вижаті й женці кінчають складати снопи в копи, то вони співають:      Ой, задзвеніли стодоли, стодоли,  Що не повні сторони, сторони.  Ой, не дзвеніте, стодоли,  Будуть повні сторони:  Скільки на небі зірочок,  Стольки на полі копичок.  Зіроньки небо світили,  Копоньки поле укрили. 

Жнивні пісні – цикл творів, якими супрооджувалась праця на полі у період жнив. Тематично вони є образним продовженням зажинкових пісень. Найпоширенішими є мотиви описів поля, його величання, процесу жаття і самих женців.  Також зустрічаються мотиви допомоги тотемних птахів, що є втіленням духів поля.  У жнивних піснях поряд з оспіванням роботи на ниві з”являються архетипні образи небесних світил, - сонця, місяця, ясних зірок, яі супроводжували людей у їхній праці.  Древніми можна вважати мотиви, якими жниці закликали одна одну жати швидше до кінця.  Там у полі криниченька,      Золоті серпи мали,  Навколо пшениченька.         Срібнії юрочки,  Там женьчики жали,    Що в´язали снопочки.  Ой ясно, ясно, де ясний місяць сходить,  А ще там ясній, де наш панойко ходить.  Ой наш панойко коло женчиків ходить,  В своїх ручейках золотий кубок носить,  Обжинкові пісні – це твори, якими супроводжувались обряди, пов”язані із завершенням жнив, праці на полі. Обжинки були часов радощів за виконані рботи, вдячності за врожай.  Значна частина вказаних творів відображає завершення праці женців.  Частий мотив скликання пташкою своїх малих дітей додому із поля.  Багато обжинкових пісень зберегли елементи описів обрядів плетення вінка із колосків. Часто символічний вінок постає у піснях персоніфікованим образом – духом поля.  Значна кількість обжинкових пісень призначалася для співу по дорозі від поля до дому господаря.  Перепілонько біла,      Перепілонько мала,  Де ж ти будеш сиділа?  Де ж ся будеш ховала?  Нема жита ні пшениці  Ми жито вже пожали  На господарській нивці.       І в снопи поскладали.  Ой на небі ясний місяць з зорою,  Ой на небі ясний місяць з зірками, Вийди, вийди, хазяїне, з жоною!   Вийди, вийди, хазяїне, з дітками!