115.Французька Конституція 1791 р. Діяльність Законодавчих зборів.

3 вересня 1791 УЗ прийняли остаточний текст конституції і надали її на затвердження Людовіку 16. 13 вересня король її затвердив, 14 вересня-прийняв нв ній присягу. Наприкінці вересня УЗ оголосили про саморозпуск.

Протягом 2 р. – розробка конституції. Закріплювала широкі права, свободи. Зберігала монархічний устрй, вводила принцип розподілу влади. Король, голова виконавчої влади, - призначав міністрів, очолював адміністрацію, командував армією, флотом, призначав послів, позбавлений права оголошувати війну чи укладати мир. Законодавча влада – Законодавчі збори – законодавча ініціатива, прийняття з-нів, проголошення війни та ратифікація міжнародних угод. Створювалась незалежна судова влада. Виборчі права отримували лише «активні громадяни», які досягли 25 р., які сплачували прямий податок у розмірі 3-денної заробітньої плати. Конституція закріплювала новий адміністративний поділ країни, введений 1790: 83 департаменти-дистрикти-кантони-комуни.

У ЗЗ було обрано 745 депутатів, серед яких переважали представники вільних професій, особливо адвокати (400). У ЗЗ практично не лишилось роялістів; конституційних монархіста-250 (переважно члени клуба фейянів); 150-прибічники республіки (два угрупування: жирондисти (Брісо, Кондорсе, Верньо), монтаньяри).

Друга половина 1791 – зовнішньополітичні труднощі, активізація роялістської еміграції. Граф Прованський (майбутній Людовік 18) призначив емігрантський уряд на чолі з Калоном і сформував 15-тисячну армію під командуванням принца Конде. ЗЗ прийняли декрети, у яких погрожували відібрати у емігрантів всі посади, пенсії та прибутки з маєтків, якщо вони не повернуться у Фр протягом 2-місячного терміну. Проте Людовік 16, скориставшись правом «вєто», яке було надано йому Конституцією, зупинив дію цих декретів.

27 серпня 1791 у саксонському замку Пільніц імперотор Леопольд ІІ і пруський король Фр.Вільгельм ІІ підписали декларацію на захист монархічного образу правління у Фр, заявили про готовність військового втручання. У березні 1792 Людовік 16 призначив міністрами жирондистів або близьких до них політичних діячів – Дюмур’є, Лакоста, Ролана, Клав’єра та ін. 20 квітня, за згодою міністрів, король запропонував ЗЗ оголосити війну монархії Габсбургів. Депутати підтримали цю пропозицію.

У травні 1792 ЗЗ прийняли дикрети проти священників, яеі не прийняли присягу, про розпуск королівської гвардії. Людовік відмовився підтриати нові з-ни ЗЗ. 11 липня 1792 ЗЗ закликали на війському службу всіх громадян.

116.Французькі просвітники д. Дідро, а. Гельвецій, п. Гольбах, г. Рейналь.

Ім*я Дідро асоц-ся нас ампер. зі створ. «Енциклопедії», 35 томів якої вийшло у Франції в 1751-1780 рр.. «Енциклопедія» стала 1м з найважл. к-х зверш. XVIII ст. Дідро б. ініціатором, душею і гол. редактором цього грандіозного видання. До участі у виданні «Е.» йому вдалося залучити майже всіх найбільших представників освітянської думки у Франції: Вольтера, Гольбаха, Гельвеція, Руссо, Маблі, Кондільяка, Дюмарсе, Буланже, Дюкло, Мармонтеля, Лагарпа, Сен-Ламбера, Рейналя, Морелло, Кене , Тюрго, Неккера і багатьох інших. Другим редактором і найближчим співробітником Дідро з'явився Д'Аламбер. Дені Дідро (1713-1784). У своїх творах «Думки про дослідження природи», «Філософські принципи матерії та руху», «Черниця», та ін. Дідро відстоював ідеї про матеріальність світу, про єдину, вічну, Нестворений матерії як об'єктивної реальності, що існує поза і незалежно від людської свідомості, розглядав всі явища як конкретні форми її існування. Причину існування матерії він бачив у ній самій. Дідро ближче інших матеріалістів XVIII ст. підійшов до ідеї саморуху матерії і бачив у цьому найпереконливіший аргумент проти існування Бога. Центром концепції Дідро б. природа, яка виступала як єдина реальність і природне благо. Все, що не є природою, згідно з ним, є лише зло і обман: Бог, суспільство, спекулятивна філософія попередніх століть. Вельми оригінальна у Дідро концепція людини. Людина є частина природи, природна істота, тому не слід протиставляти його природі, шукати якихось вищих сил, законів і цілей, які керують його життям; як природна істота він підкоряється тим же законам, спонукуваний тими ж силами, що і вся природа, і саме в ній знаходить він свої цілі і засоби їх досягнення. Подальш. роз-к ідеї Дідро отрим. в роботах Гольбаха, Гельвеція. Поль Анрі Гольбах (1723-1789) Він б. соратником Дідро і Гельвеція, брав активну участь у створенні «Е.», велику роль зіграв в ідейній підготовці Франц. револ. кінця XVIII ст. Використовуючи дані сучасного йому природознавства, Гольбах створив свою головну працю «Система природи, чи Про закони світу фізичного і духовного» (1770), що з'явився, за словами сучасників, «Біблією матеріалізму». Осн-м ідеям матеріалізму він надав закінчені формулювання: рух як переміщення в просторі є спосіб існув. матерії, яка вічна у часі та нескінченна в просторі і являє собою організоване ціле, пронизане мережею причинних зв'язків; найменша причина може привести до величезних наслідків; думка про творіння світу (креаціонізм) помилкова, оскільки життя і свідомість - продукти матерії. У цілому матеріалізм Гольбаха - не тільки найб. радикальне і послідовне матеріалістичне вчення того часу, але і найб. сухе, схематичне і механістичне. Клод Адріан Гельвецій (1715-1771) – найб. яскравий представник етичного спрямування у Освіті. У 1758 р . побачила світ книга Гельвеція «Про розум». Книга ця - плід більш ніж двадцятирічних роздумів автора - викликала загальний інтерес і стала однією з найважлив-х віх в роз-ку матеріалістичної думки XVIII ст. у Франції. У 60-і рр. він приступив до підгот. нової книги, маючи намір докладніше викласти і краще обгрунтувати в ній положення своєї антропосоціальний концепції. До сер. 1769 р . робота над книгою, що отрим. назву «Про людину», б. завершена, але від наміру опублікувати її Гельвеція відмовився, побоюючись жорстоких репресій. Вперше ця книга б. видана в 1772 р.У цілому вплив Гельвеція на сучасників б. величезним. Його роботи, заборонені у Франції, виходили вел. тиражами за кордоном і переклад. на багато європейських мов. Діяльність людської свідомості (розуму) Гельвеція х-вав з позицій матеріалістичного сенсуалізму.

Рейналь (Raynal) Гийом Томас Франсуа (1713 - 1796) франц. историк, социолог, теолог, аббат. Родился 11 апреля 1713 в Сен-Женье, Аверон. Получил образование в иезуитском коллеже. С 1747 - отказавшись от деятельности священника, поселился в Париже, где стал сотрудничать в "Энциклопедии" Д. Дидро. Умер 6 марта 1796 в Париже. Среди произведений - "Философская и политическая история учреждений и торговли европейцев в обеих Индиях" в 6 томах (1770), содержащая критику феодально-абсолютистских порядков, католической церкви и колониализма. В 1781 книга была осуждена французским парламентом на сожжение. Рейналь, подлежавший аресту, бежал из Франции. Находясь в изгнании, объездил много стран, среди которых была и Россия. 1787 - вернулся во Францию. 1789 - был избран в Генеральные штаты, но от своего мандата отказался. В годы Великой французской революции являлся противником углубления революционной борьбы, противником якобинцев. Осуждал войны как средство внешней политики, боролся против расизма, являлся атеистом.