2. Первісні релігійні культи у купальській поезії.

Найбільшим розгаром у проведенні ритуалів та ігрищ літнього періоду було свято Купала. У давнину воно відбувалося із виконанням багатьох ритуалів та магічних дій, ворожінь, гульбищ, що супроводжувались купальськими піснями. Уривки деяких із тих, що дійшли до нас, є сакральними і виявляють тісний зв”язок із давніми віруваннями, за якими цей день вважався шлюбом води і сонця (Лади з Купалом).  Серед міфічних персонажів у купальських піснях поширений образ Марени, що уособлює хмару, родючу вологу.  Вінок у купальських піснях є давнім язичницьким архетипом як символ річного коловороту, сонячного світила, безконечності.  Свято Івана Купала позначене синкретизмом язичництва та християнства.  3. Виявіть правову домінанту обрядів заручин, посаду, «продажу» нареченої.   Заручини, к правило, відбувались в домі парубка, куди відправлялась рідня засватаної дівчини, щоб оглянути господарство та домовитися з його батьками про викуп (придане) та віно нареченої. У разі згоди обох сторін ця угода запивалась, наречена на знак остаточного рішення вийти заміж за парубка повинна була прийняти від нього дарунки, серед яких обов”язково були два перстені, якими заручались молоді.  Власне весільні обряди розпочинались посадом нареченої, який відбувався у її домі в присутності рідні та запрошених. Ритуали розплітання коси та посаду молодої носили сумний характер, і під час їх проведення наречена повинна була плакати.  У час, поки молода сиділа на посаді, молодий вирушав по наречену. Наречений входив у дім молодої, де відбувалась весільна трапеза, якою скріплювався шлюб подружжя.  Головним персонажем при продажі молодої був її брат або близький родич-парубок, який вів торг. При викупі молодої участь брали усі гості нареченого – його бояри,О држуби, свати, які теж клали на тарілку гроші, або дорогоцінні прикраси, посуд, предмети домашнього вжитку тощо. У цей час дружки та бояри нареченої співали пісні, в яких хвалили молоду, даючи зрозуміти, що вона варта того, щоб за неї заплатит більше. Подекуди бори нареченого викрадали наречену, даючи знати молодому, що викуп завершено, бо дівчина вже у них.      

3.Критерії визначення фольклорного тексту  Для того аби визначити чи справді даний текст є фольклорним явищем, ми маємо дослідити його характеристики, які мають відповідати установленим нормам і показникам:  – характер творення та побутування текстів – в усній формі; синхронна і діахронна передача, тобто поширення творів в певний час і його різночасова передача від покоління до покоління.  – народнопоетичні твори (фольклорні) як правило не мають автора – тобто є анонімними; і з цього випливає інша характеристика фольклорного тексту – його колективність; враховуючи умови творення усно-поетичних текстів (під час с\г робіт, весілля та ін.), безперечно, кожен хотів і міг додати щось від себе;  – так як твір фактично не був записаний, то його могли змінювати навіть під час виконання – цеімпровізованість;  – схожим, але не тотожним показником є варіантність, тобто в залежності від регіону чи то від певних соц. Умов, одна і та сама весільна пісня чи будь-який інший фольк. текст мав декілька версій;  – у народних творах дійсність зображена крізь призму сприйняття народу, яка як правило опоетизована, героїзована, з метою наближення до народного ідеалу.