8.1 Облік витрат виробництва

Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства і її розкриття у фінансовій звітності регламентовані П(С)БО 16, норми якого застосовуються підприємствами, організаціями і іншими юридичними особами незалежно від форм власності (окрім банків і бюджетних установ).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого Міністерством фінансів України від 31.03.99 р. № 87, із змінами і доповненнями (далі - П(С)БО 3), і П(С)БО 16 під витратами розуміють зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які приводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу в результаті його вилучення або розподілу власниками).

Згідно п.п. 9.2 п. 9 П(С)БО 16 не визнаються витратами суми попередньої (авансової) оплати запасів, робіт, послуг. Таким чином, відображення витрат в бухгалтерському обліку не залежить від дати оплати запасів, робіт, послуг.

Основою організації обліку виробничої діяльності є економічно обґрунтована класифікація виробничих витрат. У світовій практиці витрати прийнято класифікувати за наступними ознаками:

o за складом: фактичні, планові або прогнозні;

o за відношенням до обсягу виробництва: змінні, постійні;

o за ступенем усереднення: загальні, середні (витрати на одиницю);

o за функцією управління: виробничі, комерційні, адміністративні;

o за способом віднесення на собівартість: прямі, непрямі;

o за порядком віднесення витрат на період генерування прибутку: на період, на продукт.

На особливу увагу заслуговують витрати за способом віднесення на собівартість виробів (прямі і непрямі), оскільки розподіл витрат з рахунків класу 8 здійснюється саме за цією ознакою.

Для суб'єктів малого підприємництва п. 44 П(С)БО 25 передбачений спрощений порядок списання витрат. Основний сенс спрощення полягає перш за все в скороченні облікової роботи при списанні витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт і наданням послуг. Відзначимо, що п. 44 П(С)БО 25 не передбачає використання рахунку 23 "Виробництво".

8.2 Розрахунок прибутку

Розрахунок прибутку від реалізації продукції є важливою складовою частиною в процесі роботи підприємства. Даний розрахунок має специфічні особливості в залежності від сфери діяльності підприємства (виробнича сфера, сфера торгівлі, сфера послуг) і виду самої діяльності (промисловість і сільське господарство, транспорт, будівництво).

У виробничій сфері можуть бути використані чотири методи розрахунку прибутку від реалізації продукції:

1. Метод прямого розрахунку Згідно з методом прямого розрахунку планову суму прибутку обчислюють за окремими видами продукції, яку виробляють і реалізують на підприємстві. Розрахунок здійснюють на основі таких показників:

> плановий обсяг реалізації продукції відповідної номенклатури (асортименту);

> планова собівартість одиниці продукції;

> планова ціна (виробника) одиниці реалізованої продукції(ціна виробника її асортиментом.

Приклад 1.

Собівартість виробу 10 грн., ціна виробу 12 грн. Підприємство планує зробити і реалізувати 500 виробів. Необхідно розрахувати прибуток від реалізації продукції (планову).

1 варіант розрахунку:

Прибуток від реалізації одного виробу - 2 грн. (12 - 10 = 2). Прибуток від реалізації запланованої кількості виробів - 1000 грн. (500 o 12 = 1000).

2 варіант розрахунку:

Обсяг реалізації всієї кількості виробів - 6000 грн. (12 - 500 - 6000), а собівартість - 5000 грн. (10 * 500 = 5000).

Прибуток від реалізації запланованої кількості виробів -1000грн. (6000 --5000 = 1000).

Варто пам'ятати, що цей метод розрахунку застосовується при виробництві щодо невеликого асортименту продукції, та не дає можливості аналізувати вплив різних факторів на розмір прибутку від реалізації продукції.

9. Складання балансу

Згідно з П(С)БО 2 метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Баланс підприємства складається станом на кінець останнього дня звітного періоду (П(С)БО 1, п. 12). Баланс подається у складі річної та квартальної звітності. Крім того, підприємства складають Баланс на кінець місяця.

У Балансі підприємства відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства за умови відповідності всім критеріям визнання (П(С)БО 2, п. 4, 10 – 13). Якщо об’єкт бухгалтерського обліку не відповідає принаймні одному із критеріїв визнання, то він не відображається у Балансі.

Активи – ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

Актив відображається у Балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням.

Витрати на придбання та створення активу, які, відповідно до критеріїв визнання активу, не можуть бути відображені у Балансі, включаються до складу витрат звітного періоду у Звіті про фінансові результати. Наприклад, якщо підприємство не впевнене у можливості отримання економічної вигоди від використання активу, то йому слід, склавши відповідний первинний документ, списати цей актив з балансу і відобразити його у складі витрат поточного періоду у Звіті про фінансові результати.

У випадку, коли підприємство не може достовірно оцінити актив, але вважає дану інформацію суттєвою, воно розкриває інформацію щодо нього в Примітках до річної фінансової звітності.

Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Зобов’язання відображається у Балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

зобов’язань.