38. Визначення своєрідність жанру замовляння

Замовля́ння — жанр словесного фольклору, усталені вислови, речитативні, переважно віршовані тиради, що супроводжують магічні дії, рухи їх виконавців — знахарів (від «знати»), відьом чи відьмаків (від давнього «відати» — знати), чарівників, ворожбитів, шептух тощо і виражають їх бажання вплинути на природу, на людину і її стосунки з оточенням у відп овідному напрямку (доброму або злому). Первісно основа замовлянь обрядова (магічні дії, імітаційні рухи, можливо, без слів). Пізніше словесний супровід стає головним. Компонуються за принципом асоціювання ідеї (поняття) паралельних рядів: причина і наслідок, предмет і його образ (назва, зображення, людина і її ім'я чи якась річ). Замовляння відбивають язичницький світогляд, у них часто фігурують небесні світила, природні стихії, фантастичні місцевості, предмети, істоти тощо, але в добу християнства «в заговірні формули ввійшло дуже багато книжних християнських і апокрифічних елементів, цілі частини християнських і єретичних молитов і призивів, без яких теперішні заговори рідко коли обходяться» (Ф. Колесса). У замовлянні багата, розмаїта поетика, ритміка, поетичний синтаксис (анафора, риторичні звертання і запитання, різні види художнього паралелізму тощо). Вражають яскравістю образів і навіть ліризмом, особливо поетичні дівочі замовляння.

 

39. Загальна характеристика публікацій обрядової лірики у збірниках м.Максимовича, я.Головацького, п.Чубинського, м.Лисенка та ін.

Перші публікації обрядових пісень були здійснені М. Максимовичем у його збірниках «Малороссийские песни» (Москва, 1827), «Украинские народные песни, изданные Михайлом Максимовичем» (Москва, 1834) та «Сборник украинских песен, изданный Михайлом Максимовичем» (Київ, 1849). Згодом дослідник здійснив велику трьохтомну розвідку календарної обрядовості «Дни и месяцы украинского селянина» (Київ, 1877). На Західній Україні особливу роль у збиранні та вивченні календарно-обрядовоої творчості відіграли діячі «Руської трійці» — М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький: ряд записаних ними творів увійшов до альманаху «Русалка Дністровая» (1837). Багато описів обрядів і текстів пісень було надруковано у збірнику Я. Голо-вацького «Народні пісні Галицької і Угорської Русі» (1878). Я.Головацький опублікував близько 30 пісень різних жанрів: балади, рекрутські та військові пісні, ліричні, жартівливі тощо. Тут же опубліковано і його цікавий опис народного весілля Лабірщини. Я.Головацький подав пісні без особливих втручань у тексти, в деяких випадках переставив порядок строф, в інших – поділив пісню на кілька частин, поєднавши тексти різних пісень. До пісень додав паспортизацію, назви сіл в паспортизації навів іноді спотворено. Також тексти української обрядовості були у збірниках народних пісень М. Лисенка. Лисенко вважав сприяння розвитку й самореалізації особистості через духовне відродження. Композитор звертався до історичних народних пісень з козацькою та гетьманською темати-кою, до народних пісень, в яких розкривається важка доля народу, любовно-ліричні переживання, нещасливе кохання, розлука. П Чубинський, як відомо, у своїй основній роботі “Труды этнографическо-статистической экспедиции в западно-русский край» збирає і досліджує різні прояви ігрової та розважальної культури паралельно з віруваннями, народним календарем, родинною обрядовістю та різного роду пісенністю (календарною, родинною, ліричною).