12.Вестфальський мир та його наслідки.

Целью мирного конгресса, закончившегося подписанием Вестфальского мира, было установление мира, урегулирование международного, конфессионального, внутриимперского уровней.

Переговори країн-переможниць із переможеними велись у двох містах Вестфалії: з 1644 р. в Мюнстері — між послами імператора та французьким урядом, а з 1645 р. в Оснабрюці —між послами імператора та делегацією шведського уряду й німецьких протестантських князів. Переговори просувалися дуже повільно, і війна тривала аж до 1648 р.

24 жовтня 1648 р. було підписано Вестфальський мир.

Переможці здобули значні території: Швеція отримала Східну та частину Західної Померанії; Франція — землі Ельзасу та остаточне підтвердження прав на Лотарингію.Німеччина як держава фактично припинила існування —її політичну роздробленість було закріплено. Визнано також незалежність Швейцарії та Голландії.Однак і після підписання Вестфальського миру війна між Іспанією та Францією тривала (аж до 1659 p., коли було підписано Піренейський мир).

Тридцятилітня війна спричинила значні зміни в Європі. Держави-переможниці — Франція та Швеція — посилили свій вплив у європейських справах.

Для Німеччини війна стала державною катастрофою. На 200 р. б. закріпл. її політ. роздробл., а насел.скорот.я на 10 млн чол. У Чехії з 3 млн насел. залиш. 700 тис. Більшу частину міст б. зруйн., землі перетвор. у пустища, торгівля і промисл. занепали.

Сили Габсбургів у Європі значно ослабли. Австр. Габсбурги обмежили свій вплив Австрією, а в Німеччині його повністю втратили. Іспанська монархія також позбулася впливу на європейську політику.

Цей мир фактично зрівняв в правах реформоване християнство (різні протестанські церкви) з римо-католицьким християнством. На міжнародному рівні був визнаний принцип - чия держава того й віра. Окрім того, в міжнародній політиці з'явилось поняття - вестфалійська система - яка забезпечувала суверенітет держави на своїй території.

13.Віденський конгрес та його рішення.

Після капітуляції Наполеона 11 квітня 1814 р. на франц. трон прийшов молодший брат Людвика XVI — Людвик XVIII. Воєнні дії б. закінчені й переможці вважали, що треба впорядкувати Європу після тої моральної й матеріяльної руїни, яку заподіяли Велика Фр-ка Револ. й Наполеонівські війни. З уваги на те у вересні 1814 р. у Відні зібралися майже всі володарі Європи, щоб гідно відсвяткувати перемогу над Наполеоном і завести "мир і порядок" у розбурханій Європі. Величавими бенкетами й забавами розпочався цей з'їзд коронованих осіб. Але крім забав і бенкетів, відбувалися також наради та дискусії, де обговорювалося питання, як оберегти Європу від подібних революцій на майбутнє. Ці бенкети й дипломатичні переговори ввійшли в історію під назвою "Віденський Конгрес".

Учасники Росію на конгресі представляли Олександр І, К. В. Нессельроде і А. К. Розумовський;Великобританію- Р. С. Каслрі і А. У. Веллінгтон; Австрію- Франц II і К. Меттерніх, Прусію- К. А. Гарденберг, В. Гумбольдт, Францію- Ш. М. Талейран.

Віденський конгрес-конференція послів великих держав Європи, очолювана австрійським дипломатом Клементом Венцель Лотар фон Меттерніхом, яка проходила у Відні з 1 листопада 1814 р. до 8 червня 1815 р.

мета: врегулювати пит. і перекроїти континентальну політ. карту після розгрому наполеонівської Фр. попередньої весни, яка також відображатиме зміни після розпуску Священної Римської імперії вісім років тому. Обговорення продовжувалося, незважаючи на повернення з вигнання і відновлення влади у Франції екс-імператора Наполеона I у березні 1815 р., завершальний акт Конгресу був підписаний за дев'ять днів до його остаточної поразки при Ватерлоо 18 червня 1815 р.

Конгрес був стурбований з визначенням стану всієї Європи після наполеонівських війн, — та переробка умови миру між Францією і Шостою коаліцією, які вже були визначені Паризьким договором, підписаним кілька місяців тому.

Саме Віденський конгрес створив прецедент регулярного скликання між нар. конференцій вел. д-в, в ході яких вони дістали можлив. обговорювати і знаходити рішення між нар. проблем. У перші рр.. існув. європейського концерту обговорювалися, переважно, загальноєвропейські проблеми; у наступні роки держави скликали своїх представників для вирішення конкретних міжнародних проблем.

В ході роботи Від. Конгр. б. створ. сист. міжнар. відносин, яка підвищ. керованість цих стосунків; у основі структури цієї системи лежали: а) кодифікування в міжнародній практиці провідного положення великих держав-членів європейського концерту; 2) розшир. практики диплом. контактів, у тому числі і на вищому рівні; 3) роз-к між нар.права. З позицій сьогоднішнього дня не можна не визнати крайню слабкість і неефективність цієї структури.