110.Франція в період реставрації династії Бурбонів.

1 квітня за пропозицією Талейрана сенат сформував тимчасовий уряд Фр, 3 квітня проголосив про скинення Наполеона. 6 квітня сенат запропонував корону Людовіку 18. 11 квітня союзники уклали договір у Фонтенбло, який віддавав о-в Ельба у пожиттєве володіння Н. 20 квітня Н. відправився у вигнання.

24 квітня граф Прованський Людовік 18 висадився в Кале. В ході переговорів із Сенатом дійшли компромісу – король царствує в силу божественного права, але він дарує своїм підданим Хартію, яка обмежує його владу. Хартія проголосила особу монарха священою, недоторканою, йому належала вся повнота виконавчої влади, законодавча влада розділена між королем та двопалатним парламентом (верхня палата перів призачалася королем, нижня палата детутатів формувалась на основі цензового виборчого права). Хартія гарантувала рівність громадян в сплаті податків та перед з-ном, свободу віросповідання, думки, друку, гарантувала право власності; католицтво – державна релігія.

Фр уклала договір з державами антифр коаліції: Фр відмовилась від всіх анексованих після 1792 територій. До неї поверталися колонії, захоплені ВБ під час наполеонівських воєн; окупацйні війська покидали територію Фр; Фр отримала можливість на рівних брати участь на Віденському конгресі 1814-1815.

Заходи уряду Реставрації, що викликали незадоволення: держ флаг знову білий стяг Бурбонів, демобілізація армії, скорочення окладів офіцерів, вищі посади в армії та цивільному управлінні займали емігранти.

20 березня – 18 червня 1815 – 100 днів Наполеона.

Авантюра Наполеона дорого обійшлася Фр: 20 листопада 1815 новий мирний договір – кордони повернулись до стану 1790, Фр передала Сардинському королівству Савойю; контрибуція – 700 млн франків; пн та сх департаменти Фр залишались під іноземною окупацією на 3-5 років.

Внутрішня політика: «білий терор» проти прихільників Наполеона. У серпні 1815 була обрана палата депутатів, більшість якої – роялісти. У жовтні 1815р. палата прийняла з-н про загальну безпеку, на основі якого в кожному департаменті створювались надзвичайні суди. Уряд, який сприяв дворянській реакції, вніс розкол у «верхи» дер-ви та суспільства. Політичні течії: ультрароялісти, ліберали, між ними – роялісти-конституалісти. На угрупування конституалістів опирався уряд в роки Реставрації.

1817 – прийнятий виборчий з-н, кількість цензових виборців збільшилась.

1818 – з-н про парламенський контроль над державни бюджетом.

1819 – з-н про друк ліберального хар-ру.

1823 – військовий похід в Іспанію, військо герцога Ангулемського без жодного пострілу зайняло Мадрид.

1824 – королем став граф д’Артуа – Карл Х, очолив партію ультрароялістів.

Вжив заходів, які пригнічували інтереми широких верств населення: звільнив 250 наполеонівських генералів; квітень 1825 прийняв з-н про «міліард для емігрантів» (про відшкодування збитків); розпуск національної гвардії (1827); з-н про святотатство.

Як наслідок частина консервативної партії під тиском суспільної думки перейшла у опозицію. На виборах 1827 ліберальна опозиція отримала 189 місць (успіх). Уряд опинився в ізоляції. Серед лібералів в останні роки Реставрації впливом користувались «доктринери» (Франсуа Гізо), які виступили за укріплення конституційної монархії на основі Хартії. У 1830 Карл Х розпускає палату депутатів.

Вибори у червні-липні 1830 – ліберали отримали 245 з 407 місць. Карл Х у серпні 1829 р. призначив уряд, перед яким поставив задачу відновлення абсолютизму. З’явились ордонанси про скасування свободи друку, про розпуск палати депутатів, про підвищення виборчого цензу і прзначенні нових виборів в палату.

29 липня Париж опинився у владі повстання, яке розпочалост 27 липня 1830.

2 серпня 1830 Карл Х відрікся від трону на користь онука (майбутнього графа Шамбора). Проте 7 серпня палата депутатів запропонувала трон герцогу Луі-Філіпу Орлеанському. 9 серпня 1830 герцог Орлеанський присягнув дотримуватись Конституції і прийняв титул короля.